ТЕМА 1. Вступ до дисципліни

Сайт:	Навчально-інформаційний портал НУБіП України
Курс:	Мікрозрошення`
Книга:	ТЕМА 1. Вступ до дисципліни

Надруковано:	Гість-користувач
Дата:	четвер, 29 жовтня 2026, 11:11

Зміст

1. Про що мова?
2. Потреба у зрошенні
3. Види зрошувальних меліорацій

1. Про що мова?

Зрошення — це постачання води сільськогосподарським культурам штучним шляхом. Воно призначене для забезпечення бажаного росту рослин у посушливих регіонах та для компенсації посухи в напівпосушливих або субгумідних регіонах. Навіть у районах, де середня сезонна кількість опадів може здаватися достатньою, дощі часто розподіляються нерівномірно, або ґрунти мають низьку водоутримувальну здатність, тому традиційне богарне землеробство є високоризикованим підприємством. Зрошення забезпечує засоби для стабільного виробництва продуктів харчування. У деяких районах зрошення продовжує ефективний вегетаційний період. Завдяки безпеці, яку забезпечує зрошення, додаткові ресурси, такі як високопродуктивні сорти, додаткові добрива, краща боротьба зі шкідниками та покращений обробіток ґрунту, стають економічно доцільними. Зрошення знижує ризик марнування цих дорогих ресурсів через посуху.
У глобальному масштабі зрошення має глибокий вплив на запаси прісної води, світове виробництво продуктів харчування та естетику та цінність ландшафтів. Третина світового продовольства надходить з 21% зрошуваної площі світу.

Рис.1. Карта глобального показника інтенсивності зрошення

Source: Nature Water https://www.nature.com/articles/s44221-024-00206-9/figures/1

2. Потреба у зрошенні

За результатами проведеного агрокліматичного районування, площі сухої та дуже сухої зон в Україні зросли на 7% і охоплюють 11,6 млн га орних земель. «Сума активних температур зросла на 250-350 ^оС. Умови південного Лісостепу нині відповідають умовам, що 25-30 років тому були характерними для Степу, тобто півдня країни. 2015 рік це підтвердив спекотним серпнем і більше, аніж 100-денним періодом без опадів. В крайніх південних регіонах країни 9 років із 10 є посушливими. У центральному Степу – 6 із 10. А на Поліссі, де раніше характерним було перезволоження, недостатньо вологі умови спостерігаються кожен 3-й рік. Такі умови суттєво впливають на динаміку аграрного виробництва в Україні»

Україна вже відчуває на собі зміну клімату. За останнє двадцятиліття кожен рік в Україні був теплішим, ніж середньостатистичні показники за довготривалий період, і 2020 рік став найспекотнішим роком у Європі та Україні, перевищивши на 2,8°C середній показник 1961-1990 рр. (див. рис. 1).

З 2010 року Україна пережила низку повʼязаних зі зміною клімату наслідків, як-от сильні посухи, великі повені та руйнівні пожежі, що призвели до загибелі людей, втрати засобів до існування та спричинили негативний вплив на ВВП.

Зміна клімату призвела до низки змін, що спостерігаються на сході Центральної Європи, включаючи Україну, де річна температура повітря за останні 30 років зросла майже на 1,5°C зі зростанням темпів потепління за останнє десятиліття. Потепління також розподіляється нерівномірно, причому в Україні темпи потепління вищі, ніж у прилеглих регіонах.

Закономірно, що основні площі зрошуваних земель в світі знаходяться в південних регіонах. В Україні 85% із 2,6 млн. га зрошуваних площ розташовані в аридній зоні хоча останнім часом прослідковується загальносвітова тенденція просування зрошення на північ (внаслідок нерівномірності розподілу опадів), так бездощові періоди протягом 15-20 діб приводять до значних втрат урожаю культурних рослин. Пошуком нових шляхів вирішення питань, що пов’язані зі зрошувальними меліораціями в світі займається (МКІД) Міжнародна комісія по іригації і дренажу (створена у 1950 році) Ця неурядова організація об’єднує 85 країн світу, а в 1996 році до її складу була прийнята Україна.

3. Види зрошувальних меліорацій

Залежно від природних умов території та господарського призначення використовуються наступні види зрошення.

1. Регулярне – вид зрошення, що проводиться протягом всього вегетаційного періоду відповідно до потреб у воді сільськогосподарських культур та конкретних погодних умов. Його ще називають правильним зрошенням. За способом подачі води до зрошувальної території регулярне зрошення поділяється:

Самопливно-зрошуваний масив, розташований нижче рівня води в джерелі зрошення, — вода надходить до каналу самопливом.
Машинне зрошення, при якому забір води із джерела зрошення відбувається за допомогою насосної станції ( з механічним підйомом води). Поверхня зрошувальної площі розташована вище рівня води в джерелі. За станом на 1 січня 1998 р. в Україні на зрошувальних і осушувально-зволожувальних системах налічувалося близько 5 тис. насосних станцій різних типів. Найбільшою НС в масштабі Європи є Каховська головна станція, розрахована на подачу 530 м³/с води для зрошення 750 тис. га посушливих земель.

2. Одноразове зрошення, яке передбачає одноразове зволоження ґрунту весняними талими водами (або ж це може бути паводкова вода із каналів під час літнього паводку). Вода на зрошуваній площі затримується за допомогою системи дамб, перемичок та інших гідротехнічних споруд. Даний вид зрошення застосовується в посушливих районах, що мають стік талих чи паводкових вод, який можна використовувати для додаткового зволоження ґрунту. В Україні практично не використовується. Значні площі в Казахстані (70%), Пн. Кавказі. Екстенсивний шлях використання водних і земельних ресурсів, який не завжди відповідає вимогам с.-г. культур та погодніх умов.

Спеціальні види зрошення

1. Удобрювальне.  Разом з поливною водою на поля подається певна кількість розчинених добрив до поливної води або ж при зрошенні стічними водами (промисловими, тваринницькими, побутовими). В свій час досить глибоко вивчалося і запроваджувалося в практику. Так Бортницька зрошувальна система будувалася в розрахунку на поливи стічними водами м. Києва. На сьогодні з екологічної точки зору (накопичення шкідливих елементів, важкі метали тощо), а також вартості їх очищень, відмовилися від даної практики. Метод додавання мінеральних добрив до поливної води при зрошенні за допомогою дощування має також ряд недоліків:
-                     нерівномірність розподілу поживних елементів, внаслідок особливостей мікрорельєфу;
-                     виведення з ладу дощувальної техніки (недосконалість конструкцій).

ФЕРТИГАЦІЯ – внесення добрив разом з поливною водою для підтримання оптимальної концентрації елементів живлення в ґрунтовому розчині протягом всього вегетаційного періоду. Дозволяє забезпечувати рослини поживними речовинами в необхідному дозуванні та вчасно, тобто згідно з потребами на певному етапі онтогенезу рослин.

Фертигація основний спосіб внесення добрив за інтенсивних технологій, який передбачає:

щоденне внесення поживних речовин;
низьку норму добрив 90,5- 3 г/л.м² або 3-15 кг/га;
збалансованість елементів живлення.

Переваги застосування фертигації Точність Рівномірність Скорочення доз добрив Застосування тільки у разі необхідності Покращення якості урожаю Зменшення вимивання добрив з ґрунту. Використовуються водорозчинні міндобрива Террафлекс, Кеміра Комбі, Кристалон, Ferticare, Universo, MaqVix, монофосфат калію, аміачна селітра та сечовина. Не рекомендується використовувати слаборозчинні добрива типу нітрофоски. Не можна використовувати рідкі комплексні добрива (ЖКУ) – на практиці є випадки повного блокування системи. Завжди рекомендується робити витяжку з добрив і перевіряти її на окремих частинах поливного трубопроводу (можлива специфічна реакція добрив з поливною водою).

Грунтоочисне. Застосовується з метою видалення надлишку токсичних солей, а також для знищення шкідників сільськогосподарських рослин (мишей, личинок травневого хруща, філоксери) шляхом затоплення водою площі, що очищується.
Утеплювальне. Тепла вода (термальні води, води гейзерів, теплоцентралей) подається на поля, в теплиці, парники з метою зігрівання ґрунту (для продовження вегетаційного періоду, як протизаморозковий захід).
Окиснювальне. Річкову воду, збагачену киснем, подають на поля, луки та рисові масиви, де ґрунт збіднілий на кисень, а також на площі, де переважають закисні сполуки над окисними.

Окремий вид зрошувальних меліорацій. Обводнення території – сукупність гідротехнічних заходів з метою забезпечення водою безводних та маловодних районів для культурно-побутових та господарських цілей. Перерозподіл поверхневого стоку здійснюється за допомогою каналів, свердловин, водосховищ, ставків, шахтних колодязів та ін.

Доступність

Скинути все

Шрифти