1. Сутність та вимірювання інфляції

Ми розглянули безробіття як форму прояву макроекономічної нестабільності.

Інфляція є також могутнім дестабілізуючим чинником. Збільшення грошової маси державою часто відбувається вищими темпами, ніж темпи зростання обсягу

 товарної маси та послуг, тому інфляція стає постійним явищем у всіх країнах. Інфляція – (лат.inflatio – вздуття) – заповнення сфери обігу грошовими знаками понад справжню потребу національного господарства.

ІНФЛЯЦІЯ – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Під час інфляції паперові гроші знецінюються відносно:

1) золота (внаслідок підвищується ринкова ціна золота);

 2) товарів (зростають ціни товарів);

3) іноземних валют (знижується курс національної валюті щодо іноземних грошових одиниць).

Насправді інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом причин:

Порушення пропорцій суспільного виробництва.

2. Надмірна емісія паперових грошей (національний банк друкує занадто багато грошей).

 3. Дефіцит державного бюджету (перевищення витрат держави над її доходами).

4. Мілітаризація економіки (відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовиробництва товарів споживання, створює їх дефіцит).

5. Значне зростання внутрішнього і зовнішнього боргу.

6. Кризові явища у фінансово-кредитній системі (надмірний обсяг кредитів).

7. Монополізація виробництва (фіскальна політика держави – зростання ставок податків і збільшення їх кількості, зменшення швидкості обігу грошей, збільшення податкового тягаря на товаровиробників).

8. Зовнішньоекономічні фактори (загострення конкуренції на світових ринках).

2. Основні типи інфляції

Основні види інфляції:

 - Відкрита інфляція – розвивається вільно і ніким не стримується. Виявляється в безпосередньо в підвищенні рівня цін.

- Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з одного боку, і доходів населення – з іншого. Має місце, зокрема, при заморожуванні цін і заробітної плати, у виникненні «чорного» ринку з високими цінами. Спостерігалась в Німеччині та Австрії після Другої світової війни.

 - Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10% на рік).

-Помірна інфляція (2-5% на рік) у розвинених країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки.

 - Галопуюча інфляція – інфляція, коли ціни зростають швидко – на 10-100% щорічно. Відбувається спад виробництва, скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стимулюється процес нагромадження, тобто йде розбалансування економіки.

- Гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно – на 1-2% щодня або сягають 1000% і більше на рік. Вона означає глибоку соціальну і економічну кризу в країні.

- Збалансована інфляція – інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів і послуг.

 - Незбалансована інфляція – інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по різному на кожний вид товару.

 - Очікувана інфляція – інфляція, яку можна спрогнозувати, зазвичай помірна.

- Неочікувана інфляція – характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину.

 - Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією (застій, зниження рівня життя) виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат (інфляцію пропозиції).

Інфляція попиту пов'язана з дією монетарних факторів, насамперед – з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг. Інфляція попиту, як правило, виникає в умовах повної зайнятості та повної завантаженості виробничих потужностей. За таких умов зростання попиту не супроводжується еластичним розширенням пропозиції, тому ціни зростають (рис. 1).

Рис. 1. Інфляція попиту

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом ( AD ) та сукупною пропозицією ( AS ) з погляду перевищення сукупного попиту. Таку ситуацію в економіці характеризують так: "Надто багато грошей полюють за дуже малим обсягом товарів".

Чому так відбувається? Пояснюється це тим, що економіка може намагатися витрачати більше, ніж вона здатна виробити і запропонувати. Тобто економіка в цьому випадку прагне досягти точки, розміщеної поза кривою виробничих можливостей. Реальний сектор економіки не в змозі відреагувати на пред'явлений обсяг попиту збільшенням реального національного виробництва, оскільки всі наявні ресурси задіяні та раціонально використовуються. За цих умов "отоварити" свої доходи можна, заплативши вищу ціну за бажані блага. Це зумовлює зростання цін при незмінному реальному обсязі виробництва. Тобто спостерігається інфляція попиту.

Більшість економістів вважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною і складається з трьох відрізків: майже горизонтального, проміжного і вертикального

На горизонтальному (кейнсіанському) відрізку (відрізок 1) сукупний попит порівняно невеликий, отже, обсяг національного продукту значно відстає від його рівня за повної зайнятості. Це фаза депресії, яка не містить у собі інфляційної небезпеки. Інфляцію на цьому відрізку кривої AS називають передчасною. Така назва зумовлена тим, що економіка не досягла потенційного обсягу виробництва і повної зайнятості. Передчасність інфляції на висхідному відрізку пояснюється нерівномірністю виходу різних галузей із депресії. Ті галузі, які ще не вичерпали запасів своїх виробничих потужностей, не спричинюють інфляційного зростання цін.

Ті галузі, які уже повністю використали свої виробничі потужності, не в змозі відреагувати на зростаючий попит збільшенням обсягу виробництва і тому їхню продукцію можуть придбати тільки ті, хто готовий заплатити вищу ціну. З іншого боку, зростання сукупного попиту означає зростання попиту на робочу силу. Ті працівники, які були зайняті лише частково, починають працювати повний робочий день (тиждень, місяць, рік). Зростає їхня грошова заробітна плата. Зростають виробничі витрати, підприємства змушені підвищувати ціни. Тиск профспілок теж впливає на зростання заробітної плати. Підприємці зацікавлені в тому, щоб не допустити страйків у період, коли економіка розвивається по висхідній, і йдуть на задоволення вимог профспілок, перекладаючи свій тягар на споживача через підвищення цін на свою продукцію. 

Інфляції пропозиції. Інфляція витрат виробництва (сукупної пропозиції) виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку. Згідно з цією теорією, зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції, тобто середніх витрат виробництва. Інфляція витрат проявляється в зростанні витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці. Інфляційний процес розвивається під впливом немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва та збільшення собівартості продукції (рис.2) Одним із різновидів інфляції витрат є інфляція, що зумовлена збільшенням заробітної плати. Зростання витрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку (за умови незмінності рівня цін). Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, призводить до зростання цін. Отже, графічно інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої AS ліворуч

Рис.2. Інфляція пропозиції

AD – сукупний попит; AS – сукупна пропозиція; Р – рівень цін; Q – обсяг виробництва.

Зростання витрат на одиницю продукції в економіці призводить до скорочення прибутку (за умови незмінності рівня цін). Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, призводить до зростання цін. Отже, графічно інфляцію витрат (пропозиції) можна проілюструвати зміщенням кривої AS ліворуч (див. рис. 2).

На рис. 2 показано, що зростання витрат зумовило зміщення сукупної пропозиції від AS1 до AS2. Тобто, в умовах недостатньої пропозиції придбати блага можуть ті споживачі, котрі здатні будуть за них заплатити більшу ціну. Зростання ціни від Р2 до Р1 зумовить скорочення реального обсягу виробництва від Q1 до Q2.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

– зростання цін на енергію та сировину;

– зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція, зумовлена непередбачуваним зростанням цін на енергію та сировину, спостерігалася в періоди світових сировинних та енергетичних криз.

Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), не зважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну. Цей феномен пояснюється тим, що зростання рівня цін в економіці (незалежно від того, якими факторами вони спричинені) спонукає до вимог підвищення заробітної плати та розгортання програми компенсаційних заходів для населення. Це, відповідно, збільшує витрати підприємців і ціни на їхні товари та послуги. Посилює процес зростання рівня цін і соціальна політика держави. Хоча вона спрямована на підвищення доходів найбідніших, найбільш вразливих верств населення, та як тільки рівень їхніх доходів зростає, активізуються вимоги інших (більш благополучних) верств стосовно підвищення доходів. Виникає надлишок платоспроможного попиту. Таким чином, повністю виокремити один тип інфляції від іншого практично неможливо, адже, наприклад, зростання заробітної плати водночас виглядає і як інфляція попиту, і як інфляція витрат.

3. Соціально-економічні наслідки інфляції

Маючи складний соціально-економічний характер, інфляція призводить до гальмування розвитку національної економіки, поглиблює майнове розшарування населення і створює загрозу дестабілізації соціально-політичної ситуації в країні.

Інфляція посилює диспропорції в національній економіці, передовсім між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання; порушує нормальні господарські зв'язки; підриває стимули до підвищення ефективності вітчизняного виробництва, його зростання на базі науково-технічного прогресу; посилює ризик, пов'язаний з новими інвестиціями; послаблює мотивацію до високопродуктивної праці; призводить до кризи фінансово-кредитної системи; зумовлює зростання кількості безробітних; активізує спекуляцію та тіньову економіку, корупцію, злочинність.

Але найбільш від інфляції страждає населення країни. Вона призводить до зростання вартості життя. У переважної частини трудящих зменшуються реальні доходи, знецінюються трудові заощадження.

Найбільше інфляція зачіпає інтереси тих, хто одержує грошові доходи в постійних розмірах: пенсії, стипендії тощо. У суспільстві відбувається економічно невиправданий перерозподіл національного доходу, що призводить до збагачення невеликої групки людей, але переважна більшість громадян країни стає бідними.

І як наслідок всіх цих явищ і процесів виникає загострення соціальних протиріч у суспільстві, які проявляються у страйках, зміні урядів тощо. Тому активна боротьба з інфляцією є необхідною умовою соціально-економічного розвитку.

4. Інфляція і процентні ставки.

Інфляція негативно відбивається на динаміці номінальної та реальної процентної ставки.

 Економісти називають банківський процент номінальною процентною ставкою, а збільшення купівельної спроможності особи, що заощаджує кошти – реальною процентною ставкою.

Якщо номінальну процентну ставку позначити через і, реальну процентну ставку – r , а інфляцію – π, то зв'язок між цими показниками матиме вигляд:

r = i- π,

тобто реальна процентна ставка є різницею між номінальною процентною ставкою та рівнем інфляції.

Це рівняння, записане у вигляді  і = r + π  має назву рівняння Фішера. Воно вказує на те, що номінальна процентна ставка може змінюватися під впливом двох причин: внаслідок зміни реальної процентної ставки або ж внаслідок зміни рівня інфляції.

У відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції на 1% призводить до підвищення номінальної процентної ставки на 1%, Це співвідношення між рівнем інфляції і номінальною процентною ставкою має назву ефекту Фішера.

Коли позичальник і кредитор обумовлюють номінальну процентну ставку, вони не знають, яким насправді буде рівень інфляції. Тому розрізняють два види реальної процентної ставки:

• реальна процентна ставка, яку позичальник і кредитор очікують на момент укладання угоди, називається ex ante реальною процентною ставкою;(коли укладаємо договір)

• фактична реальна процентна ставка називається ex post реальною

процентною ставкою.(після того, як угода була укладена)

У випадку передбачуваної інфляції кредитори можуть скоригувати номінальні відсоткові ставки з тим, щоб забезпечити бажаний рівень реальної ставки. Але у випадку, коли інфляція непередбачувана, у відповідності з рівнянням Фішера, збільшення рівня інфляції призводить до підвищення номінальної процентної ставки, а не реальної, підриваються стимули до інвестування.

Як модифікується ефект Фішера, враховуючи відмінності між очікуваним і фактичним рівнем інфляції? Очевидно, що номінальна процентна ставка не може коригуватися на основі фактичного рівня інфляції, оскільки на момент запровадження цієї ставки він ще не відомий. Бона може змінюватися лише в залежності від очікуваного рівня інфляції (πe). Звідси, ефект Фішера точніше можна передати в такому вигляді:

i=r+πe

Крім вищезазначеного, інфляція чинить вплив на загальний обсяг національного виробництва. Проте вплив цей неоднозначний.

 По-перше, помірна інфляція супроводжується зростанням обсягу національного виробництва, а по-друге, якщо розвивається інфляція витрат, то обсяг виробництва і зайнятість скорочується, а безробіття зростає. Тобто інфляція може поєднуватися і з вищим, і з нижчим обсягом виробництва. Якщо ж мова йде про гіперінфляцію, то результат однозначний – падіння обсягів національного виробництва та зайнятості.

Також необхідно згадати і про психологічне напруження та стреси, що їх завдає інфляція населенню, яке перебуває в стані невдоволення та дискомфорту. Це також можна віднести до втрат від інфляції.

5. Взаємозв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса.

У 1958 році новозеландський економіст Албан Вільям Філіпс опублікував статтю, в якій на підставі статистичних даних доводив, що існує взаємозв’язок між величиною заплати та рівнем безробіття, а саме заробітна плата завжди зростала, коли безробіття було малим, і навпаки. Побудована крива, що ілюструвала даний обернений зв'язок була названа кривою Філіпса.

У 1960 році американські економісти Самуельсон та Солоу внесли деякі зміни в криву Філіпса, а саме рівень безробіття пов’язувався не з темпами зростання заробітної плати, а з рівнем інфляції (рис.3).

Рис. 3. Вибір між інфляцією та безробіттям у короткостроковому періоді: крива Філіпса.

Хоча серед вчених-економістів є ті, хто заперечують наявність спадної короткострокової кривої Філіпса (прихильники теорії раціональних очікувань), більшість фахівців вважають, що кожна країна стоїть перед вибором - або інфляція, або безробіття. Відтак крива Філіпса стала підґрунтям макроекономічної політики для урядів багатьох країн. За допомогою інструментів бюджетно-податкової та монетарної політики є можливість вибрати певну комбінацію рівнів інфляції та безробіття.

Наприклад, стимулююча фіскальна політика збільшує сукупний попит та обсяг національного виробництва, та водночас індукує прискорення інфляції, і навпаки, обмежуюча (жорстка) монетарна політика знижує темпи інфляції, але безробіття при цьому зростає, а значить, ВВП падає.

Таким чином, у короткостроковому періоді економічна політика, спрямована на швидке зниження рівня безробіття, призводитиме до прискорення інфляції. Треба вибрати між:

1)   політикою, спрямованою на економічне пожвавлення, з високими темпами приросту ВВП, що швидко знизить безробіття, і

2)   політикою пожвавлення, з повільним приростом ВВП, що дає змогу сповільнити інфляцію, але за рахунок тривалого безробіття.

Цей вибір залежатиме від очікуваного рівня інфляції: чим більшим буде цей рівень, тим вище розміщуватиметься крива Філіпса, А це значить, що фактичний рівень інфляції буде вищим для будь-якого рівня безробіття.

6. Презентація до теми 17

Тема 17_Інфляція та антиінфляційна політика.pptx

7. Відео до теми 17