Лекція 1 Концептуальні основи розвитку корпоративної соціальної відповідальності

1. Сутність та значення корпоративної соціальної відповідальності, ретроспектива її розвитку.

Існує багато трактувань поняття «корпоративна соціальна відповідальність (КСВ)». Але на сьогодні немає єдиного трактування корпоративної соціальної відповідальності як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі. У широкому розумінні КСВ розуміють як ведення бізнесу з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад і навколишнього природного середовища.

Корпоративна соціальна відповідальність - це концепція ведення бізнесу, що має за мету позитивний вплив на певні суспільні групи та сфери.

Можна виокремити такі підходи до концепції корпоративної соціальної відповідальності.

1. Підхід з позицій корпоративною егоїзму, згідно з яким підприємство виступає інструментом для створення багатства, а вся його соціальна діяльність спрямована на досягнення економічного результату. Найвідомішим прибічником такого підходу є нобелевський лауреат М. Фрідман.
2. Підхід з позицій корпоративного альтруїзму, який базується на тому, що підприємства мають здатність впливати на суспільство, і через те повинні відповідально використовувати цю здатність.
3. Підхід з позиції соціальних вимог, згідно з яким підприємство має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій.
4. Підхід в позиції зацікавлених сторін, який передбачає, що незалежно від типу підприємства чи організації, існують групи людей, які впливають на організацію або на які впливає сама організація і які тому можна розглядати як такі, що покладають на організацію певну відповідальність. Ці групи, які загалом називають «зацікавленими сторонами», включають: працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеву громаду, державу та суспільство в цілому.
5. Підходи з позиції етики, головною особливістю яких є те, що в основі лежить ідея етичного обов'язку бізнесу та окремих менеджерів перед суспільством. Серед підходів цієї групи варто виділити підхід з позиції «потрійної результативності діяльності» Дж. Елкінгтона та нормативний підхід з позиції зацікавлених сторін Е. Фрімена. Відповідно до підходу Дж.Елкінгтона кожне підприємство несе економічну, екологічну та соціальну відповідальність перед суспільством, тим самим забезпечуючи свою життєздатність. Ідеї Дж. Елкінгтона набули подальшого розвитку та знайшли своє відображення в теоріях «універсальних прав» та «сталого розвитку». Так, теорія «універсальних прав» базується на визнанні прав людини, прав у сфері праці та поваги до навколишнього середовища як необхідних умов для роботи підприємств. В основі теорії «сталого розвитку» лежить ідея, що підприємство у своїй діяльності відповідає не лише перед сучасним, а й перед майбутніми поколіннями. Саме тому воно повинно контролювати як економічні, так і соціальні та екологічні показники своєї діяльності.
6. Підхід висловлений А. Кероллом (1979 p.), який запропонував трактувати корпоративну соціальну відповідальність з позиції концепції обов'язків. А. Керолл стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями. Щоб виконувати належну корпоративну громадянську роль, корпорація повинна виконувати такі обов'язки:

• економічний: заробляти достатній прибуток на власний акціонерний капітал для задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених за неї грошей, для задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для свого бізнесу, заохочувати інновації - цей обов'язок лежить в основі піраміди А. Керолла;
• правовий: дотримуватися закону;
• етичний: корпорація повинна бути моральною, чесною, справедливою, поважати права людей, уникати шкоди чи соціальної кривди, запобігати завданню шкоди іншим;
• філантропічний: вести корисну діяльність для суспільства.

Гостра криза у взаємовідносинах бізнесу і суспільства, що виникла  наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, зумовила появу концепції «служіння бізнеса суспільству», початковими формами запровадження якої були благодійність і меценатство. До творців цієї концепції належав і Ендрю Карнегі, який свої переконання, викладені в праці «Євангеліє багатства», підтверджував активною благодійницькою діяльністю.

Соціальна програма Генрі Форда, яку він здійснював у США в 1914-1920 роках, є однією з перших спроб комплексної реалізації принципів соціальної відповідальності. Основним пунктом програми було встановлення найвищої на той час оплати праці промислових робітників при дотриманні ними певних умов, а також будівництво малих підприємств у сільській місцевості. Такі заходи Генрі Форда мали високі економічні результати і стали класичним прикладом економічної ефективності соціально відповідальних дій підприємця.

Масштабною та дієвою вважається також благодійна діяльність талановитого представника великого бізнесу, який і досі очолює рейтинг найбагатших людей за всю історію людства, — Джона Рокфеллера. За даними експертів, загальна сума благодійних внесків цього підприємця склала понад 500 млн. дол.

Розвиток традицій благодійності в Україні, як і в будь-якій іншій країні, тісно пов’язаний з її історією. Коріння української благодійності можна знайти ще у Київській Русі, у християнській вірі, в козацькому та братському минулому.

У другій половині ХІХ – на початку ХХ століть велике значення для української культури мала меценатська діяльність цукрозаводчиків Терещенків, Симиренків, Яхненків, Бродських.

На межі ХІХ і ХХ століть поряд з грандіозними прикладами добродійної діяльності меценатів в Україні і в світі серед представників підприємницьких структур утверджувалася і інша позиція щодо соціального служіння бізнесу, яка зводила останнє лише до економічної діяльності як такої. Одним з перших прибічників такої позиції став Г.Форд. У своїй книзі «Моє життя, мої досягнення» він стверджував, що ефективна економічна діяльність все сама по собі є соціальною цінністю, оскільки дозволяє знизити ціни і підвищити заробітну плату.

Г.Боуен, якого вважають одним із засновників сучасної школи соціальної відповідальності, у своїй книзі «Соціальна відповідальність бізнесмена» (1953) зазначав, що «обов’язком бізнесменів є здійснення тієї політики, прийняття тих рішень або слідування тієї лінії дій, яка бажана для цілей і цінностей суспільства».

Черговий, більш складний і суперечливий етап у практиці корпоративної соціальної відповідальності датується початком 70-х років ХХ століття. Для цього етапу характерним є більш активний та негативний за наслідками вплив бізнесу на довкілля, посилене лобіювання інтересів великих компаній, яке супроводжувалося нехтуванням інтересами місцевих громад. Водночас активізується діяльність різноманітних громадських рухів (правозахисних, екологічних, захисту прав споживачів), які все більше висловлюють недовіру бізнесу. Реальністю стає посилення конфлікту інтересів та розширення спектру підходів щодо трактування меж та змісту корпоративної соціальної відповідальності.

У 60-ті роки ХХ ст. розвиток теорії і практики соціальної відповідальності відбувся на тлі загострення екологічних проблем. Людство усвідомило, що технічний прогрес супроводжується негативним впливом на довкілля. Майбутнє планети в екологічному вимірі ставало все більше песимістичнішим. На цей же період припадає посилення руху на захист прав споживачів. Бізнес все частіше гостро критикувався у засобах масової інформації за відсутність належної соціально відповідальної поведінки, приховування даних щодо наслідків виробничої діяльності для оточуючого середовища. Опитування проведене у США в 1972 р. корпорацією Option Research засвідчило, що 60% дорослого населення оцінювало діяльність бізнесу «дуже низько». У цей же період Вашингтонський інститут засобів інформації узагальнив висвітлення бізнесу в ЗМІ у 70-і роки, і в результаті виявилося, що майже половина матеріалів, що присвячені бізнесу у друкованих засобах, констатували випадки незаконної діяльності, а 2/3 телевізійних передач характеризували лідерів бізнесу жадібними, соціально безвідповідальними особами. Під тиском громадськості бізнес був змушений переглянути корпоративну політику, довести свою легітимність, продемонструвати більшу відкритість та курс на збільшення соціальних інвестицій.

У нормативно-правових актах багатьох країн термін «відповідальність» часто застосовується з іншим – «повноваження». При цьому мається на увазі, що той, хто вимагає повноважень, бере на себе відповідальність, і навпаки. Якщо у сучасному світі держава закликає бізнесові структури брати відповідальність за вирішення певних соціальних проблем, то ці структури повинні мати відповідні повноваження, які не будуть протирічити чинним законам.

Світовий і, передусім, американський досвід свідчить, що ініціатором соціальної відповідальності первісно був не стільки бізнес, як органи державної влади. Так, у 1977 р. Конгресом США прийнято нормативний акт, який зобов’язує американські банки здійснювати інвестиції у ті території, на яких вони знаходяться та здійснюють основні операції. Цей документ і нині залишається одним з основних інструментів соціального залучення до вирішення нагальних проблем соціального і екологічного характеру на місцевому рівні.

В науковій літературі існує багато визначень поняття соціальна відповідальність бізнесу (або корпоративна соціальна відповідальність - КСВ).

На думку А.М. Колота та ін., найточнішим і найважливішим розумінням соціальної відповідальності бізнесу є її трактування  як відповідальності підприємця за інтегровану суспільну корисність його бізнесу. Тобто узагальнено соціально відповідальним бізнесом є діяльність, в якій використовуються лише такі способи отримання прибутку, які не завдають шкоди людям, природі, суспільству.

Корпоративна соціальна відповідальність може існувати лише за умови соціально відповідальної держави та соціально відповідальної діяльності громадян – як керівників і працівників підприємства, так і споживачів.

Соціальна відповідальність бізнесу — це відповідальність компанії за суспільну корисність своєї діяльності перед усіма людьми та організаціями, з якими вона взаємодіє в процесі функціонування, та перед суспільством загалом. Соціальна відповідальність загалом – це концепція, що заохочує враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив своєї діяльності на інших людей, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах.

Розгорнуте визначення корпоративної соціальної відповідальності, що враховує змістові, управлінські, інституційні компоненти цього феномену, за А.М. Колотом та ін., таке: корпоративна соціальна відповідальність – це система економічних, соціальних, екологічних заходів, а також етичних норм і цінностей компанії, які реалізуються на основі постійної взаємодії з заінтересованими сторонами (стейкхолдерами) і спрямовані на зменшення нефінансових ризиків, довгострокове покращення іміджу і ділової репутації компанії, а також на зростання капіталізації, набуття конкурентних переваг та стратегічної стійкості бізнес-структури.

Корпоративна соціальна відповідальність, як система, включає такі компоненти, як:

1. суб’єкт відповідальності;
2. об’єкт відповідальності;
3. інстанція відповідальності.

Суб’єкт корпоративної соціальної відповідальності представлений бізнесменами і компаніями, якими вони володіють і на яких працюють, тобто бізнесом. Згідно типології», яку запропонувала відомий російський дослідник Т.І. Заславська, до суб’єктів КСВ мають бути віднесені: підприємці-власники, які особисто управляють своїми підприємствами, що відносяться, переважно до малих і середніх компаній; бізнес-менеджери - представники «керівної ланки», директори підприємств, які працюють за наймом, або – керівники середньої ланки, які відповідають за один із напрямів; менеджери-співвласники – керівники компаній, які працюють за наймом та володіють пакетами акцій компанії; власники компаній різних форм власності, які відрізняються від підприємців тим, що їхній бізнес, як правило, має більш великий «розмір» і високі доходи, а самі власники можуть бути не причетними особисто до управління компанією або групою компаній. До суб’єктів корпоративної соціальної відповідальності правомірно відносити і сам бізнес, як організаційну структуру, що являє собою сукупність взаємопов’язаних підприємств у одній або декількох сферах діяльності. Отже, до суб’єктів корпоративної соціальної відповідальності належать як представники бізнесу, так і сам бізнес, тобто компанія, яка потенційно здатна набути конкурентних переваг, демонструючи соціально відповідальну поведінку.

У якості об’єкта корпоративної соціальної відповідальності слід розглядати різноманітні соціальні спільноти, структури і процеси, на які спрямовуються соціально відповідальні дії з боку бізнесу, а саме інститутів, що його уособлюють.

Зростаюча конкуренція між суб’єктами господарювання, потреба набуття конкурентних переваг змушує бізнес-структури звертатися до концепції корпоративної соціальної відповідальності та імплементувати її в систему корпоративного управління.

Організаційно-управлінська компонента у соціально відповідальній діяльності є досить вагомою і це дозволяє характеризувати корпоративну соціальну відповідальність як:

1. стратегічний бізнес-підхід до управління соціальною, економічною, екологічною стійкістю компанії, який дозволяє визначити напрями відповідальності і зобов’язання та виконувати їх в рамках загальної стратегії бізнесу;
2. сукупність цінностей і принципів поведінки і управління, які сповідує компанія і які справляють значний вплив на процес прийняття рішень, що враховують інтереси стратегічно важливих для стійкого розвитку бізнесу стейкхолдерів;
3. підсистему корпоративного управління, що являє собою набір регламентів і механізмів прийняття рішень, які дозволяють ефективно управляти не фінансовими аспектами діяльності компанії;
4. управлінську поведінку бізнесу у такий спосіб, щоб підтверджувати або перевищувати етичні, комерційні, соціальні очікування від бізнесу усіх заінтересованих сторін.

Таким чином, будь-яке рішення в організації повинно прийматися з урахуванням  не тільки економічного, але і соціального і екологічного ефекту не тільки безпосередньо для організації, але й для суспільства в цілому. При цьому важливо відмітити. що компанія, що наслідує принципи соціальної відповідальності, з одного боку повинна дотримуватись всіх законодавчо-передбачених зобов’язань і правил, а з іншого – приймати на себе додаткові зобов’язання з реалізації різноманітних соціальних програм як всередині організації, так і у зовнішньому середовищі. Так, до мінімально законодавчо закріплених прав і обов’язків належать: виробництво якісних і безпечних товарів та послуг; повна сплата всіх видів податків; виплата регулярної заробітної плати своїм працівникам і відрахувань на їх соціальне забезпечення; дотримання вимог антимонопольного законодавства; дотримання законодавчих норм в галузі охорони навколишнього середовища і вимог держави до екологічності виробництва; забезпечення безпеки, охорони праці своїх працівників, дотримання норм трудового права; дотримання загальних прав людини, наданих Конституцією України.

Добровільні зобов’язання компаній, що перевищують законодавчо-встановлені норми за визначенням корпоративної соціальної відповідальності А.М. Колотом та ін.. можна розподілити на три групи, а саме:

1.  економіка;
2. екологія; здійснювати заходи, спрямовані на економію використання енергії, водних та інших природних ресурсів;
3. соціальна політика.

Всі вони примножують капітал компанії – фінансовий, людський, інтелектуальний і соціальний та ін. Група економічних заходів спрямована на збереження фінансового, структурного і виробничого капіталу. Екологічні показники – на раціональне використання ресурсів, зменшення шкідливих викидів і охорону навколишнього середовища. Водночас як група соціальних заходів відображає  приріст інтелектуального, гуманітарного і професійно-технічного потенціалу компанії, а також створення  сприятливого соціального клімату .

Важливо відмітити, що корпоративна соціальна відповідальність не може розглядатися по відношенню до суспільства в цілому. Для кожної організації суспільство являє собою систему зацікавлених сторін, яка включає в себе індивідумів, групи та організації, що впливають на прийняті компанією рішення або знаходяться під впливом  цих рішень.

Дослідження, здійснені Гарвардським та іншими американськими і британськими університетами, засвідчили, що темпи зростання компаній, які взяли на озброєння і ретельно втілюють у життя принципи соціальної відповідальності, в два-чотири рази вищі, ніж у їхніх конкурентів, які обмежують свої цілі лише здобуттям прибутку.

Отже, сутність корпоративної соціальної відповідальності полягає, насамперед, у етичних відносинах із персоналом підприємства шляхом дотримання трудових і соціально-економічних прав працівників та врахування їхніх інтересів, у формуванні соціально прийнятних цін та забезпеченні високої якості продукції та послуг, у дотриманні законів і сумлінній сплаті податків, у мінімізації екологічного навантаження на природу, а не тільки у тому, яку разову благодійну допомогу надано територіальній громаді, соціальній установі чи окремій фізичній особі.

Організація, яка веде зовнішню благодійницьку діяльність, але не ставиться відповідально до споживачів, партнерів, персоналу, довкілля, не може бути визнана соціально відповідальною. Таке тлумачення соціальної відповідальності формує розуміння того, що соціально відповідальна організація виводить свою соціальну спрямованість із реалізації загальних принципів досконалої бізнесової діяльності. Не можна вважати соціально відповідальними компанії, які ще не вийшли на відповідний рівень інтегральної соціально-економічної ефективності, яка означає, що загальна корисність від діяльності організації перевищує загальні суспільні витрати, пов’язані з цією діяльністю.

Соціальну відповідальність бізнесу розподіляють на два великі напрями: внутрішню та зовнішню. Окремо, як обов’язкова передумова відповідального ведення бізнесу, виділяється такий показник соціальної відповідальності, як сумлінна сплата податків та внесків на соціальне страхування.

До внутрішньої соціальної відповідальності експерти відносять ділову практику щодо власного персоналу, тобто все, що стосується використання та розвитку персоналу на підприємстві чи фірмі. До неї можна віднести наступні види діяльності компаній: безпека праці; виробнича демократія; стабільна виплата заробітної плати, яка б давала змогу утримувати сім'ю, навчати дітей,  забезпечувати працівнику гідну старість; додаткове медичне та соціальне страхування працівників; розвиток персоналу через навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації працівників; допомога в критичних ситуаціях; соціально відповідальна реструктуризація — розроблення програм, спрямованих насамперед на здійснення реструктуризації в інтересах збереження персоналу компанії. Ці вимоги відповідають концепції гідної праці, що пропагується Міжнародною організацією праці. Необхідно зазначити, що багато вчених і керівників бізнесу особливо наголошують на важливості саме внутрішніх складників соціальної відповідальності, оскільки вважають, що інвестиції в людський капітал компанії найбільш ефективні для фірми.

Зовнішній напрям соціальної відповідальності бізнесу не так чітко окреслений, як внутрішній. До даної сфери належать всі елементи відповідальності, що поширюються на зовнішнє для компанії середовище. Багато видів діяльності компанії у сфері, що належить до зовнішньої соціальної відповідальності, регулюється чинним законодавством (в питаннях якості продукції, забруднення довкілля, сплати податків та ін.), і в цих напрямах базовий рівень відповідальності – чітке виконання законів. Соціальна діяльність понад встановлені законом норми, а також ті види цієї діяльності, що не врегульовані законодавством,  мають відбуватися добровільно, на основі особистих етичних міркувань підприємців та існуючих в країні традицій.

Дотримання бізнесом встановлених правил, закріплених в межах національного законодавства, слід вважати базовим ступенем соціальної відповідальності. Такими мають бути всі підприємства. Це не лише громадський обов’язок підприємця, а безумовна вимога, виконання якої мають контролювати і забезпечувати державні органи.  Якщо держава не забезпечує виконання законів, то тут вже мова має йти про соціальну відповідальність держави.

Турбота підприємства про своїх працівників, споживачів, територіальну громаду й довкілля понад встановлені законами норми, на нашу думку, свідчить про розширений ступінь соціальної відповідальності. У таких випадках є сенс оцінювати її динаміку, проводити рейтинги, виявляти кращих.

Розуміння ж соціальної відповідальності бізнесу як використання лише таких способів отримання прибутку, які не завдають шкоди людям, природі, суспільству має стати вищим орієнтиром соціальної відповідальності в контексті мети не просто здобути позитивний імідж, а змінити своєю діяльністю життя суспільства на краще. 

2. Моделі корпоративної соціальної відповідальності

Активний процес зародження різноманітних моделей корпоративної соціальної відповідальності та її імплементації у світову бізнес-практику припадає на кінець ХІХ - початок ХХ століття. Це пов’язане з рядом причин, основними серед яких є такі: 1) загострення соціально-трудових відносин, які формувалися виключно на користь роботодавців; 2) злам соціальних, культурних, моральних опор, традицій та звичаїв, які упродовж багатьох століть цементували розвиток суспільства; 3) необхідність виправдовування діяльності великого корпоративного сектору в очах громадськості.

У світовій практиці склалося декілька моделей корпоративної соціальної відповідальності, кожна з яких відтворює суспільно-економічний уклад відповідних країн. Кожна країна має свої особливості щодо застосування принципів та моделей соціальної відповідальності бізнесу.

Теоретичне обґрунтування і практика корпоративної соціальної відповідальності історично розпочиналися в США з середини минулого століття, тож американська модель корпоративної соціальної відповідальності сформувалася першою. Для американської моделі характерно те, що через природу американського підприємництва, яке ґрунтується на максимальній свободі суб'єктів господарювання, багато сфер суспільства залишається до сьогодні саморегульованими. Так, трудові відносини працівник – роботодавець значною мірою є предметом двостороннього договору. Право американців на охорону здоров'я здійснюється через добровільне медичне страхування. Державне регулювання у цих сферах торкається лише базисних невід'ємних прав членів суспільства. Відповідно, усі ініціативи у сфері соціальної відповідальності бізнесу є для корпорацій добровільними за природою. США виробили численні механізми участі бізнесу у соціальній підтримці суспільства: діє безліч корпоративних фондів, спрямованих на вирішення різних соціальних проблем за рахунок бізнесу. Американський бізнес зацікавлений державою у добровільних внесках в освіту, пенсійні та страхові схеми для персоналу та інші соціально значущі програми.

У Західній Європі практика корпоративної соціальної відповідальності набула системного розвитку на континентальному рівні у середині 90-х років минулого століття з появою Європейського руху підприємців за соціальну консолідацію (EBNSC), започаткованого за ініціативи Європейської комісії. На відміну від США, європейські корпорації більш схильні до нормування своєї відповідальності перед суспільством. Європейська (континентальна) модель соціальної відповідальності бізнесу, як правило, регулюється нормами, стандартами та законами відповідних держав, тому що більшість соціальних проблем відносяться європейськими компаніями до сфери етичної відповідальності. У багатьох країнах Європи законодавчо закріплено обов'язкове медичне страхування та охорона здоров я працівників, пенсійне регулювання та ряд інших соціально значущих питань. На становлення та розвиток Європейської моделі корпоративної соціальної відповідальності значний вплив справив надзвичайний саміт Європейського Союзу (ЄС) з проблем зайнятості, економічних реформ і соціальної згуртованості (березень 2000 р., Ліссабон). На цьому саміті глави держав і урядів 15 країн ЄС прийняли Спеціальне звернення з питань корпоративної соціальної відповідальності, у якому, зокрема, зазначалося, що розширення соціальної відповідальності бізнесу є перспективним елементом економічних і соціальних реформ, а результатом його має стати створення додаткових робочих місць та підвищення конкурентоздатності компаній.

Британська модель соціальної відповідальності бізнесу поєднує у собі елементи американської та континентальної моделей. Принциповим її моментом є яскраво виражена активність самого бізнесу в утворенні проектів у сфері соціальної відповідальності, що по своїй суті повністю відповідає принципу добровільності. Загальною рисою цієї моделі є, перш за все, активна підтримка бізнесу з боку держави і добре розроблена система заходів соціального забезпечення та охорони здоров’я. У Великій Британії ініціатором прояву соціальної відповідальності з боку підприємницьких структур виступають здебільшого урядові структури. Останнім доручена і координація зусиль щодо впровадження соціальної відповідальності у практику. Участь влади у розвитку соціальної відповідальності бізнесу виявляється у налагоджені партнерства із власниками підприємств, які беруть участь у фінансуванні проектів, стимулюванні учасників, просуванні ініціатив щодо відповідності національних стандартів до міжнародних. Про увагу до соціальної відповідальності бізнесу у Великій Британії свідчить той факт, що в Уряді створено посаду Міністра з корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). У цілому процес розвитку британської моделі корпоративної соціальної відповідальності носить поступальний характер. Найбільш важливою подією стало скликання найбільшої асоціації для ініціатив у сфері КСВ -"Бізнес у громадськості", яка стимулювала створення державно-приватних партнерств, завдяки чому влада разом із приватними підприємствами займалася вирішенням найгостріших соціальних проблем.  

Стосовно канадської  моделі корпоративної соціальної відповідальності слід зазначити, що велика кількість організацій Канади співробітничає з Національним інститутом якості, який впроваджує спеціальний стандарт, який має назву «Модель удосконалення якості і здорового робочого місця». Канадська модель корпоративної соціальної відповідальності увібрала у себе кращі елементи американських і європейських моделей та досягнення провідних компаній цієї країни. Компаніям, які за показниками, що розроблені канадськими фахівцями, досягли найкращих результатів у впровадженні корпоративної соціальної відповідальності і в яких ці показники мають позитивну тенденцію упродовж останніх трьох-п‘яти років, вручається спеціальна премія. Канадська модель удосконалення якості і здорового робочого місця заснована на наступних чотирьох складових: 1) найм працівників за вибором. Пошук і добір нових співробітників передбачає обґрунтування цінності організації, у яку вони запрошуються. При цьому важливо не лише знайти і запросити компетентних фахівців ззовні, а й зберегти власних добре підготовлених працівників; 2) корпоративна соціальна відповідальність. Формування сприятливого іміджу, залучення інвестицій потребує опису цінностей організацій і її соціально-відповідальних дій. Здорове робоче місце розглядається як критично важлива складова портрету компанії; 3) створення і прирощення вартості. Ця складова стійкого розвитку розглядається у контексті наявності здорових робочих місць, турботи про стан здоров’я працівників, їх розвиток; 4) нова економіка. Діяльність, що спрямована на гуманізацію праці, створення безпечних умов роботи, активізацію трудової діяльності, слугує важливою характеристикою загального стану діяльності організації, встановлення нової, досконалої економіки.

Соціальна відповідальність корпорацій в Японії підтримується культурними традиціями. Японська модель корпоративної соціальної відповідальності передбачає соціальну згуртованість на рівні компанії й ділову згуртованість на рівні індустріальної групи. Для японської моделі характерна активна роль держави, яка тривалий час брала участь в стратегічному плануванні. Управління бізнесом орієнтоване не лише на отримання прибутку, а має базуватися на вірному розумінні буття, суспільства і довкілля, усвідомленні відповідальності перед суспільством і прагненні до прогресу цивілізації в цілому. Для Японії характерне сприйняття підприємства як «виробничої родини». Працівник вважається членом такої родини, а це означає, що його відповідальність і права значно ширші звичайних трудових обов’язків. Водночас, корпорація підтримує його на всьому життєвому шляху: у придбанні житла, при народженні дітей, їх навчанні, при виході на пенсію тощо. 

3. Сфери прояву та переваги корпоративної соціальної відповідальності

Практика корпоративної соціальної відповідальності компаній країн із розвиненою економікою показує, що складові корпоративної соціальної відповідальності (економічна, правова, етична та філантропічна} проявляються на різних рівнях.

По-перше, корпоративна соціальна відповідальність включає ділову практику щодо власного персоналу. Відповідальність підприємства перед персоналом включає все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності можна віднести діяльність компаній за такими напрямами: 1) оплата праці - забезпечення гідної заробітної плати, програми підвищення заробітної плати, виплати заробітної плати без затримок; 2) допомогу у критичних ситуаціях (у разі складного захворювання, звільнення, у результаті скорочення штатів та ін.); 2) розвиток персоналу - навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації персоналу; можливості перекваліфікації; сприяння в подальшому працевлаштуванні; 3) мотивація персоналу - додаткове медичне страхування; соціальні пільги; нематеріальні програми винагород та ін.; 4) належні умови праці (безпека та охорона праці, інфраструктура місця праці тощо); 5) гідне ставлення до працівників (повага до особистості, відсутність расової, релігійної, політичної чи тендерної дискримінації при прийманні на роботу).

Прикладом відповідального ставлення до персоналу є практика Компанії «Фокстрот», що входить у число 50 найкращих працедавців України, що пропонує своїм працівникам такі стандарти праці: 1) гарантія рівних можливостей для всіх кандидатів на роботу, об'єктивна оцінка особистих та ділових якостей; 2) постійне підвищення кваліфікації; 3) створення позитивного морального клімату, що виключає будь-які прояви дискримінації чи неповаги відносно працівників; 4) здорові та стимулюючі високу продуктивність праці умови.

Для працівників компанія пропонує такі пільги та компенсації: 1) систематичні медичні огляди працівників, їх оздоровления в спортклубах за пільговими цінами, консультації і медичного страхування; 2) соціальна допомога молодим мамам у формі доплат; 3) можливості навчання в спеціально організованому ГК «Фокстрот»; 4) право на пільгове придбання товарів і послуг, які реалізуються компаніями ГК «Фокстрот» за системою знижок; 5) пільгове харчування та медичне страхування працівників; 6) корпоративний відпочинок: свята, культурні заходи, спортивні змагання.

По-друге, корпоративна соціальна відповідальність також передбачає впровадження та поширення чесних ділових стосунків на ринку. Це включає:  відповідальність перед інвесторами - інформаційна відкритість компанії, належна система корпоративного управління, недопущення маніпулювання інвестиціями, справедливий розподіл прибутків, уникнення конфлікту інтересів, хабарництва і внутрішніх торговельних операцій; відповідальність перед конкурентами - дотримання конкурентного законодавства, запобігання таємним угодам на ринках, дотримання принципів добросовісної конкуренції, етичне ведення бізнесу та ін..;  відповідальність перед бізнес-партнерами - етична поведінка відносно постачальників та клієнтів, належна логістика, безпечні умови збуту товарів тощо; відповідальність перед споживачами - пріоритетність потреб споживачів, етичний маркетинг, безпечність товарів (послуг, робіт).

По-третє, є й інший аспект корпоративної відповідальності, що полягає в розбудові позитивних відносин підприємства з громадою. Це включає:  відповідальне ставлення бізнесу до стосунків з регіональною та місцевою владою - дотримання чинного законодавства; вчасна сплата податків; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями; відкритість і прозорість у відносинах із владою та в лобістській діяльності; підтримка незахищених верств населення - матерів, дітей-сиріт, безробітних, пенсіонерів, інвалідів та ін.; співпраця з неурядовими організаціями та участь у соціально важливих проектах, меценатство, спонсорство; відносини з населенням, дотримання місцевих традицій та звичаїв; збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення.

Важливими є заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються навколишнього середовища. Сюди належать такі заходи, спрямовані на поліпшення екологічних процесів як: контроль забруднення та захист довкілля;  збереження природних ресурсів; упровадження енергозберігаючих технологій; утилізація (переробка) відходів; уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище; дотримання екологічних стандартів та ін.

Прикладом відповідального ставлення до навколишнього середовища є  компанія «Кока-Кола», яка щороку відраховує 2 млрд. доларів на збереження водних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки.

Зрозуміло, що теорія корпоративної соціальної відповідальності сама по собі передбачає отримання прибутку відповідальними підприємствами, оскільки компанія не може вважатися відповідальною, приносячи збитки своїм власникам. Проте виникає питання: яким саме чином принесуть прибуток ті ресурси, які компанії вкладають у програми, розроблені в рамках стратегії корпоративної соціальної відповідальності?

Міжнародним досвід показує, що реалізація суспільних програм однозначно приносить користь організаціям.

Говорячи про корпоративну соціальну вигоду від впровадження програм корпоративної соціальної відповідальності, ми підходимо до економічного змісту відповідальності бізнесу. В економічному сенсі корпоративна соціальна відповідальність - це інвестиції в розвиток персоналу, громади, споживацької бази, навколишнього середовища тощо і ці інвестиції скуповуються. При цьому зазначимо, що виграші від ведення соціально відповідального бізнесу лежать у довгостроковій перспективі.

Результатом упровадження програм корпоративної соціальної відповідальності є отримання таких основних переваг: 1) формування позитивного іміджу організації. Цей виграш є дуже важливим, адже імідж—це потужній інструмент розвитку бізнесу та серйозне знаряддя в конкурентній боротьбі. Позитивна репутація є одним із чинників, що забезпечує збереження і збільшення частки ринку та отримання прибутків, достатніх для функціонування організації в довгостроковій перспективі. Саме тому репутація, як будь-який інший актив, має свою вартісну оцінку; 2) підвищення інтересу інвесторів. Організації, що включають до своєї стратегії соціально відповідальну діяльність, можуть розраховувати на більшу прихильність інвесторів, особливо західних. Інвестиційні фонди охочіше купують акції тих бізнес-структур, що реалізують суспільні інвестиції, будують оми імідж і добрі взаємостосунки з оточенням, ніж тих, які цього не роблять. Для більшості західних інвесторів рівень суспільної довіри до структури є не менш важливим, ніж рівень фінансової. Часто інвестори провадять так званий етичний скринінг (досліджують зріз етичної діяльності), від якого нерідко залежить їхній подальший вибір; 3) поліпшення взаємовідносин із громадськістю та місцевою владою. Поліпшення взаємовідносин із громадськістю та місцевою владою. Соціальна відповідальність створює можливості для «вростання» структури в місцеве середовище: так з'являється прихильність з боку місцевого населення та здобувається довіра з боку органів влади й місцевого самоврядування; 4) підвищення мотивації та продуктивності працівників. Внутрішні соціальні програми компаній спрямовані на поліпшення умов праці та життя працівників, упровадження заохочувальних програм та збільшення оплати праці виступають потужним фактором мотивації і формування лояльного ставлення працівників до компанії; 5) збільшення обсягів продажу та ринкової частки. Одним із найкращих прикладів корпоративної соціальної ініціативи, яка збільшила обсяги продажу та частку компанії на ринку, є кампанія зі збору коштів на реставрацію статуї Свободи, проведена American Express на початку 1980-х pp. Компанія пообіцяла власникам карток перерахувати певну суму у фонд реставрації статуї з кожної карткової операції, а також при оформленні кожної нової картки; 6)  зменшення операційних витрат. Унаслідок реалізації корпоративних соціальних проекті» можуть знижуватися витрати в деяких ланках бізнесу. Енергоощадна ініціатива Cisco Systems «Чисте повітря - заощаджені Мільйони» дозволить компанії щороку економити близько 43 мільйона доларів виробничих витрат. Крім цього, завдяки енергозбереженню компанія отримує знижки на суму 5,7 мільйона доларів від свого енерголостачальника.

4. Запровадження соціальної відповідальності в практику господарювання

Застосування тієї чи іншої моделі корпоративної соціальної відповідальності потребує запровадження певної системи корпоративного управління. Корпоративна соціальна відповідальність як складова корпоративного управління має спиратися на принципи, які визначать її структуру, процеси та методи реалізації. Основними принципами є такі: 1) системності, що має забезпечити узгоджену реалізацію багато чисельних функцій і напрямів соціальної діяльності; 2) комплексності, спрямуванням якого є одночасна діяльність за такими напрямами забезпечення стійкого розвитку як економічна, соціальна безпека, збереження довкілля, етичність бізнесу; 3) соціальності, вектором якого є персонал, інші соціальні групи, суспільство в цілому; 4) інноваційності, що передбачає запровадження орієнтованих на стійкий розвиток найсучасніших бізнесових та соціальних технологій; 5) інтегрованості, тобто імплементації в основну виробничу діяльність та адаптації до постійно змінюваних умов; 6) прозорості, що передбачає наявність розвинених комунікацій та доступ заінтересованих сторін до інформації щодо напрямів та результатів соціально відповідальної поведінки; 7) підконтрольності з боку заінтересованих сторін і суспільства в цілому та взаємодії з соціумом на регулярній, відкритій, діалоговій основі; 8) суспільної значущості, що передбачає реальне, суттєве значення соціальної діяльності компанії для персоналу, соціальних груп, партнерів, споживачів та суспільства в цілому.

У практичній площині досягнення цілей корпоративної соціальної відповідальності можливе за багатьох умов, однією з яких є раціональний розподіл і закріплення повноважень між суб’єктами корпоративного управління - власниками (акціонерами), радою директорів, топ-менеджментом тощо.

Досить різноманітною є існуюча світова практика персональної професійної діяльності щодо проведення компанією політики корпоративної соціальної відповідальності. В одних компаніях цю діяльність організовує рада директорів, в інших – генеральний директор. Поширеною є практика створення великими компаніями комітетів з представників менеджерів вищої і середньої ланки та створення підрозділів або призначення співробітників, які на фаховому рівні мають реалізовувати політику соціальної відповідальності. Деякі соціально відповідальні компанії практикують і такі управлінські новації, як створення комітетів з етики, до функцій яких відноситься участь у розробці стратегічних планів компанії, підготовка рекомендацій керівним органам компанії щодо дотримання основних етичних принципів, соціалізації відносин у сфері праці тощо.

В українській бізнес-практиці оперативне управління корпоративною соціальною відповідальністю покладається здебільшого на функціональні підрозділи з управління персоналом, соціального розвитку, зв’язків з громадськістю. В окремих випадках до оперативного управління КСВ залучаються фахівці зі стратегічного розвитку. Що ж стосується опрацювання стратегії корпоративної соціальної відповідальності, то на практиці ця управлінська функція нерідко невиправдано «розпорошується» між різними ланками корпоративного управління, що свідчить про значні резерви вітчизняних підприємств у досягненні системного характеру та реальної інтегрованості корпоративної соціальної відповідальності в систему корпоративного управління.

Ефективне функціонування системи корпоративної соціальної відповідальності як органічної складової корпоративного управління передбачає проведення моніторингу досягнень компанії у царині соціальної діяльності, а отже й регулярної оцінки відповідних показників та проведення соціального аудиту.

Важливим завданням корпоративної соціальної відповідальності як підсистеми корпоративного управління є вплив на інститут нефінансових ризиків, які є невід’ємним атрибутом сучасної бізнес-діяльності. Сферою управління нефінансовими ризиками є зони соціальної відповідальності бізнесових структур перед стейкхолдерами. Природа нефінансових ризиків складна, недостатньо вивчена та усвідомлена бізнесовими структурами, а головне - пов’язана з невизначеністю, що обумовлена свободою вибору своєї поведінки стейкхолдерами (акціонерами, інститутами держави, постачальниками, споживачами, громадськими організаціями, місцевою громадою).

Управляти означеним вище джерелом невизначеності необхідно засобами, які нерідко мають мало спільного з управлінням технічними, економічними ризиками. На наше переконання, саме соціально відповідальна діяльність, якій передує діалог, взаємодію з заінтересованими сторонами, розуміння і пошук взаємоприйнятних рішень є надійним інструментом управління нефінансовими ризиками. Більшість соціально відповідальних компаній включають опрацьовану політику у цій царині та механізми її реалізації у внутрішні управлінські регламенти: етичні кодекси, кодекси корпоративної культури, угоди і колективні договори, положення про діяльність структурних підрозділів.

Щодо українських компаній, то у їх більшості діяльність з імплементації корпоративної соціальної відповідальності у систему корпоративного управління все ще має не системний, фрагментарний характер.

Реальним проявом соціально відповідальної поведінки є задоволення чи врахування інтересів стейкхолдерів компанії: найманих працівників, споживачів, постачальників, інших представників та інститутів економіки і суспільства в цілому.

Останнім часом в Україні помітно підвищується інтерес до соціальної відповідальності в цілому і бізнесу, зокрема. У попередній період – період первісного накопичення капіталу, масштабних перетворень у відносинах власності, перманентних економічних криз відносини бізнесу і держави носили безсистемний, складний характер, а поодинокі прояви соціальної відповідальності зводилися здебільшого до благодійності з боку окремих бізнесових структур. Нині відносини між суспільством, державою і бізнесом набувають цивілізованого характеру.

У діяльності підприємницьких структур зростає усвідомлення того, що на зміну декларованих намірів щодо соціально відповідальної поведінки має утвердитися соціально відповідальна діяльність як об’єкт управління. Остання (діяльність) має сприяти становленню високої ділової репутації, ринкової привабливості підприємства, соціальної згуртованості. Водночас соціальна відповідальність – це й відповідальність за здорові соціально-трудові відносини, стійку соціальну динаміку, моральність суспільства.

Бізнес і суспільство є взаємопов’язаними елементами єдиного цілого. Реалізуючи свої соціально-економічні функції, бізнесові структури безпосередньо зачіпають інтереси як окремих суспільних груп, спільнот, колективів, так і суспільства в цілому. У свою чергу здорове, соціально згуртоване суспільство є необхідною умовою стійкого, ефективного розвитку бізнесу. Сучасна філософія взаємодії бізнесу і суспільства сповідує наступне: бізнес має справляти максимально позитивний вплив на суспільство, не втрачаючи при цьому власну економічну ефективність.

Соціальну відповідальність бізнесу правомірно трактувати як діяльність, що віддзеркалює добровільне (інколи добровільно-вимушене) рішення підприємницьких структур приймати на себе зобов’язання щодо реалізації внутрішніх і зовнішніх соціально значимих програм, результати яких сприяють розвитку бізнесу завдяки покращенню репутації і іміджу, зростанню соціальної згуртованості колективу, формуванню сучасної, орієнтованої на успіх організаційної культури, а також на розвиток суспільства в економічній, соціальній, екологічній сферах. Якщо бізнесова структура прагне стійкого довготривалого розвитку, вона має дбати про створення такого ділового образу, за якого різними інститутами суспільства вона сприймається як соціально відповідальний суб’єкт, який здійснює вагомий внесок у забезпечення стійкого розвитку інститутів суспільства.

Одним з важливих критеріїв корпоративної соціальної відповідальності є чесність у взаємовідносинах з оточуючим світом – працівниками, партнерами споживачами, суспільством в цілому. Яскравим проявом нечесності з боку підприємницьких структур є поширення недостовірної інформації. Ось чому існує нагальна потреба формування сучасної, прозорої, правдивої інформаційної політики підприємницьких структур, створення і розвиток механізмів та інститутів громадського контролю і захисту прав споживачів.

5. Презентація до теми 1

Презентація до теми 1

6. Відео до теми 1