Тема 1 Економічна суть податків

1. Сутність податків та їх функції

Виникнення податків обумовлене переходом від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Ті види податків, що існують зараз, а також порядок їх обчислення та сплати сформувалися недавно, хоча тенденція до їх виникнення з’явилася ще в Стародавньому світі, про що і говорять історичні факти. Податки є однією з найважливіших фінансових категорій.

За своєю економічною сутністю податки – це фінансові відносини між платниками і державою з приводу утворення фондів грошових коштів необхідних для виконання державою своїх функцій.

 Податок- це обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до ПКУ.

Збором  (платою,  внеском)  є  обов'язковий  платіж   до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на  користь  таких  осіб  державними органами,  органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Основні функції податку.

1) Найважливішою функцією податків є фіскальна (лат. fiscus – державна скарбниця). Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення – насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства.

2) Регулююча функція слугує своєрідним доповненням попередньої і стосується як регулювання виробництва, так і регулювання споживання (наприклад непрямі податки).

3) Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна.

Додаткові функції податків.

1) Розподільна функція являє собою своєрідне відображення фіскальної: наповнити скарбницю, щоб потім розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу ця функція дуже тісно переплітається з регулюючою, і в одній дії можуть виявлятися обидві функції.

2) Стимулююча (дестимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробничої діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов’язана із застосуванням механізму пільг, зміною об’єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази.

3) Накопичувальна функція являє собою своєрідне узагальнення всіх попередніх функцій.

Податки є однією із суттєвих фінансових категорій, завдяки якій здійснюється виконання державою своїх функцій та формуються джерела коштів щодо бюджетного фінансування.

2. Види податків, їх класифікація

Розрізняють такі види податків:

В залежності від об’єкта оподаткування :

1. Прямі – це податки, які встановлюються безпосередньо на об’єкт оподаткування (податок на прибуток, фіксований сільськогосподарський податок, плата за землю);

2. Непрямі – податки, які включаються у якості надбавки до ціни реалізації товарів і які сплачуються кінцевим споживачем (податок на додану вартість, акцизний податок, мито).

В залежності від суб’єкта оподаткування:

1. З юридичних осіб (податок на додану вартість, податок на прибуток);

2. З фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб);

3. Комбіновані – сплачують юридичні і фізичні особи (земельний податок, збір за першу реєстрацію транспортних засобів).

В залежності від бюджетних надходжень:

1.Загальнодержавні –податки та збори, що встановлені Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України;

 податок на прибуток підприємств;

податок на доходи фізичних осіб;

податок на додану вартість;

акцизний податок;

екологічний податок;

рентна плата;

мито.

2. Місцеві до них належать податки та збори, що встановлені рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать: податок на майно та єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів та  туристичний збір

3. Суть податкової системи та податкової політики

Регулювання відносин в сфері оподаткування здійснюється на основі Податкового кодексу України та низки інших законодавчих і нормативних актів.

Податкова система – сукупність податків зборів та платежів, що законодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визначення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

 Податкова політика – система дій, які проводяться державою в галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах податків, розмірах податкових ставок, визначені кола платників податків і об’єктів оподаткування, у податкових пільгах.

Податкова політика є частиною загальної фінансової політики держави на середньострокову та довгострокову перспективу.

При функціонуванні податкової системи розрізняють наступні основні елементи:

1.Об’єкт оподаткування;

2. Суб’єкт оподаткування;

3. База оподаткування;

4. Ставка податку;

5. Звітний податковий період

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина,  обороти з реалізації товарів (робіт, послуг),  операції з постачання товарів (робіт,  послуг)  та  інші об'єкти,  визначені  податковим  законодавством,  з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Об’єкт оподаткування – це те, що в силу діючого законодавства підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, земельна ділянка, транспортний засіб тощо).

Суб'єкт – юридичні або фізичні особи, на яких в силу діючого законодавства покладено зобов’язання щодо внесення податків до бюджету. При цьому слід розрізняти суб'єктів оподаткування від суб’єктів податкових правовідносин.

Ставка податку – це частка об’єкта оподаткування, як правило у відсотках, яка належить до внесення до бюджету.

 Існують такі підходи до встановлення податкових ставок:

1. універсальний ( для всіх платників встановлюється єдина податкова ставка);

2. диференційований (для різних платників існують різні рівні ставок).

За побудовою ставки бувають:

1.тверді (специфічні) - встановлюються у грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні. Вони бувають:

- фіксовані – встановлені конкретних сум;

- відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад у процентах до мінімальної заробітної плати).

2. процентні (адвалорні)  -  ставки встановлюються у відсотках або кратно щодо об’єкта оподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:

- пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єкта оподаткування;

- прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшення обсягів об`єкта оподаткування;

- регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються в міру зростання об`єкта оподаткування.

База оподаткування  -  це  фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначенн  розміру податкового зобов'язання.

Звітний податковий період – період, протягом якого платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

4. Принципи побудови податкової системи

З моменту прийняття податкового кодексу України визначено ряд принципів побудови податкової системи України:

1. загальність  оподаткування  -  кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона;
2. рівність усіх  платників  перед  законом,  недопущення будь-яких проявів податкової дискримінаці - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної  особи,  громадянства  фізичної  особи,  місця походження капіталу;
3. невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
4. презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,  або якщо  норми  різних  законів  чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників  податків  або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
5. фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
6. соціальна справедливість -  встановлення  податків  та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
7. економічність оподаткування - встановлення податків та зборів, обсяг надходжень  від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
8. нейтральність оподаткування - встановлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
9. стабільність  -  зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть  вноситися  пізніш  як  за  шість  місяців  до початку  нового  бюджетного  періоду,  в  якому  будуть діяти нові правила та ставки.  Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
10. рівномірність  та  зручність  сплати  -  установлення строків  сплати  податків  та  зборів,  виходячи  із  необхідності забезпечення   своєчасного  надходження  коштів  до  бюджетів  для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
11. єдиний підхід до встановлення податків  та  зборів  - визначення  на  законодавчому  рівні  усіх  обов'язкових елементів податку.

5. Презентація

Презентація