— (від лат. constans (constantis ) — сталий, незмінний. Так називають сталу величину. Розглядають абсолютні константи, прикладами яких П — відношення довжина кола до його діаметра, R — газова константа у фізиці.

 — (від грец. kriterion) — засіб для розв’язування) — ознака, за допомогою якої можна зробити певний висновок. Найчастіше так називають теореми, в яких установлюється необхідність і достатність, на відміну від ознак, які встановлюють лише достатність тієї чи іншої умови. Наприклад, критерій прямо­кутності трикутника: для того щоб трикутник був прямокутним, необхідно і достатньо, щоб сума квадратів його сторін дорівнювала квадратові третьої сторони.

 — коефіцієнт при х у рівнянні прямої лінії на площині, розв’язаному відносно у.