Тема 1. Частина 2. Поняття та принципи системного аналізу

Абстрагування — уявне відособлення від тих або інших сторін, властивостей або зв'язків предметів (явищ) для виділення істотних ознак. Це один з основних процесів розумової діяльності людини, що спирається на знакове опосередковування і дозволяє перетворити на об'єкт розгляду різні властивості предметів. Це теоретичне узагальнення дозволяє відобразити основні закономірності досліджуваних об'єктів або явищ, вивчати їх, а також і прогнозувати нові, невідомі закономірності.

Види абстракції за видами неістотного:

• примітивна абстракція – відволікається від одних властивостей предмета або явища, виділяючи інші його властивості або якості (виділення форми предмета, відштовхуючись від його кольору або навпаки). Через нескінченне різноманіття дійсності ніяке сприйняття не в змозі охопити всі її сторони, тому примітивна абстракція здійснюється в кожному процесі сприйняття і неминуче пов’язана з ним;

• узагальнююча абстракція – дає узагальнену картину явища, відвернуту від часткових відхилень. У результаті такої абстракції виділяється загальна властивість досліджуваних об’єктів або явищ. Цей вид абстракції вважається основним у математиці та математичній логіці;

• ідеалізація – заміщення реального емпіричного явища схемою, що ідеалізується, позбавленою реальних недоліків. У результаті утворюються поняття «ідеальних» об'єктів  («ідеальний газ», «абсолютно чорне тіло», «пряма» тощо);

• ізолююча абстракція – пов’язана з мимовільною увагою, оскільки при цьому виділяється той зміст, на якому зосереджується увага;

• абстракція актуальної нескінченності – відштовхування від принципової неможливості зафіксувати кожен елемент нескінченної множини, тобто нескінченні множини розглядаються як кінцеві;

• конструктивізація — відвернення від невизначеності меж реальних об’єктів, їх «грубе», наближене подання.

  За цілями:

• формальна абстракція — виділення таких властивостей предмета, які самі по собі й незалежно від нього не існують (форма або колір). Цей тип абстракції служить основою засвоєння знань для опису предметів за їх зовнішніми властивостями, що служить передумовою теоретичного мислення;

• змістовна абстракція — вичленення тих властивостей предмета, які самі по собі володіють відносною самостійністю (клітина організму). Цей тип абстракції розвиває здатність оперувати ними.

Поняття «абстрактне» протиставляється «конкретному», наприклад, конкретне мислення – абстрактне мислення. Абстрактне мислення (за нього відповідає ліва півкуля головного мозку) має на увазі операції з абстракціями («людина взагалі», «число три», «дерево» і т.д.), конкретне мислення (за яку відповідальна права півкуля головного мозку) має справу з конкретними об'єктами і процесами («брат Вася», «три яблука», «дуб у дворі», і т.д.). Здатність до абстрактного мислення є однією з відмінних рис людини, яка сформувалась одночасно з мовними навичками і багато в чому завдяки мові.

Конкретизація (від concretus – густий, твердий) – метод дослідження предметів у всій їх різнобічності, у якісній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. При цьому досліджується стан предметів у зв’язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку.

Процес конкретизації спрямований на відновлення в мисленні об’єктивної цілісності, що існує через зв’язки одиничних речей.

Конкретизація сприяє наповненню когнітивної систематизованої картини якого-небудь предмета (явища, системи) певними відмітними ознаками та характеристиками.

Композиція (лат. compositio – складання, скріплення, з’єднання) – побудова цілісного об’єкта, всі елементи якого знаходяться в гармонійній єдності.

Декомпозиція – науковий метод, що використовує структуру завдання і дозволяє замінити рішення одного великого завдання вирішенням серії менших завдань. Декомпозиція має на увазі закріплення цілей, завдань, критеріїв їх досягнення і відповідних числових показників за структурними елементами організації різного ієрархічного рівня.