ТЕМА 12. ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ЗА ВІДНОШЕННЯМ ДО РІВНЯ РОДЮЧОСТІ ТЕХНОЗЕМНИХ ГРУНТІВ.

1. Еколого-біологічна класифікація.

Еколого-біологічна класифікація сільськогосподарських культур за відношенням до рівня родючості техноземних ґрунтів є основою для підбору асортименту рослин при рекультивації порушених земель та їх подальшому сільськогосподарському використанні.

Техноземи (штучно створені ґрунти на порушених гірничими роботами або будівництвом землях) характеризуються нестабільним водно-повітряним режимом, низьким вмістом гумусу та азоту, а також часто підвищеною щільністю. Тому здатність культур рости на таких субстратах залежить від їхньої екологічної пластичності та вибагливості до поживних речовин.

За відношенням до рівня родючості та властивостей техноземів сільськогосподарські культури поділяють на чотири основні групи.

1. Піонери-фітомеліоранти (Оліготрофи)

Ці культури мають мінімальні вимоги до родючості ґрунту, потужну кореневу систему та здатність покращувати властивості техноземів. Вони використовуються на перших етапах біологічної рекультивації.

·  Бобові трави: Буркун білий та жовтий, козлятник східний, люпин багаторічний, лядвенець рогатий. Збагачують ґрунт азотом завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями.

·  Злакові трави: Стоколос безостий, пирій безкореневищний, тонконіг сплюснутий. Сприяють структуруванню ґрунту та накопиченню первинної органіки.

2. Маловибагливі культури (Мезооліготрофи)

Рослини, які здатні давати задовільний урожай на малогумусних, щільних або слаботоксичних техноземах без внесення надмірних доз добрив.

·  Зернові та круп'яні: Жито озиме, овес, просо, гречка. Овес і жито мають високу засвоювальну здатність кореневої системи, тому можуть діставати фосфор і калій із важкорозчинних сполук.

·  Технічні: Ріпак (озимий та ярий), гірчиця біла. Мають глибоку кореневу систему, яка розпушує щільні шари техноземів.

3. Помірно вибагливі культури (Мезотрофи)

Культури, які потребують середнього рівня родючості ґрунту. Їх вирощування на техноземах ефективне лише після 3–5 років попередньої фітомеліорації (вирощування трав-піонерів) або за умови регулярного внесення органічних і мінеральних добрив.

·  Зернові: Ячмінь ярий та озимий, пшениця озима (пластичні сорти).

·  Кормові: Клевер луговий, люцерна посівна (чутлива до кислотності, але стійка до посухи), еспарцет.

·  Олійні: Соняшник (виносить багато поживних речовин, тому потребує контролю живлення).

4. Високовибагливі культури (Еутрофи)

Ці рослини потребують високого вмісту гумусу, рухомих форм поживних речовин (NJK), оптимального рН та хорошої аерації. Їх висаджують на техноземах лише на завершальних етапах рекультивації, коли сформовано відносно потужний родючий шар.

·  Просапні та зернобобові: Кукурудза (на зерно та силос), соя, горох, квасоля.

·  Технічні: Цукровий буряк, льон-довгунець.

·  Овочеві культури: Капуста, томати, огірки, цибуля (вимагають ідеальних водно-фізичних властивостей субстрату).

Порівняльна матриця використання культур на техноземах

2. Фітомеліоративна здатність рослин.

Фітомеліоративна здатність рослин — це здатність рослинних організмів та сформованих ними угруповань цілеспрямовано або опосередковано покращувати властивості ґрунту, технозему та навколишнього середовища завдяки особливостям росту, розвитку, кореневої системи, накопиченню органічної речовини та взаємодії з ґрунтовою біотою.

Для рекультивації порушених земель фітомеліоративна здатність має особливе значення, оскільки рослини є одним із головних біологічних чинників поступового перетворення техногенного субстрату на функціонально придатне ґрунтове середовище.

Основні прояви фітомеліоративної здатності

Значення кореневої системи

Особливо важливою характеристикою рослини є тип і потужність кореневої системи.

Глибококореневі рослини здатні освоювати більший об'єм технозему, створювати вертикальні канали для проникнення води та повітря і залучати до біологічного кругообігу поживні речовини з глибших шарів.

Розгалужена коренева система, своєю чергою, сприяє закріпленню частинок субстрату та його структурній стабілізації.

Особливе значення мають багаторічні трави

Для початкового освоєння техноземів перспективними є багаторічні злакові та бобові трави. Вони формують тривалий рослинний покрив, накопичують значну кількість кореневих решток і можуть поступово збільшувати вміст органічної речовини.

Бобові трави додатково сприяють накопиченню біологічного азоту завдяки симбіозу з бульбочковими бактеріями.

Фітомеліоративна здатність і рівень родючості технозему

Фітомеліоративний потенціал рослини особливо важливий на малородючих і слабко сформованих техноземах.

Послідовність можна представити так:

висаджування адаптованих рослин → формування рослинного покриву → розвиток кореневої системи → накопичення рослинних решток → активізація мікробіологічних процесів → накопичення органічної речовини → покращення властивостей технозему → можливість вирощування більш вимогливих культур.

Отже, фітомеліоративна здатність є важливим критерієм добору рослин для біологічної рекультивації. Вона визначає не тільки здатність рослини виживати на техноземі, а й її потенційну роль у відтворенні родючості, стабілізації субстрату та формуванні нового ґрунтового середовища.