Тема 8-9. Рентна плата та екологічний податок

1. Рентна плата за спеціальне використання води

Основою для справляння плати за використання прісних водних ресурсів є існування державної форми власності на водні ресурси. Але не всі види плати за воду мають характер податкових платежів.

Податкові платежі у формі плати за воду- це обов'язкові збори, що стягуються з платників і надходять безпосередньо до державних фондів. Податкові платежі за воду справляються в Україні у вигляді збору за спеціальне використання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Плата за воду фізичними особами організаціям ЖКГ не є податковим платежем, бо формує доходи певної юридичної особи.

Плата за воду справляється за використання прісних водних ресурсів як загальнодержавного так і місцевого значення.

Платниками є юридичні особи, а також громадяни - СПД, що використовують водні ресурси для промислових та інших по­треб за допомогою та без застосування спеціальних пристроїв.

Об'єкт оподаткування: обсяг забраної води.

Ставки плати за воду диференційовані за двома ознаками:

1)  водогосподарськими мережами, залежно від басейну рік;

2)  підземними водними джерелами, залежно від адміністративної одиниці.

На кожний рік платникам треба визначати ліміт забору води. Існує два види ставок залежно від того, чи використовується вода в межах ліміту чи понад ліміт.

Ставки плати за воду диференційовані за ознаками, встановленими найвищими органами влади в державі.

Нараховані суми в межах ліміту, виходячи з обсягу забраної води і ставок плати, відносять на ВВ конкретного платника.

Ставка за воду понад ліміт, збільшена у п'ять разів, і нарахо­вана сума плати сплачується з чистого прибутку конкретного платника.

Платники податку самостійно визначають і сплачують за воду і подають розрахунки в ДПА.

Збір за використання водних ресурсів не справляється:

1)  за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення;

2)  за воду, що використовується для протипожежних потреб;

3)  за воду, що використовується для потреб зовнішнього бла­гоустрою територій міст та інших населених пунктів тощо.

Збір за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в розмірі 80 % зараховується до Державного бюджету України і 20 % - до бюджетів територіальних громад.

Збір за спеціальним використанням водних ресурсів місцевого значення в розмірі 100% зараховується до бюджетів територіа­льних громад.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і во­дного транспорту зараховується платниками в розмірі 100% до Державного бюджету України.

Контроль за обсягами використання водних ресурсів та досто­вірністю їх обліку здійснюють на місцях представники Держав­ного комітету по водному господарству та Державного комітету по геології і використанню надр. Контроль за повнотою обчис­лення і своєчасністю сплати до бюджету збору за спеціальне ви­користання водних ресурсів та користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту здійснюють органи держа­вної податкової служби

2. Рентна плата за користування надрами

Платниками платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за фактично погашені в надрах обсяги ба­лансових та позабалансових запасів (видобутих обсягів) корис­них копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визна­чається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.

Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин залежно від виду корис­них копалин встановлюються в фіксованому та процентному вираженні. Фіксоване вираження передбачає встановлення нормативів у гривнях за одиницю погашених в надрах запасів або видобутих корисних копалин, процентний- встановлення нормативів у відсотках до вартості видобутих (погашених в надрах запасів) корисних копалин. Розрахована за базовими нормативами плата за користування надрами для видобування корисних копалин є мінімальною величиною, яку надрокористувачі сплачують незалежно від геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Обсяги балансових та позабалансових запасів, видобутку корисних копалин визначаються за даними державної статистичної звітності та геолого-маркшейдерською документацією.

За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах при їх видобуванні, а також за обсяги видобування понад встановлені квоти (ліміти) плата справляється в подвійному розмірі. Нормативи втрат корисних копалин у процесі видобутку встано­влюються для кожного родовища.

Плата за користування надрами для видобування корисних копалин обчислюється щоквартально за наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичного обсягу погашених в над­рах запасів, обсягу видобутку або вартості видобутої мінеральної сировини чи продуктів її первинної переробки.

Платники щоквартально складають розрахунки за встановленими формами та подають їх державним податковим органам за місцезнаходженням родовища корисних копалин не пізніше

25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, та 15 лютого року, наступного за звітним.

Сплата платежу за користування надрами для видобування корисних копалин проводиться платниками щоквартально не пі­зніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

3. Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів

Платниками лісового доходу є юридичні і фізичні особи. Залежно від об'єкта оподаткування існує три форми цього доходу:

1)  попенна плата;

2)  плата за другорядне лісове користування;

3)  інші види.

Основною формою є попенна плата - плата за відпуск деревини на пні. Вона обчислюється за таксами (ставками) з одного щільного кубометра дерева.

Об'єктом оподаткування є кількість заготовленої деревини в м .

Для визначення щільного м³ визначають середню висоту дерева і середній об'єм стовбура. Для цього існують спеціальні таблиці.

Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісо­вих ресурсів на конкурсних умовах.

Такси для визначення суми лісового доходу диференційовані за ознаками:

а) лісотаксовими поясами (залежно від географічного розташування);

б)  видами основних порід з лісу (найвищі - для дуба, ясена, найнижчі - для тополя, осики);

в)  якістю деревини;

г) сортиментом ділової деревини (від товщини стовбура);

д)  лісозаготівельними розрядами.

Негативний характер встановлення такс полягає в тому, що він має затратний механізм становлення. Такси встановлюються на основі визначення собівартості, а не на основі ринкової ціни лісових ресурсів.

Залежно від строку сплати лісового доходу лісові господарства - платники плати поділяються на дві групи:

1) лісові господарства державної форми власності сплачують лісовий дохід вісім раз на рік.

2) Колективні та приватні підприємства, фізичні особи, які ви­користовують лісові ресурси, повністю вносять до бюджету плату за деревину, що відпускається на пні в момент одержання лісорубного квитка (ордера).

Друга форма - плата за другорядне лісове користування, вклю­чає плату за дозвіл на заготівлю хмизу, сучків, новорічних ялинок, корм, за заготівлю плодово-ягідного матеріалу (промислового).

Третя форма лісового доходу- інші види надходжень від лісового господарства.

Сюди відносять:

а) суму від продажу матеріальних активів та основних засобів, які не використовуються державними лісовими господарствами;

б) суму штрафів, за порушення правил лісокористування;

в) надходження від плати за послуги лісозаготівельних організацій (за користування мисливськими будинками).

Лісовий дохід як обов'язковий податковий платіж має характер загальнодержавного регулюючого податку.

Платники лісового доходу самостійно визначають і сплачують належні суми. Відповідальність за правильність обчислення, по­вноту і своєчасність сплати лісового доходу до бюджету покладено на лісгоспи, які складають звіти про обсяг відпуску лісу і надходжень лісового доходу.

Контроль за правильністю розрахунків щодо лісового доходу покладений на органи ДПА, які проводить камеральні і документальні перевірки.

Камеральна- співставлення даних та показників звіту про відпуск лісу та надходження лісового доходу.

Документальна перевірка:

а) правильності розподілу лісосічного фонду;

б) правильності обчислення та своєчасності сплати лісового доходу;

в) правильності ведення та оформлення лісорубних квитків;

г) перевірка достовірності матеріальної і грошової оцінки лісу;

д) правильність ведення обліку відпуску деревини;

є) порівняння даних податкової звітності та аналітичного і си­нтетичного обліку.

4. Екологічний податок

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

-     викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

-     скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;

-     розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

-     утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

-     тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Не є платниками податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, державні спеціалізовані підприємства з поводження з радіоактивними відходами, основною діяльністю яких є зберігання, переробка та захоронення тих радіоактивних відходів, що знаходяться у власності держави, а також дезактивація радіаційно-забруднених об'єктів.

240.5. Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину.

Об’єктом та базою оподаткування є:

1)   обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами;

2)   обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосередньо у водні об’єкти;

3) обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання;

4) обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються внаслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк;

5). обсяги електричної енергії, виробленої експлуатуючими організаціями ядерних установок (атомних електростанцій).

Суми податку обчислюються платниками податку та податковими агентами самостійно щокварталу.

У разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов’язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.

Платники податку та податкові агенти складають податкові декларації за формою, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів Міндоходів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації:

Платники податку та податкові агенти перераховують суми податку, що справляється за викиди, скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів, одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Платники податку, який справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк, перераховують суми податку до державного бюджету, які використовуються відповідно до Закону України "Про поводження з радіоактивними відходами" та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік. За рішенням платника податку сума податку може сплачуватися щомісяця в розмірі однієї третьої частини планового обсягу за квартал із перерахунком за результатами базового податкового (звітного) періоду.

5. Презентація

Презентація