Тема 7. Взаємовиключні альтернативи та нормування капіталу

1. Економічна сутність та класифікація капіталу підприємства

Під інвестиційними ресурсами розуміються всі види грошових та інших активів підприємства, які можуть бути використані для інвестиційної діяльності. Під ними також можна розуміти всі види власності та інтелектуальних цінностей, які можна інвестувати в підприємницьку діяльність.

Відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність» до цінностей, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, належать:
- грошові кошти, цільові внески банків, паї, акції та інші цінні папери;
– рухоме та нерухоме майно (будівлі, приміщення, обладнання) та інші матеріальні цінності;
- майнові права, що випливають з авторського права, досвіду та інших інтелектуальних цінностей, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентовані («ноу-хау»);
- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, які необхідні для організації того чи іншого виду виробництва, а також не запатентовані;
- права користування землею, водою, ресурсами, приміщеннями, спорудами, обладнанням, іншими майновими цінностями.
Інвестиційні ресурси залучаються підприємствами для здійснення інвестицій в об'єкти фінансування у вигляді фінансових, матеріальних, нематеріальних і трудових ресурсів.

Пріоритетність форм інвестиційних ресурсів може відрізнятися на підприємствах різних організаційно-правових форм, однак усі зазначені складові є обов’язковими для здійснення ефективної інвестиційної діяльності.

У сучасній економічній літературі можна знайти багато визначень капіталу, що пов’язано з багатоаспектністю цього поняття. Кожен аспект вказує на характеристику капіталу, яка розкриває його сутність. Капітал підприємства являє собою сукупну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, вкладених у формування його активів з метою отримання прибутку (доходу). Основні характеристики категорії «капітал», які найбільш придатні для подальшого практичного використання в управлінні капіталом підприємства.

1. Капітал як накопичена вартість. У цій якості капітал тлумачиться як накопичений запас економічних благ (власності) на певний момент часу. Тобто як накопичену економічну вартість на певну дату. На підприємствах капітал як накопичена вартість характеризується запасом основних фондів, нематеріальних активів, грошових коштів, матеріальних і нематеріальних оборотних активів тощо.
2. Капітал як виробничий ресурс (фактор виробництва). Ресурси стають капіталом, коли вони спрямовані на виробництво (бізнес).
   Ресурси, спрямовані на споживання, не є капіталом.
   3. Капітал як інвестиційний ресурс. За своєю економічною природою капітал призначений для інвестування - вкладення коштів у певні об'єкти з метою отримання доходу.
   4. Капітал як джерело доходу. Це одна з важливих характеристик капіталу, яку відзначають представники всіх економічних шкіл.
   Куди б не був спрямований капітал – у сферу реальної економіки чи у фінансову сферу – він завжди потенційно здатний приносити дохід своєму власникові за умови ефективного використання.
   5. Капітал як об’єкт вибору часу. На всіх етапах функціонування капіталу (накопичення, інвестування, використання) власники капіталу стикаються з дилемою вибору, пов’язаної з його використанням у часі.     Часова перевага завжди вимагає від власника капіталу прийняття рішення про співвідношення споживання благ у поточному та майбутньому періодах відповідно до його економічних інтересів. 6. Капітал як об’єкт купівлі-продажу. У цьому аспекті капітал утворює особливий тип ринку – ринок капіталу, який характеризується попитом, пропозицією та ціною, а також певними суб’єктами ринку. Ціна капіталу формується під впливом попиту та пропозиції. Кількісним вираженням цієї ціни зазвичай є рівень середньорічної норми прибутку на капітал. 7. Капітал як об’єкт права власності та розпорядження. Використання капіталу в економічному процесі не обов'язково пов'язане з наявністю права власності. У сучасних умовах підприємець може мати права розпорядження капіталом без права власності на нього. (Приклад: функціонування капіталу в акціонерному товаристві, коли власники капіталу передають права розпорядження ним іншим особам). З урахуванням цього аспекту власності та управління капітал поділяється на
   власні та позичені (позичені), співвідношення між якими наз
   «структура капіталу». Він впливає на багато аспектів ефективності господарської діяльності підприємства і багато в чому визначає рівень її
   ринкова вартість.
   8. Капітал як носій фактора ризику. Використовуючи капітал для отримання доходу, підприємець свідомо бере на себе економічний ризик, пов'язаний з можливим відхиленням від очікуваного доходу, а також можливими збитками.
   (частково або повністю) інвестованого капіталу. Ризик і прибутковість капіталу тісно взаємопов'язані. Чим вище рівень очікуваного прибутку на капітал, тим більше
   рівень ризику, і навпаки.
   9. Капітал як носій фактора ліквідності. Ліквідність капіталу розуміється як здатність його продати за його реальною ринковою вартістю. Аспект ліквідності характеризує можливість «переливу капіталу» при виникненні несприятливих умов. Ліквідність різних видів капіталу неоднакова. Він враховується при формуванні необхідного рівня рентабельності в процесі підприємницької діяльності.

Класифікація капіталу. 

1. За приналежністю підприємства розрізняють власний і позиковий види капіталу. 

2. За натуральною і матеріальною формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, 3. За об’єктом інвестування розрізняють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний - капітал, вкладений у всі види необоротних активів підприємства (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотний - капітал, вкладений у всі види його оборотних коштів. 

4. За формою присутності в процесі обігу капітал підприємства розрізняють у грошовій, виробничій і товарній формах.
5. За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють такі види капіталу: акціонерний (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств), пайовий (капітал товариства товариства з обмеженою відповідальністю, товариства та ін.), індивідуальні (капітали окремих підприємств - сімейні та ін.).
6. За характером використання в господарському процесі виділяють оборотний і непрацюючий види капіталу. Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка безпосередньо бере участь у формуванні доходу та забезпечує операційну, інвестиційну та фінансову діяльність підприємства.

2. Джерела формування капіталу

Кругообіг (обіг) капіталу — безперервний процес його руху, що супроводжується послідовним переходом однієї форми в іншу. Капітал на підприємстві в процесі виробництва під час його кругообігу функціонує в трьох основних формах — грошовій, виробничій і товарній. У процесі кругообігу капітал підприємства проходить три стадії. Стадія кругообігу характеризує період перебування капіталу в одній зі своїх специфічних форм до початку його перетворення в іншу функціональну форму. На першому етапі капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва - засоби виробництва, предмети праці, тобто в оборотні активи (оборотні та необоротні), перетворюючись у виробничу форму. На другому етапі виробничий капітал у процесі виробництва перетворюється на товарну форму (до якої також відноситься форма вироблених послуг). На третьому етапі товарний капітал під час реалізації вироблених товарів і послуг перетворюється на грошовий капітал. Протягом одного циклу обороту капітал, авансований у виробництво, повертається до своєї початкової форми.
Повний кругообіг капіталу характеризується:
1) його тривалість у часі;
2) зміна загального розміру капіталу підприємства.
Тривалість одного обороту капіталу підприємства характеризує період
час, протягом якого здійснюється повний цикл його обігу. Це так
визначається як відношення середньої величини капіталу підприємства до ст
середньорічний (середньомісячний, середньодобовий) обсяг реалізації її
продуктів. (Відповідно тривалість обороту капіталу в роках,
місяців, днів).
Зміна сукупної вартості капіталу за один оборот характеризується терміном “вартісний кругообіг капіталу”.
Рух вартісного кругообігу капіталу підприємства здійснюється по спіралі.
У процесі цього руху підприємство може за рахунок прибуткового використання в
капіталу в окремі періоди, збільшують свою загальну вартість або частково втрачають її за рахунок
збиткова господарська діяльність.
Рух циклу вартості капіталу служить важливим показником темпів розвитку конкретного підприємства, динаміки його ринкової вартості та конкурентної позиції.

Загалом формування інвестиційних ресурсів є досить складним процесом. Головним у процесі формування інвестиційних ресурсів є визначення їх джерел

Джерела капіталу прийнято поділяти на:
1) внутрішній. Використовуються найчастіше для фінансування невеликих проектів (наприклад, впровадження системи стандартів якості, модернізація деяких видів обладнання, модифікація продукції тощо). Серед них виділяють:
- статутний капітал. Формується як за рахунок коштів акціонерів, так і за рахунок доходів від майна (споруди, будівлі, транспортні засоби, обладнання, сировина), цінних паперів та іншого;
- прибуток (після сплати податків) - йому належить важливе місце в сукупності внутрішніх джерел фінансових ресурсів. Він складає більшу частину власних фінансових ресурсів, забезпечує зростання власного капіталу;
- продаж активів. Активи підприємства — матеріальні елементи, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва (машини, верстати, обладнання, інструменти, прилади, господарський інвентар, будівлі, споруди, транспортні засоби тощо). Підприємство може продати активи, якщо в них немає потреби, або якщо воно хоче отримати додаткові кошти, які можна спрямувати на інвестиційні цілі;
- зменшення оборотних коштів. Оборотний капітал — це частина капіталу підприємства, інвестована в його оборотні активи (грошові кошти та їх еквіваленти, інші активи, призначені для продажу або споживання протягом періоду, що не перевищує одного року). Реалізація цих оборотних активів може принести підприємству певний прибуток, який є джерелом інвестиційних ресурсів;
- амортизаційні відрахування відіграють значну роль у складі внутрішніх джерел фінансування проекту, особливо для підприємств з високою вартістю капіталу та нематеріальних активів. Економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні операційних основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальний знос основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і застосовуються на витрати суб'єктів господарювання;

2) зовнішні, які прийнято поділяти на:
а) кредитні кошти:
- банківські кредити (у тому числі факторингові, форфейтингові, іпотечні) - суть полягає в тому, що фізична або юридична особа отримує гроші або товари в кредит на певних умовах їх повернення (термін, ставка банківського кредиту, мета кредиту, забезпечення);
- комерційний кредит - отримується на будь-якому підприємстві, яке має можливість надати такий кредит. Між продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником) укладається відповідний безготівковий договір, документом якого є вексель;
- лізинг - це один із способів інвестування, коли 

коли компанія, маючи вільні фінансові ресурси, може брати участь у фінансуванні бізнес-проектів інших компаній (найчастіше малих і середніх), коштів яких недостатньо для повномасштабного фінансування цих проектів. Застосовується при вирішенні завдання швидкого промислового освоєння серйозних технічних новинок, що вимагає придбання дорогого обладнання;
- франчайзинг - це найбільш повна фінансова схема залучення інвестиційних ресурсів у процесі тиражування інноваційних проектів, що пройшли апробацію на ринку. Він передбачає взаємодію двох сторін — франчайзера (сторона, яка є власником певного нематеріального ресурсу і диктує умови договору) і франчайзі (сторона, яка готова виготовляти продукцію за технологією та умовами, запропонованими франчайзер);
- безпроцентні позики - можуть надаватися, як юридичними, так і фізичними особами, за умови повернення основної суми позики без сплати відсотків (як правило, даний вид позики надається зацікавленими особами);
- пайова участь, створення спільних підприємств - це механізм формування капіталу підприємств за рахунок внесків суб'єктів підприємницької діяльності на умовах розподілу прав і обов'язків в управлінні підприємством;
- спеціальні фонди та програми - забезпечують цільову підтримку підприємств і, таким чином, стимулюють розвиток окремих галузей народного господарства;
- випуск боргових цінних паперів - випуск облігацій, векселів, ощадних сертифікатів та інших цінних паперів;
б) залучені кошти є способом збільшення власного капіталу, оскільки вони не повертаються людям, які їх надали. Формами залучення коштів є:
- емісія акцій - спосіб залучення інвестицій шляхом додаткової емісії акцій організації. Доступні лише тим з них, які мають організаційно-правову форму приватних (закритих) або публічних (відкритих) акціонерних товариств. Поширений в економічно розвинених країнах, але не популярний в Україні, зокрема через недостатній розвиток фондового ринку. Це джерело платне, оскільки акціонери купують акції в очікуванні дивідендів. Недостатній розмір дивідендів може призвести до того, що додаткова емісія акцій для фінансування інноваційного інвестиційного проекту не буде розміщена. Тому всі обставини, пов'язані з додатковим випуском акцій, повинні бути ретельно проаналізовані та зважені;
- інвестиції державних програм - у цьому випадку між підприємством і державою виникають певні економічні відносини, які виражаються або в купівлі підприємством державних цінних паперів, або в отриманні бюджетних чи позабюджетних позик від держави;
- кошти благодійних фондів;

в) безоплатне фінансування ґрунтується на отриманні коштів з бюджетів різних рівнів та коштів від об'єднань громадян без зобов'язання повернення. Формами безкоштовного фінансування є:
- кошти централізованих об'єднань громадян;
– бюджетні інвестиційні призначення;
– кошти позабюджетних фондів.
Джерела формування інвестиційних ресурсів є визначальними для вибору методів їх фінансування. Вибір методів формування інвестиційних ресурсів залежить від їх необхідного обсягу, тривалості інвестиційного проекту, інтересів власників та інших зацікавлених сторін, підтримки держави та органів місцевого самоврядування.
Враховуючи зазначені фактори, до основних методів фінансування інвестиційної діяльності підприємства в порядку їх пріоритетності для суб’єктів господарювання належать самофінансування; боргове фінансування; акціонування; фінансування за рахунок державних субсидій та змішане.
Для вітчизняних підприємств характерна мобілізація внутрішніх джерел, тобто самофінансування. Проте дуже часто самофінансування здійснюється у прихованій формі, оскільки кошти вітчизняних інвесторів повертаються в Україну через офшорні зони у вигляді іноземних інвестицій, хоча реальним інвестором може бути сам власник підприємства.

3. Принципи формування капіталу

Кругообіг (обіг) капіталу — безперервний процес його руху, що супроводжується наступним переходом однієї форми в іншу. Капітал на підприємстві в процесі виробництва під час його кругообігу функціонує в трьох основних формах — грошовій, виробничій і товарній. У кругообігу капіталу підприємства проходять три стадії. Стадія кругообігу характеризує період перебування капіталу в одній зі своїх специфічних форм до початку його перетворення в іншу функціональну форму. На першому етапі капітал у грошовій формі авансується в конкретні фактори виробництва - засоби виробництва, предмети праці, тобто в оборотні активи (оборотні та необоротні), перетворюючись у виробничу форму. На другому етапі виробничий капітал у процесі виробництва перетворюється на товарну форму (до якої також створюється форма вироблених послуг). На третьому етапі товарний капітал під час реалізації вироблених товарів і послуг перетворюється на грошовий капітал. протягом одного циклу обороту капіталу, авансований у виробництво, повертається до своєї початкової форми.
Повний кругообіг капіталу характеризується:
1) його тривалість у часі;
2) зміна загального розміру капіталу підприємства.
Тривалість одного обороту капіталу підприємства характеризує період
час, протягом якого буде створений повний цикл його обігу. Це так
основний як відношення середньої величини капіталу підприємства до ст
середньорічний (середньомісячний, середньодобовий) обсяг реалізації її
продукт. (Відповідно тривалість обороту капіталу в роках,
місяців, днів).
Зміна сукупної вартості капіталу за один оборот характеризується терміном “вартісний кругообіг капіталу”.
Рух вартісного кругообігу капіталу підприємства створено по спіралі.
У процесі цього руху підприємство може за рахунок прибуткового використання в
капіталу в окремі періоди, збільшують свою загальну вартість або частково втрачають її за рахунок
збиткова господарська діяльність.
Рух циклу вартості капіталу служить показником темпів розвитку конкретного підприємства, динаміки його ринкової вартості та конкурентної позиції.

Загалом формування інвестиційних ресурсів є досить складним процесом. Головним у процесі формування інвестиційних ресурсів є визначення їх джерел

Джерела капіталу прийнято поділяти на:
1) внутрішній. Використовуються корисними для фінансування невеликих проектів (наприклад, впровадження систем стандартів якості, модернізація деяких видів обладнання, модифікація продукції тощо). Серед них ви виділені:
- статутний капітал. Формується як за рахунок коштів акціонерів, так і за рахунок доходів від майна (споруди, будівлі, транспортні засоби, обладнання, ресурси), цінних паперів та інше;
- прибуток (після сплати податків) - йому належить важливе місце в сукупності внутрішніх джерел фінансових ресурсів. Він складає більшу частину власних фінансових ресурсів, що забезпечує зростання власного капіталу;
- продаж активів. Активи підприємства — матеріальні елементи, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва (машини, верстати, обладнання, інструменти, прилади, господарський інвентар, будівництво, споруди, транспортні засоби тощо). Підприємство може продати активи, якщо в них немає потреби, або якщо воно хоче отримати додаткові кошти, які можна спрямувати на інвестиційні цілі;
- зменшення оборотних коштів. Оборотний капітал — це частина капіталу підприємства, інвестована в його оборотні активи (грошові вартості та їх еквіваленти, інші активи, призначені для продажу або споживання протягом періоду, що не закінчився одного року). Реалізація цих оборотних активів може принести підприємству певний прибуток, який є джерелом інвестиційних ресурсів;
- амортизаційні відрахування змінюють значну роль у складних внутрішніх джерелах фінансування проекту, особливо для підприємств з високою вартістю капіталу та нематеріальних активів. Економічна роль амортизації виникає у фактичному відшкодуванні операційних основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальний знос основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і застосовуються на витрати суб'єктів господарювання;

2) зовнішні, які прийнято поділяти на:
а) кредитні витрати:
- банківські кредити (в тому числі факторингові, форфейтингові, іпотечні) - суть ситуації в тому, що фізична або юридична особа отримує гроші або товари в кредит на певних умовах їх повернення (термін, ставка банківського кредиту, метакредиту, забезпечення);
- комерційний кредит - отримується на будь-якому підприємстві, яке має можливість надати такий кредит. Між продавцем (кредитором) і покупцем (позичальником) укладається відповідний безготівковий договір, документом якого є віксель;
- лізинг - це один із способів інвестування, коли

коли компанія, маючи вільні фінансові ресурси, може брати участь у фінансуванні бізнес-проектів інших компаній (найбільших малих і середніх), коштів яких недостатньо для повномасштабного фінансування цих проектів. Застосовується при вирішенні завдання швидкого промислового освоєння серйозних технічних новин

4. Структура капіталу

Структура капіталу - це співвідношення між власним і позиковим капіталом підприємства. Структура капіталу відіграє важливу роль у формуванні ринкової вартості підприємства через показник середньозваженої вартості капіталу. Показано характер цього зв'язку

Ефективне управління капіталом підприємства забезпечується дотриманням таких принципів.
1. Інтеграція із загальною системою управління підприємством.
2 Комплексний характер формування управлінських рішень.
3. Висока динамічність управління.
4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень.
5. Орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства.
З урахуванням змісту та принципів управління капіталом визначено його цілі та завдання.
Головною метою управління капіталом є максимізація ринкової вартості підприємства, забезпечуючи тим самим максимізацію добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах.
Основні завдання управління капіталом підприємства:
1. Формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства.
2. Оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та сферами використання.
3. Забезпечення умов для досягнення максимального прибутку на капітал при заданому рівні фінансового ризику.

4. Забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов'язаного з використанням капіталу, при заданому очікуваному рівні його прибутковості.
5. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.
6. Забезпечення достатнього рівня фінансового контролю за підприємством з боку його засновників.
7. Забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства.
8. Оптимізація обороту капіталу.
9. Забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.