Термінологія курсу

 — коефіцієнт при х у рівнянні прямої лінії на площині, розв’язаному відносно у.

 (від грец. lemma — припущення, попереднє тверджен­ня) — теорема, що не має самостійного значення і вводиться як допоміжна для доведення однієї або кількох важливих теорем.

 — один із найважливіших розділів алгебри, який виник на основі загальної теорії лінійних рівнянь

— рівняння лінійно залежить від невідомої функції і її похідної.

— (від. грец. methodos — шлях слідом за чимось, від metа — після, слідом і hodos — шлях, дорога) — спосіб дослідження явищ природи та суспільного життя; підхід до явищ, що вивчаються, планомірний шлях наукового пізнання і встановлення істини; взагалі прийом, спосіб.

 (від метод) — сукупність способів, методів, прийомів доцільного проведення якоїсь роботи, а також розділ педагогіки — вчення про методи викладання якоїсь дисципліни.

 — визначник, утворений з елементів визначника або матриці, розміщених на перетині k рядків і k стовпців.

 (від лат. modūlus — міра) — зразок чого-небудь або відтворення предмета чи явища у зменшеному, або збільшеному, або взагалі в іншому вигляді.

— довжина вектора.

 — квадратна матриця, визначник якої відмінний від нуля.