Тема 15. Макроекономічна нестабільність: ділові цикли (2 години)

Сайт:	Навчально-інформаційний портал НУБіП України
Курс:	Економікс (ЕП&МЕ) ☑️
Книга:	Тема 15. Макроекономічна нестабільність: ділові цикли (2 години)

Надруковано:	Гість-користувач
Дата:	субота, 7 червня 2025, 11:31

Зміст

1. Поняття економічної циклічності
2. Економічні цикли та їх фази
3. Ознаки економічного циклу
4. Потенційний ВВП
5. Презентація до теми 15
6. Відео до теми 15

1. Поняття економічної циклічності

У процесі відтворення економіки протягом тривалого періоду часу існує тенденція до її зростання. Проте воно є нерівномірним і періоди зростання економіки періодично змінюються спадом виробництва, зниженням рівня зайнятості та зростанням цін (інфляцією), які підготовлюють основу для нового більшого зростання. Такі коливання носять об’єктивний характер, набули циклічності і є одним із способів саморегулювання ринкової економіки. Циклічний характер розвитку ринкової економіки означає, що швидке зростання виробництва через певний проміжок часу змінюється таким же швидким його падінням, яке пізніше знову змінюється зростанням.

Циклічність, як економічне явище, проявилась на початку XIX ст., починаючи із першої економічної кризи в Англії у 1825 році. Із тих пір регулярно повторюється із інтервалом 8-12 років у більших або менших розмірах, із певною специфікою. Хоча тривалість циклу у XX ст. зменшилася (6-8 років), проте хід її підпорядковується певним закономірностям. Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність.

Розвиток економіки носить не прямолінійно зростаючий, а хвилеподібний характер у формі економічних циклів. Які ж причини лежать в основі циклічного розвитку економіки?

В економічній літературі їх наводиться велика кількість, але основні з них можна згрупувати в два основних напрямки:

1.екстернальна теорія, яка пояснює циклічність через зовнішні чинники:

поява п’ятен на сонці зі зміною його активності, що веде до неврожаю у сільському господарстві і, відповідно, до економічного спаду (В. Джевонс, В. Вернадський);

війни, революції та інші політичні потрясіння;

освоєння нових територій, міграція населення і коливання його чисельності;

потужні прориви в технології, що докорінно видозмінюють структуру суспільного виробництва.

2) інтернаціональна теорія, яка розглядає циклічність як породження внутрішніх для економіки чинників:

співвідношення оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (Парето, Пігу);

надлишок заощаджень у населення і недостача інвестицій (Дж. М. Кейнс);

протиріччя між суспільним виробництвом і приватною формою привласнення (К. Маркс);

перевищенням засобів виробництва над предметами споживання (М.І.ТуганБарановський);

недоспоживання і бідність населення (Т. Мальтус);

порушення в області грошового попиту і пропозиції (І. Фішер), а також експансія банківського капіталу (кредиту) в економіці в цілому і в русі облікової ставки (А. Хансен) тощо.

В сучасній економічній літературі існують різноманітні погляди щодо оцінки впливу тих чи інших чинників на циклічність. Проте існують погляди, які ми також поділяємо, що всі вказані чинники діють разом, доповнюючи один одного.

Разом з тим, для кожного виду циклічного коливання є свій головний чинник, який визначає глибинну суть самого циклу. Серед великої кількості різноманітних циклічних коливань (всього нараховують понад 1380 різноманітних циклів) найбільшу увагу в економістів викликають наступні:

1) Цикли Д.Китчина тривалістю 3 роки 4 місяці (для Японії – 2 роки 4 місяці, Бразилії, Аргентини і Мексики – 4 роки) і які пов’язані із коливанням світових запасів золота. Правда, економіст А. Хансен дані цикли пов’язує із нерівномірністю відтворення оборотного капіталу, а В. Мітчел – з коливаннями у грошовому обігу. Є точки зору окремих економістів, що причиною їх виникнення є порушення пропорцій між попитом і пропозицією на окремі види товарів.

2) Цикли К. Жуглара, тривалістю 7-11 років, які пов’язані з оновленням активної частини основного капіталу і це на високому рівні проаналізовано К. Марксом. До речі, сам К. Жуглар вважав причиною їх виникнення зміни у грошовому обігу і кредиті.

3) Цикли М. Кондратьєва, тривалістю 45-55 років, які пов’язані із періодичним оновленням основного капіталу промислової інфраструктури і ще в більшій мірі з періодичними революціями в технологічному способі виробництва.

4) Цикли С. Кузнєца, тривалістю 18 – 25 років, викликані змінами в будівництві (періодичне оновлення житла, певних виробничих споруд).

5) Цикли Форрестора, тривалістю 200 років і які пов’язані з використанням нових видів енергії і матеріалів.

6) Цикли Тюфлера, терміном 1000-2000 років, викликані кардинальними змінами в людській цивілізації. В наш час переважна більшість економістів вважає, що в тих циклічних коливаннях, які найбільше впливають на економічний розвиток країни (цикли Китчина, Жуглара і Кондратьєва) головною причиною виникнення є періодичні оновлення (заміна) капіталу.

Цей геніальний висновок був зроблений К. Марксом. Так, у “хвилях Китчина” – це заміна основного капіталу в тих галузях, де відбуваються структурні зрушення для приведення у відповідність пропозиції до попиту. У “хвилях Жуглара” – основна причина в заміні активної частини основного капіталу. А “довгі хвилі Кондратьєва” – породжені масовим оновленням пасивної частини основного капіталу промислової інфраструктури і періодичними революціями в технологічному способі виробництва.

До масового оновлення елементів активної частини основного капіталу підприємця спонукає конкуренція, яка передбачає заміну діючого устаткування на більш продуктивне. Масове оновлення основного капіталу веде до швидкого зростання попиту на його елементи, що, в свою чергу, створює примноження ефекту як у зростанні засобів виробництва, так і предметів споживання. Після заміни основного капіталу різко падає попит спочатку на засоби виробництва, а потім і предмети споживання. Це веде до зниження обсягів виробництва, кількості зайнятих і, в кінцевому результаті, до кризи.

2. Економічні цикли та їх фази

Економічний цикл – це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом певного періоду часу, які постійно повторюються. Економічний цикл у класичному протіканні складається із чотирьох фаз, які постійно змінюються:

1) криза (спад, рецесія);

2) депресія (стагнація);

3) пожвавлення (експансія);

4) піднесення (зростання, пік, бум).

Рис. 1. Цикли ділової активності.

У зв’язку з існуванням даних фаз (періодів) в економічній літературі економічний цикл одержав також назву періодичний цикл. Період часу, протягом якого діє кожна фаза, є різним і залежить, в першу чергу, від економічних умов країни.

Більшість економістів вважає, що криза завершує попередній цикл і є початком наступного. Його початок пов’язаний із виникненням труднощів збуту виробленої продукції, що веде до скорочення виробництва із відповідними наслідками, а саме:

різке падіння обсягів ринкового попиту;
криза неплатежів і гігантський дефіцит готівкових грошей;
знецінення цінних паперів;
банкрутство і ліквідація багатьох підприємств (банки і кредитні установи банкрутують в першу чергу);
різке зростання норми позичкового проценту;
зменшення кількості зайнятих і зниження рівня заробітної плати;
падіння норми прибутку і зменшення (припинення) інвестицій в економіку.
Скорочення обсягів виробництва поступово вирівнює рівновагу між попитом і пропозицією, але на більш низькому рівні. Економіка поступово переходить до другої фази – депресії.
Депресія – це фаза економічного циклу, якій властивий застій виробництва. Відбувається “замороження” економіки на рівні, в якому вона опинилася в результаті кризи. Ця фаза, як правило, найдовша.
На даній фазі найбільш виражено проявляються такі явища:
різке падіння процентних ставок; Ø
відбувається стабілізація товарних запасів і цін;
низькі ціни сприяють підвищенню попиту на предмети споживання і засоби виробництва, що веде до заміни, оновлення основного капіталу.
Пожвавлення – розпочинається із незначного зростання обсягу виробництва і завершується різким його зростанням. По мірі зростання попиту розширюється виробництво, зменшується безробіття, підвищується рівень заробітної плати. При наближенні обсягів виробництва до попереднього найвищого рівня економіка починає швидко зростати і вступає у фазу піднесення.
Піднесення – це завершальна фаза циклу. Обсяг виробництва перевищує рівень попереднього циклу, а темпи зростання виробництва найвищі. Характерними ознаками фази пожвавлення є: Ø розквіт всіх форм капіталу, зростання обсягів кредиту, норми позичкового проценту тощо; Ø зайнятість, як і заробітна плата, досягають найвищого рівня. Економіка рухається на зустріч нової кризи, породжуючи нові причини кризи.
Сучасна економічна наука вважає, що цикли є насамперед результатом коливань сукупних чистих інвестицій. Комплекс заходів, що стосуються виробництва і вдосконалення техніки і технологій, товарів тривалого користування, зростання доходу і споживання, впливає на виникнення економічних циклів.
Якщо в країні не відбувається зростання споживання, не вдосконалюється техніка і технологія, то чисті інвестиції скорочуються. І це скорочення може досягти нуля.
Попит на інвестиції може підвищуватися в результаті зростання обсягів продажу товарів і доходу, що дістало назву “принципи акселерації”. Принцип акселерації полягає в тому, що коли продаж товарів збільшується на кілька відсотків, то виробництво машин і устаткування, для випуску цих товарів, зростає в значно більших обсягах. Саме сучасна інвестиційна модель циклу пояснює циклічні коливання економіки ефектом акселерації інвестицій.

3. Ознаки економічного циклу

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40-60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

цикли Кузнеца – 20 років. Рушійна сила – зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

цикли Джаглера – 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

цикли Китчина – 3-5 років, що обумовлюється динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до дванадцяти років та існують у зв’язку з коливанням інвестиційної активності.

Не можна стверджувати, що всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є й сезонні коливання ділової активності (купівельний «бум» перед новим роком). До сезонних коливань схильні й деякі галузі виробництва (с/г, будівництво, автотранспорт та ін.)

4. Потенційний ВВП

Фактичний реальний обсяг випуску коливається навколо потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву «розрив ВВП»:

Розрив ВВП = (У - У*) / У*, де У –фактичний обсяг виробництва, У* - потенційний ВВП.

Коли У менше У*, ми говоримо про відставання ВВП – це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (тобто У більше У*). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, безперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.

Деякі дослідники вважають також, що причинами економічних циклів є фактори, які перебувають за межами економічної системи: виникнення сонячних плям, війни, революції, політичні перевороти, високі темпи зростання населення та його міграції, поява значних наукових винаходів та нововведень. Не всі ці фактори є причинами економічних циклів, а деякі з них мають відносний характер і вплив на економічні цикли.