Тема 3. Хеджування: теорія і практика. Види хеджування.

1. Економічна сутність хеджування

Нестабільні умови функціонування та наявність великої кількості ризиків – це притаманні сучасній ринковій економіці характеристики. У загальному, усі суб’єкти товарних і фінансових ринків знаходяться в однакових ризикованих ситуаціях.  Одним з організованих ринків, де можна знайти інструменти для управління фінансовими ризиками є біржовий ринок, що забезпечує торгівлю строковими контрактами – ф’ючерсами та опціонами на ф’ючерси.

Механізм управління ризиками за допомогою біржових контрактів називається «хеджуванням».

О.І. Дегтярьова відмічає, що саме біржова торгівля забезпечує можливість зменшити або контролювати ризики шляхом їх перенесення від одних учасників до інших [3, с. 369].

М.О. Солодкий трактує хеджування, як операції страхування цінових ризиків за допомогою торгівлі ф'ючерсними контрактами [1, с. 340].

Враховуючи те, що підприємництво – це різноманітні ризики, але не всі ризики можна хеджувати і хеджування може вирішити питання контролю ризиків. Хеджування може бути використаним, в першу чергу, у відношенні ризиків, пов’язаних з несприятливими змінами цін [3, с. 369]. 

Такі ризики ми відносимо до ринкових або цінових.

Наприклад, фермер вирощує кукурудзу і планує реалізувати її через 9 місяців, проте він не може бути впевнений в ціновій ситуації через такий тривалий проміжок часу. Ціна може змінитись як у сторону зростання, так і в сторону падіння. Якщо ж ціна буде суттєво нижчою, тоді фермер опиниться у складній ситуації і йому необхідно буде продати свою продукцію з понесенням втрат. Якщо така ситуація повторюватиметься не один раз, то фермер може збанкрутувати взагалі. Якщо ж ціна підніметься вище очікувань фермера – він зможе отримати високі прибутки [3, с. 373-376].

У іншому випадку, наприклад авіакомпанія, яка встановлює тарифні ставки на свої перевезення. Тарифи залишаються стабільними тривалий час і не змінюються. Компанія повинна прораховувати свої витрати для того щоб отримувати прибуток. Проте постійно може існувати ризик до зростання витрат і скорочення рівня прибутку. Вартість палива в даному випадку є ключовим елементом витрат компанії і може складати понад 17% усіх витрат. Навіть незначні підвищення цін на пальне відразу скоротять очікуваний прибуток [3, с. 369].

В даному випадку наведені приклади і продавця і покупця, обидва з яких постійно залежать у своїй господарській діяльності від змін цін на ринку. Фермер має цінові ризики зниження цін на його товар, тоді як авіакомпанія має ціновий ризик зростання цін на пальне [3, с. 369].

Обидва наведені приклади можна захеджувати за допомогою строкових біржових контрактів. В обох випадках учасники хеджуватимуть свої очікувані доходи від господарської діяльності. Метою хеджування стає мінімізація або контроль за ціновими коливаннями [3, с. 369].

О.І. Дегтярева також відмічає, що кінцевою метою бізнесу є отримання прибутку. Коливання цін на товари, що продаються або будуть купуватись є тільки одним з джерел коливання доходів і витрат. Вона наводить також випадки, коли зміни в очікуваних доходах можуть відбутись за рахунок змін у кількості вироблених активів [3, с. 369].

Якщо фермер не зміг виростити заплановану кількість урожаю, то навіть правильний ціновий прогноз і успішне хеджування не в змозі забезпечити розмір планованого доходу. Такий ризик прийнято називати – кількісним ризиком. Основна особливість даного виду ризиків полягає в тому, що його не можна захеджувати [3, с. 369].

.

Таким чином, основна мета хеджування – це цілеспрямовані дії з управління ціновими ризиками.

Особливість хеджування також заключається в тому, що навіть такий механізм не є досконалим і не може у всіх випадках забезпечити 100-% страхування зміни цінових коливань, проте лише даний метод нині спроможний забезпечити контроль або управління і оптимізацію цінових ризиків.

У сучасних умовах цінові ризики можуть стосуватись різних видів діяльності підприємців [3, с. 374-375]:

-         Запаси продукції.  У даному випадку компанія має активи товарні чи фінансові, які перебувають у її володінні або зберігаються на складі і немає заключених контрактів на їх реалізацію. Тобто в разі падіння цін на ці активи результатом стане втрата доходів компанії.

-         Запаси напівфабрикатів. Ця категорія ризиків включає реальні товари, які були перероблені і дещо відрізняються від специфікацій біржових контрактів. Глибока переробка товарів робить хеджування менш надійним методом управління ризиками.

-         Майбутня продукція. В дану групу відноситься майбутній урожай або ті товари, що будуть вироблені, але на них ще не укладена угода. В даному випадку ризик падіння цін є досить високим.

-         Угоди на купівлю з фіксованими цінами. Іншими словами – це форварди, що поширені на позабіржовому ринку. Дані контракти передбачають обов’язкове прийняття поставки навіть тоді, коли ціни на об’єкт контракту на спотовому ринку будуть значно нижчі, ніж у форварді.

-         Угоди на продаж з фіксованими цінами. Ці форварди навпаки створюють ризик для продавців, які збираються в майбутньому поставляти товари, а ціна в майбутньому може зрости, порівняно з форвардною.

-         Майбутні закупівлі. Виробники різних товарів, які постійно мають купувати сировину для свого виробництва залежать від майбутнього зростання цін на сировину.

Такі основні ризики на ринку реальних активів – на спотовому товарному ринку. Цінові ризики у загальному відносяться до наступних категорій операцій [3, с. 376-379]:

Необхідно зазначити, що управління ризиками може бути здійснене теоретично не тільки хеджуванням ф’ючерсами та опціонами, а й покриттям існуючих зобов’язань. Наприклад, ризик володіння запасами при зниженні цін може бути покритий за рахунок розпродажі активів або укладання форвардних угод за фіксованими цінами, тоді як ризик підвищення цін може бути покритий шляхом купівлі запасів тепер або через купівлю форвардів з фіксованими цінами [3, с. 376-379].

Вище вказані методи  можуть бути практично застосовуваними але не завжди вони ефективні через ряд причин. По-перше, запаси товарів не завжди можна негайно купити або ліквідувати шляхом реалізації. По-друге,  форварди за фіксованою ціною є зобов’язаннями, що нелегко відмінити якщо змінились умови ринку. По-третє, форвардні контракти несуть за собою кредитні ризики, які не завжди можна відслідкувати і спрогнозувати. [3, с. 376-379].

Для будь-якого учасника ринку важливим при виборі методу хеджування є наступні фактори [3, с. 376-379]:

-         були легкодоступними у використанні;

-         не впливали на гнучкість управління;

-         не заміняли цінові ризики на кредитні;

-         не були досить дорого вартісними.

Ф’ючерси та опціони повністю відповідають вищевказаним вимогам та є високоліквідними інструментами для хеджування ризиків. Кредитні ризики цих контрактів гарантуються через кліринговий механізм, а низька маржа і комісія роблять їх відносно недорогими інструментами [3, с. 376-379]..

Економічна сутність хеджування у більшості випадків зводиться до використання ф’ючерсів і опціонів для зниження цінових ризиків на спотовому ринку [3, с. 376-379].

Хеджування засновано на принципах кореляційного руху цін на  спотовому ринку та ф’ючерсному.

Історичне походження хеджування пов’язане тісно з розвитком торгівельної діяльності на аграрному ринку. Хоча, пізніше вкінці минулого століття кардинальні зміни на світовому фінансовому ринку сприяли також і переміщенню елементів хеджування на ринку валютних курсів, цінних паперів та відсоткових ставок. Таким чином, зародившись з торгівлі зерном, хеджування поширилось на інші види фінансової активності [1, с. 340-341].

У термінологічних словниках термін «хеджування» походить від анг. Hedge – це загорожа, бар’єр, захист. Хеджування – це страхування цін і очікуваних прибутків за допомогою ф’ючерсів. Продавець має одночасно реалізовувати товар на ринку реальних активів та паралельно продавати ф’ючерс. Тобто хеджування – це страхування цінових ризиків [5].

Хеджування (англ. hedging) – заходи, спрямовані на страхування фінансових ризиків [4, с. 130].

Базилевич В.Д. наводить визначення хеджування, як дій покупців або продавців, направлених на захист своїх доходів від різних цінових змін у майбутньому. Це механізм використання страхування за допомогою біржової торгівлі. Форма страховки, що може зменшити ризики і забезпечити стабільність умов функціонування ринкової економіки. Хеджування передбачає наявність у володінні певних активів та зайняття позицій на біржах [6, с. 196-197].

Богатко Н. під хеджуванням розуміє діяльність направлену на формування захисного механізму від майбутніх фінансових втрат [6, с. 196-197].

Бригхем Ю. викладає наступне визначення хеджування – це угоди між учасниками на ринку, що знижують ризики [6, с. 196-197].

Галиц Л. визначає хеджування в якості випадку, за якого суб’єкти, які знаходяться під дією ризиків, намагаються уникнути їх, займаючи протилежні позиції по одному чи кількох інструментах хеджування [6, с. 196-197].

Мочерний С. також порівнює хеджування зі страхуванням, спрямованим на зниження ризиків від втрат через укладання двох договорів протилежних один одному [6, с. 196-197].

Камінський А. виражає економічну сутність хеджування у спеціальній конструкції допоміжних операцій. При цьому ціни за обома операціями повинні корелювати між собою [6, с. 196-197].

Мозговий О., який досліджував фондовий ринок описує хеджування, як дії зі страхування цінних паперів від знецінення їх у майбутньому [6, с. 196-197].

Сохацька О. теж визначає хеджування – це страхування цінових і курсових ризиків на основі ф’ючерсної торгівлі на біржах [6, с. 196-197].

Шелудько В. зазначає, що хеджування передбачає укладання строкових контрактів  з метою зменшити для учасників ризики майбутніх операцій, при цьому, зменшуючи і розмір очікуваних доходів [6, с. 196-197].

У цілому, механізм хеджування охоплює фінансові ризики і спрямований на страхування від зміни цін на реальні базові активи і заключається у обґрунтуванні управлінських фінансових рішень щодо здійснення стратегічних дій зустрічних операцій купівлі-продажу базових активів і похідних фінансових інструментів [7, с. 197].

Примостка Л. описує хеджування, як діяльність з метою захисту від очікуваних у майбутньому фінансових втрат, що будуть пов’язані з змінами ринкових цін фінансових чи товарних активів. Хеджування може бути засобом стабілізації функціонування бізнесу [8, с. 64].

Хеджування розглядають в якості страхування втрат, зумовлених через несприятливі зміни цін на активи у майбутньому. Основна умова хеджування використання біржових ф’ючерсів, практика торгівлі яких в Україні відсутня [9, с. 178].

Здійснення хеджування допомогає уникати цінових та інфляційних ризиків під час укладання угод на фондових і товарних біржах. Принцип хеджування полягає у зайнятті позицій паралельно на спотовому ринку та ринку біржових ф’ючерсів. При понесенні збитків на спотовому ринку вони можуть компенсуватись за рахунок доходів від біржових операцій. Хеджування – це механізм уникнення фінансових ризиків у разі очікування цінових змін чи нестабільності валютних курсів [10, с. 167-168].

Як бачимо у більшості наукових джерел, хеджування розглядають з двох позицій  [6, с. 14-15]:

-         Хеджування – це механізм страхування фінансових ризиків;

-         Хеджування – це механізм мінімізації цінових та курсових ризиків.

Систематизуючи вище вказані погляди на хеджування, можна стверджувати, що це найефективніший у сучасних умовах метод управління ціновими та курсовими ризиками на товарних, фондових, валютних, відсоткових та інших ринках. Інструментарій для хеджування завжди повинен включати строкові інструменти на той самий актив, який планується захеджувати.

У хеджуванні ризиків основну участь приймають хеджери. Хеджерами можуть виступати всі учасники або суб’єкти ринку, які мають на меті зменшити свою залежність від цінових або курсових коливань і використовують ф’ючерси або опціони.

Хеджерами вважаються учасники, які підлягають впливу ризиків і відповідають наступним принципам [1, с. 340-341]:

-         присутність позицій на ринку наявних активів;

-         присутність на ринку ф’ючерсів.

Хеджери знаходяться під постійною дією ризикових факторів. Хеджування забезпечує купівлю чи продаж контрактів на строк, ціну яких необхідно застрахувати.

З метою з’ясування хеджування розглянемо на прикладі. Переробник соєвих бобів домовляється про продаж соєвої олії виробнику харчових продуктів через 6 місяців. Тому обидва учасники укладають форвард за фіксованою ціною. Разом з тим, переробник соєвих бобів ще не закупив сировину, яка буде необхідною для виробництва соєвої олії  переробник боїться що за ці 6 місяців ціни на соєві боби можуть зрости і він може в результаті втратити частину або навіть увесь дохід [3, с. 377-378].

З метою застрахуватись від цінових зростань на соєві боби, переробник купує ф’ючерс на поставку сої через 6 місяців. Коли приходить час, переробник купує соєві боби на ринку реальних активів по цінах, що піднялись. Проте, так як переробник захеджувався, він може реалізувати свій ф’ючерс з прибутком на біржі. Адже ціни на ф’ючерси також зросли, як і на спотовому ринку. Таким чином, переробник використовує отриманий на біржі прибуток з метою перекриття можливого збитку і отримує після реалізації соєвої олії запланований прибуток [3, с. 377-378].

Протилежний випадок, коли наприклад виробник кукурудзи планує захеджувати свої цінові ризики з допомогою ф’ючерсних контрактів. На початку весни, коли виробник тільки планує посів кукурудзи, він закладає очікуваний прибуток вкінці реалізації свого товару у жовтні. Проте, виробник кукурудзи боїться, що на час збору урожаю ціна на ринку значно просяде. Його дії полягають у відкритті ще в березні місяці на біржі позиції на продаж ф’ючерсу на кукурудзу.

Пізніше на момент збору свого врожаю, виробник має зробити дві протилежні позиції. Продати кукурудзу, а також викупити ф’ючерс на біржі. При цьому, якщо ситуація буде близькою до очікувань виробника, то він на спотовому ринку зможе реалізувати свою кукурудзу за нижчими ніж очікував цінами. Ф’ючерсні ціни також знизяться, а отже він викупить ф’ючерс за нижчими цінами, аніж продав.

У результаті ф’ючерсний прибуток може повністю або частково компенсувати втрати виробника.

В обох наведених прикладах хеджування складалось з двох позицій хеджера на ринку реальних активів та на біржовому ф’ючерсному ринку.

Особливістю хеджування є відповідність ф’ючерсних позицій діяльності хеджерів на спотовому ринку .

Отже, хеджери обов’язково купуючи чи продають ф’ючерсні чи опціонні контракти на активи, які вони хочуть захеджувати на спотовому ринку.  При цьому, ф’ючерсні позиції будуть тривати до кінця купівлі чи продажу реальних активів.

Особливості ф’ючерсного ціноутворення полягають у прогнозуванні майбутніх цін на реальні активи, тому закономірним є той факт, коли спотові ціни і ф’ючерсні ціни корелюють між собою і рухаються у однакових напрямах.

Така ситуаціє є запорукою успішного хеджування. Чим вищий ступінь кореляції, тим ефективніше буде хеджування цінових ризиків.

2. Довге хеджування.

У світовій практиці функціонування біржового ринку загальноприйнятими є два види хеджування :

-         хеджування купівлі (довге);

-         хеджування продажу (коротке).

Розглянемо особливості застосування довгого і короткого хеджування.

В обох випадках хеджування передбачає декілька етапів підготовки і виконання страхування цінових ризиків  [6, с. 161-165].

Перший етап передбачає оцінку впливу ризиків на суб’єкт  хеджування. На першому етапі можна визначити які види фінансових ризиків потрібно буде хеджувати, адже найчастіше ринкові суб’єкти товарних ринків потребують хеджування цінових змін або валютних коливань. Якщо ж суб’єкт працює на фінансовому ринку, то це можуть бути і відсоткові або кредитні ризики [6, с. 161-165].

Другий етап включає дії хеджера, спрямовані на підготовку до проведення хеджування своїх позицій. Цей етап визначає доцільність проведення хеджування з допомогою ф’ючерсів або опціонів на ф’ючерси. Складається кошторис можливих витрат на хеджування за умов розгляду різних інструментів. Даний етап включає декілька дій з боку хеджера [6, с. 161-165]:

-         Вибір інструменту для хеджування.  Існує декілька варіантів використання строкових інструментів (деривативів) біржового та позабіржового ринків.

-         Вибір посередника. Для виконання хеджування обов’язково знайти брокера, який буде обслуговувати виконання угод на біржовому ринку або дилера в разі укладання угод на позабіржовому ринку або іншу фінансову установу, наприклад банк, якщо укладати валютні форварди.

-         Заключення угоди на обслуговування. Кожен посередник здійснює свою діяльність виключно на правових засадах, отримуючи за свої послуги комісійні.

-         Відкриття рахунку. Якщо хеджер буде здійснювати хеджування на біржовому ринку, він повинен мати розрахунковий рахунок для здійснення клірингових розрахунків.

Третій етап передбачає здійснення хеджування. Цей етап на практиці застосовує підготовану хеджову стратегію. Визначає кількість активу необхідну для хеджування та кількість біржових контрактів. Досить часто, якщо суб’єкт ринку займається активом, що не є поширеним біржовим активом, наприклад насіння соняшнику, тоді виникає потреба у підборі схожого за кореляцією деривативу інших олійних культур, наприклад пальми, сої чи ріпаку [6, с. 161-165].

Четвертий етап. Оцінка ефективності проведеного хеджування, що включає оцінку результатів хеджування. Частку відшкодованих збитків, в разі цінової волатильності, а також співставлення з витратами на проведення хеджування.

Довге хеджування або довгий хедж – управління ціновими ризиками покупця реальних активів, в разі очікуваного зростання цін. Часто називають хеджування від зростання цін.

Довге хеджування – це механізм мінімізації цінових ризиків ринкового суб’єкту, який на початковому етапі хеджування не володіє активами, а буде потребувати їх в майбутньому. З метою захисту від цінового зростання хеджер купує ф’ючерс на актив, що буде придбаний в майбутньому і займає довгу позицію по ф’ючерсу і, відповідно, стратегію довгого хеджування. Підвищення ціни на спотовому ринку планується компенсувати прибутком на ф’ючерсному ринку [1, с. 342-343].

Довге хеджування найчастіше використовується посередниками, що мають постійно купувати сировину або напівфабрикати. Довге хеджування має на меті страхування від зростання цін.

З метою кращого розуміння довгого хеджування розглянемо приклад ідеального хеджування, коли відсутній базисний ризик і ціновий ризик повністю покривається позицією хеджування. Хеджер потребує 10 тис. т газойлю (тип пального), але через 2 місяці. Він боїться зростання ціни в майбутньому порівняно з поточною 167 дол. США за т. Проте, купити газойль наперед немає можливості, тому хеджер купує 100 ф’ючерсних контрактів на газойль на біржі  [3, с. 386-388].  

Приклад довгого хеджуавання без базисного ризику

 (ідеальне хеджування при зростанні ціни)

Після відкриття довгої позиції за ф’ючерсами на газойль, хеджер тримає її відкритою упродовж двох місяців до настання часу купівлі газойлю на ринку. Як бачимо з прикладу, відбулось зростання ціни на спотовому ринку, чого і очікував, як гіршої ситуації для себе хеджер.  За таких умов, щоб не закривати поставкою жовтневий ф’ючерс хеджер до 15 жовтня закриває його у розрахунковий спосіб – офсетом. Так, як ціни спот і ф’ючерс мають кореляційну залежність, тому часто спостерігаються схожі рухи цінових трендів. На час закриття хеджування хеджер купив газойль за підвищеними цінами на спот ринку і одночасно продав за підвищеними ф’ючерсними цінами, отримавши ф’ючерсний прибуток, який у кінцевому випадку покрив його втрати на спотовому ринку. Розглянемо інший приклад, коли ціна в майбутньому знизиться 

Приклад довгого хеджуавання без базисного ризику

 (ідеальне хеджування при падінні ціни)

Як і в попередньому випадку, після відкриття довгої позиції за ф’ючерсами на газойль, хеджер тримає її до настання часу купівлі газойлю на ринку. Як бачимо з другого прикладу, відбулось падіння ціни на спотовому ринку, чого не очікував, як гіршої ситуації для себе хеджер. За таких умов, хеджер до 15 жовтня закриває ф’ючерси офсетом. На час закриття хеджування хеджер купив газойль за зниженими цінами на спот ринку і одночасно продав за зниженими ф’ючерсними цінами, отримавши ф’ючерсний збиток – 12 дол. США за т, який у кінцевому випадку приніс додаткові витрати на спотовому ринку. Третій приклад вказує на ситуацію, коли ціни не змінились, що буває досить рідко .

Приклад довгого хеджуавання без базисного ризику

 (ідеальне хеджування при відсутності зміни ціни)

Необхідно зазначити, що у всіх трьох випадках було розглянуто приклади, так званого ідеального хеджування з базисним ризиком рівним 0. Така ситуація описує найвищий ступінь кореляції спотових та ф’ючерсних цін Коефіцієнт кореляції знаходиться на рівні 1. Тобто вихідна ціна  - цільова ціна хеджера на момент прийняття рішення про хеджування і кінцева реалізаційна ціна вкінці закриття позицій по хеджуванню однакові.

На практиці така ситуація не трапляється, адже існує велика кількість логістичних відмінностей та інших факторів, що впливають на нерівнозначну цінову динаміку на спотовому та ф’ючерсному ринках.

Інший не менш важливий момент полягає в тому, що ми не враховуємо у всіх прикладах розмір понесених втрат, який має наступну структуру:

-         комісійні брокеру;

-         біржовий збір;

-         кліринговий збір.

3. Коротке хеджування

Інший вид хеджування – це коротке хеджування або короткий хедж – управління ціновими ризиками продавця реальних активів, в разі очікуваного падіння цін. Часто називають хеджування на пониження.

Коротке хеджування передбачає поточне або майбутнє володіння базовим активом, який буде реалізований на спотовому ринку або ринку реальних активів. Водночас строкові біржові інструменти використовуються з метою  уникнення майбутнього можливого падіння ціни, в разі ситуації, коли в майбутньому відбудеться зниження ціни, ці втрати покриваються отриманим прибутком від позицій на ринку ф’ючерсних контрактів. Приклад такої ситуації економічно обґрунтовано [1, с. 342].

Хеджування продажем завжди передбачає зайняття на біржах коротких позицій, тому і вид такого хеджування дістав назву – «короткий хедж».

Коротке хеджування ефективно використовується як на товарних, так і на фінансових риках. Крім того, як і у випадку з довгим хеджуванням, при короткому хеджуванні хеджери можуть страхувати фіксовані за форвардами ціни. Адже форварди також передбачають поставку активів у майбутньому, а ціни на них формуються дуже часто на початку укладання контрактів.

Розглянемо приклади короткого хеджування з використанням ситуацій ідеального хеджування, коли відсутній базисний ризик і ціновий ризик повністю покривається позицією хеджування. Хеджер виробляє газойль і реалізує його на ринку, тому він хоче захеджувати свої обсяги реалізації кожен місяць. Він боїться падіння цін в майбутньому 

Приклад короткого хеджуавання без базисного ризику

(ідеальне хеджування при падінні ціни)

Виробник пального планує отримати на ринку ціну за свій актив на рівні 170 дол. США за т. Після відкриття короткої позиції за ф’ючерсами на газойль, хеджер тримає її відкритою до настання часу продажу газойлю на ринку. Відбулось падіння ціни на спотовому ринку, чого і очікував виробник. За таких умов, щоб не закривати продажем газойль за жовтневим ф’ючерсом хеджер до 15 жовтня закриває його у розрахунковий спосіб – офсетом.

Приклад короткого хеджуавання без базисного ризику

(ідеальне хеджування при зростанні ціни)

На час закриття хеджування хеджер продав газойль за зниженими цінами на спот ринку і одночасно купив за зниженими ф’ючерсними цінами, отримавши ф’ючерсний прибуток, який у кінцевому випадку покрив його втрати на спотовому ринку.

Розглянемо інший приклад, коли ціна в майбутньому знизиться . Як і при зростанні, після відкриття короткої позиції за ф’ючерсами на газойль, хеджер тримає її до настання часу продажу газойлю на ринку. Як бачимо з другого прикладу, відбулось зростання ціни на спотовому ринку, чого не очікував хеджер. За таких умов, хеджер до 15 жовтня закриває ф’ючерси офсетом. На час закриття хеджування хеджер продав газойль за підвищеними цінами на спот ринку і одночасно купив за зниженими ф’ючерсними цінами, отримавши ф’ючерсний збиток – 15 дол. США за т, який у кінцевому випадку приніс додаткові витрати на спотовому ринку. Третій приклад вказує на ситуацію, коли ціни не змінились, що буває досить рідко.

Приклад короткого хеджуавання без базисного ризику

 (ідеальне хеджування при відсутності зміни ціни)

Як бачимо коротке хеджування – це ефективний метод управління ціновими ризиками для учасників ринку, які прагнуть у майбутньому реалізувати якість товарні чи фінансові активи.

Окрім класифікації хеджування за позиціями учасників ринку, існує безліч інших класифікаційних ознак. Зокрема, за ступенем покриття хеджованого активу вирізняють.

Повне хеджування – це хеджування, що ґрунтується на потребі у страхуванні цінових ризиків загального обсягу хеджованого активу. Даний вид хеджування повністю оптимізує можливі втрати, пов'язані з ціновими ризиками. Але він є і більш затратним, особливо при використанні ф’ючерсів [11].

Часткове хеджування забезпечує можливість мінімізації ризиків частини хеджованих активів, дозволяючи учасникам ринку встановлювати допустимі для них межі ступеню ризиків [11].

Хеджування може дозволяти використання різних видів строкових інструментів (деривативів). Тому, залежно від видів деривативів існує хеджування:

-         хеджування форвардами;

-         хеджування ф’ючерсами;

-         хеджування опціонами;

-         хеджування свопами.

Найперше хеджування набуло поширення на основі використання форвардних угод. Основними особливостями даного виду контракту у сучасних умовах є його використання на позабіржовому ринку. Форварди носять певний унікальний характер, тому для хеджування можуть бути використані. Проте, ця ж риса робить форварди менш ліквідними і привабливими для спекуляції, особливо якщо форвардна ціна фіксується.

Хеджування ф’ючерсами є досить поширеним видом. Біржова торгівля ф’ючерсами має стандартизований характер, тому вона виступає зручним механізмом і для хеджування і для спекуляції.

Хеджування опціонами також досить поширений метод, особливо на біржовому ринку. При цьому, переваги даного методу, порівняно з ф’ючерсним хеджування, – це менші гарантійні вимоги на біржовому ринку.

Хеджування свопами – передбачає використання у страхуванні ризиків своп-контрактів. Цей вид хеджування переважає на позабіржовому ринку, особливо фінансових інструментів, зокрема відсоткових ставок.

Враховуючи наявність різних сфер обігу біржових інструментів хеджування включає наступні види :

-         хеджування біржовими інструментами;

-         хеджування інструментами ОТС-ринку.

Хеджування біржовими інструментами носить більш гарантований та прозорий механізм. Крім того, стандартизація параметрів біржових угод робить торгівлю цими інструментами досить ліквідною.

Хеджування позабіржовими інструментами має менш ліквідну форму та носить підвищений ступінь ризиків невиконання угод.

Наступна класифікаційна група видів хеджування за технікою виконання включає :

-                класичне;

-                селективне;

-                арбітражне;

-                випереджувальне.

Класичне хеджування полягає у хеджуванні ризиків існуючого об’єкту хеджування на основі використання класичних біржових контрактів, а саме ф’ючерсів або опціонів на ф’ючерси.

Випереджальне хеджування – це хеджування, що передбачає управління ризиків або страхування ризиків тих об’єктів, яких ще не має у наявності хеджера. По-суті, учасник ринку може на майбутнє перестрахуватись від очікуваних цінових змін на майбутні активи.

Селективне хеджування часто застосовується на практиці управління курсових ризиків цінних паперів. Особливість полягає у тому, що угоди на ринку цінних паперів та активи у ф’ючерсних контрактах не завжди співпадають. Селективне хеджування забезпечує страхування тільки тієї частини активів, якими учасник не бажає ризикувати. Крім цього, селективне хеджування є більш гнучким у стратегіях  і дозволяє оптимально співвідношувати:  дохідність - ризики [11].

Арбітражне хеджування побудована на засадах арбітражних операцій і поєднує співвідношення спредових стратегій у часі і між ринками активів, що підлягають хеджуванню.

Календарне арбітражне хеджування передбачає, як в календарних спредових операціях, відкриття позицій у різні календарні місяці, вибір яких пов'язаний з сезонними коливаннями на ринках активів, наприклад аграрної продукції, енергоресурсів, валютних курсів.

Міжринкове арбітражне хеджування – передбачає використання біржових інструментів на різні взаємозамінні активи.

Комбінована – поєднує вищевказані два види арбітражного хеджування.

За способом підбору видів базових активів у біржових інструментах виділяють [11]:

-         чисте хеджування;

-         перехресне хеджування.

Чисте хеджування – це вид хеджування, який передбачає підбір біржових інструментів з базовим активом, що є ідентичним до активів – об’єктів хеджування цінових чи курсових ризиків [11].

Перехресне  хеджування – це вид хеджування, що передбачає в разі відсутності або за певних ринкових умов, використання біржових інструментів з альтернативними базовими активами (вони можуть доповнити або замінити базові активи). Яскравим прикладом є хеджування цінних паперів – акцій за допомогою ф’ючерсів на фондовий індекс, який має високий рівень кореляції з курсом акції [11].

Хеджування ризиків є досить поширеним методом управління ціновими ризиками на світових товарних та фінансових ринках. Більшість учасників щоденно застосовують хедж у своїй виробничій чи інвестиційній діяльності. Водночас, практика поширення використання хеджування вітчизняними ринковими суб’єктами досить обмежена через ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів.

Хеджування ж є ефективним механізмом, який не тільки забезпечує оптимізацію впливу ризиків на учасників ринку, а й вносить певний елемент стабілізації цін на ринки реальних товарних чи фінансових активів.

4. Список рекомендованих джерел

1.      Солодкий М.О., Яворська В.О. Біржовий товарний ринок: навч. посіб. Київ: КОМПРИНТ, 2017. 482 с.

2.      Дегтярева О.И. Биржевое дело : ученик. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. С. 51-142.

3.      Васильєва Т.А. Економічний ризик: методи оцінки та управління: навч. посіб. Суми : ДВНЗ «УАБСНБУ», 2015. 207 с.

4.      Загородній А.Г., Вознюк Г.Л. Біржа. Біржові операції.: Термінологічний словник. Львів: ЗУКЦ, 2005. 159 с.

5.      Бойко К. В., Дрозд І. К., Письмена М. С. Теоретико-методичні засади обліку та аудиту хеджування (на прикладі підприємств переробної промисловості): монографія. Київ: Кафедра, 2011. 208 с.

6.      Ходаківський Є. І. Ризикогеннність та страхування в аграрній сфері (теорія, практика) : монографія. Житомир: Полісся, 2013. 323 с.

7.      Примостка Л. О. Прогнозування та хеджування фінансових ризиків : монографія. Київ: КНЕУ, 2014. 424 с.

8.      Штефанич Д. А. Управління підприємницьким ризиком. Тернопіль: Економічна думка, 1999. 224 с.

9.      Донець Л. І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навч. посіб. Київ: Центр навч. літератури, 2006. 312 с.

10. Хеджирование. Терминология. URL:http://economic-definition.com/Exchange_Terminology/Hedzhirovanie_Hedge__eto.html

11.   Деривативы. Курс для начинающих. Москва: Альпина Паблишер, 2002. 208 с.

12. Коннолли К.Б. Покупка и продажа волатильности. Москва: ИК «Атлантика», 2001. 264 с.

13.    Сохацька О. М. Біржова справа : підручник. Тернопіль : Карт-бланш, 2003. С. 336-395; 491−523.

14. Эррера С. Браун С.Л. Торговля фьючерсами и опционами на рынке энергоносителей. Москва: ЗАО «Олимп- Бизнес», 2003. 304с.

15. СМЕ Group. Управління ціновими ризиками. Київ: USAID, 2012. 232 с.

5. Презентація 3.

Презентація 3..pptx