Тема 8. Моніторинг, оцінка та контроль виконання проєктів.

1. Інновації у вирощуванні озимих зернових культур.

Проблема забезпечення і підвищення ефективності зернового господарства є однією із ключових у національній аграрній економіці. Це пояснюється стратегічним значенням зерна як товару на внутрішньому ринку, а також його роллю як провідного експортного товару вітчизняних аграрних підприємств. При цьому його частка в експортному потенціалі постійно зростає. Саме тому конкурентоспроможність зернової продукції значною мірою визначатиме конкурентоспроможність України на світовому аграрному ринку.

Раніше була практика сіяти жито ще в серпні. Проте зараз це не правильно. В таких умовах жито переростає, і в результаті отримаємо занадто загущений посів ще з осені. Тому на даний час терміни сівби змінились і залежать від зони вирощування.

Гібридне жито – культура, яка сильно реагує на тривалість дня, і в умовах довгого дня швидко переростає та переходить до фази виходу в трубку. Це впливає на домінування головного пагона та зменшення продуктивності бічних пагонів. Також збільшується ризик ураження сніговою пліснявою, тому в таких умовах нам не обійтись без застосування фунгіцидів вже з осені.

Інша ситуація, коли гібридне жито посіяне занадто пізно. В такому випадку ми отримаємо слабкі рослини, які не розкущені з осені. І у випадку швидкого наростання температури весною рослини жита не утворять бокових пагонів, а також зменшиться довжина колоса.

2. Інновації у вирощуванні жита озимого.

Попередники. Кращими для жита у відповідних зонах є ті самі попередники, що й для пшениці. Але якщо в господарстві вирощують пшеницю і жито, то найкращі з них відводять під пшеницю, бо після  гірших попередників жито менше знижу врожайність, ніж пшениця. Жито менше реагує на повторні посіви, ніж пшениця.

Обробіток грунту. Основними завданнями  обробітку грунту під жито є збереження вологи, боротьба з бур`янами, нагромадження елементів живлення. В однакових грунтово-кліматичних умовах після однакових попередників він нічим не відрізняється від обробітку під озиму пшеницю. На піщаних чистих від бур`янів грунтах після люпину, льону і інших попередників не слід орати, а треба проводити поверхневий обробіток дисковими лущильниками, залишаючи на поверхні стерню попередньої культури.

Удобрення. Жито добре реагує на органічні, сидеральні та мінеральні добрива. Мінеральні добрива розраховують на плановану урожайність. Система їх використання така: фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток грунту, залишаючи лише Р_10-15 для внесення в рядки під час сівби. На бідних грунтах під передпосівну культивацію вносять по 30 кг азоту. Останню розрахункову дозу азоту використовують у першому (якщо доза не перевищує 60 кг/га), або у першому і другому підживленнях (на початку відростання рослин весною і на початку виходу рослину в трубку).

Сівба. Вирощувати слід рекомендовані для зони сорти. Насіння повинно бути добре відсортованим, вирівняним, ваговитим. Для боротьби з видами сажки, кореневими гнилями, пліснявінням насіння його слід протруїти за методом інкрустування. При наявності грунтових шкідників – до інкрустуючої суміші додати інсектицид. Протруйники ті самі, що й для озимої пшениці.

Строки сівби жита співпадають із строками сівби пшениці у відповідних умовах, але слід мати на увазі, що весною жито кущиться коротший період, тому основне кущення повинно пройти  восени. Норми висіву насіння диплоїдних сортів в Поліссі – 5-6, в Лісостепу – 5-5,5, а тетраплоїдних – відповідно 5-5,5, 4,5-5 млн. схожих насінин на 1га.

Догляд за посівами. Жито озиме восени і під час весняно-літньої вегетації пошкоджується тими самими шкідниками і уражується такими самими хворобами, що й озима пшениця. Тому заходи боротьби з ними такі ж, з використанням таких самих препаратів.

Жито більш конкурентоздатне проти бур`янів. Тому потреба у застосуванні гербіцидів на його посівах виникає рідше. За якісної підготовки грунту до сівби, воно здатне пригнічувати такі агресивні бур`яни як пирій повзучий та осот рожевий. Якщо ж виникає потреба застосувати хімічну боротьбу, то використовують ті ж гербіциди, в ті ж строки і в тих же дозах.

Жито схильне до вилягання. Якщо воно прогнозується, то посіви на початку трубкування обробляють розчином кампозану (4л/га), або сумішшю кампозану ( 1,5–2,0 л/га   ) та туру (3л/га), використовуючи 200-250 л/га робочого розчину.

Збирання жита проводять прямим комбайнуванням або роздільним способом.

3. Інновації у вирощуванні тритикале.

Добрими попередниками для тритикале є чисті і зайняті пари, багаторічні бобові трави, рання картопля, кукурудза на силос, горох і інші зернобобові, льон, гречка. На родючих грунтах урожайність тритикале вища, ніж жита, а на бідних і по гірших попередниках – навпаки – урожайність вища, ніж пшениці.

Обробіток грунту під тритикале після однакових попередників і в однакових грунтово-кліматичних умовах такий же, як і під озиму пшеницю. (див. “озиму пшеницю”).

Удобрення. Тритикале добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Пряма дія органічних добрив мало переважає післядію. Середні норми мінеральних добрив в Лісостепу, N₈₀P₆₀K₆₀ – в Поліссі. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток грунту залишивши P₁₀, - або NPK по 7,5-12,5 кг/га  в рядки під час сівби. Якщо норма азоту не перевищує 60 кг/га то її вносять у першому ранньовесняному підживленні; якщо норма більша, тоді її ділять порівну для першого і другого підживлення, а якщо рослини добре розкущені, тоді на друге підживлення залишають більшу частину азоту.

Сівба. Для сівби використовують крупну фракцію. Дрібне насіння тритикале має низьку силу росту і тому польова схожість його значно нижча лабораторної. Щоб запобігти розвитку сажкових  хвороб, альтернаріозу, ріжок, захистити молоді рослини від ураження кореневими гнилями насіння слід протруїти за методом інкрустування фунгіцидними протруйниками, а при наявності грунтових шкідників – з доповненням інсектициду. Сіяти тритикале слід  у ті строки, що й пшеницю у відповідних зонах. До припинення вегетації восени кожна рослина повинна мати 2-4 пагони. Основний спосіб сівби – звичайний рядковий, зерновими сівалками. Встановлюючи глибину сівби, потрібно враховувати, що із збільшенням глибини у тритикале більше, ніж пшениці, знижується схожість насіння. Норми слід диференціювати залежно від біологічних особливостей сорту, крупності насіння, зволоження, забур’яненості поля, родючості грунту.

Догляд за посівами. На початку з’явлення сходів, щоб зменшити заселення прихованостебловими шкідниками на посівах, проведених у першій половині оптимальних строків, роблять крайові, а у фазі повних сходів (при потребі) – суцільне обприскування інсектицидами. Взимку потрібно стежити за станом перезимівлі, відбираючи для відрощування моноліти. Рано весною провести підживлення азотними добривами розкидним або прикореневим способом. Потреба в застосуванні гербіцидів у тритикале менша, ніж у пшениці, але якщо забур’янення значне – посіви обробляють такими гербіцидами, як і посіви озимої пшениці. По мірі з’явлення ознак захворювання борошнистою росою, іржею, септоріозом, кореневими гнилями посіви обприскують розчином фунгіциду, а при масовому заселенні шкідниками (вони ті, що й на пшениці та житі) – розчином інсектициду. Препарати і їх дози такі, як і для пшениці, але слід враховувати, що листки і стебла у тритикале вкриті восковим нальотом, тому у розчин потрібно додавати поверхнево-активні речовини. Якщо прогнозується вилягання посівів, то на початку стеблування посіви слід обробити регуляторами росту.

Збирання врожаю. Тритикале стійке до осипання, але при перестої посилюється ламкість колоса тому збирання урожаю проводять зерновими комбайнами прямим комбайнуванням на початку повної стиглості.

4. Презентація до теми 8.

Переглянути натисніть тут