Тема 1. Бюджетування в системі фінансового планування

1. Фінансовий план як програма управління фінансами корпорацій

Ефективне управління фінансами можливе при плануванні всіх грошових потоків, пов'язаних з кругооборотом виробничих фондів, формуванням і використанням грошових доходів і власного капі­талу корпорацій.

Управлінські рішення втілюються в розробку та виконання фінансових планів. Їм передує:

• науковий аналіз тенденцій розвитку;

• варіативне передбачення майбутнього розвитку;

• оцінка можливих наслідків прийнятих рішень.

Планування і прогнозування за своєю сутністю - це передбачення (план, прогноз), основане на пізнанні законів економічного розвитку, аналізі та синтезі, мисленні, економіко-математичному моделюванні економічних процесів. Розрізняють:

·               фінансове прогнозування;

·               перспективне (стратегічне) фінансове планування;

·               поточне фінансове планування;

·               оперативне фінансове планування.

Фінансове прогнозування — це дослідження та розробка ймовірних шляхів розвитку фінансів підприємства, альтернатив реалізації фінансових стратегій, які забезпечують стабільне фінансове становище підприємства в майбутньому.

Планування і прогнозування різняться між собою рядом ознак:

·               ступенем конкретності;

·               періодом передбачення;

·               ступенем визначеності;

·               вірогідністю здійснення.

Перспективне (стратегічне) фінансове планування – визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного відтворення; виступає головною формою реалізації цілей підприємства і включає розробку фінансової стратегії підприємства.

Поточне фінансове планування — це процес визначення майбутніх доходів підприємства, напрямів витрат грошових коштів та обґрунтування заходів щодо забезпечення платоспроможності, дохідності та фінансової стійкості. Таким чином, поточне планування — це складова перспективного плану, яка його конкретизує і втілює в показники. Процес планування діяльності підприємства, його структурних підрозділів методом розробки системи взаємопов'язаних бюджетів та встановлення всіх видів фінансових витрат, джерел їх покриття і очікуваних результатів це бюджетування. Бю­джетування належить до поточного планування, хоча бюджети можна складати і на більш тривалі проміжки часу, ніж один рік.

Оперативне фінансове планування можна розглядати як процес синхронізації у часі грошових надходжень та витрат, визначення послідовності здійснення всіх розрахунків та розробки заходів щодо запобігання відхилень від графіку надходжень і платежів.

Розробка фінансового плану здійснюється на підставі:

-               аналізу фінансово-господарської діяльності господарюючого суб'єкта за останні 3-5 років,

-               прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності,

-               чинного законодавства з питань ціноутворення, податкових і неподаткових платежів бюджету і позабюджетним цільовим фондам держави,

-               національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку,

-               діючих норм, тарифів та інших і юрмативних актів, з дотриманням вимог забезпечення фінансової стійкості, рентабельності, платоспроможності і кредитоспроможності та ліквідності боргових зобов'язань.

Ресурсне збалансування бізнес-плану проводиться на пізнаній і економічно обгрунтованій основі, з врахуванням фінансового стану підприємства на початок планового періоду та реальних можливостей забезпечення фінансової стабільності протягом планового періоду.

Фінансове планування містить такі елементи:

·            цілі – новаторські, розв’язання проблеми, звичайні робочі обов’язки, удосконалення;

·            програми – цільові комплекси, робочі;

·            нормативи і норми – державні, регіональні, місцеві, галузеві, суб’єкта господарювання;

·            правила – загальні, окремі;

·            процедури.

Економічно обґрунтований фінансовий план є програмою уп­равління капіталом корпорацій. За змістом фінансове планування охоплює управління грошовими потоками, дебіторською і кредиторською заборгованістю, кредитними ресурсами, дивідендною політикою, інвестиційною діяльністю, емісійною діяльністю, регулюванням структури активів і структури капіталу.

Фінансовий план слід розглядати як бюджет підприємства, в якому в балансовій ув'язці відображені прогнозовані доходи, витрати і очікувані фінансові результати. Виконання бюджету для суб'єкта господарювання є обов'язковим.

2. Бізнес-планування

Бізнес-план - це документ, що представляє собою результат комплексного дослідження основних сторін діяльності комерційного підприємства, що дозволяє керівництву підприємства визначити доцільність подальшого розвитку бізнесу.

Відсутність такого документа приводить до:

·                неефективного розподілу обмежених фінансових і матеріальних ресурсів;

·                не дозволяє сконцентрувати зусилля всього персоналу на рішенні найбільш перспективних задач;

·                створює складності для проведення ефективного контролю через відсутність іншого узагальнюючого документа, що дозволяє оцінити ступінь відхилення фактично досягнутих результатів від запланованих.

У залежності від значимості питань, порушених у бізнес-плані, його можна трактувати і як інструмент стратегічного планування (формування концепції розвитку бізнесу), і як окремий елемент інвестиційного проекту комерційної організації, і як інструмент оперативного керування бізнесом.

До основних задач, що комерційна організація може вирішити за допомогою складання бізнес-плану, відносяться:

·            визначення доцільності і перспектив розвитку даного виробництва в сформованих економічних умовах;

·            конкретизація перспектив бізнесу у виді системи кількісних і якісних показників розвитку;

·            оцінка потенційного прибутку на основі зіставлення передбачуваних доходів і витрат;

·            визначення ступеня життєздатності і майбутньої платоспроможності комерційної організації;

·            установлення ключових показників, по яких буде контролюватися реалізація бізнес-плану;

·            передбачення ризиків підприємницької діяльності;

·            забезпечення підтримки з боку потенційних інвесторів на основі доказів вигідності вкладень.

Бізнес-план має чітко обкреслений плановий період - часовий інтервал, у межах якого підприємство здатне дати прийнятну оцінку інвестиційним рішенням за всіма можливими альтернативами з врахуванням фінансово-економічних умов розвитку, що змінюються. Протягом цього періоду повинні бути вирішені визначені задачі бізнес-плану. Наприклад, повинен бути побудований завод (цех), розгорнуте виробництво продукції, налагоджена реалізація продукції, забезпечена окупність капіталовкладень та інше.

Як правило, бізнес-план складається на період від трьох до п'яти років з детальним проробленням першого року й укрупненим прогнозом на наступні періоди. Таким чином, бізнес-планування поєднує в єдину систему перспективне і поточне планування.

Бізнес-планування і планування бюджетів являють собою інтегровану систему планування на всіх рівнях ієрархії підприємства, що доповнюється системою звітності, яка надає інформацію про економічний розвиток, рівень досягнення цілей. Якщо бізнес-план означає стратегічну перспективу, виражену переважно якісними параметрами, то бюджет — це фінансово-економічна перспектива, виражена переважно кількісними параметрами.

Відповідальність за окремі ділянки планування і бюджетирования може розподілятися в такий спосіб:

·                фінансовий директор компанії керує процесом фінансового планування і бюджетирования, організує роботу з формування зведеного бюджету компанії, планів служб і відділів і дає розпорядження по реалізації змін;

·                планово-економічний (економічний) відділ сприяє й особисто бере участь у складанні стратегічних, перспективних, бізнес-планів, річних і оперативних планів. Одночасно здійснюється консультування і проведення самостійних економічних досліджень. Відділ може виконувати такі задачі: координації розділів і розробки фінансових (у грошовому вираженні) і виробничих (у натуральному вираженні) планів на рівні компанії в цілому; довгострокового і короткострокового планування виробничого і фінансового результатів, інвестицій і грошових потоків;

·                фінансовий відділ відповідає за зовнішнє фінансування потреб компанії в процесі поточної діяльності. Фінансовий відділ займається проблемами короткострокового планування, керування, грошовими потоками і контролем за ліквідністю підприємства в цілому;

·                відділ фінансового контролю у встановленому порядку складає форми звітності по структурних підрозділах і підприємству в цілому, здійснює функції інформаційного забезпечення, координації і контролю.

В системі фінансового управління підприємством бізнес-планування виконує такі функції:

– інструмент розробки стратегії бізнесу (ця функція життєво необхідна в період створення підприємства, а також при розробці нових напрямів діяльності);

– інструмент поточного планування та контролю (дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності);

– інструмент для залучення фінансів;

– інструмент для залучення потенційних партнерів, які побажають вкласти у виробництво власний капітал чи наявну в них технологію.

3. Бюджетування: історія виникнення, принципи та місце в системі управління

Трансформаційні зміни в системі економічних відносин і суттєвий вплив зовнішнього економічного середовища на функціонування підприємств потребують пошуку нових методів управління ресурсами підприємства, зокрема на основі вивчення генезису, принципів і значення бюджетування в системі управління підприємством. Це дозволить надалі окреслити теоретичні аспекти облікового забезпечення процесу бюджетування та розкрити особливості формування інтегрованої системи бюджетування з урахуванням ризиків.

Інтеграція аналітичних систем, обліку як в єдину складову процесу бюджетування еволюціонувало шляхом тривалого періоду. Перевага надавалась прогнозуванню майбутніх якісних характеристик як основної стратегії. Фактична наявна аналітична інформація формувалась без відносно до нормативних показників у сукупності із обліковими, відповідні показники не були предметом бухгалтерського документування. В певних випадках фактична аналітика все ж таки співставлялась з усталеними принциповими показниками. Спостерігається домінантне значення визначення кінцевих показників за наслідками діяльності та досягнутого результату. Можна також дійти висновку, що ведення кошторисної документації також мало місце, що в свою чергу передбачало закладення в них певних усталених показників витрат та відповідного планування.

Бюджетування мало досить вагомий розвиток та поширювалось серед різного роду інституцій у плануванні діяльності та формування прогнозованих планів щодо доходів та витрат. Намагання впроваджувати певні заходи щодо прогнозування власної витратної частини процесів свідчить про прагнення до започаткування певних аналітичних систем, кошторисів, які б могли оптимізувати діяльність.

Основними передумовами появи та розвитку системи бюджетування визначено появу камерального обліку, що сприяв схематичному та контрольованому визначенню етапів виробництва та його результатів на основі попередньо складеного кошторису та бюджету; появу балансових теорій (трактування бюджету як інструмента збалансування доходів і витрат). 

Два ключові фактори, зокрема:

1) формування новітніх теоретичних досліджень, які збагатили теорію та практику обліку для цілей управління, створили для цього необхідну інформаційну базу;

2) загострення зовнішньої та внутрішньої конкуренції, пов’язане з нею зростання витрат на реалізацію товарів зумовили необхідність пошуку шляхів зниження та контролю витрат діяльності підприємства.

Дослідження етапів розвитку системи бюджетування дозволило встановити наявність поступового переходу від затратного підходу до розуміння змісту бюджетування (планування доходів та витрат), як сприйняття його як однієї із підсистем загальної системи управління підприємством.

Таблиця 1.1.

Етапи розвитку теорії бюджетування на рівні підприємства

Принципи організації бюджетування:

1) єдність – визначається взаємозв’язком всіх бюджетів підприємства незалежно від їх видів і рівнів, а також через створення єдиної системи документації, нормативної бази, стимулів та методології розрахунків;

2) розмежування доходів і витрат – повне закріплення витрат і доходів за центрами відповідальності, що входять до складу управлінської системи;

3) збалансованість – встановлення відповідності між доходами та запланованими витратами;

4) самостійність – передбачає:

а) наявність власних джерел доходів за центрами відповідальності;

б) право управлінських одиниць самостійно здійснювати господарські операції, що входять в бюджетний процес;

в) неприпустимість компенсації витрат доходами інших бюджетів і додаткових витрат;

5) повнота відображення доходів і витрат в бюджеті – організація управлінського обліку за кожним центром відповідальності;

6)загальне покриття витрат – витрати окремих підрозділів не повинні перевищувати загального доходу підприємства, тобто повинні покриватися доходами підприємства;

7) ефективність використання коштів – досягнення поставлених цілей з використанням оптимального варіанту господарських операцій з урахуванням визначеного обсягу коштів;

8) достовірність – надійність розрахунків витрат і доходів бюджету.

4. Формування понятійного апарату бюджетування

Формування понятійного апарату процесу бюджетування здійснюється на підставі принципу коректності бюджетування. Цей принцип полягає у використанні під час бюджетування єдиного понятійного апарату та коректної термінології.

Понятійний апарат процесу бюджетування складають бюджет, бюджетування, система бюджетування та її складові (технологія, організація та автоматизація).  

Розкриття  вищенаведених  понять  слід  почати  з  визначення«бюджетування». Однозначного тлумачення терміну «бюджетування» немає.

Бюджетування – це система планування, обліку та контролю результатів діяльності підприємства.

Бюджетування – це процес розрахунку й узагальнення фінансових показників, що передбачає деталізацію фінансових планів підприємства в грошовому і натуральному вираженні на конкретний період часу.

Бюджетування – це технологія фінансового планування, обліку і контролю доходів і витрат, отриманих від бізнесу на усіх рівнях управління, яка дозволяє аналізувати планові і отримані фінансові показники.

Бюджетування – планування діяльності підприємства шляхом розроблення системи взаємопов’язаних бюджетів, комплексно орієнтованих на ринкові потреби і покликаних забезпечити стійкий фінансовий стан і поступальний розвиток підприємства відповідно до його головної місії та статутних завдань.

На основі аналізу визначень «бюджетування» різних авторів та на підставі основних принципів впровадження бюджетування на підприємстві був сформульований перелік основних вимог до цього поняття, а саме: визначення має вказувати на технологічну сторону бюджетування; визначення має акцентувати увагу на взаємозв’язку зі стратегією підприємства; визначення не повинно розглядатися з точки зору бухгалтерського обліку; визначення не повинно робити великий акцент на кількісне вираження цілей підприємства; визначення має бути повним та пов’язаним з системою управління.

Система бюджетування необхідна для прогнозування майбутнього підприємства, передбачення можливих змін умов діяльності за допомогою випереджального планування та контролю. Система бюджетування повинна охоплювати як в цілому організацію, включаючи виробництво, реалізацію, розподіл, фінансування, так і підрозділи, що займаються окремими видами фінансово-господарської та виробничої діяльності.

Процес постановки системи бюджетування на підприємстві доволі складний та досить довготривалий, тому різні вчені розглядають його складові по-різному і не розглядають їх взаємозв’язок, що не досить коректно оскільки процес впровадження бюджетування на підприємстві достатньо складний. Розглянувши та проаналізувавши визначення елементів процесу бюджетування пропонуємо так проілюструвати взаємозв’язок між основними поняттями процесу бюджетування.

Отже, розгляд вищенаведених визначень понятійного апарату бюджетування розкриває наявність взаємозв’язку між поняттями процесу. Основою ефективного функціонування і розвитку підприємства є система бюджетування, яка у взаємозв’язку зі своїми елементами (технологією, організацією та автоматизацією) спричинює здійснення процесу бюджетування, кінцевою ціллю якого є складання, коректування, контроль та оцінка виконання бюджетів підприємства.

5. Сутність і значення бюджетування

За умов ринкової економіки спостерігається відхід від загального планування на підприємстві в бік фінансового з розробкою цілої низки бюджетів за структурними підрозділами, тобто відзначається зростання ролі внутріфірмового фінансового планування.

Бюджет — це оперативний фінансовий план, що складається у формі кошторису або балансу доходів і витрат на короткостроковий період і забезпечує ефективний контроль за надходженням та витрачанням котів на підприємстві.

Бюджетне планування включає два етапи:

І) планування — розроблення бюджетів;

2) моніторинг (контрольний супровід, нагляд за виконанням бюджетів).

Бюджети, що розробляються на підприємстві, різні за формою та змістом. Ті, які характеризують проміжні операції — закупівлю сировини і матеріалів, бюджет виробництва, — включають інформацію тільки про витрати; інші, наприклад бюджет продажу, — тільки про доходи і т. п. Укрупнені бюджети (бюджет грошових коштів) відображають як витрати, так і доходи підприємства. Форми бюджету підприємство вибирає самостійно.

Значення бюджетування (розроблення системи бюджетів на підприємстві) полягає у поліпшенні планування, що позитивно впливає на підвищення продуктивності праці працівників підрозділів та ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Бюджетування спрямоване на виконання двох основних завдань:

·                визначення обсягу і складу витрат, пов'язаних з діяльні­стю окремих структурних одиниць і підрозділів;

·                забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами.

Бюджетування — це стандартизований процес, що базується як на самостійно розроблених підприємством, так і на загальновизнаних вимогах і процедурах. До останніх належать:

·                розроблення бюджетів усіма підрозділами, що сприяє поліпшенню координації дій усередині підприємства;

·                забезпечення єдиного порядку підготовки, аналізу і затвердження бюджетів;

·                координація діяльності підрозділів підприємства в процесі розроблення бюджетів;

·                структурованість бюджетів;

·                обґрунтованість показників бюджетів досягнутими результатами, тенденціями, економічними чинниками та заданими темпами розвитку підприємства;

·                відкритість бюджетів до змін (надання менеджерам прав коригування показників бюджету відповідно до виявлених проблем чи зміни обсягів виробництва і продажу);

·                участь у бюджетуванні менеджерів усіх підрозділів, що від­повідають за виконання бюджету.

Роль бюджетування полягає також у підвищенні самостійності виробничих підрозділів. Так, після затвердження керівником підприємства загального бюджету підрозділу, оперативні рішення в подальшому приймаються децентралізовано. Це особливо актуально у зв’язку з тим, що між внутрігосподарськими підрозділами підприємств існують чисельні виробничогосподарські зв’язки, вони не мають права на свій розсуд вибирати напрями діяльності та канали збуту продукції. Вирішення зазначених питань входить до компетенції вищого органу управління, що значно обмежує господарську самостійність підрозділів.

Відіграє система бюджетів і мотиваційну роль. Встановлення реальних та обґрунтованих завдань персоналу підрозділу сприяє ідентифікації цілей індивідуальних з цілями організації і досягненню загальної мети. Крім того, бюджетне планування дозволяє враховувати фактори, які не можуть бути описані за допомогою формалізованих методів. Це особливо актуально для сільського господарства, оскільки тут кількість неформалізованих факторів складає 40% від загальної кількості.

Тобто, бюджетування допомагає знизити вплив ризиків при прийнятті управлінських рішень. Прозорість руху грошових коштів, яка створюється із запровадженням бюджетування, сприяє жорсткій економії всіх видів витрат, зниженню собівартості продукції і в кінцевому рахунку – росту прибутковості окремих підрозділів і підприємства в цілому.

6. Принципи бюджетування

Принципи – це основні, вихідні положення будь-якої теорії, основні правила діяльності; встановлені, закріплені, загальноприйняті, широко розвинені правила господарської діяльності і властивості економічних процесів [10].

Під принципом бюджетування пропонується розуміти основні правила і вимоги щодо впровадження бюджетування на підприємстві.

Вибір принципів залежить від мети управління та стратегії діяльності підприємства, а також від зовнішніх і внутрішніх обмежень та  умов здійснення господарської діяльності. Це пов’язано з тим, що багато керівників сприймають процес бюджетування не як метод управління підприємством, а  як  інструмент  збору  та  обробки  даних  з метою проведення аналізу та складання фінансової звітності.

Для   визначення переліку  та   змісту   принципів  бюджетування:

·                по-перше, провести аналіз існуючих поглядів на перелік та сутність принципів бюджетування;

·                по-друге, провести аналіз та узагальнення типових помилок при впровадженні бюджетування на підприємствах;

·                по-третє, сформулювати основні вимоги щодо впровадження бюджетування на підприємстві;

·                по-четверте, сформувати перелік та розкрити зміст принципів бюджетування, які б ураховували як позитивний так і негативний досвід впровадження бюджетування на підприємствах.

На   основі   аналізу   принципів   побудови  системи    бюджетування   на підприємстві, врахування типових помилок, що допускаються при його впровадженні та беручи до уваги те, що процес постановки бюджетування складається з трьох етапів: технології, організації та автоматизації, було сформовано перелік основних вимог щодо впровадження бюджетування на кожному етапі (табл. 1).

Таблиця 1

Основні вимоги щодо впровадження бюджетування 

7. Презентація

Презентація