СучасБудМат ☑️: ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 9. ПОВЕРХНЕВЕ ГАРТУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ СТАЛЕЙ

Головна Всі курси Кафедри Студентам ЦДТН

Мета роботи: Ознайомитись з технологією поверхневого гартування різними методами швидкого нагрівання поверхні деталей, серед яких основним є індукційний (струмами високої частоти).

Матеріали та обладнання: заготовки середньовуглецевих сталей, плакати, твердомір Роквелла, установка СВЧ, металографічні мікроскопи, штангенциркулі, шліфувальний папір, реактиви, полірувальні верстати.

Методичні рекомендації: для виконання роботи необхідно ознайомитись з технологією поверхневого гартування різними методами швидкого нагрівання поверхні деталей, серед яких основним є індукційний (струмами високої частоти).

Хід виконання роботи:

Для проведення експерименту поверхневого нагрівання взяти циліндричну стальну заготовку діаметром 40…50 мм і довжиною 60…70 мм з гладенькими торцями, один з яких підготовлений під мікрошліф і протравлений.

Спочатку під мікроскопом вивчають мікроструктуру від краю до серцевини і в такій же послідовності вимірюють на твердомірі Роквелла твердість. Результати вивчення заносять в зошит (журнал) для лабораторних робіт, визначивши середню величину зерен фериту, яка повинна бути не більше п’ятого балу. Чим менше вихідне зерно сталі, тим при більш низьких температурах завершуються фазові перетворення при нагріванні.

Вибравши температуру нагрівання сталі, студенти з викладачем переходять в лабораторію високочастотної термічної обробки і загартовують стальну заготовку з охолодженням спрейєром (водяним душем). При цьому необхідно записати марку генератора високочастотних струмів, їх частоту, величину напруги і струму, визначених на приладах генератора під час його роботи (нагрівання заготовки).

Після гартування заготовки визначають глибину загартованого шару, вимірюючи твердість від поверхні до серцевини і протравивши торець заготовки визначають загартований шар у вигляді темної зони по поверхні торця заготовки.

Для більш вірного визначення глибини загартованого шару вимірюють відстань від поверхні до зони зі структурою, що містить 50% мартенситу і 50% трооститу (напівмартенситна структура), попередньо протравивши торець заготовки на мікроструктуру. Побудувати криву зміни твердості в координатах твердість – відстань від поверхні заготовки до серцевини.

Максимальна твердість після високочастотного гартування більша на 2…3 одиниці за шкалою HRC після звичайного гартування.

Форма подання результатів виконаної роботи – письмовий звіт у робочому зошиті.

Звіт повинен містити:

1. Мета роботи.
2. Короткі теоретичні відомості.
3. Побудувати криву зміни твердості при поверхневому гартуванні в координатах HRC - h.
4. Намалювати мікроструктуру поверхневого шару і серцевини після гартування струмами високої частоти (СВЧ).
5. Для яких деталей і сталей застосовують гартування СВЧ
6. Загальні висновки.

Критерії оцінювання:

Максимальна кількість балів – 4, з них: