Тема 6. БЮДЖЕТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

1. Бюджетування інвестованого капіталу

При фінансуванні інвестицій основна увага спрямована на оцінку інвестиційного вибору, за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів безпосередньо призводить до оптимального інвестиційного вибору і, таким чином, максимізує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, що діє більше як технік, ніж як підприємець. Якимось чином ідеї відносно інвестування з’являються у полі зору, розраховуються грошові потоки і розробляються припущення. Ризик ураховується у формулі дисконтування, за якою обчислюється значення чистої теперішньої вартості (NPV) проекту. Якщо значення NPV позитивне, пропозиція стає частиною переліку прийнятних інвестиційних можливостей. Цей перелік у подальшому ревізується шляхом оцінки взаємовиключаючих проектів за умов наявних обмежень у фінансовому капіталі, де це необхідно.

Такому підходу до бюджетування капіталу властиві такі припущення:

·      Інвестиційні ідеї з’являються просто.

· Проект може розглядатися ізольовано, тобто проекти не є взаємозалежними.

·          Ризик може бути повністю врахований у рамках чистої теперішньої вартості.

·               Некількісні зауваження щодо інвестування до уваги не беруться.

·               Оцінка грошових потоків є неупередженою.

Процес інвестування може бути поділений на чотири основні етапи.

1. Генерація проекту:

а) пошук інвестиційних можливостей у рамках стратегії компанії;

б) відсів пропозицій на предмет того, чи варті вони детальніших досліджень;

в) визначення (конкретизація) проектів;

г) визначення інших доступних альтернативних інвестицій;

д) збирання інформації і розробка припущень.

2. Оцінка проекту:

а) розрахунок загальних дискретних потоків надходжень;

б) визначення чистих надходжень;

в) оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати;

г) аналіз ризиків проекту;

д) співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком та обмеженнями для організації.

3. Затвердження проекту:

а) підготовка і затвердження загальних капітальних витрат, що плануються за річними бюджетами;

б) звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій з наданням усіх необхідних додаткових матеріалів на кожний додатковий рівень затвердження у структурі організації;

в) прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, відкинути, змінити).

4. Реалізація проекту:

а) відслідковування і контроль фаз реалізації;

б) оцінка реалізації та очікуваного результату інвестиційного рішення.

Економічна теорія розглядає інвестування як взаємодію пропозиції капіталу і потоку інвестиційних можливостей. Було б помилковим дійти висновку, що безперервний потік інвестиційних можливостей подає для оцінки сам себе. Тільки інвестиційні проблеми «проявляють» себе у вигляді поломки обладнання, яке вже неможливо відремонтувати, саме тоді, коли виконується замовлення найбільш шанованого клієнта. Взагалі, чим раніше можна визначити інвестиційну можливість, тим більшим буде масштаб винагороди.

2. Особливості бюджетування інвестиційних проектів

Ефективність реалізації будь-якого інвестиційного проекту визначає обґрунтований план фінансування. В інвестиційній діяльності такий план має назву «бюджет реалізації інвестиційного проекту» або «капітальний бюджет», який включає всі витрати та надходження коштів, пов’язаних з реалізацією проекту. Процес складання та управління фінансовим планом інвестиційного проекту прийнято називати бюджетуванням інвестиційного проекту.

У процесі бюджетування інвестиційного проекту варто врахувати:

- відповідність інвестиційної пропозиції стратегічним цілям компанії;

- часовий фактор та вартість капіталу при розгляді проекту;

- співвідношення ризику та доходності проекту;

- співвідношення інвестиційних витрат та вигод (прибутку) за проектом;

- максимальну вигоду від інвестиційної пропозиції;

- результати виконання робіт за проектом та співставлення їх із початковими очікуваннями (у процесі моніторингу проекту);

- вплив проекту на фінансовий стан компанії;

• розрахунок можливого грошового потоку за весь життєвий цикл проекту тощо.

• Бюджет капітальних вкладень залежить від:

  - майбутніх інвестиційних можливостей;

  - доходності передбачених інвестицій;

  - строку окупності інвестованих коштів;

  - вибору моменту інвестування;

  - рівня інвестиційних ризиків;

  - фінансової стійкості забудовника – ініціатора проекту та його стану на ринку капіталу;

  - технічного рівня виробництва підприємства-ініціатора проекту, наявність у нього незавершеного будівництва та невстановленого обладнання;

  - грошово-кредитної політики держави тощо.

  У процесі бюджетування виділяють ряд етапів: розгляд та затвердження ТЕО та кошторисної документації, розподіл відповідальності та повноважень, а також наступне супроводження (моніторинг) реалізації проекту. Якщо капіталовкладення перевищують встановлені межі (ліміти), то необхідно спеціальне затвердження керівництвом компанії. Проект, який не задовольняє очікуваним показникам або під впливом поточних обставин перестає бути необхідним, може бути призупиненим. Доцільно також призупиняти проект, коли показник «прибуток/інвестиційні витрати» свідчить про його нежиттєздатність. Кошти капітального бюджету, що вивільняються, можуть бути направлені на реалізацію більш ефективних проектів.

  Фінансовий менеджер інвестиційного проекту має складати бюджет капітальних вкладень тільки після консультацій з інженерно-технічним персоналом даного підприємства. Не допускається придбання основних активів, якщо вони не передбачені у капітальному бюджеті. Після детального вивчення інформації фінансовий менеджер разом з проектним менеджером складають та затверджують капітальний бюджет на наступний рік та організують контроль за його виконанням.

  У процесі оптимізації бюджету інвестиційного проекту, особливої уваги слід приділяти аналізу його виконання, який проводять після відповідного вивчення та оцінки операційних і фінансових бюджетів. Це обумовлено тим, що відхилення у фінансових бюджетах визначаються як поточною господарською діяльністю, так і вкладеннями у поза оборотні активи. Останні здійснюють за рахунок як накопиченого прибутку (чистого прибутку), так і засобів, залучених з ринку капіталу (довгострокових кредитів і позик). В процесі аналізу доцільно зіставити плановий і фактичний баланси інвестицій за розрахунковий період і встановити причини можливих відхилень.

  Ефективність інвестицій планується в рамках довгострокового бюджету на один-три роки. В рамках короткострокового бюджету (на квартал) підхід до аналізу інвестицій здійснюють через параметри освоєння капіталовкладень, тобто оцінюються витрати грошових коштів з метою інвестування. Це приводить до іммобілізації частини оборотних активів і зниження ліквідності балансу підприємства

3. Бюджетування як складова методології інвестиційного аналізу

Важливою складовою методології інвестиційного аналізу є бюджетування, яке являє собою технологію фінансового планування, спрямовану на розробку оптимальних проектних рішень і контроль досягнення фінансових цілей інвестування.

Бюджетування (Budgeting) - процес підготовки бюджету та здійснення контролю за його виконанням.

Бюджетування включає процес складання фінансового плану інвестиційного проекту, проведення факторного аналізу його виконання і можливість коригування.

Таким чином, можна виділити такі основні сутнісні характеристики бюджетування:

• - технологія управління інвестиційною діяльністю;
• - процес розробки бюджетів відповідно до мети і завдань інвестування;
• - складова частина фінансового планування в процесі розробки бізнес-плану інвестиційного проекту;
• - система узгодженого управління портфелем інвестиційних проектів;
• - система розподілу спільних інвестиційних ресурсів між проектами у складі портфеля інвестицій.

  Основне призначення бюджетування - прогноз впливу інвестиційного проекту на зміну фінансового стану підприємств - учасників проекту, виражений у вигляді лімітів видатків і витрат, оцінки нормативів використання ресурсів, а також руху грошових, матеріальних і трудових потоків. Саме за допомогою бюджетів учасники інвестиційних проектів оцінюють й прогнозують свої фінансові результати, потреби у інвестиційних ресурсів, джерела їх фінансування та рух грошових коштів.

  Значення бюджетування полягає в тому, що воно формує інформаційну базу для фінансової оцінки ефективності інвестиційного проекту та можливості його реалізації при заданих умовах.

  Орієнтовна форма прогнозу звіту про фінансові результати інвестиційного проекту та алгоритм його складання наведено у табл. 6.1.

  Таблиця 6.1

  Орієнтовна форма прогнозу звіту про фінансові результати

  інвестиційного проекту

  Номер кроку	0	1	2
  Тривалість кроку (роки, частини року)
  Показники:
  1. Обсяг продажів, натур. одн. (за видами продукції, послуг, робіт)
  2. Ціна одиниці, грн. (за видами продукції, послуг, робіт), без врахування непрямих податків
  3. Виручка від реалізації, грн. (п.1 х п. 2)
  4. Інші та позареалізаційні доходи
  5. Доход від операційної діяльності (п. 3 + п. 4)
  6. Матеріальні витрати, грн.
  7. Витрати на оплату праці, грн.
  8. Амортизаційні відрахування
  9. Відсотки за кредитами, грн.
  10. Інші витрати виробництва і збуту, грн.
  11. Витрати виробництва і збуту продукції (п. 6 + п. 7+ п. 8 +  п. 9 + п. 10)
  12. Загальний операційний прибуток проекту (п. 5 - п. 11)
  13. Податки і збори (без врахування суми податку на прибуток)
  14. Прибуток до оподаткування (п.12 - п.13)
  15. Податок на прибуток
  16. Прибуток чистий (п. 14 - п. 15)
  17.Прибуток чистий наростаючим підсумком за п. 16 ((ґ) + + (ґ - 1))
  18. Грошовий потік від операційної діяльності (п. 16 + п. 8 + + п. 9)
  19. Операційний грошовий потік наростаючим підсумком за п. 18 ((ґ) + (ґ - 1))

  Після прогнозу звіту про фінансові результати прогнозується грошовий потік для проекту в цілому.

4. Стратегічний аналіз інвестиційного портфеля

Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвестиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропонують позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного планування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності. Процес інвестування, або процес перерозподілу ресурсів, до якого він інколи зводиться, є саме тим основним методом, за допомогою якого втілюється стратегія. Хол наводить висловлювання одного з провідних фахівців з планування: «Розміщення ресурсів по різних інвестиційних проектах без солідної концепції як на рівні окремих підрозділів, так і корпорації загалом, дуже нагадує гру у дартс у темній кімнаті». Привабливість інвестиційних пропозицій, що надходять з різних секторів ділового портфеля фірми, залежить не тільки від норми дохідності, що пропонується, але також від стратегічної важливості сектора.

Бюджет капіталу має бути тісно пов’язаним з корпоративною стратегією, і, таким чином, кожний проект робить свій внесок у реалізацію певних елементів цієї стратегії.

Пропозиції по відсіву

Неможливо і небажано здійснювати повномасштабну оцінку інвестиційних можливостей, поки вони чітко не визначені. Процес відсіву є важливим інструментом вибору тих проектів, які за тими або іншими параметрами не варті подальших інвестиційних досліджень. На фазі відсіву звертають увагу на таке:

·                Чи збігається інвестиційна можливість з інвестиційною стратегією? Чи потрапляє вона у сектор діяльності, призначеної для зростання, підтримки, відторгнення?

·                Чи достатньо ресурсів для реалізації проекту (досвід, кошти, інше)?

·                Чи здійснювана ця ідея технічно?

·                Чи є якісь свідчення на користь того, що цей проект може забезпечити очікувану дохідність?

·                Чи прийнятний рівень ризику проекту?

З огляду на те, що якість інформації, яка використовується у разі відсіву, є в цілому низькою, немає сенсу використовувати на цьому етапі складний фінансовий аналіз. І, відповідно, простий метод розрахунку окупності часто застосовується на цій стадії тому, що він дає змогу виконати приблизну оцінку прибутковості і рівня ризику проекту.

Конкретизація

Інвестиційна пропозиція є невизначеною і безформною до тих пір, поки її чітко не визначено. На стадії конкретизації у процесі інвестиційного аналізу детальна специфікація інвестиційної пропозиції виконується з використанням підбірки інформаційних матеріалів, що описують її технічні та економічні характеристики. Для кожної пропозиції розробляється певна кількість альтернативних варіантів, які повинні бути деталізовані та оцінені з метою створення проекту, який має найпривабливіші фінансові показники. Навіть на цій ранній стадії виникає потреба в розподілі відповідальності. Вже сама по собі діяльність по збиранню інформації потребує спілкування з керівництвом, яке може або підтримати проект, або ж докласти певних зусиль для недопущення його реалізації. Було визначено, що обов’язки і відповідальність стосовно реалізації проекту розподіляються і перерозподіляються до тих пір, поки не виникне ситуація, яка призведе до неминучої реалізації проекту. Обсяг інформації, що збирається для оцінки інвестиційної пропозиції, значною мірою визначається інформацією, потрібною для отримання бажаного рішення, легкістю її опрацювання, а також тим, до якої міри особа, що висунула цей проект, нестиме відповідальність за подальшу діяльність, яка ґрунтуватиметься саме на цій інформації.

Класифікація інвестицій

Необхідна інформація і метод аналізу змінюються залежно від природи проекту. Існує така усталена класифікація інвестиційних пропозицій:

·               заміщення;

·               скорочення витрат;

·               розширення або покращення;

·               нові продукти;

·               стратегія;

·               статутна діяльність і благодійність.

Пропозиції по заміщенню зумовлені перш за все потребою замінити активи, які вже майже виробилися або потребують надзвичайно високих витрат на підтримання їх у робочому стані. Від заміщення очікується мале покращення або його не очікується зовсім. Але ці витрати є необхідними для підтримання відповідного рівня виробничих потужностей або якості послуг. Аналіз фахівців-інженерів відіграє найбільшу роль при експертизі цих пропозицій.

Скорочення витрат. Пропозиція по скороченню витрат має на меті їх економію шляхом використання додаткового обладнання або модифікації вже існуючого. Начальники виробничих підрозділів і спеціалісти повинні регулярно переглядати виробничі операції з метою виявлення інвестиційних можливостей, які можуть призвести до скорочення витрат.

Пропозиції по розширенню і покращенню мають відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва, поліпшення сервісних і дистриб’ютерських можливостей; підвищення якості продукту або для підтримки чи зміцнення конкурентної позиції фірми.

Пропозиції щодо нових продуктів мають відношення до всіх капітальних витрат, що стосуються нових продуктів.

Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінському рівні і включають витрати у нових сферах або у тих, де вигоди будуть отримані поза інвестиційним проектом як таким. Проект може пропонувати негативну чисту теперішню вартість, але у ширшому смислі створювати багатство.

5. Оцінка інвестиційного процесу

Фаза оцінки включає збір інформації як на вході, так і на виході із застосуванням спеціальних інвестиційних критеріїв для отримання оптимальної комбінації інвестиційних проектів. Фірма повинна зробити вибір щодо використання точних і надскладних або ж простіших оціночних моделей, для того щоб зрозуміти реально існуючі найважливіші взаємозв’язки. Більшість фірм використовує певний перелік критеріїв для оцінки інвестиційних проектів.

Результати інвестиційної оцінки можуть бути надійними тільки за умови, якщо вірними є припущення, на яких вона базується. Необхідно ретельно вивчити і врахувати вплив на інвестиційний процес таких факторів, як ринки, стан економіки, виробництво, фінанси та люди. Нижче наводиться перелік найважливіших з них.

Фактори маркетингу.

·                До якого сегмента ринку належить інвестиційна пропозиція?

·                Як співвідноситься інвестиційна пропозиція з маркетинговою стратегією?

·                Чи перевищують строки використання активів тривалість життєвого циклу продукту?

·                Які дослідження ринку було здійснено на підтримку маркетингових припущень стосовно пропозиції?

·                У разі пропозиції розширення:

а) ринок досяг свого піку чи пройшов його?

б) чи можливо продати продукцію, випуск якої планується збільшити?

в) яким чином такі підвищення вплинуть на частку ринку, ціни та прибутки?

г) чи посилиться цінова війна за рахунок зменшення цін з метою підвищення частки на ринку?

·                У разі появи нового продукту, чи був він вчасно і повною мірою протестований?

Виробничі фактори.

·                Якої стадії життєвого циклу продукту планується досягти згідно з інвестиційною пропозицією (дозрівання, розвиток, зрілість, занепад)? Яке це матиме відношення до припущень стосовно обсягу, вартості одиниці та ціни продажу?

·                Чи є досвід використання пропонованого інвестиційного проекту:

а) в організації?

б) поза межами організації?

Якщо так, то яким чином цей досвід можна перейняти і використати?

·                Чи може наявне виробниче обладнання забезпечити досягнення відповідного рівня якості, нормативних показників витрат ресурсів і часу, що передбачені в інвестиційній пропозиції?

·                Як вплине реалізація інвестиційної пропозиції на використання потужностей у коротко- і середньостроковому аспектах?

Фінансові фактори.

·                Яку ставку дисконтування використано при розгляді пропозиції?

·                Чи надає проект специфічні можливості запозичення фінансових ресурсів (наприклад, позичка під низький відсоток для реалізації саме цього проекту)?

·                Чи були розроблені «найкращий» і «найгірший» варіанти перебігу подій при реалізації проекту додатково до реальних припущень щодо реалізації проекту?

·                Чи здійснено аналіз чутливості? Яке відсоткове падіння у припущеннях відносно ключових показників призводить до неприйняття проекту?

·                До якої міри ризикованість проекту зумовлюється мікроекономічними (наприклад, такий специфічний ризик, як зміни у конкуренції) або макроекономічними факторами (наприклад, такий ринковий ризик, як економічна політика уряду)?

Зовнішньоекономічні фактори.

·                До якої міри успіх реалізації проекту залежить від змін нижчезгаданих зовнішньоекономічних факторів:

а) зміна курсів валют;

б) ціни на товари;

в) рівні інфляції;

г) рівні відсоткових ставок;

д) економічна і податкова політика уряду.

6. Презентація

Презентація