Тема 3. Теоретичні основи біржової діяльності

1. Поняття біржової діяльності

Біржова діяльність – це сукупність організаційно-правових відносин між професійними та непрофесійними учасниками з приводу біржової торгівлі на біржовому ринку.

Основою біржової діяльності є біржова торгівля на біржах. Біржова торгівля організовується з метою полегшення самого процесу торгівлі, вироблення більш ефективнішого механізму прозорого і конкурентного ціноутворення, акумуляції і трансферту інвестиційного капіталу, а також для захисту інтересів як продавців, так і покупців від цінової нестабільності.

Історично біржова діяльність у формі біржової торгівлі на товарних, фондових на валютних біржах концентрувалася у великих промислових і торгових центрах, організовувалась на групи біржових товарів, що існували великими партіями. Пізніше біржова діяльність проводилась за відсутності товарів, лише за зразками, каталогами, а також контрактами або договорами на їх поставку в майбутньому.

Біржова діяльність характеризується регулярністю проведення біржових торгів, відрізняється відкритістю і гласністю, характеризується вільним ціноутворенням, проводиться виключно біржовими посередниками в інтересах учасників ринку, передбачає відсутність прямого державного втручання у процеси біржової торгівлі, але відповідно за встановленими законодавчими нормами.

Сучасну форму біржової діяльності можна визначити як складний організаційний механізм, сформований у залежності від особливостей, історичних та соціальних норм, зрілості економічних систем різних країн.

Біржова діяльність сприяла виникненню організованого – біржового ринку. У свою чергу, біржовий ринок є організованою формою торгівлі і пройшов тривалу еволюційну трансформацію від елементарного локального ринку (базару) до електронної біржової торгівлі (інтернет-трейдингу) біржовими інструментами.

Сутність біржового ринку ввібрала у себе усі характеристики поняття «ринок», який включає класичні та специфічні ознаки. Біржова діяльність була сформована на засадах організованого ринку, тому їй притаманні загальні характеристики ринку.

Економічна категорія «ринок», як зазначає англійський економіст Джевонс, включає групу людей, які налагоджують ділові відносини щодо укладання угод купівлі-продажу активів. Ф.Котлер – американський економіст охарактеризував ринок в якості існуючих та потенційних учасників ринку, підкреслюючи першочергову роль покупців. Водночас, у Британській енциклопедії можна знайти визначення ринку, як сукупності інструментів для здійснення обміну товарів і послуг у результаті заключення торгівельних угод між продавцями та покупцями [25-26].

У країнах з розвиненим ринком, останній має установлений набір характерних рис, що забезпечує можливість визначити рівень зрілості ринкових відносин. Розкриваючи ознаки ринку стає можливим простежити, як ці риси проявляються в організації і розвитку біржової діяльності.

Часто у загальному розумінні ринок – це, так званий, базар. У економічному значенні категорію «ринок» необхідно вивчати, як засіб для збалансування попиту і пропозиції, або організоване місце для постійного здійснення купівлі-продажу товарів і послуг.

Вищевказані визначення особливості сутності ринку відображають, що лежить на поверхні його розуміння. Але вони не виявляють глибоких специфічних властивостей ринку, як економічної категорії, щоб забезпечити розуміння ролі ринку в економічних системах різних країн. Дійсно економічна сутність ринку значно ширша й визначити якимось одним формулюванням досить тяжко. З багатьох трактувань, що найчастіше зустрічаються у науковій літературі, на нашу думку, слід зупинитись на наведених нижче позиціях, що найглибше відображають економічну сутність і роль організованого ринку.

Ринок є організованим місцем, де відбувається постійна купівля-продаж економічних результатів людської життєдіяльності, тобто є сферою підприємництва або бізнесу. У даному випадку, мова йде не тільки про купівлю-продаж активів, а також і про інші життєдіяльні результати, зокрема про інтелектуальну діяльність, фінансово-кредитну, тощо. Об’єктом купівлі-продажу на ринку виступають також і інформаційні ресурси.

Організований ринок – це сукупність економічних правовідносин між учасниками ринку у сфері товарних обмінів, на основі яких відбувається реалізація результатів людської господарської діяльності. У даному аспекті ринок може виступати економічною категорією.

Ринок також є місцем, де відбувається кінцеве визнання суспільної вартості активів, яка втілена у результатах праці. Це визначення сутності ринку надає можливість встановити його роль і місце у процесах економічного відтворення. Тобто, ринок є елементом, що опосередковує виробництво і споживання, а тому він перебуває під постійним впливом усіх його складових. На ринку найчастіше з'являються ті результати праці, що можуть задовольнити потреби покупців. Тому, на ринку визначаються реальні суспільні потреби. Ринок диктує виробникам, що необхідно виробляти і обсяги виробництва. На ринку встановлюється вартість результатів вироблених активів. Трактування ринку в літературі не ототожнюється з ринковою економікою, тому що ринок і є ключовим елементом самої ринкової економіки..

Ринок може бути “диким”, “тіньовим”, “базарним”, “стихійним”, “вільним”, тощо.

Характерними ознаками сучасного організованого ринку є:

1). Сучасний ринок – це ринок покупців. Це такий ринок, де ринкова пропозиція перевищує над попитом. Цей ринок визначає переважно пріоритетність покупців у відношенні до продавців. Тут спостерігається “перевага споживачів”, на відміну від “переваги продавців”, що характерно для вітчизняної економіки. У таких умовах підприємці можуть досягти збільшення доходів, за умов, коли вони реалізовують на ринку високоякісну продукцію за доступними цінами. Ринок покупців є стимулом для забезпечення постійно відтворюваних ділових взаємовідносин. Такий ринок змушує усіх підприємців до постійного пошуку прибуткових джерел, передусім у виробництві, а потім у сфері купівлі-продажу товарів та послуг.

2). Сучасний ринок – конкурентний ринок. Це означає, що суб'єкт підприємництва виступає, як конкурентна сторона відносно інших суб'єктів. Можливість конкуренції між ринковими учасниками покладена в їх економічну самостійність, базою для якої є можливість правомірно розпоряджатися ринковими об'єктами. Таке право базується на приватній власності. У сучасних умовах це приватна, колективна або державна власність. Конкуренція між ринковими суб’єктами породжується через пріоритет покупців над продавцями. Тобто, намагаючись задовольнити потреби споживачів, підприємці також  можуть отримати власний економічний зиск, вступаючи у постійне суперництво за потреби споживачів. Зовсім інша позиція на ринку продавців, що характерно для дефіциту в економіці. В цій ситуації покупці конкурують між собою за потреби продавців. Конкуренція може охопити і відносини між підприємцями та споживачами. Конкуренція за ціни та якість товарів призводить до домінування тієї чи іншої сторони, залежно від рівня економічного розвитку в цілому, а також від рівня зрілості ринкових відносин у суспільстві.

3). Третя ознака сучасного ринку – стабілізація ринкових відносин через механізм інтеграції. Сучасний ринок покладає умови для суперництва між підприємцями та іншими ринковими суб'єктами, кожному з яких має бути забезпечено збереження конкурентних переваг. Це стає можливим за умов упередження монополізації економіки та посилення інтеграційних процесів між конкурентними суб'єктами ринкових відносин. Сучасний ринок ефективно функціонує й розвивається лише в умовах, де ринкові суб'єкти, зберігаючи суперництво, підтримують і взаємну зацікавленість у відсутності монополізації. З метою перешкоджання монополізації ринків та створення конкурентних умов для діяльності суб’єктів ринку, функцію координації роботи суб'єктів ринкових відносин повинна виконувати держава через запровадження антимонопольної політики.

Враховуючи те, що різні суб'єкти вступають в ринкові відносини щодо обміну різноманітних товарів і послуг, в будь-якій країні наявна сформована складна ринкова система, що складається з різноманітних ринків, останні можна характеризувати у різних аспектах.

З позицій розгляду об'єктів обміну, ринки поділяються на:

-         засобів виробництва;

-         товарів народного споживання;

-         послуг;

-         позикових капіталів;

-         цінних паперів;

-         валюти;

-         інформації;

-         науково-технічних розробок;

-         робочої сили;

-         нерухомості та інші.

У залежності від стану організації ринкової структури, виділяють організований ринок – біржовий або неорганізований – позабіржовий ринок (рис.1.1.).

Таким чином, ринкова економіка може складатись з великої кількості різних ринків. Товари чи послуги мають свої ринки.

За географічним розташуванням ринки можуть бути класифікованими на:

- внутрішні;

- зовнішні.

Внутрішній ринок класифікується на:

- національний;

- регіональний;

- локальний.

Національний – це внутрішній ринок, граничні межі якого встановлюють кордони країни.

Регіональний – ринок локалізований частинами країни, областями, районами, тощо.

Локальний – це місцевий ринок, що включає сукупність окремих населених пунктів. Два останні види ринків, на відміну від національних, не можна характеризувати наявністю чітко окреслених меж.

Всі наведені види ринків мають свої характерні риси. Вони дуже тісно взаємодіють і якщо спостерігаються певні зміни на одному з ринків, то це викликає зміни або трансформації в роботі інших ринків та системи в цілому.

Всі види ринків у загальному часто класифікуються на чотири економічні утворення (рис 1.2.).

В сучасних умовах інтеграції світогосподарських зв'язків всі ринки починають втрачати регіональні риси, перетворюючись у міжнародні ринки активів, на яких присутні торговці усіх країн. Проте, продовжують функціонувати і відокремлено національні ринки певних товарів та послуг [25-26].

Таким чином, нині ринок – це організаційна форма для функціонування товарного виробництва і перерозподілу фінансового капіталу. Історія товарного ринку нараховує понад 6000 років.

Якщо розглянути еволюцію розвитку ринку з позицій ринкових суб'єктів, то з самого початку це були виробники і покупці товарів.

Пізніше, у міру розвитку ринку й формування самостійних галузей торгівлі та грошового обороту, активними ринковими учасниками стали торгівельні та фінансові агенти або посередники:

-комерційні агенти;

-комівояжери;

-консигнатори;

-брокери;

-дилери та ін.

Вище перераховані ринкові суб'єкти відіграють провідну роль у ринковій економіці. Ринок – це складний механізм для виявлення та узгодження усіх економічних інтересів. Саме цим сьогодні займаються ринкові посередники. Вони займаються вивченням стану попиту і пропозиції активів, динаміки ціноутворення, установлюють ділові зв’язки, прогнозують ринкову кон’юнктуру, тощо. Діяльність посередників є необхідною і нині високо цінується суспільством. У ринковій економіці посередники виконують, певним чином, роль керівної ланки. Тоді як, за умов командної системи, посередницька діяльність була протизаконною і небажаною. Адже, посередники, забезпечуючи незалежність у функціонуванні господарств, своєю роботою об’єктивно протистояли державному апарату, що було небажаним і недоцільним [25-26].

Таким чином, визначивши сутність та види ринків можна констатувати, що одним із поширених трактувань є відображення економічної сутності ринку у якості сукупності економічних взаємовідносин між ринковими суб’єктами щодо купівлі-продажу ринкових активів і послуг. Сучасний ринок – це також економічний простір для забезпечення безперервного обміну товарів.

Можна підвести риску і констатувати, що ринок – це комплексне економічне поняття, що охоплює сферу обміну активів, економічний простір, для обміну активів і послуг, систему товарно-грошових взаємовідносин, що формуються в процесі купівлі-продажу активів.

Ринок являється досить складною і динамічно розвиненою системою, що підпадає під постійні зміни. Наявність на організованому – біржовому ринку значної кількості торгівців відображає його ефективність і сприяє прискоренню потрапляння товарів від виробників до споживачів за ринковими цінами, забезпечуючи ефективний перерозподіл активів [25-26].

Біржовий ринок – це особлива історично організована форма ринку, що наділена рисами, не притаманними для  інших ринків, і виступає вищою мірою виявлення ринкових відносин [25-26].

Біржовий ринок є найвищою формою організованого ринку, на якому функціонують товарні, фондові та валютні біржі, а нині універсалізовані в біржові групи або альянси.

Біржовий ринок можна вважати організованим форумом для заключення строкових контрактів і для забезпечення високої ліквідності він має найвищою мірою стандартні умови..

Відповідно в сучасних умовах біржовий ринок – це ринок строкових контрактів або деривативів. За економічною сутністю ринок деривативів представляє собою сукупність економічних відносин стосовно перерозподілу ризиків, що виявляються у процесі обміну біржовими активами. Ринок деривативів (Commodity Derivatives Market) у англомовних джерелах [25-26] включає два сегменти: біржовий та позабіржовий, залежно від предметної основи обігу на них товарних активів.

Біржовий ринок (Derivatives Exchange-Traded Market) забезпечує діяльність бірж по торгівлі строковими інструментами – деривативами, стандартизовані і запроваджені біржами у торгівлю.

Дж. Маршалл визначає біржовий ринок, як товарні та фінансові біржі, на яких торгівля ведеться за допомогою подвійного голосового аукціону в спеціально збудованих торговельних залах [25-26].

Отже, біржова діяльність виражається у організованій формі торгівлі на біржовому ринку. Останній можна трактувати, як механізм економіко-правових взаємовідносин між учасниками організованого ринку з приводу купівлі-продажу біржових контрактів, що несуть за мету забезпечення конкурентного ціноутворення та ефективного перерозподілу ризиків на основі трансферту товарних і фінансових потоків у часі і просторі.

2. Передумови виникнення біржової діяльності

У ринковій економіці біржова діяльність – це важлива та невід’ємна складова організованої торгівлі на міжнародних ринках товарів та послуг. Сучасна біржова діяльність стала результатом історичного розвитку форм оптової торгівлі від базару до організованої форми біржової торгівлі. Тому процеси виникнення та розвитку біржової діяльності необхідно розлядати на практиці міжнародного досвіду країн з ринковою економікою, де біржова торгівля на товарних і фондових біржах формувалась і змінювалась поетапно.

В основі виникнення і розвитку біржової діяльноті лежать стародавні базари, на яких збиралися купці зі своїм товаром і здійснювалася купівля продаж або, на ранніх етапах, обмін товарів, а також відбувався обмін певною інформацією про товари, ціни, умови купівлі-продажу.

Базар характеризується наступними основними ознаками:

-                регулярне проведення відкритих (публічних) торгів;

-                обов'язкова наявність товарів під час торгів;

-                відсутність обмежень на товари для купівлі-продажу;

-                ціни встановлюються в процесі торгів на основі попиту і пропозиції;

-                після здійснення купівлі-продажу товар негайно передається покупцеві;

-                охоплює локальні території;

-                гарантії якості і виконання угод не високі.

У сучасних умовах базар – це форма періодичної роздрібної торгівлі товарами народного споживання, які організовуються торговими системами і підприємствами та державними органами. Метою проведення базарів є задоволення попиту населення на окремі товари льними [18]. Наприклад, вже на наступний рік після заснування Одеси – в 1795 р. з'явився «Вільний ринок» спеціально для продажу життєво необхідних товарів, потім, він став Старим базаром. Одночасно з'являються Червоні ряди (нині Червоний провулок) для продажу мануфактурних товарів і Грецький базар (нині Грецька площа і вул.К.Лібкнехта). Відомий в нашій країні одеський базар «Привоз» був започаткований з 1827 року, коли на Привозній площі був побудований величезний ринок. З тих пір він став головним ринком Одеси [24].

Біржова діяльність увібрала певні риси як базарів, так і ярмарок. Адже торговці потребували більш легкого і чіткого виконання угод з купівлі-продажу, створення гарантованої системи розрахунків, а також вироблення механізмів захисту інтересів покупців і продавців від несприятливих цінових змін.

“Ярмарок” – з нім. мови – це “щорічний ринок”. Це трактування свідчить про певну періодичність торгівлі.

В епоху середньовіччя ярмарки набули значного поширення. Популярними були вексельні ярмарки в європейських країнах.

Ярмарком з роздрібного продажу товарів прийнято називати періодичні, як правило, великі роздрібні торги, з метою продажу товарів народного споживання, що  проводяться в обумовленому місці, у встановлені терміни, за участю багатьох організацій і підприємств оптової і роздрібної торгівлі, промислових і сільськогосподарських підприємств – виробників товарів народного споживання, інших суб'єктів підприємницької діяльності, а також культурно-просвітницьких установ (які забезпечують проведення масових гулянь, ігор, атракціонів та ін. [18].

Як правило, сьогодні продаж товарів на ярмарках здійснюється через торговельні ряди з визначеними торговими місцями, тимчасові павільйони, автомагазини та автопричепи, активно використовуються також засоби переносної торговлі [18].

Ярмаркам притаманна певна організаційна форма торгівлі, якій характерні наступні риси:

-                регулярне з певною періодичністю (1-2 раза на рік) проведення відкритих (публічних) торгів;

-                можлива відсутність товарів під час торгів, торгівля за каталогами;

-                притаманна певна спеціалізація торгівлі за галузевим призначенням;

-                ціни встановлюються в процесі торгів на основі попиту і пропозиції;

-                після здійснення купівлі-продажу товар негайно передається або поставляється покупцеві;

-                охоплює більші території (регіональні, національні, міжнародні);

-                гарантії якості і виконання угод вищі, ніж на бащзарі.

В Україні ярмарки почали бурхливо розвиватись ще з 16 ст. Однією з найвідоміших ярмарок, якій присвоєно національний статус є Сорочинська ярмарка, що стала популярною після виходу повісті М. Гоголя «Сорочинський ярмарок».

Бурхливий розвиток форм оптової торгівлі з XVI ст. сприяв поширенню постійних, а не тимчасових видів, а саме – аукціонів та біржової торгівлі. Слід зазначити, що саме аукціони стали стартом для біржової торгівлі.

Розвиток суспільного виробництва спричинив стрімке зростання асортименту у пропозиції та вимоги попиту. Доставка товарів в місця продажів, де збиралася значна кількість потенційних покупців поступово визначила, що не обов'язково привозити товар, досить домовитися про його ціну, а все інше можна обговорити в угоді на купівлю-продаж активів.

Аукціон характеризується наступними ознаками:

-                регулярне (1-2 раза на місяць) проведення відкритих (публічних) торгів;

-                можлива відсутність товарів під час торгів, торгівля за каталогами;

-                наявність правил торгівлі, допуск до торгівлі тільки зареєстрованих учасників;

-                торгівля здійснюється, як правило ведучим – маклером у форму простого аукціону;

-                притаманна певна спеціалізація торгівлі;

-                ціни встановлюються в процесі торгів на основі попиту і пропозиції і формується по кроках на пониження чи підвищення;

-                після здійснення купівлі-продажу товар негайно передається або поставляється покупцеві;

-                охоплює великі території (регіональні, національні, міжнародні);

-                гарантії якості і виконання угод значно вищі, ніж на базарі і яр марці;

-                популярна електронна форма аукціонів.

Перша згадка про аукціони як форму торгівлі зустрічається у римлян. Саме слово «аукціон» походить з латинського слова «auctio», що означає – «підвищувати». Це означає, що товари продавались за технологією підвищення ціни. Тобто товар дістається тому, хто запропонує найвищу ціну. Майбутній аукціонний продаж рекламувалася двома способами: робилася публічна заяву і розсилалися письмові повідомлення, що містять деталі аукціону. Також існують записи про те, що аукціони проводилися в «atrium auctionarium» – спеціальних приміщеннях, де також влаштовувалися виставки безпосередньо перед торгами. На відміну від уявлення про те, що ставки робилися шляхом вигукування, насправді аукціонні продажі проходили в тиші, а бажання зробити ставку позначалося кивком голови або підняттям руки [25].

Однак особливий інтерес викликає діяльність британських аукціонних будинків, тому що саме за їх зразком вибудовується система ведення торгів у всіх країнах. Стрімкий розвиток Великобританії не тільки на політичній арені, але і в області мистецтва, дозволило їй зайняти одне з основоположних місць на світовому арт-ринку. Існують ранні свідчення про те, що перші торги влаштовувалися в барах і тавернах Лондона, де основним предметом продажу були книги [25].

До кінця XVII ст. починають оформлятися умови продажів на аукціонах в Лондоні. Цікавим була «продаж по свічці» (sale by candle) відома, як чисто англійська. Запалювалася свічка довжиною в дюйм, і той покупець, який останнім називав ціну перед тим, як свічка гасла, ставав переможцем аукціону [25].

У XVIII ст.. можна було вже назвати кілька вдалих британських аукціоністів, серед яких був Крістофер Кок. У газеті The London Evening Post 1739 р. була опублікована замітка про майбутній аукціон. Розпродавалося майно збанкрутілого торгівця. Аукціон повинен був відбутися 5 квітня, в місці проведення торгів можна було знайти «каталоги, а також відвідати передпродажну виставку, щоб ознайомитися з лотами». Саме Крістофер Кок вперше розміщує в газеті рекламу про майбутній аукціон. Крім того, саме після знайомства з ним, Семюель Бейкер і Джеймс Крісті створили найбільші аукціонні будинки «Сотбіс» і «Крістіс» [25].

Найвищою формою організованої торгівлі в ринковій економіці стала біржова. Біржова діяльність будучи на вершині піраміди змогла сформуватись на основі основних характерних рис усіх попередніх форм оптової та роздрібної торгівлі.

З розширенням номенклатури товарних активів почали все частіше виникати цінові коливання, за таких умов лише біржова діяльність стала основою для забезпечення своєчасною інформацію щодо стнау кон'юнктури і сформувала умови для здійснення найвигідніших угод з купівлі-продажу.

Важливим завданням біржової діяльності стала централізація в одному місці попиту і пропозиції, завдяки цьому усі ринкові учасники отримали можливість впливати на тенденції зміни ринкової кон'юнктури.

Сьогодні біржова діяльність, залежно від специфіки біржової торгівлі та рівня технологічного розвитку бірж, організовується у формі різних типів аукціонів, включаючи прості аукціони, що притаманні вітчизняним біржам і закінчуючи подвійним голосовим або електронним аукціоном на провідних біржових майданчиках світу. Слід зауважити, що в нашій країні зародження біржової діяльності відбулось на основі організації перших сільськогосподарських аукціонів.

У загальному, біржову діяльність необхідно віднести виключно до організованого ринку, який може функціонувати у визначених місцях, за єдиним законодавчо- правовим механізмом та прийнятими правилами торгівлі та нормами, де заключаються торговельні угоди виключно брокерами з брокерських контор чи дилерами з метою одержання комісійних або прибутку.

Біржова діяльність характеризується наступними ознаками:

-                концентрується у великих промислових або торгівельних містах – місцях виробництва, споживання та реалізації товарів чи фінансових інструментів;

-                регулярні торги (щоденні) проведення відкритих (публічних) торгів, які виокремлені у часові діапазони – торгові сесії, жорстко регламентовані біржами;

-                торгівля здійснюється тільки біржовими товарами, за встановленими специфікаціями біржових контрактів;

-                торгівля біржовими контрактами з виконанням у майбутньому з можливістю закриття контрактів у розрахунковий спосіб, без поставки товару;

-                наявність жорстких правил біржової торгівлі;

-                допуск до торгівлі тільки біржових посередників – членів біржі, які є посередниками між біржами та клієнтами;

-                ціни встановлюються в процесі торгів на основі попиту і пропозиції і формується по кроках, встановлених біржею;

-                високий рівень гарантійного забезпечення, наявне гарантування виконання усіх біржових угод завдяки механізму клірингу і маржових внесків;

-                поширюється на національному чи глобальному рівнях (Чикаго, Лондон, Токіо, Київ);

-                поширена електронна система біржової торгівлі – Інтернет-трейдинг;

-                інформаційна відкритість для усіх учасників ринку;

-                відсутність прямого державного втручання у процеси ціноутворенняя на біржі, проте жорстка система регулювання поведінки учасників ринку, з метою захисту прав інвесторів;

У сучасних умовах саме біржова діяльність забезпечує організовану форму біржової торгівлі строковими контрактами, що гарантуються кліринговою палатою. Такі заса організації біржової діяльності надають можливість ефективно відображати стан ринкової кон’юнктури, адже участь приймають як виробники, споживачі продукції, так і трейдери або спекулянти, які прагнуть отримати прибутки від своїх інвестицій у біржові інструменти.

3. Історичні етапи біржової діяльності.

Біржова діяльність, а, відповідно, і її основний елемент – біржі, що вважаються класичним інститутом ринкової економіки, завдяки притаманній їм організаційній, економічній та юридичній основам, до нинішнього рівня розвитку пройшли тривалий еволюційний розвиток.

Біржова діяльність у світі нині нараховує понад п’ятивікову історію свого формування. У своєму трансформаційному розвитку світові біржі пройшли низку етапів – від товарообмінних операцій на базарах до інтернет-трейдингу інструментами фінансової інженерії. Увесь цей час змінювались технології торгівлі, види угод, вимоги до учасників ринку та організаційна структура біржового ринку. (рис. 1.4).

Історія розвитку біржової діяльності може бути систематизовано розділена на сім етапів, які характеризувались біржовою торгівлею за різними технологіями та різними біржовими контрактами.

Необхідно сказати, що всі ці періоди є умовними, проте відіграли ключову роль у формуванні сучасного біржового ринку.

Перший етап розвитку біржової діяльності характеризується виникненням перших бартерних операцій і відноситься до часів виникнення перших торгівельних операцій. Виникнення біржової діяльності повязують з впровадженням у торгівлю інструментів, що за економічною сутністю були дуже схожими з біржовими контрактами сьогодення. Так, у Стародавній Греції, ще в ІІ ст. до н. е. у господарській діяльності використовували квитки з правом майбутньої купівлі оливкової олії. Це був захід із запобігання дефіциту в оливковій олії протягом усього маркетингового року.

Другий етап формування біржової діяльності пов’язаний з побудовою самого біржового інституту та торгівлі на біржах першими контрактами – спотовими угодами. Другий етап за періодичністю розвитку біржовоЇ діяльності найдовший і історично тривав з XVI ст. до ХІХ ст. за цей час біржі виникали у різних куточках світу, тобто досвід біржової торгівлі швидко поширювався разом з торгівлею спотовими контрактами. Крім того, біржі мали змогу відпрацювати правила і технологію торгівлі.

Точно навести дату, коли була організована перша біржа у світі дуже важко. Адже навіть у давні часи купці приходили в певні місця, для того щоб знайти покупців, дізнатись інформацію про ціни та товари, що пропонуються іншими учасниками ринку. Подібні збори мали місце ще в Древньому Римі по часу в ІІ ст. вже нашої ери.

Уже ближче до наших днів – марсельські купці у 1553 р. вимагали  особливе місце для організації зустрічей, щоб не відчувати дискомфорту, коли вони здійснювали постійно торгівлю на вулиці.

Поступово було сформовано правила для проведення біржової торгівлі спотовими угодами. Пізніше продавці дійшли висновку, що для торгівлі не обов’язково звозити у місця товари. Достатньо було домовлятись про поставку товарів та його ціни. Всі інше умови бути включені в умови договорів. На біржових зібраннях торгівці та купці могли вирішити і інші питання щодо страхування, обігу векселів, тощо. З часом розвитку біржової діяльності середньовічна біржа почала набувати сучасних обрисів.

Джерелом походження самого терміну “біржа” історики та економісти вважають торговий пункт у Фландрії – місто Брюгге. Тут біржова торгівлі почала проходити біля готелю ід назвою “Бурсе”. Господарем готелю на той час був Ван де Бурсе. Він побудував готель для оренди, а фронтон свого готелю прикрасив гербом із зображенням трьох гаманців.

Іноземні комерсанти, прибуваючи до Брюгге часто зупинялися в готелі Бурсе, де могли знайомитись з іншими купцями, там укладали угоди, а також дізнавались про свіжі новини. Готель “Бурсе” подобався торговцям тому, що біля нього розташовувалось представництво великих торгівельних центрів Флоренції та Генуї. Багато купців з метою укладання угод часто приходити до даного готелю. Це пояснює вираз “йти до Бурсе”, який часто звучав з вуст торгівців. Тому, від імені власника готелю Бурсе має походження і сучасне слово “біржа”.

Поняття “біржа” у якості місця для зустрічей торгівців, поширилось у світовій практиці досить швидко, але і старі назви також збереглися в багатьох містах. Так, у Ліоні – це Площі обмінів, у ганзейських містах – Купецькі колегії, в Барселоні – Лохії.

Перша спеціалізована будівля біржі була споруджена ще у 1556 р. у м. Антверпен, що було конкурентом для міста Брюгге. На вході біржі був надпис: “Для торгових людей усіх країн та мов”.

У XVII ст. центром торгової та фінансової діяльності став Амстердам. У 1602 р. було створено велику біржу у світі.

Завдяки успіхам бірж, Нідерланди перетворились на світовий фінансовий центр на той час. У Амстердамі в один потік зливались усі ділові операції. Щоденно з 12.00 до 14.00 на місцевій біржі десь п’ять тисяч торгівців збирались для торгівлі. Порядок біржових торгів чітко регламентувався на біржі. Кожній галузі торгівлі відводили певне місце. Понад тисяча маклерів обслуговували своїх клієнтів на біржі. В такій штовханині покупці та продавці інколи тяжко знаходили один одного. На той час значна частина Європи була боржником Амстердаму. Історично ринок цінних паперів був створений в Амстердамі. У XVII ст. була створена перша фондова біржа, не дивлячись на те, що облігаціями державних позик почали торгували набагато раніше у Венеції та Флоренції. У Генуї був створений активний ринок для розписок і платіжних карток. На Лейпцігських ярмарках здійснювалась торгівля акціями німецьких родовищ.

На початку XVIIІ ст. основним центром світової біржової діяльності став Лондон. Біржа стала також місцем зустрічі торгівців, які бажали поспекулювати і заробити гроші.

Головної уваги заслуговує той факт, що біржі забезпечили швидкий перехід від торгівлі цінними паперами до грошових інструментів.

Справжній розвиток біржової діяльності припав на ХІХ ст., коли першість перехопила на себе вже Лондонська біржа.

Проте пізніше найпрестижнішою та найбільшою фондовою біржею стає Нью-Йоркська фондова біржа, що і до теперішніх днів знаходиться на всім відомій вулиці – Уолл-стріт.

Першою товарною біржею США стала відкрита в 1848 р. в Чикаго СВОТ. Її засновники хотіли забезпечити врегульовану систему біржової торгівлі зерновими, а також надати захистит для виробників та покупців від наслідків цінових диспропорцій.

Чиказька товарна біржа – СВОТ відіграла особливу роль у розвитку біржової діяльності на світовому товарному ринку. Місто Чикаго у 1830–1840 роках стало одним з найбільших центрів з торгівлі зерновими. Завдяки промисловій революції почав швидко розвиватися американський Середній Захід, один з найбільших сільськогосподарських регіонів в США. Крім того, місто Чикаго мало стратегічне розташування біля Великих Озер, що забезпечувало швидке населення міста і перетворення його в транспортний вузол – зерновий термінал. Водночас, водні і транспортні можливості дозволяли швидко доставляти зернові з Чикаго у інші райони. Зростання обсягів торгівлі зерновими на спотовому ринку відбувалось саме в Чикаго, фермери приїздити до цього міста із зерновими і мали надії реалізувати його за вищими цінами. Але надії фермерів часто не справджувалися. Адже, якщо рік був достатньо врожайний, то фермери не отримували очікуваного прибутку і майже даремно приїзджали до Чикаго. Були роки, коли фермери протестуючи висипали своє зерно біля озер, оскільки падіння цін зумовлювали не можливістькомпенсували навіть транспортні витрати. Крім проблем пов’язаних з збалансуванням попиту і пропозиції, також виникали проблеми логістичного характеру щодо транспортування , а також зберігання зернових.

У 1848 р. на рішення 82 торговців для стабілізації спотового ринку зернових було відкрито Чиказьку біржу (СВОТ). Перші угоди, що укладались на цій товарній біржі - це спотові контракти на зернові.

Слід зазначити, що торгівля на переважній більшості бірж розпочалась з заключення спотових контрактів або угод на поставку реальної продукції: сільськогосподарської, енергоресурси, метали, лісоматеріали та інші активи промислового характеру. Механізмом біржової торгівлі реальними активами була поставка проданих товарів з одного із біржових складів, де покупець міг отримати свій товар. Таким чином, контракти з негайною поставкою реальних активів на біржах дістали назви – спотових.

Продавець біржових активів здійснював доставку свого товару на один з біржових складів, одержуючи на заміну складську довідку про підтвердження кількості і якості свого товару. Уклавши спотову угоду, продавець міг передати своє посвідчення покупцеві і отримував за це платіжний документ.

Таким чином, біржова діяльність у той історичний період завдяки біржовій торгівлі забезпечувала лише організоване місце для укладання спотових угод, але всі правовідносини щодо виконання укладених угод регулювались за межами біржі. Спотові угоди та їх виконання біржа не могла гарантувати. Іншою особливістю спотових угод було те, що обсяги товарів, їх якість та розрахунки обумовлювалися особисто покупцями і продавцями, по суті контракти носили індивідуальний характер. Метою спотових контрактів для покупців була реальна закупівля товару і реальна його негайна реалізація – для продавців товарів. Умови негайних розрахунків та короткотерміновість спотових контрактів не створювали можливостей для здійснення спекуляції на цінових коливаннях.

Основною функцією біржової діяльності на той час було забезпечення реальною ціновою інформацією та створення організаційних умов для здійснення купівлі-продажу активів. Тобто біржа забезпечила централізацію попиту і пропозиції. Торговці швидко мали змогу дізнавався на біржовому ринку, особливо про настрої і бажання його учасників.

4. Функціональне призначення біржової торгівлі

Біржова діяльність залишається невід’ємним атрибутом сучасної ринкової системи. Біржі забезпечуючи біржову торгівлю різними інструментами, водночас, обслуговують потреби товарних, фінансових ринків, а також виступають основним центром прозорого ціноутворення для усіх видів ринків. Сучасна біржова торгівля є відображенням настпроїв, які панують у суспільстві, вона прямо чи опосередковано залежить від подій, пов’язаних з економічним станом нашої країни. У сучасних умовах розвиток ринкової економіки країни прямо відображається на рівень функціонування біржового ринку.

Водночас, формування ефективно діючої ринкової економіки у нашій країні не є можливим за умов відсторонення від розбудови біржової діяльності, особливо, це стосується біржового товарного ринку. Нинішні вітчизняні товарні біржі не виконують жодну з функцій притаманних для біржової системи більшості світових країн.

Економічна сутність біржової діяльності повністю розкривається при відображенні функцій, які вона виконує в ринковому середовищі.

Більш детальна класифікація функцій біржової діяльності свідчить про те, що неможливо переоцінити важливість біржової торгівлі з огляду специфічних функцій макро- та мікро- рівнів.

Допоміжними функціями біржової діяльності на мікро- рівні є:

-організація біржових торгів;

-забезпечення клірингу;

-біржова інженерія нових інструментів і технологій;

-науково-просвітницька діяльність професійних та непрофесійних учасників біржової торгівлі.

Усі вище вказані функції у результаті забезпечують підвищення конкурентоспроможності усіх ринкових учасників та загальну стабілізацію на товарних і фінансових ринках.

Глобалізація світових ринків зумовила також поглиблення інтеграційних зв’язків між із ними біржовими майданчиками. За таких умов посилилось впливове значення і біржової діяльності, а її функції сягнули макроекономічного значення.

-біржі, що забезпечують організацію біржових торгів;

-клірингові палати, що являються фінансовими інститутами, основними обов’язками яких є забезпечення розрахунково-клірингових розрахунків для біржових учасників;

-біржові склади, що забезпечують зберігання і перерозподіл товарних потоків. Основною умовою ефективної діяльності біржових складів є ознака географічної локалізації, адже вона має відповідати оптимальним вимогам усіх учасників щодо логістики та транспортування біржових активів;

-інформаційно-правова база біржової діяльності, що включає цілісне законодавчо-правове поле та розвинутий інформаційний простір;

-інститут посередницьких структур нині поділяється на професійних та непрофесійних біржових учасників. До першої групи входять брокерські та дилерські контори, а також ринкові учасники, задіяні у здійсненні біржових операцій. Всі інші торгівці є непрофесійними учасниками. Важливим також є класифікація учасників залежно від цілей використання біржових інструментів на:

-хеджерів – ринкових учасників, які використовують біржові контракти для хеджування цінових ризиків;

-спекулянтів або трейдерів – біржових учасників, які прагнуть максимізувати свої прибутки на біржових коливаннях, що виникають під час біржових торгів;

-арбітражерів – біржових учасників, які отримують прибутки від середових операцій на біржових та спотових ринках;

-інвесторів, для яких біржові інструменти є основою для стратегій портфельного менеджменту. На світових біржах цю групу представляють великі інвестиційні, пенсійні, страхові фонди та інші фінансові інститути.

Стан функціонування та розвитку вище вказаних елементів організаційної структури біржової діяльності має прямий вплив на рівень розвиненості біржової торгівлі, її ліквідність, а також відображає поточну кон’юнктурну і перспективні напрями розвитку біржового ринку та його відповідність сучасним потребам біржових учасників.

5. Питання для самоконтролю

1.   Назвіть основні форми торгівлі у світовій практиці.

2.   Наведіть порівняльну характеристику для біржової діяльності та інших формам оптової торгівлі.

3.   Дайте визначення економічної сутності біржового ринку.

4.   З чим пов’язане виникнення біржової торгівлі у світі?

5.   Які історичні етапи розвитку біржової діяльності?

6.   Перерахуйте характерні риси усіх етапів еволюційного розвитку біржової діяльності.

7.   У чому специфіка функцій біржової діяльності?

8.   Охарактеризуйте організаційну структуру біржової діяльності.

9. Еволюція форвардного контракту.

10. Еволюційний розвиток біржової торгівлі у світі.

11. Форвардний контракт.

12. Характерні риси спекуляції у біржовій строковій торгівлі.

13. Недоліки форвардної торгівлі на біржах.

14. Ф’ючерсні контракти.

15. Трансформація способів закриття біржових контрактів.

16. Порівняння характерних рис форвардних і ф’ючерсних контрактів.

17. Порівняння характерних рис ф’ючерсних і опціонних контрактів.

18. Опціонні біржові контракти.

19. Своп-контракти.

20. Види свопів.

6. Презентація до теми 3.

Презентація до теми 3.pptx