Тема 8. ЗМІСТ І ТЕХНОЛОГІЯ СКЛАДАННЯ ФІНАНСОВИХ БЮДЖЕТІВ

1. Види фінансових бюджетів та принципи їхньої побудови

До складу фінансових бюджетів включають:

• бюджет руху грошових коштів;
• прогноз балансу активів і пасивів (бюджет по балансовому листу);
• прогноз вартості чистих активів для акціонерного товариства;
• прогноз основних фінансових показників (прибутку до оподаткування чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після оподатковування; рентабельності активів, власного капіталу і продажів та ін.);
• капітальний бюджет.

    Бюджетування грошових коштів здійснюють по підприємству в цілому, а також відповідно до центрів фінансового обліку. Бюджет активів і пасивів (по балансовому листу) розробляють на кінець майбутнього кварталу по підприємству в цілому, а також по філіях, що знаходяться на окремому балансі. Процес бюджетування повинен бути стандартизованим за допомогою бюджетних форм, інструкцій і процедур. При впровадженні бюджетування однієї з найбільш складних проблем є визначення форматів фінансових бюджетів. Ці формати, з одного боку, повинні бути сумісні з діючою на підприємстві системою бухгалтерського обліку і звітності. З іншого боку, інформація, що міститься в них, повинна відповідати принципам своєчасності, корисності і порівнянності з позицій її використання в процесі управління фінансами. У країнах з розвинутою ринковою економікою для планування й аналізу грошових потоків використовують спеціальну форму фінансової звітності – звіт про рух грошових коштів.

Розходження вихідної інформації, представленої в бюджеті про рух грошових коштів і бюджеті доходів і витрат полягає в такому:

·                прибуток відображає всі грошові доходи і витрати в розрахунковому періоді, що не завжди співпадає з реальним рухом грошових коштів;

·                прибуток обчислюють виходячи з обсягу відвантаженої продукції і необов'язково в міру її оплати;

·                при розрахунку прибутку витрати на виробництво і збут продукції відображають після її реалізації (по методу нарахувань), а не в момент оплати (касовий метод). Зміна грошових коштів за період визначається грошовими потоками (надходженнями і виплатами грошей) незалежно від того, як враховують доходи і витрати (методом нарахувань чи касовим методом).

Розробка фінансових бюджетів дозволяє підприємству:

·                вести облік руху грошових коштів у розрізі центрів фінансової відповідальності, а не тільки по підприємству в цілому;

·                оперативно контролювати грошові потоки в розрахунковому періоді;

·                використовувати інформацію про рух грошових коштів для управління активами і пасивами;

·                аналізувати вплив прибутку на фінансову стійкість і платоспроможність підприємства (при використанні непрямого методу для розрахунку грошових потоків);

·                вживати оперативні заходи по усуненню недоліків у фінансово-господарській діяльності.

2. Бюджет руху грошових коштів

Бюджет руху грошових коштів – це план руху коштів на поточному рахунку і у касі підприємства та його структурного підрозділу, що відбиває всі прогнозовані надходження і витрати коштів у результаті звичайної діяльності підприємства. Він свідчить про передбачувані умовами договорів надходження передоплати за продукцію, що поставляється, затримку надходжень за відвантажену раніше продукцію – дебіторську заборгованість, використання негрошових форм платіжних документів – фінансових сурогатів (заліків, казначейських зобов’язань, векселів, тощо).

       Бюджет руху грошових коштів відображає потребу у зовнішньому фінансуванні (обсяг кредитів, інвестицій), а також забезпечує більш точне його визначення. Його призначення полягає у забезпеченні збалансованості надходжень коштів (відповідних плану доходів) і їхнього використання (відповідно до плану витрат) бізнесу за бюджетними періодами.

Розробка бюджету руху грошових коштів починається з визначення джерел і складових надходжень коштів у майбутній бюджетний період. Тут відображаються тільки ті кошти чи фінансові сурогати, що реально можуть надійти на поточний рахунок чи іншим способом у даний бюджетний період. Ці джерела можуть бути: як зовнішніми, так і внутрішніми. Зовнішні надходження – кредити й інвестиції; внутрішні – доходи від реалізації виготовленої продукції (послуг), а також доходи від інвестиційних та фінансових операцій. Однак, виникає ряд проблем.

       Перша проблема заключається у визначенні обсягу надходження коштів за виготовлену продукцію у конкретний період (місяць, декаду). Відвантаження виготовленої продукції (відображена в БДіВ) у часі не збігається з надходженням коштів за неї. Якщо за умовами договору (контракту) передбачено передоплату чи реалізацію в кредит (передача товару на консигнацію), то неминучим буде розрив між реалізацією (відвантаженням) товару і пов’язаними з нею витратами і надходженням виручки від реалізації на поточний рахунок підприємства.

Використання коштів у БРГК поділяють на три основні групи.

Кошти можуть використовуватися на фінансування:

1.    поточних операцій,

2.    первісних витрат,

3.    інших витрат.

       Склад статей ”поточні операції” відбиває статті витрат, вказані у формі бюджету доходів і витрат, хоча в конкретних цифрах тут можуть виникати розбіжності, обумовлені як специфікою господарської діяльності, так і реальним фінансовим станом підприємства.

В ідеальному випадку в конкретний період часу (місяць, декаду) сума коштів направлена на оплату рахунків за постачання сировини і матеріалів у БРГК, повинна збігатися з величиною витрат, зазначених у бюджеті доходів і витрат за той же період (місяць, декаду). У дійсності ж усе відбувається по-іншому. У підприємства не вистачає коштів на те, щоб вчасно оплатити постачання, і виникає кредиторська заборгованість перед постачальниками (що потім фіксується у розрахунковому балансі). Якщо специфіка виробництва вимагає створення нормативних запасів сировини і матеріалів, то у цьому випадку в конкретний період у БРГК величина коштів, призначена на оплату рахунків від постачальників, буде перевищувати відповідну статтю витрат у бюджеті доходів витрат на величину створюваного нормативного запасу.

Фінансування первісних витрат відображається в БРГК в повній відповідності з конкретними допоміжними чи спеціальними бюджетами. Але у випадку, коли планом капітальних первісних витрат передбачено будівельні чи ремонтні роботи, а фінансовий стан підприємства не дозволяє йому своєчасно фінансувати ці витрати, то знову виникає кредиторська заборгованість перед підрядчиками. Iнші витрати в БРГК включають такі статті: виплата відсотків за кредити, повернення кредитів і позик, виплата дивідендів та інші розрахунки з інвесторами та з державним бюджетом. Здебільшого вони також повинні відповідати аналогічним статтям бюджету доходів і витрат чи спеціальних бюджетів. Можливі розбіжності відбиваються в розрахунковому балансі.

Заходи для підготовки форми № 3 для бюджетування

·                Виділити дебіторську заборгованість (розділити виручка на передоплату і надходження за продукцію, відвантажену раніше).

·                Усунути статті чисто фіскального походження.

·                Деталізувати найбільш важливі статті оплати рахунків.

·                Привести у відповідність з формою плану капітальних (первісних) витрат статті, що відбивають капітальні витрати і фінансові вкладення.

·                Виділити позицію, що відбиває повернення позик і кредитів.

·                Передбачити облік грошових сурогатів.

3. Бюджет активів і пасивів

Розробка бюджету по балансовому листу (ББЛ), чи прогнозного балансу активів і пасивів, є завершальним етапом бюджетування. Прогнозний баланс активів і пасивів являє собою звичайний бухгалтерський баланс, що постійно складає підприємство, але в укрупненому вигляді. Він складається з найбільш важливих з позиції фінансового обліку статей. Значення прогнозного балансу полягає в тому, що він дозволяє комерційним службам оцінити, як буде виглядати фінансовий стан підприємства після закінчення відповідного періоду (кварталу).

Прогнозний баланс дозволяє одержати наступну інформацію:

1.             установити можливі негативні для підприємства фінансові наслідки рішень, прийнятих на планований період;

2.             перевірити правильність складання бюджету руху грошових коштів (у математичному аспекті);

3.             провести прогнозний аналіз фінансового стану підприємства на кінець розрахункового періоду (кварталу) на основі розрахунку планових коефіцієнтів платоспроможності і ліквідності з позиції вимог фінансового ринку;

4.             структурно виділити майбутні джерела фінансових ресурсів і зобов'язання підприємства.

Після визначення кінцевих сальдо по всіх статтях балансу здійснюють остаточну контрольну звірку: сальдо всіх активних рахунків повинно дорівнювати сальдо всіх пасивних рахунків. Перевіряють також математичну правильність показників у всіх вільних і локальних бюджетах. Після проведення остаточної звірки складають робочий варіант прогнозного балансу активів і пасивів (бюджету по балансовому листі). Даний документ служить інструментом управління активами і пасивами підприємства, а також наступного аналізу причин можливих відхилень від прийнятого плану форма бюджету по балансовому листу (ББЛ) на кінець планового кварталу.

4. Капітальний бюджет у плановій фінансовій звітності

Бюджетування капітальних вкладень розглядають в аспекті вибору найкращого способу їхнього фінансування. Для різних підприємств капітальні інвестиції мають неоднакове значення, що визначається розміром, галузевими особливостями, темпами їхнього розвитку і т.д. У міру розширення бізнесу зростає важливість довгострокових капіталовкладень. Стратегічні рішення по капіталовкладеннях можуть істотно вплинути на розвиток підприємства¹

       Для реалізації проектів залучають різні види ресурсів: матеріальних, трудових грошових. У процесі оцінки витрат по проекту усі види ресурсів приводять до єдиного грошового еквівалента.

       При аналізі капітальних інвестицій приймають рішення двох видів: оцінні і порівняльні. Оцінні рішення приймають у результаті вивчення основних параметрів інвестиційного проекту (прибутковості, безпеки, окупності витрат) – відповідає він чи ні існуючим стандартам. Наприклад, західні компанії можуть підтримувати тільки ті проекти по зниженню витрат, що забезпечують норму прибутку не менш 15%. Порівняльні рішення приймають у відношенні вибору одного проекту з ряду конкуруючих напрямків бізнесу. Наприклад, можлива ситуація, коли з декількох запропонованих варіантів заміни технологічного устаткування вибирають один. Вибір одного варіанта – це рішення порівняльного типу. Ключове питання, розв'язуваний при аналізі капіталовкладень: реалізувати новий проект чи замінити існуючі елементи основного капіталу.

До основних видів рішень, прийнятих по капіталовкладеннях, можна віднести:

• програму зниження витрат виробництва;
• здійснення рекламних кампаній;
• заміну реальних активів;
• створення нових потужностей чи розширення наявних;
• оцінку злиттів;
• інвестування на некомерційні нестатки (охорону навколишнього середо-вища й ін.);
• програму впровадження принципово нових технологій (інновацій) і ін.

       Оскільки інвестиційні рішення приймають в умовах невизначеності, то необхідно оцінити ризик, зв'язаний з капіталовкладеннями і розглянути розвиток проекту в часі. Основна задача ініціатора проекту – мінімізувати ймовірність неправильних рішень.

       Планування капітальних інвестицій полягає у виборі оптимального варіанта проекту, визначенні обсягу фінансування і тимчасового лага. Доцільно вивчити існуючі програми, виконати вартісні оцінки нових пропозицій, скоординувати наявні у підприємства програми розвитку. При цьому необхідно враховувати головні характеристики інвестиційної програми (проекту) – час, вартість і якість. Управління проектом основано на основі порівняння планованих і фактичних показників по витратах, доходах і часу. Рішення по капітальних інвестиціях повинні відповідати поточним фінансовим можливостям підприємства, обраної їм фінансової стратегії і показниках зростання вартості (ціни) підприємства. Перевіряють, чи забезпечить проект повернення спочатку авансованої вартості й одержання необхідного прибутку у встановлені передпроектними розрахунками терміни.

Розробка бюджету реалізації портфеля реальних інвестицій включає рішення двох основних задач:

1.             визначення обсягу і структури капітальних витрат у розрізі окремих етапів оперативного (календарного) плану;

2.             забезпечення необхідного для відшкодування цих витрат потоку коштів (джерел фінансування інвестицій) у рамках загального обсягу реальних грошових ресурсів, виділюваних на реалізацію конкретного проекту.

У процесі бюджетування капітальних інвестицій виділяють наступні етапи:

• твердження проекту;
• схвалення техніко-економічних оцінок проекту;
• розподіл відповідальності і повноважень по його реалізації;
• наступний супровід проекту.

5. Організація фінансової роботи з виконання бюджетів

Фінансова робота на підприємствах здійснюється спеціальною чи службою бухгалтерією.

Призначення фінансової служби:

·                забезпечення безперервності виробничо-торгового процесу фінансовими ресурсами, тобто платоспроможності підприємства і ліквідності його балансу;

·                забезпечення росту прибутковості активів, власного капіталу, продажів і інвестицій;

·                здійснення розрахунків і виконання фінансових зобов'язань перед державою і партнерами (персоналом, постачальниками, кредиторами, акціонерами і т.д.);

·                розробка оперативних (поточних) і довгострокових фінансових планів;

·                участь у розробці системи управління бюджетами на підприємстві і складання фінансових бюджетів;

·                контроль за раціональним використанням грошових ресурсів (потоків готівки).

       Керівник фінансової служби (фінансовий директор) несе відповідальність за фінансовий стан підприємства, управління усіма видами фінансової роботи, включаючи і регулювання грошових потоків (припливу і відтоку готівки). Фінансова служба тісно взаємодіє з провідними виробничими і комерційними підрозділами підприємства.

Фінансова робота на підприємстві проводиться по трьох основних напрямках:

1.             фінансове планування (бюджетування грошових потоків, активів і пасивів балансу);

2.             оперативна (поточна) діяльність по управлінню грошовим обігом;

3.             контрольно-аналітична робота.

       Фінансова служба активно бере участь у розробці консолідованого бюджету доходів і витрат, а також фінансових бюджетів (бюджету руху грошових коштів, бюджету по балансовому листу і капітальному бюджету) на майбутній період (рік, квартал, місяць). Оперативні фінансові бюджети складають по підприємству в цілому і по окремих підрозділах (центрах фінансового обліку) у рамках обраної структури управління фінансами. Оперативна фінансова робота полягає в забезпеченні регулярних грошових взаємин з партнерами підприємства і державою. До складу оперативної фінансової роботи входить також вибір найбільш ефективних способів фінансування підприємства.

За результатами такого аналізу можуть бути прийняті наступні рішення:

1.             заміна негрошової форми чи розрахунків визначення їх оптимального критичного рівня (наприклад, 30-40%);

2.             складання плану-графіка поступової ліквідації заборгованості з оплати праці;

3.             можлива реструктуризація заборгованості перед бюджетною системою;

4.             повна інвентаризація заборгованості з метою її взаємного погашення або чи реструктуризації списання безнадійних боргів і незатребуваних сум;

5.             визначення штрафних санкцій і звертання в арбітражний суд.

Ключовими елементами системи фінансового контролю є:

1.             об'єкти контролю – бюджети структурних підрозділів (філій, дочірніх фірм і т.д.);

2.             предмети контролю – окремі показники бюджетів (дотримання лімітів фонду оплати праці, витрат сировини, матеріалів і енергії, нормативів оборотних коштів і т.д.);

3.             технологія контролю бюджетів – здійснення процедур, необхідних для визначення відхилення фактичних показників бюджетів від планових в абсолютних сумах і у відносному вираженні (у відсотках);

4.             суб'єкти контролю – керівники структурних підрозділів і економічних служб підприємства.

Для успішного рішення даної проблеми рекомендується встановлювати чіткий порядок проведення управлінських процедур, що забезпечує:

1.             оперативний аналіз фактичних відхилень від планових параметрів функціональних і зведених бюджетів за місяць, квартал і т.д.;

2.             розробку заходів щодо усунення непродуктивних витрат і втрат, а також удорожающих факторів, виявлених у ході аналізу;

3.             оформлення і передачу керівництву підприємства аналітичних матеріалів по виконанню зведеного і функціонального бюджетів з метою коректування їх дохідної і видаткової частин. Рекомендують використовувати метод перегляду витрат бюджету, заснований на прийнятій системі пріоритетів фінансування (оплати) поточних витрат підприємства.

6. Презентація

Презентація