ПравКультОсоб (ФІТ) ☑️: ТЕМА 3. Реалізація суб’єктивних юридичних прав та юридичних обов’язків.: 1.Поняття суб’єктивного права та об’єктивного юридичного обов’язку.

1.Поняття суб’єктивного права та об’єктивного юридичного обов’язку.

Об’єктивне право – система загальнообов’язкових, формально визначених норм, які забезпечені державою і служать критерієм правомірної (дозволеної) і неправомірної (недозволеної) поведінки особи.

Суб’єктивне право – це закріплені правом певні юридичні можливості особи. Це право на свою юридично можливу поведінку, право на звернення до держави за захистом своїх юридичних можливостей.

Поки норма права є загальною і поширюється на всі випадки певної сфери життєдіяльності, вона є об’єктивною. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації і реалізується в поведінці суб’єкта, то стає об’єктивною.

Розрізняють:

ЗМІСТ СУБЄКТИВНОГО ПРАВА

ЗМІСТ ЮРИДИЧНИХ ОБОВЯЗКІВ

включає:

- можливість діяти відповідно до свого бажання;

- вимагати певних дій від зобов’язальної сторони;

- звернутися до компетентного органу чи посадової особи за захистом свого права;

- користуватися соціальним благом, що закріплене суб’єктивним правом.

-необхідність здійснення певних дій;

-утримання від здійснення дій, що суперечать інтересам інших осіб;

- нести юридичну відповідальність за невиконання передбачених нормою права дій.

У теорії держави і права подекуди виділяють три елементи змісту суб'єктивних прав:

1. право дії — індивід має право самостійно визначати позитивну лінію своєї поведінки.

2. право вимоги — індивід може вимагати певної позитивної поведінки від іншої особи.

3. право позову — індивід може звернутися по допомогу до держави, якщо його суб'єктивне право порушується, або якщо право не може бути реалізоване без державного втручання.

Наприклад, громадянин має право надати в орендуземельну ділянку (дія); вимагати сплати орендної плати (вимога); звернутися до суду по стягнення невиплаченої орендної плати (позов).

Ознаки суб'єктивного юридичного права: необхідність (повинність) певної поведінки; обов'язок, що належить суб'єкту права — правозобов'язаному; покладається з метою задоволення інтересів правомочної особи; існує у правовідносинах; є мірою належної поведінки; існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного права; встановлюється юридичними нормами; забезпечується (гарантується) державою

1) можливість певної поведінки;

2) можливість, яка належить суб'єкту права — правомочному;

3) надається з метою задоволення інтересів правомочного;

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом;

6) існує лише відповідно до суб'єктивного юридичного обов'язку;

7) встановлюється юридичними нормами;

8) забезпечується (гарантується) державою

Розрізняють права позитивні і негативні.

Позитивні права передбачають кореспондуючий обов'язок інших (держави, громади, організації) здійснити певні позитивні дії, без яких здійснення такого права буде неможливим [право на освіту передбачає надання освітніх послуг носію права].

Негативніправа, навпаки, передбачають абсолютне невтручання у сферу діяльності особи. Негативні права, які належать фізичним особам, називають, як правило, свободами [свобода зібрань — право на невтручання держави у відповідну поведінку людей].

Конституційно-правова класифікація

У конституційному праві класифікують суб'єктивні права людини і громадянина за галузями:

1. громадянські (особисті) права [право на невтручання в особисте життя…];

2. політичні права [ активне і пасивне виборче право…];

3. соціальні права [право на відпочинок…];

4. економічні права [право на підприємницьку діяльність…];

5. екологічні права [право на безпечні умови життєдіяльності…];

6. культурні права [право на творчість…].

Цивілістична класифікація

І. Особисті немайнові права фізичної особи

А. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

Б. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи

ІІ. Речові права

А. Право власності

Б. Речові права на чуже майно.

Суб'єктивні права особи не є вичерпними

Суб'єктивний юридичний обов'язок - вид і міра належної (або необхідної) поведінки суб'єкта права, що встановлені юридичними нормами для задоволення інтересів правомочної особи і забезпечуються державою Носій суб'єктивного юридичного обов'язку правозобов 'язаний.

Юридичні обов'язки є необхідним компонентом взаємодії держави, права і особи. Вони є умовою нормального функціонування держави і суспільства, правопорядку, виконання договірних зобов'язань. Єдність прав і обов'язків людини і громадянина розглядається як один з важливих принципів правового статусу людини і громадянина. Єдність прав і обов'язків виражається: а) в їх соціально-політичній однорідності; б) діалектичній взаємодії як парних категорій; в) спільності цілей, шляхів розвитку; г) гарантованості з боку держави і однаковій зацікавленості в їх здійсненні.

Категорія соціальної необхідності певної поведінки найбільш повно розкриває сутність правового обов'язку. Вона, з одного боку, вказує, що цей обов'язок існує і розвивається в межах встановленої законом і забезпеченої державою належної поведінки, а з другого — відображає сутність саме правового обов'язку із притаманною йому специфікою — можливістю застосування державного примусу. На відміну від прав і свобод як можливостей певної поведінки особи для задоволення своїх інтересів обов' язок спонукає людину до необхідності діяти певним чином для забезпечення інтересів суспільства, держави, інших суб' єктів громадянського суспільства.

Змістом юридичного обов'язку є конкретні види належної поведінки (наприклад, сплата податків, військовий обов'язок, повернення позики, оплата за надану послугу тощо). Проте юридичний обов'язок вказує не лише на необхідність конкретної поведінки, а й на її міру. Категорії «вид» і «міра» показують внутрішню сутність обов'язку, оскільки безмірних (невизначених) правових обов'язків не існує. Будь-яке право прагне до встановлення чіткого, формально визначеного суспільного порядку. Саме на конкретні вид і міру поведінки покликаний орієнтуватися суб' єкт обов' язку, оскільки в противному разі правоохоронні органи не зможуть визначити, правомірною чи неправомірною є поведінка зобов' язаної особи.

З погляду структурної побудови юридичні обов' язки складаються з чотирьох елементів: