Термінологія курсу

 Поняття про нескінченність є одним із найважливіших понять математики. Його взагалі означити не можна; хоч воно й відбиває властивості об’єктивної реальності, проте не може бути зведене до простіших (означених або взятих за означення) понять. Це поняття, як і більшість математичних понять, є результат абстрагування від властивостей реальних об’єктів і процесів та порівняння їх кількісних відношень.

 (від лат. optimus — найкращий) — найбільш сприятливий, найбільш відповідний.

 (від грец. parametro — вимірюю що-небудь, порівнюючи з чимось іншим) — стала величина, яка в даних умовах не змінює свого значення.

— функція, похідна від якої дорівнює даній функції.

(від лат. postulatum — вимога) — твердження, яке приймають без доведення. У логічному розумінні постулат — те саме, що й аксіома.

 — це границя відношення приросту функції до приросту аргументу, коли приріст аргументу прямує до нуля.

(від лат. processus — проходження, переміщення) — сукупність послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату; у математиці — ряд перетворень, об’єдна­них в одне ціле.

— найвищий порядок відмінного від нуля мінора матриці.

(від лат. reducěre — повертати назад) — математичний метод, який дає змогу зводити дослідження або обчислення складних виразів до дослідження або обчислення простіших, подібних до них за формою. Відповідні співвідношення (формули) називають редукційними, або рекурентними.

(від грец. synthesis — поєднання, сполучення, складання) — метод вивчення предмета в його цілісності, єдності та взаємному зв’язку його частин; синтез у процесі наукового пізнання пов’язаний з аналізом.