Тема 5. Розробка облікової політики підприємства

1. Основні принципи бюджетної політики

Впровадження бюджетування, його ефективність в значній мірі залежить від розробки і реалізації облікової політики.

       При розробці облікової політики визначають її базові та основні принципи обліку основних об’єктів.

Облікова система – це своєрідний механізм підготовки та відображення інформації про фінансово-майновий стан підприємства. Як відомо, методична база ведення бухгалтерського обліку складається з використання первинних облікових документів, оцінки, калькулювання, організації обліку, контролю, підготовки та складання звітності. Створення цілісної системи обліку передбачає активне застосування елемента її регулювання – облікової політики підприємства. Тому облікова політика – це вибрана підприємством, з урахуванням встановлених норм та особливостей, методологія бухгалтерського обліку, яка спрямована на досягнення його цілей і завдань та використовується з метою забезпечення надійності фінансової звітності та якісної системи управління.

Залежно від необхідності реальної інформації для прийняття рішень керівництву необхідно:

• забезпечити ведення управлінського обліку керуючись обліковою політикою бухгалтерського обліку;
• забезпечити ведення управлінського обліку керуючись обліковою політикою, яка відрізняється від бухгалтерського обліку.

Облікова політика для бюджетування забезпечує переваги, пов’язані з точністю розрахунків:

1.    оцінки активів підприємства;

2.    прибутку, отриманого за кожним видом діяльності за рахунок впливу таких факторів:

• нарахування амортизації економічно обґрунтованими методами не обмеженими державними нормативами;
• віднесення переважної частки витрат цілком на собівартість, а не в межах норм (представницькі, витрати на відрядження);
• здійснення обліку доходів від реалізації по відвантаженню. За цього не виникає проблема зі сплатою податків, оскільки це облік тільки для управління і не спотворюється інформація про доходи. За обліку доходів за реалізацією продукції можливе отримання доходу в період, коли товар не відвантажувався і фактично не продавався.

Виходячи із базових принципів формують основні принципи політики бюджетування.

До них відносять:

1.    Вибір базової валюти. Це така валюта, у якій складається зведена звітність. Операції в інших валютах приводять до базової валюти за курсом. При здійсненні обліку в гривнях враховують інфляцію та необхідність періодичних переоцінок.

2.    Принципи створення необхідних фондів і резервів на підприємстві.

3.    Визначення бюджетування витрат майбутніх періодів. Витрати майбутніх періодів можуть враховуватись в тім періоді, де вони виникають або в майбутньому періоді. За обліку, в майбутньому періоді здійснюється точна оцінка собівартості продукції, на яку відносяться ці витрати.

4.    Розробка принципів бюджетування курсових різниць. Курсові різниці можуть або відразу списуватись на фінансові результати, або за результатами звітного періоду. Вибір методу залежить від обсягу валютних операцій

2. Розробка принципів обліку та бюджетування за напрямами

Розробка принципів бюджетування готової продукції і реалізації включає такі складові:

1.    Розробка загальних принципів бюджетування готової продукції і реалізації.

       Реалізація готової продукції може бюджетуватись по відвантаженню і по оплаті. Якщо в бухгалтерському обліку при виборі методу враховують законодавчу базу і рівень оподатковування, то в бюджетуванні основним критерієм повинна стати зручна для аналізу звітність.

       Відповідно до міжнародної практики рекомендується вести бюджетування реалізації по відвантаженню. Інакше відображення доходів буде не достовірним. Для бюджетування оплати існує бюджет руху грошових коштів. При бюджетуванні реалізації методом ”по оплаті” часто виникає доход від реалізації в періодах, коли продукція не відвантажувалася. Для управлінського аналізу це не підходить. Для бюджетування надходжень також розробляється графік бюджетування дебіторської заборгованості за відвантажену продукцію.

       Визначають, за якими цінами буде вестись бюджетування готової продукції (по собівартості, за ринковими цінами, за внутрішніми (трансфертними) цінами).

2. Визначення способу нарахування виручки при внутрішній передачі продукції.

       Для внутрішньої реалізації можна нараховувати виручку по трансферних або ринкових цінах. Це впливає на розподіл доходів між організаційними одиницями підприємства (холдингу). Як трансферна ціна, можна застосовувати такий варіант її розрахунку: собівартість + рентабельність.

3. Розробка правил бюджетування виручки по довгострокових роботах (послугах).

 Вона може нараховуватись:

• по етапах;
• по закінченні робіт;
• іншим способом.

Розробка принципів обліку та бюджетування

формування собівартості продукції.

До їх складу відносять:

1.    Розробка угруповання статей витрат.

       Для згрупування статей витрат можна скористатися нормами бухгалтерського обліку на основі міжнародних стандартів фінансового обліку і розробити на їхній основі структуру витрат, яка найбільше підходить для підприємства.

       На собівартість відносяться витрати безпосередньо пов'язані зі створенням продукції, а також усі накладні виробничі витрати за базою розподілу.

       Собівартість поділяють по товарних групах, з огляду на специфіку технології виробництва (в одній товарній групі повинні бути товари з подібною технологією виробництва).

На більшості підприємств у собівартість включають (нормативні витрати за економічними елементами):

• матеріальні витрати;
• заробітна плата виробничого персоналу;
• соціальні відрахування;
• амортизація виробничих активів;
• інші витрати.

       Така класифікація незручна тим, що в групу ”інші витрати” попадає багато таких важливих статей як внутрішні транспортування, оренда тощо.

2. Визначення принципів віднесення накладних витрат.

       При розподілі накладних витрат найважливішою проблемою є вибір бази розподілу.

Залежно від особливостей виробництва й організації бізнесу базою розподілу може бути:

• заробітна плата виробничих працівників;
• співвідношення займаної площі (найбільше часто використовують для розподілу складських витрат і оренди).

       Використовують й іншу базу розподілу накладних витрат. Базою розподілу можуть бути різні накладні витрати для різних груп. Для відображення в  політиці бюджетування бази розподілу і термінів рознесення накладних витрат можна  розробити таблицю.

 Розробка принципів обліку та бюджетування майна.

Розробка принципів обліку майна. Її здійснюють за такими складовими:

1.    Визначення методів оцінки майна

• за вартістю виготовлення;

       Оцінку здійснюють за допомогою калькуляції (кошторису) витрат на виготовлення.

• за ринковою вартістю;

       Оцінку здійснюють незалежні оцінювачі, або за цінами на аналогічне майно, що публікують у рекламних матеріалах за мінусом витрат по реалізації даного майна.

• за ринковою вартістю майна, що обмінюється;

       Метод оцінки майна залежить від способу його придбання. Найбільш розповсюдженими способами придбання майна є:

• придбання за плату. В основному майно оцінюється по сумі витрат на придбання;
• одержане безоплатно. Майно оцінюється за ринковою вартістю;
• одержаних по бартеру. Оцінюється по вартості обмінюваного майна;
• за вартістю виготовлення власними силами.

Розробка принципів обліку та бюджетування

дебіторської / кредиторської заборгованості

       Розробка принципів обліку дебіторської / кредиторської заборгованості включає:

       Управління дебіторською заборгованістю – важлива частина збутової політики підприємства. В обліковій політиці необхідно визначити, як буде групуватися дебіторська заборгованість і в якому випадку прострочена заборгованість переходить у групу безнадійних боргів.

Визначення методів розрахунку лімітів з метою

обліку та бюджетування

       Ліміти – важливий елемент управлінської облікової політики. Метод лімітування використовується для обмеження підрозділів підприємства у наданих їм ресурсах на плановий період. По нормованих активах ліміти можна розділити на ліміти коштів і товарно-матеріальних цінностей.

       Розрахунок лімітів здійснюється за стандартною формулою:

Л = Ок + П – Он

де, Ок – залишок на кінець планового періоду;

       П – потреба в активах на плановий період;

       Он – залишок на початок планованого періоду.

       Прогноз потреби здійснюють на основі планового бюджету продажів і/або виробництва.

3. Бюджетна структура підприємства

Під бюджетною структурою розуміють систему бюджетів, що ведеться у відповідних розрізах діяльності (функціональних областях), які формують зведений бюджет підприємства, що є його фінансовим планом на плановий період діяльності.

       За змістом бюджети, що представляють їх систему, включать певні статті. Стаття – це обліковий регістр, призначений для відображення фактів господарської діяльності.

       Рівень групування даних у статті визначається необхідністю деталізації обліку відповідних доходів чи витрат. Для виробничого підприємства достатньо відображення комплексної статті – транспортні витрати, тоді як в торговельній організації ця стаття може поділятись на витрати на зарплату водіїв, амортизацію автотранспорту, ремонт і технічне обслуговування автомобілів.

Бюджети підприємств складають за статтями:

-     доходів / витрат;

-     надходжень та виплат коштів;

-     надходжень та вибуття ТМЦ;

-     активів і пасивів.

       Під доходами розуміють збільшення капіталу за рахунок зростання активів (зменшення зобов'язань) підприємства. Існують різні джерела доходів, і підприємство розробляє структуру статей, по яких воно буде вести облік своїх доходів. Групування доходів залежить від кількості бізнесів, які виробляють різні види продукції і мають відмінності в технологіях виробництва тощо. Наявність тієї або іншої групи залежить від специфіки фірми. На будь-якому рівні управління підприємством можна всі доходи розділити на: операційні і неопераційні.

При розробці бюджетів використовують таку класифікацію витрат:

       Прямі витрати – витрати, обсяг яких безпосередньо залежить від обсягу виробництва продукції, вони прямо відносяться на собівартість продукції (це витрати на матеріали, електроенергію для виробництва, заробітну плату основних виробничих працівників).

       Накладні витрати – витрати, які не мають прямого зв'язку з обсягом виробленої продукції, а тому на собівартість продукції прямо не относимые: комунальні послуги (висвітлення цеху, опалення, водопостачання), заробітна плата допоміжного персоналу (диспетчер, водопостачання), заробітна плата допоміжного персоналу (диспетчер, прибиральниця) і т.д.

4. Формування бюджетної системи на підприємстві

Бюджетну систему на підприємстві розробляють за такими етапами:

• розробка структури бюджетних статей;
• визначення переліку бюджетів, що складаються;
• розробка схеми послідовності формування функціональних бюджетів;
• визначення відповідальних за складання і виконання бюджетів.

       Результатом розробки бюджетної структури для підприємства є ”Положення про бюджети” регламентуючі бюджети, що складають, і відповідальність за планування, і виконання бюджетів по кожній статті.

Розробка структури бюджетних статей. Існує кілька методів ведення обліку:

• з використанням бухгалтерського плану рахунків;
• з використанням управлінського плану рахунків;
• з використанням структури статей без плану рахунків.

Структуру переліку статей можна сформувати різними способами:

1.             скористатися переліком статей зі звітів пропонованих міжнародними стандартами фінансового обліку. Перевагою цього способу є їх зручність для управлінського аналізу структури статей, розробленої на основі накопиченого досвіду розвинутих країн. Міжнародні стандарти фінансового обліку не накладають обмежень на структуру витрат і доходів підприємства, закріплюючи тільки найважливіші елементи, що спрощують порівняння й аналіз звітності;

2.             застосувати структуру статей бухгалтерського обліку. Це найпростіший спосіб. Перевагою його є можливість швидко сформувати перелік бюджетних статей сумісний з бухгалтерським обліком. Недолік такого методичного підходу в тому, що структура бухгалтерських рахунків відбиває тільки структуру балансу. Бухгалтерські рахунки не відбивають специфіку діяльності підприємства й ускладнюють проведення якісного управлінського аналізу;

3.    розробити власний перелік статей.

Керуючи своїми коштами, підприємство визначає, по яких статтях воно буде планувати і вести бюджетування виплат і надходжень.

Нижче приведено зразок угруповання статей руху грошових коштів:

• Операційна діяльність – група містить у собі статті руху грошових коштів компанії, що забезпечують поточну діяльність.
• Фінансова діяльність – статті, що впливають на власний капітал і позикові засоби компанії (емісія акцій, позики, кредити й ін.)
• Інвестиційна діяльність – у цю групу включаються статті, зв'язані з придбанням і продажем основних засобів і нематеріальних активів.

       Відсотки по кредитах можуть відноситись як до основної, так і до фінансової діяльності. З цього приводу рекомендації різні і єдиної думки не існує.

5. Структура зведеного бюджету виробничого підприємства

Зведений бюджет виробничого підприємства складається з трьох бюджетів першого рівня – операційного, інвестиційного і фінансового. Часто у вітчизняній літературі фінансовий бюджет визначають ще як ”бюджет руху грошових коштів” або ”грошовий бюджет”. Це не зовсім коректно, тому що метою складання фінансового бюджету є не тільки планування грошових надходжень і витрат підприємства, але й, ширше, всіх оборотних коштів і короткострокових зобов'язань як основних факторів, що визначають поточну платоспроможність підприємства.

       Операційний бюджет фокусується на моделюванні майбутніх витрат і доходів від поточних операцій за бюджетний період. Отже, об'єктом розгляду операційного бюджету, є фінансовий цикл підприємства.

       Інвестиційний бюджет представляє напрями відновлення і вибуття капітальних активів (основних засобів і вкладень, довгострокових фінансових вкладень), що складає основу інвестиційного циклу.

       Мета фінансового бюджету – планування балансу грошових надходжень і витрат, а в більш широкому змісті – балансу оборотних коштів і поточних зобов'язань для підтримки фінансової стійкості підприємства протягом бюджетного періоду.

       ”Вихідними” результатами бюджетного процесу є планові форми зведеної фінансової звітності.

До них відносять:

·                звіт про фінансові результати (прибутки і збитки) – ”вихідна” форма операційного бюджету;

·                звіт про рух грошових коштів і звіт про зміну фінансового стану – ”вихідні” форми фінансового бюджету;

·                звіт про інвестиції – ”вихідна” форма інвестиційного бюджету;

баланс – інтегральна ”вихідна” форма, що поєднує результати всіх трьох основних бюджетів, що складають зведений бюджет підприємства.

Операційний бюджет складається з ряду бюджетів (або підбюджетів) другого рівня:

·                бюджету продажів;

·                бюджету виробництва;

·                бюджету запасів готової продукції (товарних залишків);

·                бюджету постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат;

·                бюджету закупівель.

6. Презентація

Презентація