Тема 10. Управління проєктами в агрономії: основи та методи.

1. Інноваційні елементи в технологіях вирощування зернових бобових культур.

Бобові на початку вегетації розвиваються повільно, коренева система слабо розвинена, тому особливе значення для майбутнього врожаю має передпосівна обробка насіння мікроелементами. Соя і горох, залежно від ґрунтових умов, відчувають потребу в певних мікроелементах. Після проведення вапнування бобові культури можуть відчувати нестачу бору і марганцю. Мікродобрива підвищують стійкість бобових рослин до грибкових та бактеріальних хвороб, посухи, екстремальних температур, підсилюють азотфіксацію з повітря, стимулюють синтез хлорофілу та активізують процес фотосинтезу. Потреба бобових у мікродобривах зростає після застосування підвищених норм мінеральних добрив. Мікродобрива використовують зазвичай у вигляді позакореневого підживлення i шляхом передпосівної обробки насіння. Молібден відіграє особливу роль у формуванні високого врожаю бобових. Він поліпшує азотний обмін у рослинах, бере участь в утворенні білка, підсилює процеси фотосинтезу та азотфіксації. На кислих (рН<5,5) ґрунтах молібден перестає засвоюватися, тому рекомендується позакореневе його внесення.

2. Інновації в технології вирощування гороху.

Місце в сівозміні. Кращі попередники гороху – культури, які залишають поля чисті від бур’янів, з достатньою кількістю поживних речовин і вологи (озимі, картопля, коренеплоди, кукурудза та інш.). Горох погано виносить повторні посіви внаслідок ураження хворобами (фузаріоз) і пошкодження шкідниками (довгоносик, плодожерка), а в грунті швидко розмножуються нематоди. Не слід розміщувати горох поряд з багаторічними бобовими травами, де зимують бульбочкові довгоносики (просторова ізоляція не менше 500 м).

Не слід сіяти горох після соняшнику. Повертати горох на попереднє місце рекомендується не раніше ніж через 3-4 роки.

Удобрення. Для формування 1ц зерна і відповідну кількість соломи, горох споживає 4,5-6,0 кг азоту, 1,7-2,0 фосфору, 3,5-4,0 калію, 2,5-3,0 кальцію, 0,8-1,3 кг магнію та мікроелементів, в основному молібден і бор.

Органічні добрива вносять, як правило, під попередник. Із мінеральних добрив під оранку вносять фосфорні (Р_60-80) і калійні (К_50-60). Можна вносити фосфоритне борошно (300-500 кг/га), горох добре засвоює важкорозчинні сполуки фосфору.

Кислі грунти вапнують. Посилюють азотофіксацію молібденові і борні добрива. Обробляють насіння молібденовими і борними добривами або вносять в рядки при посіві молібденізований чи збагачений бором суперфосфат тоді, коли в 1 кг грунту менше 0,3 мг доступного рослинам молібдену або бору. Краще коли одне із мікродобрив вносять в рядки із суперфосфатом, а інше – з обробленим насінням.

Обробіток грунту. При посіві гороху після зернових необхідно провести лущення стерні, а через 2-3 тижні глибоку (25-27 см) оранку щоб створити сприятливі умови для життєдіяльності бульбочкових бактерій. Після цукрових буряків проводять оранку на глибину 20022 см, без попереднього лущення.

Рано весною поле боронують в 1-2 сліди, потім проводять культивацію на глибину загортання насіння.

Сівба. Підготовка насіння до сівби включає три основні операції: протруювання, обробіток їх молібденовими, борними препаратами і нейтралізацію. Проти аскохітозу кореневих гнилей, фузаріозу, грунтових шкідників за 3-4 тижні до сівби протруюють фундазолом (3 кг/ т); тігамом, фентіурамом (3-4 кг/ т). Проти кореневих гнилей досить ефективний тачигарен (1-2 кг/ т).

Безпосередньо в день сівби проводять інокуляцію, поєднуючи її з внесенням молібденового добрива, а при необхідності – і борного. Якщо протруювачем є фундазол, то можна об’єднати всі три операції: протруєння, молібденізацію і нітрагінізацію. 

Горох сіють рано, одночасно з ранніми яровими хлібами, що обумовлено його біологічними особливостями (холодостійкий, вимагає багато води для набухання). Норми висіву гороху встановлюють залежно від кліматичних умов і сортових особливостей. В умовах України на Поліссі оптимальною нормою є 1,2-1,3 млн/га схожих зерен на гектар, в лісостепу 1,0-1,2, а в степу 0,8-1,0 млн. вагові норми для крупно насінних сортів – 240-300 кг/ га, для дрібнонасінних – 150 – 200.

Догляд за посівами. Догляд за посівами починають з боронування їх до з’явлення сходів упоперек напряму рядків для знищення бур’янів і грунтової кірки. Проводять, при появі бур’янів, також одне – два після сходові боронування.

Найбільш ефективне проти бур’янів поєднання агротехнічних і хімічних засобів боротьби. 

В умовах України найбільш шкодочинні на посівах гороху кореневі гнилі, перопоспороз і аскохітоз. Проти кореневих гнилей, аскохітозу протруюють насіння за 3-4 тижні до сівби. Проти пероноспорозу,  а також і аскохітозу посіви гороху обробляють в фазу бутонізації 80% з.п. цинебу (2-4 кг/ га), танго 50% к.е. (0,6-0,8 кг/ га).

На посівах гороху найбільш поширені бульбочкові довгоносики, попелиці, горохова плодожерка, вогнівки, трипси, гороховий комарик, горохова зернівка.

Для захисту від бульбочкових довгоносиків на початку заселення шкідником проводять краєві обробітки, а при збільшенні чисельності до 15-30 екземплярів/м² застосовують суцільне обприскування в період вегетації препаратами: карате (0,1-0,125 л/ га), фастак 10% к.е. (0,1-0,2 л/ га).

Проти попелиці, яка виявлена на краях поля і її чисельність складає 10-15 штук на одну рослину, проводять краєві обробітки. У випадках коли попелиця розселилась по всьому полю, а чисельність її досягла 20-30 екземплярів на рослину проводять суцільне обприскування.

Для знищення горохової зернівки зразу після збирання, до вильоту жуків із насіння, проводять його фумігацію 98,5% бромистим метилом (30-100 г/м³), металлілхлоридом технічним (50-70 г/м³) та іншими препаратами.

Збирання врожаю. Основний спосіб збирання – роздільний. Скошування гороху у валки проводять при побурінні 60-75% бобів, коли вологість насіння 35-40%, а колір типовий для сорту. Зерно очищують, підсушують і зберігають при вологості 12-14%.

3. Інокуляція насіння гороху.

Горох культивується на наших ґрунтах достатньо давно. Його сівба без застосування інокуляції насіння практично в будь-які ґрунти призводить до утворення бульбочок. Насправді ефективність бактерій визначається не кількістю сформованих бульбочок, а їх здатністю фіксувати азот і підвищувати продуктивність рослин. Активність фіксації азоту однією бульбочкою може відрізнятися у кілька разів, а іноді і десятків разів. Наприклад, рослини з 10 бульбочками і 50 можуть фіксувати однакову кількість азоту.

Для формування ефективних бульбочок необхідна певна кількість бактерій-симбіонтів, які зможуть конкурувати в ґрунті з іншими більш активними мікроорганізмами. З одного боку, бактерії, які вижили в ґрунті після попередньої інокуляції, адаптовані до умов навколишнього середовища, але з іншого – ми не можемо бути впевнені, що після перезимівлі, впливу посухи, високих і низьких температур вони не втратили своїх корисних властивостей. Крім того, застосування хімічних засобів захисту рослин, як показано в численних дослідах, істотно змінює баланс мікрофлори. Особливо це актуально при поверненні культури через певний період.

4. Презентація до теми 10.

Переглянути натисніть тут