Лекція 3. Структура і приклади програми

1. Функція

Кожна функція включає заголовок і тіло.

Тип_функціі імя_функції (тип змінна, тип змінна, ...)

 {

 Тіло функції;

 [Return (вираз);]

 }

Де тип змінна– список формальних параметрів.

Заголовок функції - це ім'я й у круглих дужках список формальних параметрів. Поряд із усіма іншими функціями програма обов'язково повинна мати головну функцію mаіn ().

Тому будемо завжди починати з головної функції mаіn (). По всьому тексту програми можна розміщати коментарі:

/* обчислення кореня */ - блоковий коментар або // закінчення циклу - рядковий коментар

              Тіло функції завжди починається й закінчується операторними дужками { }, які є аналогом BEGIN і END у мові Паскаль.

Оскільки складений оператор це є також блок, то фігурні дужки використовуються й для складених операторів.
              Тіло функції складається з окремих операторів, кожний з яких обов'язково закінчується роздільником ";", незалежно від того, що за ним іде далі. Згадаємо, що в мові Паскаль ; після оператора можна було й не ставити, якщо далі йде роздільник (END).

               Як відомо, у Паскалі оператори розміщалися за розділом оголошень. Тут же описи можуть бути й до початкової дужки, і після й ще далі.

                Складений оператор - це послідовність операторів, обмежених фігурними дужками. Іншими словами - це блоки. Розміщення операторів у рядку - довільне. Будемо розміщати дужки, які відкриваються й закриваються, на одній вертикалі, а внутрішні оператори - трошки праворуч. Одержимо текст із відступами, який краще сприймається.

2. Приклад програми

3. Директиви

1. Директива #include

 Директива #include включає в текст програми зміст вказаного файла. Ця директива має дві форми:

#include "имя файла" #include <имя файла>

 2. Директива #define

 Директива #define служить для заміни констант, що часто використовуються, ключових слів, операторів або виражень деякими ідентифікаторами.

 Має дві синтаксичні форми:

 #define ідентифікатор текст

#define ідентифікатор (список параметрів) текст

 Приклад:

#define WIDTH 80

#define LENGTH (WIDTH+10)

#define MAX(x,y) ((x)>)?(x)y) //      t=MAX(i,s[i]) àt=((i)>(s[i])?(i)s[i]);

 3. Директива #undef

 Директива #undef використовується для скасування дії директиви #define. Синтаксис цієї директиви наступний #undef ідентифікатор

 Приклад:

#undef WIDTH #undef MAX

 Ці директиви скасовують визначення іменованої константи WIDTH і макровизначення MAX.