(від грец. systema — буквально ціле, складене з частин) — у широкому розумінні правильність розміщення частин, стрункий ряд, зв’язане ціле. Систематизувати — зводити в систему, розміщувати в певному порядку, установлювати певну послідовність. Систематичний — зведений у певну систему.

(від лат. scalā — східці; scalae­ris — східчастий) — так звичайно називають величини, які повністю визначаються своїм числовим значенням (довжина, площа, об’єм, маса, густина, температура, час і т. ін.). Їх значення завжди можна зіставити з певною шкалою (скалою).

 (від грец. theorema, від theoreo — придивляюсь, спостері­гаю) — твердження, правдивість якого перевіряють за допомогою логічних міркувань, що спираються на аксіоми або на раніше доведені твердження, або на ті та інші одночасно. Міркування, що виявляють справедливість теореми, називають доведенням. У формулюванні теореми розрізняють дві частини: умову теореми (те, що дано) і висновок (те, що потрібно довести). Теорему називають оберненою до даної, якщо її умова є висновком, а висновок — умовою даної теореми. Якщо справджується якась теорема і обернена до неї, то ці теореми називають взаємно оберненими. Справедливість умови будь-якої з них не лише достатня, а й необхідна для справедливості висновку. Теорему, умова і висновок якої є запереченнями умови і висновку даної, називають протилежною даній. Протилежна теорема рівносильна оберненій, а теорема, обернена до протилежної, рівносильна даній (прямій). Теорему, в якій установлюється необхідна і достатня умова, при виконанні якої справджується висновок теореми, називають критерієм.

— зміна місцями рядків і стовпців визначника або матриці.

 (від лат. formula — правило, спосіб) — записане за допомогою знаків математичних певне правило, звичайно зведене до найпростішого вигляду, де зазначено, які операції і в якому порядку слід виконати з даними величинами, щоб дістати значення шуканої величини.

 — розв’язок диференціального рівняння, що не містить (містить) довільної сталої.