Тема 13. Предмет, метод та функції макроекономіки (2 години)

1. Вступ до макроекономіки

Макроекономіка належить до відносно молодих наук. Вона виникла в першій третині ХХ століття і пов’язана з ім’ям Джона Мейнарда Кейнса. Однак коріння її сягає XVIII століття, коли Ф.Кене створив економічну таблицю, а сучасні напрями макроекономіки ґрунтуються на ідеях неокласичної школи кінця ХІХ – початку ХХ століття. Історія макроекономіки, її становлення та розвиток, може бути подана у формалізованому вигляді з огляду на фундаментальні зміни (революції), які у ній відбувалися, у такий спосіб

Макроекономіка - наука, яка вивчає відповідності до законів природи економіки, що функціонує взагалі. Але економіка - ускладнена система. Ось чому окрім економіки макроекономіки вивчається іншими економічними науками: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, управління, торгівельні і функціональні економіки, і т.п.

Насамперед Макроекономіка, оскільки наука заснована на правилах і висновках політичної економії про розвиток виробничих стосунків, розширив відновлення сил, дію об'єктивних економічних законів і механізми їх використання, на практиці управління. Це має також зв'язок з математикою і статистикою, це широко використовує методи економічно-математичного моделювання, яке робить це точною наукою, і дозволяє проходити від якісного до кількісного аналізу економічних явищ, обробляє і відповідності до законів природи, які мають місце в економіці. Так, макроекономіка формує наукові концепції про економіку, що функціонує на національному рівні. Аналізуючи основні чинники і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука пропонує методи активного впливу на об'єкт його дослідження, ось чому на процесі розширеного відновлення сил. Без визначення вмісту економічного державного поліса, макроекономіка завжди використовується як його теоретична основа. Це заявляє, що це не робить дослідження лише у фактичній державі народного господарства, але і дозволяє пропонувати різні варіанти впливу на економічний процес розробки.

Оскільки в будь-якій економічній науці фундаментальне протиріччя людського суспільства лежить в основі макроекономіки: протиріччя між матеріальними потребами людей і тими економічними ресурсами, які люди мають для їх задоволення. Суть цього протиріччя є, що матеріальні потреби людей - необмежене і економічне необхідне ресурсів для їх задоволення - обмежив.

Особливість макроекономіки є, що це протиріччя розглядується від позиції не окремих тем господарської діяльності (фізичні або юридичні особи), але всіх складених економічних тем, так народного господарства як ціле. Зазвичай макроекономіка не може бути нейтральна до цього протиріччя. Це є як інші економічні науки, щоб бути одним з інструментів його рішення.

2. Економічна система як об’єкт макроекономіки.

Щоб визначити об'єкт макроекономіки як науку, це необхідно насамперед, щоб відрізняти макроекономіку і мікроекономіку. Мікроекономіка вивчає функціонування механізму і взаємин окремих економічних тем, до яких підприємства і організації (фірми, комерційні банки, і т.п.) належать. Макроекономіка вивчає господарську діяльність і взаємодію сукупності економічних тем, таке народне господарство як ціле.

Так, макроекономіка формулює наукові концепції про функціонування економічної системи на національному рівні. Внутрішня держава і функціонуючи економічної системи як ціле забезпечені зв'язками між елементами, що входять до його структури і умовою експлуатації. Але фактично немає жодної економіки взагалі, але економіка завжди існує, як, що один з відповідним видом виробничих стосунків, які формують адекватну економічну систему. Це означає, що об'єкт макроекономіки - не просто народне господарство взагалі, але його відповідний тип, історично визначив економічну систему.

Розглядаючи розвиток економічних систем в історичному аспекті, там може бути визначений трьох основних типів: ринок, адміністративна для команди і змішана економіка.

Ринкову економіку характеризує форма особистого майна економічних ресурсів і використання механізму ринку для регулювання економіки. Головна сила ринкової економіки - збіг. Економіка збігу - економіка, де споживчі правила. Цей тип економіки часто розглядується як краща економічна система, коли державне втручання в економічні процеси стає непотрібним.

Урядова роль в цьому типові є мають бути обмежені захистом особистого майна і установою сприятливого законного поля безкоштовно функціонування ринку.

Адміністративна (планується) для Команди економіка прямо протилежна ринковій економіці. Це ґрунтується на державній властивості і регулювання економічних процесів робить центральне державне планерування.

Змішана економіка - така економічна система, яка комбінує різні майнові (приватний, кооперативний, держава) форми і два механізми регулювання макроекономіки: ринок і держава. Проте в кожній країні з кореляцією змішаної економіки між ринком і державне регулювання, або поширення регулюючих функцій, між ринком і державою, нерівне.

Існує три найтиповіші моделі змішаної економіки: американська, японська і шведська. Основа американської моделі - система ділового заохочення, особистого досягнення успіху, збагачення найактивнішої частки населення. Активне втручання держави в економіку типове для японської моделі. Типова особливість шведської моделі - її соціальна орієнтація на рівень державного поліса.

Тема макроекономіки - механізм функціонування економічної системи. Макроекономіці на одній руці доведеться вивчити реальні факти і з'ясувати причини і наслідки зв'язується в економічному механізмі і з іншого боку цьому доведеться рекомендувати, щоб інструменти поліпшили економічний механізм для того, щоб використовувати більш фактично існуючі ресурси і досягати вищого рівня соціального задоволення потреб.

Так, сучасна макроекономіка не має лише пануючої теорії. Це засновано на ряду теорій, які заповнюють один одного і дають можливість вибору для того, щоб визначити ефективність кожної теорії залежно від суб'єктивних концепцій і зважаючи на індивідуальні умови, націлює і пріоритети економічного поліса конкретної країни.

3. Методологія макроекономіки

Макроекономіка використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічних систем.

Загальнонаукові методи пізнання включають діалектику та логіку.

Спеціальні методи – це методи наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, моделювання процесів, прогнозування тощо. У сукупності вони складають методологію макроекономіки.

Діалектика (в перекладі з грецької мови – «уміння вести бесіду») – це наука про найбільш загальні закони розвитку суспільства і людського мислення. Вона є органічною системою категорій і законів у їх взаємозв’язку і розвитку, від нижчого до вищого, від старого до нового.

Широкого застосування в макроекономіці отримали методи припущення «за інших однакових умов» та «людина завжди поводить себе раціонально». Велике значення має в макроекономіці такий метод поглибленого пізнання суті економічних систем як метод наукової абстракції.

У макроекономіці використовують також метод аналізу і синтезу. Макроекономічні явища і процеси мають досить добре виражений системний характер, а тому широко використовується індуктивний та дедуктивний методи, за якими рух пізнання здійснюється, у першому випадку, від вивчення одиничних конкретних явищ до виявлення загального, а у другому, навпаки, рух процесу пізнання відбувається від загального до конкретних одиничних фактів.

За допомогою методу історичного і логічного аналізу в макроекономіці вивчаються конкретні події, які відбуваються у національній економіці; вони узагальнюються і типізуються, визначаються тенденції (логіка) їхнього розвитку; передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій. Як і всі економічні явища, макроекономічні потребують кількісного і якісного аналізу.

Крім того, визначення і порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу. Єдність кількісного і якісного аналізу в макроекономіці проявляється у дослідженнях безробіття та інфляціях, державного боргу та інших явищ.

Окрім розглянутих методів, в макроекономіці застосовують метод аналогій. Часто в макроекономіці звертаються до методу порівняння. Оскільки експеримент не може широко застосовуватися в макроекономіці, то неабияку роль відіграє в ній використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп’ютерного потенціалу.

Ринкові моделі поділяють на статичні і динамічні. Макроекономічні моделі є формалізованими (логічно, графічно і алгебраїчно) описами різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв’язків між ними.

Макромоделі – це математичні рівняння, у яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному, спрощеному вигляді. Створення моделі означає віднаходження функції, що поєднує екзогенні та ендогенні макроекономічні параметри.

Агрегування. Розглядаючи економіку країни як щось цілісне, макроекономіка виділяє в ній 4 економічних суб’єкти: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор, закордонний сектор. Кожен з них є сукупністю реальних господарюючих суб’єктів, які розглядаються як один узагальнений суб’єкт.

Сектор домогосподарств об’єднує всі приватні сімейні осередки, що діють для задоволення своїх власних потреб. У макроекономічній теорії домашні господарства, як юридичні та фізичні особи є власниками всіх факторів виробництва, що належать приватним особам. Унаслідок їх продажу або здачі в оренду домогосподарства отримують свої доходи, які вони розподіляють на поточне споживання та заощадження. Таким чином, домогосподарства виявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманих доходів, купуючи споживчі блага, заощаджують іншу частину отриманих доходів.

Підприємницький сектор об’єднує всі фірми, що діють у країні. Вони виявляють попит на фактори виробництва, пропонують блага та здійснюють інвестування.

Державний сектор об’єднує всі державні інституції. Він виробляє суспільні блага, які передаються споживачам безкоштовно. Такими суспільними благами, що виробляє держава, є безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної і виробничої 15 інфраструктури. Діяльність держави як виробника суспільних благ веде до підвищення продуктивності підприємницького сектора та до зниження витрат на споживання домогосподарств. Діяльність державного сектора не спрямована на одержання максимального прибутку.

Державні витрати на виробництво складаються з витрат на придбання засобів виробництва у приватного сектора, і на заробітну платню державним службовцям. Ці витрати здійснюються за рахунок коштів держбюджету, тобто за рахунок податків. Держава також може надавати грошову допомогу домогосподарствам у вигляді стипендій, пенсій, грошової допомоги. Ці видатки називаються трансфертними платежами. Держава може надавати дотації та субсидії підприємницькому сектору. Також держава може інвестувати реальний капітал. Але для спрощення, в макроекономічній теорії припускається, що все інвестування здійснює лише приватний підприємницький сектор.

Закордонний сектор об’єднує економічних суб’єктів, що знаходяться за кордоном. Він впливає на національну економіку завдяки взаємному обміну товарами, послугами, капіталом, валютами.

Усі розглянуті макроекономічні суб’єкти взаємодіють один з одним. Агрегують не лише суб’єктів економіки, але й характер їх економічної поведінки. В макроекономічному аналізі припускається, що поведінка макроекономічного суб’єкта відповідає поведінці типового мікроекономічного суб’єкта.

Агрегують також і ринки. Всі окремі ринки об’єднують в єдиний ринок, на якому продають та купують лише одне благо – сукупний суспільний продукт. Завдяки цьому агрегують і ціни в показник, що дозволяє виявити динаміку цін. Особливим агрегованим ринком, що аналізує макроекономіка є грошовий ринок.

Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделями. Вони є вихідною інформацією, яка вводиться у модель. До такої інформації відносять, наприклад, технологію виробництва, поведінку макроекономічних суб’єктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг державних закупівель тощо.

В основу макроекономічного аналізу покладена проста модель колових потоків (чи модель кругообігу ВВП, доходів і витрат).

В своїй спрощеній формі ця модель включає два макроекономічні суб’єкти: домогосподарства і підприємства (рис.1.1).

Важливим поняттям макроекономічної теорії є категорія «економічна рівновага». Вона має концептуальний характер тому, що означає такий стан національної економіки, коли на всіх ринках одночасно встановлюється рівність попиту і пропозиції. Рух до економічної рівноваги ставить на мету встановлення рівноважних цін, забезпечення повної зайнятості та помірної інфляції, а також сталого економічного зростання. Але це тільки ідеальна конструкція, у реальному житті макроекономічна рівновага є недосяжною.

Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв’язання рівняння (моделі). Це можуть бути: величина національного доходу, рівень зайнятості, процентна ставка, величина заробітної плати, рівень цін тощо.

Реальний ("ресурси—товари") та грошовий ("витрати—доходи") потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безкінечно повторюються.

Основним висновком із моделі є рівність між сумарною величиною продажів фірм та сумарною величиною доходів домогосподарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без будь-яких зв'язків із зовнішнім світом), без державного втручання в економіку величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домогосподарств. При цьому також справедливою є рівність доходів (У) і сукупних витрат (у даній моделі це витрати на поточне споживання — С), тобто Y=C.

Враховуючи сказане, національний продукт можна визначити як:

1) суму вартості вироблених товарів і послуг;

2) сукупні витрати; 3) сукупні доходи.

Поняття "потік" характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу. В моделі кругообігу ми розглядали потоки продукції, витрат, доходів.

Поняття "запас" — це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату.

Для вимірювання запасу і потоку застосовуються різні одиниці виміру. Так, скажімо, запас може вимірюватися у гривнях, $, літрах. А потік — в $/год., грн./рік, л/сек.

4. Презентація до теми 13

Тема 13_Предмет, метод та функції макроекономіки.pptx

5. Відео до теми 13