Тема 2. Бюджетування як технологія управління підприємством

1. Фінансове прогнозування та планування в системі контролінгу

Прогнози і плани (поряд з гіпотезою) є формами передбачення, тобто випереджального відображення дійсності, заснованого на пізнанні об’єктивних законів і закономірностей. Форми передбачення тісно взаємопов’язані, вони являють собою послідовні ступені конкретизації можливого стану і поведінки об’єкта в майбутньому. Цей процес починається із загальнонаукового передбачення ймовірних якісних характеристик майбутніх станів об’єкта (тобто висування гіпотез), а завершується складанням плану переведення об’єкта в новий бажаний стан. Проміжною сполучною ланкою між ними є прогноз.

План - це однозначне рішення, навіть коли він розробляється на варіантній основі (лише один із розроблених варіантів, найбільш імовірний й оптимальний, затверджується як плановий).

Прогноз же завжди має альтернативний, варіантний характер, вказуючи ймовірні напрями розвитку підприємства. Прогнозування базується на узагальненні та аналізі наявної інформації з подальшим моделюванням можливих варіантів розвитку ситуацій і фінансових показників за допомогою методів ко- реляційно-регресійного аналізу, економетричних, зокрема екстраполяції. Щоб прогнозування було надійним, слід забезпечити достатньо повну за обсягом, змістом і структурою інформацію, високий рівень достовірності цієї інформації і можливість зіставлення інформації в часі за кількісними та якісними показниками.

За функціональною ознакою (напрямами прогнозування) прогнози поділяються на два види - пошукові (генетичні) і нормативні (темологічні).

Пошуковий прогноз ґрунтується на умовному продовженні в майбутньому тенденції розвитку досліджуваного об’єкта в минулому і на поточний момент та відокремлюється від умов (факторів), здатних змінити тенденції розвитку (тут основний метод прогнозування - екстраполяція).

Нормативний (темологічний) прогноз розробляється на основі заздалегідь визначених цілей. Його завдання полягає у визначенні шляхів і строків досягнення можливих станів об’єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих за цілі. Тобто нормативний прогноз розробляється у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та змін із урахуванням визначеної мети. Важливим моментом при здійсненні прогнозування є визнання факту стабільності зміни показників діяльності підприємства.

Фінансове планування - це система заходів визначення обсягів майбутніх фінансових ресурсів, спрямованих на зміну складу та структури джерел формування і напрямів їх використання, згідно з ринковою кон’юнктурою та показниками діяльності підприємства для забезпечення досягнення його основної мети. Фінансове планування - складова управління фінансами підприємств (аналіз, планування, контроль).

Форми фінансового планування:

• попереднє фінансове планування;
• поточне фінансове планування;

перспективне фінансове планування.

Основні завдання фінансового планування діяльності підприємств в умовах ринку такі:

- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

- виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових коштів;

- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та іншими підприємствами;

- дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства. Значення фінансового планування для підприємства полягає в тому, що воно:

- втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

- дозволяє визначити забезпечення фінансовими ресурсами закладених у виробничому плані економічних пропорцій розвитку;

- надає можливості визначення життєздатності фінансових проектів в умовах конкуренції;

служить інструментом одержання зовнішнього фінансування.

Таблиця 2.1.

Класифікація методів планування

Існують такі види фінансового планування - бюджетне та небюджетне. Небюджетне фінансове планування на сьогодні не отримало широкого використання, оскільки базується тільки на вартісній оцінці підприємства, що, у свою чергу, не дозволяє збалансувати доходи та витрати за напрямками діяльності підприємства. Значно спростити і полегшити процес планування дозволяє бюджетне планування (або бюджетування), методологічно опрацьоване західною практикою. Підприємства активно впроваджують цю систему з метою економії фінансових ресурсів, скорочення невиробничих витрат, більшої гнучкості в управлінні й контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності планових показників.

Процес бюджетування на підприємстві поєднує роботу зі складання оперативного, фінансового і зведеного (консолідованого) бюджетів, керування і контролю за виконанням бюджетних показників

2. Контролінг та процес постановки бюджетування на підприємстві

Контролінг (контролінг, англ. Controlling) — міжфункціональний напрям  управлінської діяльності, який завдяки цілеспрямованим збору, обробці та альтернативному інтерпретуванню отриманої інформації допомагає у процесі прийняття управлінських рішень, головною метою котрих є досягнення оптимальної узгодженості рівня розвитку та прибутковості підприємства. Контролінг забезпечує інформаційно-аналітичну підтримку процесів розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень для будь-якого суб'єкта господарювання (підприємства, корпорації, органу державної влади).

Основне завдання контролінгу полягає у визначенні для суб'єкта господарювання напряму докладання зусиль персоналом, який гарантуватиме існування його в перспективі. Концепція контролінгу націлює керівництво на формування і досягнення довготермінових цілей, з яких випливають і формуються тактичні, які скоординовано спрямовують роботу всіх співробітників підприємства.

У різних країнах, менеджери (контролери), що здійснюють контролінг, можуть мати різний ухил. Так, наприклад у США є сильний фінансовий ухил (бюджетування, керування страховками, керування податковою стороною тощо), а в Німеччині більш розвинене керування витратами і їх планування і т. ін.

Необхідність появи на сучасних підприємствах такого феномена як контролінг можна пояснити наступними причинами:

– підвищення нестабільності зовнішнього середовища висуває додаткові вимоги до системи керування підприємством;

– перенесення акценту з контролю минулого на аналіз майбутнього;

– збільшення швидкості реакції на зміни зовнішнього середовища, підвищення гнучкості підприємства;

– необхідність продуманої системи дій по забезпеченню виживаності підприємства і запобіганню кризовим ситуаціям;

– ускладнення систем керування підприємством вимагає механізму координації всередині системи керування;

– інформаційний бум при недоліку релевантної (істотної, значущої) інформації потребує побудови спеціальної системи інформаційного забезпечення керування;

– загальнокультурне прагнення до синтезу, інтеграції різних областей знання і людської діяльності

Цільове завдання контролінгу — побудова на підприємстві ефективної системи розробки, прийняття і реалізації управлінських рішень.

Основні завдання, які потрібно розв'язати: Оптимізація керування організаційною структурою компанії. Організація ефективної системи обліку операцій і результатів. Впровадження систем планування, контролю й аналізу діяльності. Забезпечення мотивації персоналу в підвищенні ефективності роботи компанії. Автоматизація систем обліку й керування компанією.

Бюджетування є основним інструментом оперативного контролінгу, суттю якого є інтеграція окремих елементів функцій управління та, виходячи з основних принципів бюджетування, ми поділяє думку тих вчених, які розглядають бюджетування як управлінську технологію або технологію управління підприємством.

Під бюджетуванням пропонується розуміти управлінську технологію складання бюджетів, яка дає змогу зв’язати діяльність підприємства з його стратегічними цілями, планувати, організовувати, контролювати та мотивувати виконання бюджетів на підприємстві, тобто здійснювати процес управління підприємством, спрямований на досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Ключова мета бюджетування  – забезпечення виробничо-комерційного процесу необхідними як по обсягу, так і по структурі грошовими ресурсами.

Для досягнення цієї головної мети повинні бути вирішені основні задачі бюджетування:

-підготовка досяжного плану розвитку підприємства;

-забезпечення злагодженої роботи всіх підрозділів;

- визначення об’єктів бюджетування;

- розробка системи бюджетів – операційних і фінансових;

- розрахунок відповідних показників бюджету;

-встановити еталон, норми та пріоритети;

-підготовка і мотивація працівників до виконання завдань та належний контроль;

- розрахунок необхідного обсягу грошових ресурсів, які забезпечують фінансову стійкість, платоспроможність і ліквідність балансу підприємства;

- розрахунок величини внутрішнього і зовнішнього фінансування, виявлення резервів їх додаткового залучення;

- прогноз доходів, витрат і капіталу підприємства.

3. Види і структура зведеного бюджету підприємства

Консолідований (зведений) бюджет складається з інтегрова­них індивідуальних бюджетів, що характеризують прогнозовані обсяги продажу, витрат, інших фінансових операцій у наступно­му періоді.

Отже, консолідований бюджет — це скоординований за всіма підрозділами і функціями план діяльності підприємства в цілому, що об'єднує блоки окремих бюджетів і створює потоки інформації, необхідні для прийняття і контролю управлінських рішень у сфері фінансового планування.

Зведений (консолідований) бюджет поділяється на дві частини:

·               операційний бюджет;

·               фінансовий бюджет.

Операційний (поточний, періодичний, оперативний) бюджет — це система бюджетів, що характеризує доходи і витрати за операціями або окремими функціями підприємства. Операційний бюджет включає:

·               бюджет продажу;

·               бюджет виробництва;

·               бюджет витрат (за видами витрат: трудових, загальновиробничих, адміністративних, витрат на збут тощо);

·               прогноз прибутків і збитків (фінансових результатів).

Фінансовий бюджет — це план, в якому відображається обсяг і структура грошових коштів та їх використання. Він включає:

·       • бюджет грошових коштів;

·       • бюджет капітальних інвестицій;

·       • плановий бухгалтерський баланс.

Фінансовий бюджет складається на базі інформації бюджету прибутків і збитків.

Отже, зведений бюджет підприємства складається з трьох бюджетів першого рівня - операційного, інвестиційного і фінансового. У вітчизняній літературі часто фінансовий бюджет визначають ще як "бюджет руху грошових коштів" або "грошовий бюджет". Це не зовсім коректно, тому що метою складання фінансового бюджету є не тільки планування грошових надходжень і витрат підприємства, але більш широке. Воно стосується всіх оборотних активів і короткострокових зобов'язань як основних факторів, що визначають поточну платоспроможність підприємства.

Так, кожний з трьох бюджетів першого рівня має своє призначення.

Операційний бюджет фокусується на моделюванні майбутніх витрат і доходів від поточних операцій за бюджетний період. Об'єктом розгляду операційного бюджету, є фінансовий цикл підприємства.

Інвестиційний бюджет представляє напрями відновлення і вибуття капітальних активів (основних засобів і вкладень, довгострокових фінансових вкладень), що складає основу інвестиційного циклу.

Фінансовий бюджет - планування балансу грошових надходжень і витрат, а в більш широкому розумінні - балансу оборотних активів і поточних зобов'язань для підтримки фінансової стійкості підприємства протягом бюджетного періоду.

Вихідними результатами бюджетного процесу є планові форми зведеної фінансової звітності.

Впровадження системи бюджетування передбачає кілька етапів:

·                бізнес-діагностику,

·                формування концепції,

·                визначення цілей,

·                завдань і принципів побудови,

·                складу й структури системи бюджетування.

       Діагностика підприємства дає змогу оцінити поточний стан системи управління та ефективність діючої системи фінансового планування і контролю з точки зору повноти, достовірності та оперативності надання інформації різним рівням управління для прийняття рішень.

       Структура системи бюджетування ґрунтується на визначенні центрів фінансової відповідальності, форм і регламентів.

Після цього описують процеси планування, контролю та аналізу, визначають порядок розробки та впровадження системи, що передбачає побудову:

·                основного консолідованого, зведеного (генерального) плану;

·                бюджетів окремих структурних підрозділів.

4. Характеристика операційного бюджету

Складання зведеного (консолідованого) бюджету починається зі складання операційного бюджету. В операційному бюджеті звичайна діяльність підприємства відображається через систему спеціальних техніко-економічних показників, що характеризують окремі напрями і стадії операційної та інших видів діяльності.

У процесі його підготовки прогнозовані обсяги продажу і виробництва трансформуються в кількісні оцінки доходів і витрат для кожного з підрозділів підприємства.

Кінцевою метою операційного бюджету є складання плану прибутків і збитків (пронозу фінансових результатів).

Від величини і вартості реалізації (продажу) залежать обсяг виробництва, собівартість, прибуток тощо. Відправним етапом процесу бюджетування є бюджет продажу. Прогнозуються обсяги продажу, що в разі реальності прогнозу трансформуються в бюджет продажу. Розроблення бюджету продажу є складним процесом. Обсяг реалізації визначається не тільки виробничою потужністю під­приємства, а й факторами кон'юнктури: діяльністю конкурентів; становищем на національному і світовому ринках; невизначеністю і непередбаченістю цих ринків (особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де невизначеність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют та іншими факторами); політикою ціноутворення; коливаннями попиту і пропозиції; результативністю реклами; якістю продукції.

    Бюджет продажу — це найважливіший розрахунок, який є основою бюджетування, ураховуючи конкурентну позицію підприємства та напрями її поліпшення.

Бюджет продажу і його товарна структура визначають рівень і загальний характер усієї діяльності підприємства, впливають на низку інших бюджетів, побудованих на інформації, що міститься в бюджеті продажу.

Бюджет продажу — операційний бюджет, який містить інформацію про заплановані об'єми продажів, ціни та очікувані доходи від реалізації кожного виду продукції. У спрощеному вигляді цей бюджет можна представити так:

Бюджет продажу

Центр відповідальності — відділ маркетингу.

1. Очікуваний обсяг.

2. Очікувана ціна одиниці продукції.

3. Виручка від реалізованої продукції.

4. Надходження грошових коштів.

5. Дебіторська заборгованість на початок місяця.

6. Надходження коштів від продажу за місяць.

7. Разом надходження коштів.

Бюджет продажу складається з урахуванням строків і погашення дебіторської заборгованості, розрахунок здійснюють у такій послідовності.

Бюджет виробництва показує, скільки одиниць продукції необхідно виготовити (надати послуг), щоб забезпечити запланований обсяг продажу і необхідний рівень запасів. Бюджет виробництва — план випуску продукції в натуральних показниках, складається виходячи із бюджету продажів, враховуючи виробничі потужності, запаси, зовнішні закупки. Він включає: аналіз виробничих потужностей; план виробництва; розрахунок виробничого персоналу; розрахунок виробничих витрат. На основі бюджету виробництва складають бюджети закупівлі і використання матеріалів, трудових, загальновиробничих, адміністративних витрат і витрат на збут. У спрощеному вигляді бюджет можна представити таким чином.

Бюджет виробництва

1. Заплановані продажі, шт., плюс

2. Плановий запас готової продукції на кінець періоду, шт., мінус

3. Плановий запас готової продукції на початок періоду, шт., дорівнює

4. Кількість продукції, що підлягає виготовленню, шт.

У процесі бюджетування здійснюється аналіз беззбитковості і визначається точка беззбитковості. Вона відповідає обсягу продажу, за якого виручка дорівнює сумі постійних та змінних ви­трат відповідно до заданого обсягу виробництва та коефіцієнта використання виробничих потужностей. Аналіз беззбитковості допомагає визначити можливості для зростання прибутку. Що нижча точка беззбитковості, то більший прибуток і менший опе­раційний ризик. У спрощеному вигляді цей бюджет можна пред­ставити так:

Прогноз фінансових результатів

1. Виручка від реалізації, грн, мінус

2. Виробнича собівартість реалізації продукції, грн, мінус

3. Витрати на збут, грн, мінус

4. Адміністративні витрати, грн, дорівнює

5. Прибуток від реалізації, грн, плюс

6. Прибуток від фінансових операцій, грн, плюс

7. Прибуток від інших операцій.

8. Всього валовий прибуток (рядок 5+6+7), мінус

9. Податок на прибуток, мінус

10. Використання прибутку, дорівнює

11. Нерозподілений прибуток

5. Характеристика фінансового бюджету підприємств

Прогнозування грошових потоків дає змогу визначити майбутні грошові надходження підприємства та його витрати. Такий прогноз забезпечує контроль за майбутніми грошовими потоками. Бюджет грошових коштів — це план грошових надходжень і платежів. Принципово важливим у бюджетуванні руху грошових коштів є визначення часу (терміну) фактичних надходжень і платежів. Бюджет грошових коштів підприємства складає фінансовий відділ. Бюджет складається на місяць, декаду, що дає можливість урахувати сезонні коливання грошових надходжень. Грошові потоки підприємства забезпечують його ліквідність. Прогнози грошових потоків є більш достовірними на найближчий час, ніж на далеку перспективу. Побудова бюджету грошових коштів починається з аналізу надходжень за реалізовану продукцію.

Розгляньмо порядок формування бюджету грошових коштів під­приємством. Основну частину продажу підприємство здійснює в кредит, і надходження грошей на її поточний рахунок відкладається на строк, визначений умовами угоди з покупцем продукції. Фірма надає своїм покупцям відстрочку платежу на 30 днів; 90% продажу здійсню­ються в кредит, 10% — з негайною оплатою. 90% залишку заборгова­ності оплачується через місяць, і до 10% — через два місяці після виставлення рахунка. За цих умов, якщо в січні було продано товарів на 250 тис. дол., то заборгованість у 25 тис. грн погашається негайно. З 225 тис. грн, що становлять 100% залишку за кредитною угодою 90% (або 202,5 тис. дол.) мають надійти в лютому і 10% (або 22,5 тис. дол.) — у березні. Аналогічно обчислюються грошові надходження в інші місяці. Фахівці фінансового відділу фірми повинні враховувати можливі затримки з оплатою. У періоди економічних спадів строки оплати стають тривалішими, а частка безнадійних боргів збільшується. Тому бюджет грошових коштів має грунтуватися на реальній ринковій ситуації.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, відображають їх витрати.

Розпис витрат використовується для прогнозування суми чистих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і витрат на кожний місяць. Сума чистих грошових потоків може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефіцит). Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку і зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця. У такий спосіб визначається залишок чистого грошового потоку на по­чаток наступного місяця. У спрощеному вигляді цей бюджет можна представити так:

Бюджет грошових коштів

1. Грошові кошти на початку періоду.

2. Надходження грошових коштів:

·               від користувачів;

·               грошові кошти в споживачів.

3. Витрати грошових коштів:

·               на основні матеріали;

·               на оплату праці основного персоналу;

·               загальновиробничі витрати;

·               витрати на збут та управління;

·               податок на прибуток;

·               закупівля обладнання;

·               дивіденди;

·               разом.

4. Надлишок (дефіцит) грошових коштів.

5. Фінансування:

·               отримання позики;

·               погашення позики;

·               виплата відсотків;

·               разом.

6. Грошові кошти на кінець періоду.

Для підтримки ліквідності підприємство може залучати зовнішні джерела фінансування. 

Покрити дефіцит коштів підприємство може за рахунок короткострокового кредиту також іншими способами — відстрочити капітальні витрати або продати частину активів. За надмірних

залишків грошових коштів і сприятливої ситуації на фондовому ринку ці залишки можна спрямовувати на купівлю цінних паперів, які завжди можна реалізувати в разі необхідності. Планування бюджету грошових надходжень і витрат підприємства корисне саме тим, що бюджет допомагає запобігти можливим неплатежам покупців продукції.

    Варіанти прогнозів ураховують зниження або зростання продажу, скорочення або продовження часу між пред'явленням рахунка до сплати та його оплатою.

Бюджет (капітальних, фінансових) інвестицій. Бюджетування капітальних інвестицій відображає планові витрати, вибір проектів та джерел фінансування. Бюджетування капітальних ін­вестицій спрямовує розвиток підприємства та ефективність його діяльності.

Бюджет капітальних інвестицій на основі вибраного критерію рентабельності інвестицій визначає, які довгострокові активи необхідно придбати або побудувати. Бюджет капітальних інвестицій впливає на бюджет руху грошових коштів, прогноз прибутків і збитків (фінансових результатів) на бюджетний бухгалтерський баланс (змінюючи величину основних засобів та інших довгострокових активів).

6. Презентація

Презентація