ТЕМА 14. МІЛІТАРНА ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ ЯК НАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ.

1. Мілітарна деградація грунтового покриву.

Воєнні дії є одним із найбільш масштабних чинників антропогенного порушення ґрунтового покриву. На відміну від багатьох інших видів господарського впливу, військове навантаження часто має раптовий, інтенсивний і комплексний характер. Воно одночасно змінює рельєф, порушує ґрунтовий профіль, знищує рослинний покрив, ущільнює ґрунт, спричиняє ерозійні процеси та може призводити до хімічного забруднення.

Мілітарна деградація ґрунтів — це сукупність негативних змін ґрунтового покриву, зумовлених безпосереднім або опосередкованим впливом військової діяльності та бойових дій. Її особливістю є поєднання механічної, фізичної, хімічної, біологічної та пірогенної деградації. Ступінь прояву окремих видів деградації залежить від характеру воєнного впливу, тривалості та інтенсивності бойових дій, властивостей ґрунту, рельєфу, кліматичних умов і подальшого використання території.

Одним із найхарактерніших проявів є механічне порушення ґрунтового покриву. Вибухи утворюють вирви, переміщують значні об'єми ґрунтового матеріалу та породи, порушують природне залягання ґрунтових горизонтів. Під час будівництва окопів, траншей, бліндажів, фортифікаційних споруд відбувається зрізання, перемішування та переміщення ґрунтових мас. У результаті природна будова ґрунтового профілю може бути повністю або частково зруйнована.

Значний вплив має рух важкої військової техніки. Багаторазове проходження техніки призводить до ущільнення ґрунту, зменшення загальної пористості, погіршення водопроникності та повітрообміну. Ущільнений ґрунт створює механічні перешкоди для проникнення коренів, знижує доступність води та повітря і може спричиняти поверхневий стік води. Особливо небезпечним є формування ущільнених прошарків, які перешкоджають нормальному розвитку кореневої системи та вертикальному переміщенню води.

Важливим наслідком воєнних дій є знищення рослинного покриву. Вибухи, пожежі, рух техніки, будівництво військових споруд та інші фактори призводять до оголення поверхні ґрунту. Відсутність рослинного покриву різко підвищує вразливість ґрунту до водної та вітрової ерозії. На схилах це може спричиняти посилений змив і розмив, а на відкритих ділянках — видування дрібнозему.

Порушення рослинного покриву має також біологічні наслідки. Рослини є важливим джерелом органічної речовини для ґрунту, а їхні корені беруть участь у формуванні структури та створенні сприятливого порового простору. Знищення рослинності зменшує надходження органічних решток і може супроводжуватися зниженням активності ґрунтової біоти. У результаті порушується кругообіг елементів живлення та сповільнюються процеси відновлення ґрунту.

Окремою складовою мілітарної деградації є хімічне забруднення ґрунтів. Джерелами забруднення можуть бути паливно-мастильні матеріали, продукти згоряння, залишки боєприпасів, метали та інші речовини, що надходять у ґрунт унаслідок бойових дій, пошкодження техніки та військової інфраструктури. Хімічне забруднення може змінювати властивості ґрунту, пригнічувати ґрунтові організми та створювати ризики для рослин, тварин і людини.

Особливе значення має забруднення важкими металами та іншими потенційно небезпечними елементами. Їх поведінка у ґрунті залежить від реакції середовища, гранулометричного складу, вмісту органічної речовини, мінералогічного складу та інших властивостей. Частина забруднювачів може переходити у рухомі форми, мігрувати в ґрунтовому профілі або надходити до рослин. Тому на потенційно забруднених територіях необхідне спеціальне агрохімічне та екологічне обстеження.

Ще одним специфічним видом деградації є пірогенний вплив. Пожежі, спричинені обстрілами, вибухами або займанням техніки й споруд, можуть призводити до значного нагрівання поверхні ґрунту. Високі температури змінюють органічну речовину, впливають на ґрунтові мікроорганізми, структуру та водний режим. Ступінь таких змін залежить від температури, тривалості горіння, типу рослинності та властивостей самого ґрунту.

Комплексний характер мілітарного впливу означає, що різні види деградації часто накладаються один на один. Наприклад, вибух може одночасно порушити ґрунтовий профіль, знищити рослинність, перемістити ґрунтовий матеріал і створити умови для подальшої ерозії. Якщо при цьому відбувається витік пального або утворюються продукти горіння, механічне порушення доповнюється хімічним і пірогенним впливом.

Мілітарна деградація безпосередньо впливає на родючість ґрунтів. Порушення структури, ущільнення, втрата органічної речовини, зміни водного та поживного режимів можуть зменшувати здатність ґрунту забезпечувати рослини необхідними умовами для росту. Унаслідок цього навіть після припинення безпосереднього військового впливу ґрунт може тривалий час залишатися непридатним або малопридатним для сільськогосподарського використання.

Оцінювання стану мілітарно деградованих земель має передувати їх подальшому використанню або рекультивації. Необхідно встановити характер механічних порушень, ступінь ущільнення, стан рослинного покриву, фізичні та агрохімічні властивості ґрунту, а також можливе хімічне забруднення. Для постмілітарних територій першочергове значення має забезпечення безпеки, зокрема обстеження на наявність вибухонебезпечних предметів.

Рекультивація мілітарно деградованих земель повинна бути диференційованою. На одних ділянках достатньо відновити поверхню, усунути ущільнення та сформувати рослинний покрив. На інших необхідні відновлення ґрунтового профілю, нанесення родючого шару, застосування органічних матеріалів, фітомеліорація або створення спеціальної техноземної конструкції. У разі виявлення небезпечного забруднення першочерговим завданням стає його локалізація, стабілізація або видалення залежно від характеру забруднювача та майбутнього напряму використання території.

2. Типологія, особливості рекультивації обєктів залежно від виду і масштабів порушень і забруднень земельної ділянки.

Воєнні дії спричиняють різноманітні порушення земель, які відрізняються за походженням, характером, масштабами та ступенем небезпечності. На одній території можуть одночасно проявлятися механічне руйнування ґрунтового покриву, ущільнення, перемішування ґрунтових горизонтів, знищення рослинності, ерозія, пожежі та хімічне забруднення. Тому рекультивація постмілітарних земель потребує попереднього встановлення типу порушення та комплексної оцінки їхнього стану.

За характером впливу можна виділити механічно порушені, ущільнені, еродовані, пірогенно порушені, хімічно забруднені та комплексно порушені землі. Окрему групу становлять території з потенційною вибухонебезпекою, де проведення рекультиваційних робіт можливе лише після забезпечення безпеки.

Механічно порушені землі формуються внаслідок вибухів, утворення вирв, будівництва окопів, траншей, фортифікаційних споруд, переміщення ґрунтових мас та роботи важкої техніки. Основними завданнями їх відновлення є вирівнювання поверхні, відновлення порушеного рельєфу, за можливості — відновлення ґрунтового профілю та формування кореневмісного шару. Якщо родючий шар був знятий або переміщений, його можна використовувати повторно під час формування рекультивованої поверхні.

Ущільнені землі характеризуються підвищеною щільністю складення та погіршенням водно-повітряного режиму. Такий стан часто виникає на маршрутах руху військової техніки, у місцях її стоянки та на територіях, де проводилися інтенсивні земляні роботи. Рекультиваційні заходи спрямовують на розущільнення ґрунту, відновлення пористості, водопроникності та умов для розвитку кореневої системи. Після цього доцільно формувати рослинний покрив, який сприятиме подальшому біологічному відновленню ґрунту.

Еродовані землі виникають унаслідок знищення рослинності та оголення поверхні, особливо на схилах. Порушений ґрунт стає вразливим до змиву водою та видування вітром. Тому першочерговим завданням є стабілізація поверхні та припинення подальшої втрати ґрунтового матеріалу. Для цього використовують протиерозійні заходи, рослинний покрив, мульчування, ґрунтозахисний обробіток та інші технологічні рішення відповідно до умов конкретної ділянки.

Пірогенно порушені землі формуються внаслідок пожеж, спричинених обстрілами, вибухами або займанням техніки, споруд і рослинності. Вплив високих температур може змінювати органічну речовину, структуру, біологічну активність та інші властивості ґрунту. Рекультивація таких територій передбачає оцінювання глибини та ступеня пірогенних змін, відновлення рослинного покриву та створення умов для активізації ґрунтових біологічних процесів.

Окрему групу становлять хімічно забруднені землі. Джерелами забруднення можуть бути паливно-мастильні матеріали, продукти згоряння, залишки боєприпасів, метали та інші речовини, що потрапили в довкілля внаслідок воєнних дій. У цьому випадку недостатньо лише відновити поверхню земельної ділянки. Необхідно визначити характер, концентрацію, просторовий розподіл та потенційну рухомість забруднювачів, а також оцінити можливість їх надходження у рослини та водне середовище.

За незначного локального забруднення можуть застосовуватися заходи, спрямовані на зниження рухомості забруднювачів та відновлення ґрунтових властивостей. За значного забруднення можуть виникати потреби у видаленні забрудненого матеріалу, його ізоляції або створенні бар'єрних конструкцій. Вибір конкретного способу залежить від виду забруднювача, його концентрації, властивостей ґрунту та майбутнього напряму використання земельної ділянки.

Найскладнішими для рекультивації є комплексно порушені землі, на яких одночасно спостерігаються механічні порушення, ущільнення, знищення рослинності, ерозія та забруднення. У такому випадку рекультивація здійснюється поетапно. Спочатку забезпечують безпеку території та проводять обстеження, після чого усувають основні технічні та екологічні ризики, відновлюють поверхню, формують необхідну ґрунтову конструкцію і лише потім переходять до біологічного етапу.

Важливим критерієм типології є масштаб порушення. За площею та просторовою структурою можна розглядати локальні, осередкові та великі територіально поширені порушення. Локальні порушення можуть бути пов'язані з окремими вирвами, місцями стоянки техніки або локальними осередками забруднення. У цьому випадку можливе точкове або осередкове проведення рекультиваційних заходів. Якщо порушення охоплюють значну площу, необхідне комплексне планування території та диференційований підхід до окремих її частин.

         Вибір технології рекультивації визначається також майбутнім напрямом використання земель. Для сільськогосподарського використання необхідно забезпечити формування достатньо потужного та екологічно безпечного кореневмісного шару, відновити його родючість і водно-повітряний режим. Для лісогосподарського напряму важливими є умови для розвитку деревної та чагарникової рослинності, стабільність поверхні та достатня вологоємність субстрату. Рекреаційна рекультивація передбачає не тільки стабілізацію ґрунту, а й формування безпечного та функціонального ландшафту. За природоохоронного напряму основною метою може бути стабілізація території та відновлення природних екосистемних процесів.