Практичне заняття до теми 8. Роль біоекономіки в розвитку енергетичного сектору
Практичне заняття 8.
Тема: Роль біоекономіки в розвитку енергетичного сектору
Мета заняття: у процесі вивчення теми здобувач вищої освіти ступеня доктор філософії повинен ознайомитися із поняттям біопаливо, знати види біопалива, вміти аналізувати перспективи розвитку ринку біопалива в Україні, знати відновлювані джерела енергії та вміти давати їм характеристику.
План практичного заняття
1 Види біопалив. Економічна ефективність виробництва біопалив
2. Біомаса як джерело енергії. Проблеми використання
3.Відновлювані джерела енергії (ВДЕ) та їх використання
Основні категорії та поняття необхідні для засвоєння теми.
Біопаливо. Покоління біопалива. Біоетанол. Біодизель. Біогаз. Сонячна енергетика. Біомаса. Відновлювані джерела енергії. Енергетичні культури. Аквакультура. Енергетична безпека. Енергетичні ресурси. Енергія вітру. Енергія води. Геотермальна енергія. Невідновлювані енергетичні ресурси. Енергетичний потенціал біомаси. «Зелені» тарифи
Питання для обговорення
1. Обґрунтуйте актуальність розвитку на сучасному етапі виробництва біопалива та використання альтернативних джерел енергії.
2. Назвіть та охарактеризуйте види біопалива.
3. Охарактеризуйте біопаливо першого покоління та вкажіть особливості його використання.
4. Чим біопаливо другого покоління відрізняється від біопалива першого покоління.
5. Визначте перспективи виробництва біопалива в Україні та світі.
6. Назвіть показники, які характеризують ефективність виробництва біопалива.
7. Обґрунтуйте необхідність включення до системи показників визначення ефективності виробництва біопалива економічної, екологічної, соціальної та політичної складових.
8. Охарактеризуйте співробітництво України з ЄС у сфері охорони навколишнього природного середовища, питань зміни клімату
9. Назвіть основні документи, котрі характеризують діяльність у рамках Енергетичного Співтовариства.
10. Сформулюйте визначення біомаси та вкажіть її види.
11. Охарактеризуйте позитивні риси та проблеми використання біомаси для виробництва біопалива.
12. Вкажіть типи біомаси та джерела її походження.
13. Охарактеризуйте перспективи вирощування біомаси в Україні для виробництва біопалива.
14. Дайте визначення енергетичних ресурсів, альтернативної енергетики та відновлюваних джерел енергії відповідно до діючого законодавства України.
15. Охарактеризуйте технічно-досяжний потенціал виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в Країні та світі.
16. Вкажіть основні шляхи стимулювання виробництва енергії з альтернативних джерел.
17. Визначте основні напрями та перспективи виробництва енергії з альтернативних джерел. Обґрунтуйте свою позицію.
Виконати завдання
Завдання 1.
Опишіть основні причини виникнення глобальної енергетичної проблеми.
Завдання 2.
Вкажіть, що є спільного між енергетичною й сировинною проблемами? Чи є між ними відмінності. Відповідь запишіть у таблицю
|
|
Спільні риси |
Відмінні риси |
|
Енергетична проблема |
|
|
|
Сировинна проблема |
|
|
Завдання 3.
Порівняйте ціни на продукти харчування, дизельне паливо, бензин, нафту, біопаливо.
Зробіть висновки стосовно перспектив розвитку біопалива в Україні та світі.
Завдання 4.
Зробіть аналіз використання альтернативних джерел енергії в Україні.
Завдання 5.
Зробіть аналіз енергетичної політики розвинутих країн світу:
1. Швеція
2. Швейцарія
3. Німеччина
4. Франція,
5. Нідерланди
6. США
7. Китай
8. Бразилія
9. Мексика.
Країну обираєте відповідно до номеру у списку групи.
На основі аналізу обов’язково зробити висновки стосовно необхідності та доцільності застосування певних інструментів для формування енергетичної політики в Україні.
Завдання 6.
У ході дискусії учених про перспективи розвитку АЕС прозвучала така точка зору: «Людство проявляє вразливу недалекоглядність, слабо використовуючи альтернативні джерела енергії (енергію Сонця, вітру, припливів, відпливів, геотермальну). Їм належить майбутнє енергетики».
Яку точку зору в цій дискусії поділяєте ви? Відповідь аргументуйте
Хід виконання завдання:
1. Ознайомитися із планом практичного заняття
2. Виконати завдання.
Розв’язок кожного завдання повинен супроводжуватися детальними поясненнями.
3. Виконані завдання перевіряються в аудиторії або надсилаються на перевірку
4. Вказані викладачем після перевірки зауваження повинні бути враховані, помилки виправлені.
Форма виконання та подачі результатів:
Завдання виконується у робочому зошиті, на основі виконаного завдання проводиться усне опитування, коротке письмове опитування або дискусія.
За умови здійснення дистанційної форми навчання подача результатів здійснюється у вигляді файлів типу PDF (Portable Document Format) або документів Microsoft Office у Форматі DOCX (DOC) (тип файлу або робочий зошит, вимоги до оформлення, чи потрібен додатковий захист тощо
максимальна кількість балів – 5 (за кожне завдання – 1 бал. Завдання 6 виконується в аудиторії).
Оцінка знижується, якщо завдання виконано не у повному обсязі, статистична інформація є застарілою
Терміни подачі результатів – відповідно до графіку навчального процесу.
Орієнтовний приклад виконання завдання
Практичне заняття 8.
Тема: Роль біоекономіки в розвитку енергетичного сектору
Виконала: Степанова О.Ф.
Завдання 5.
Зробіть аналіз енергетичної політики розвинутих країн світу: Швеція
ЕНЕРГЕТИЧНА ПОЛІТИКА ШВЕЦІЇ
Головна увага в енергетичній політиці Швеції надається насамперед підвищенню енергоефективності та дедалі ширшому використанню відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) – це дозволяє зменшити залежність національної економіки від імпорту енергоносіїв, знизити її енергоємність забезпечити стійкий економічний розвиток загалом. Завдяки її наполегливому здійсненню, на цей час основні, майже рівні, частки в енергобалансі країни належать не лише нафті (нафтопродуктам), але й ядерній енергії та ВДЕ
Таблиця 1. Використання енергії у Швеції (2017р.)
|
|
ТВт-год.* |
% загального |
|
Сира нафта та нафтопродукти |
199,0
|
31,96 |
|
Ядерна енергетика |
191,0 |
30,67 |
|
Біопаливо, торф, відходи |
120,0 |
19,27 |
|
Гідроенергетика |
66,0 |
10,60 |
|
Вугілля та кокс |
27,0 |
4,34 |
|
Природний газ, скидні гази |
11,4 |
1,83 |
|
Теплові насоси |
5,6 |
0,90 |
|
Енергія вітру |
1,4 |
0,22 |
|
Імпорт-експорт електроенергії |
1,3 |
0,21 |
|
Загалом |
622,7 |
100,00 |
Основу виробництва електроенергії складають гідроенергетика та атомна енергетика, частки яких у 2017р. становили приблизно 45% та 44%, відповідно. Шведський ринок електроенергії інтегрований до спільного скандинавського електроенергетичного ринку Nord Pool, що значно підвищило конкуренто-спроможність шведської електроенергії.
Ядерна енергетика
Свого часу Швеція належала до світових лідерів у галузі використання ядерної енергії в мирних цілях: протягом 1974-1985рр. було введено в експлуатацію 12 ядерних енергоблоків. Однак, у березні 1980р., ерез рік після аварії на американській АЕС Three Mile Island, у країні відбувся референдум, на якому понад половина громадян проголосували за згортання ядерного сектору. Попри дорадчий арактер голосування, Парламент ухвалив закон про заборону будівництва нових енергоблоків і поступове виведенням діючих АЕС з експлуатації.
Зрозуміло, що втрата потужностей вимагала заміщення. Уряд вдався до трьох його джерел: імпорту електроенергії, розширення використання ВДЕ і збільшення потужності енергоблоків АЕС, що залишалися в експлуатації.
У 2005р. під наглядом Шведського інспекторату з ядерної енергії розпочалися роботи зі збільшення потужності чотирьох діючих енергоблоків АЕС Ringhals шляхом модернізації електротехнічного обладнання. Очікується, що після завершення робіт у 2011р. загальне збільшення встановленої потужності на цій АЕС складе 400 МВт., тобто в середньому по 100 МВт на енергоблок. Аналогічні роботи у 2004-2008рр. проведені на АЕС Forsmarks та Oskarshamn. Слід зазначити, що Швеція має одну з кращих у світі систем поводження з радіоактивними відходами (РАВ) та відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП), планується будівництво сховища для ВЯП у глибоких геологічних формаціях. Усе це стало можливим завдяки створенню та ефективному адмініструванню фондів поводження з РАО та зняття АЕС з експлуатації, а також – врахуванні в тарифі на ядерну електроенергію (1,7-2,0 євроценти/кВт-год) витрат на поводження з РАВ і ВЯП та на капітальні витрати та виведення АЕС з експлуатації.
Після парламентських виборів 2006р. почалися дискусії навколо розробки політики заміщення потужностей у випадку зупинки 10 ядерних енергоблоків, як це було передбачено згаданою вище програмою згортання ядерного сектору. 5 лютого 2009р. Уряд заявив, що консервативні партії, представлені в Парламенті, дійшли згоди щодо скасування заборони на будівництво нових енергоблоків. Свою роль у цьому зіграли також результати тематичних соціологічних опитувань, які регулярно проводяться у Швеції. Зокрема, у червні 2008р. понад 82% шведських громадян висловилися за збільшення ядерних потужностей у країні8.
Повернення Швеції до політики розвитку ядерної енергетики (за підтримки суспільства) є дуже показовим, оскільки в цій країні забезпечення безпеки здоров’я людей та охорона довкілля є безумовними пріоритетами. Тому є підстави стверджувати, що атомний “ренесанс”, який відбувається або планується в багатьох країнах світу, в т.ч. в Україні, відповідає вимогам не лише економіки, але й екології.
Енергоефективність і відновлювані джерела енергії
Як зазначалося вище, в 1990-х роках Швеція запровадила комплекс заходів з фінансування і впровадження виробництва електроенергії з використанням ВДЕ. А саме: надання інвестиційних субсидій на виробництво електроенергії з використанням біомаси, енергії вітру (вітроелектростанції – ВЕС), малих ГЕС тощо (врізка “Заходи і програми впровадження ВДЕ та підвищення ефективності використання енергії ”). Останніми роками інвестиційні субсидії з боку держави скорочуються, натомість у цій сфері впроваджуються суто ринкові механізми.
Ці заходи дозволили значно збільшити впровадження ВДЕ, про що свідчать дані, наведені в таблиці 2.
Таблиця 2. Виробництво електроенергії з використанням ВДЕ
|
|
2013 |
2014 |
2015 |
2016 |
2017 |
|
Кількість електростанцій (од.), у т.ч. |
1 597 |
1 759 |
1 848
|
1 909 |
2 088 |
|
ГЕС |
966 |
1040 |
1 060 |
1 075 |
1 094 |
|
Біопаливо, торф |
87 |
105 |
118 |
125 |
131 |
|
Енергія сонця |
1 |
1 2 |
2 |
3 |
4 |
|
Виробництво електроенергії - відновлювані джерела, (МВт-год.), |
5 637 559
|
11 048 438 |
11 298 378 |
12 156 855 |
13 255 913 |
Завдяки активному, послідовному впровадженню політики енергозбереження та енергоефективності, розширення використання альтернативних джерел енергії і ВДЕ, Швеція досягла значного прогресу у зменшенні енергоємності національної економіки, незважаючи на холодні кліматичні умови. Так, у 2013р. енергоємність шведського ВВП становила 0,33 кг у.п./$. Для порівняння: в Україні цей показник складав 0,89 кг у.п./$, або майже втричі більше.
Заходи і програми впровадження ВДЕ та підвищення ефективності використання енергії
1. Науково дослідні та дослідно-конструкторські роботи
2. Податкова політика у сфері енергетики
3. Стимулювання впровадження вітроенергетики
4. Регіональні інвестиційні проекти
5. Гарантії закупівлі електроенергії і підтримка малих виробників
6. Гранти на установку систем сонячного опалення
7. Екологічна програма муніципалітетів
8. Енергетична стратегія: “зелені сертифікати
9. Національна програма ліквідації залежності від викопних палив
У Швеції Уряд підтримує проекти та наукові дослідження, спрямовані насамперед на підвищення рівня енергетичної безпеки та захист довкілля, зокрема, в контексті виконання зобов’язань за Кіотським протоколом.
Інструменти та заходи такої підтримки мають переважно економічний характер, хоча використовуються заходи й консультаційного та інформаційного характеру (енергетичне маркування, консультації з питань енергетики на муніципальному й регіональному рівні, поширення інформації тощо).
Однак, найбільш дієвим є використання можливостей бюджетно-податкової політики. Це, зокрема, енергетичні податки та податкові пільги, субсидії і гранти, системи закупівлі технологій і державних закупівель та ін. Лише за умови послідовних дій уряду та застосування економічних важелів політика заохочення виробників і споживачів до енергозбереження та використання ВДЕ буде ефективною.
Використані джерела:
1. IEA, Global Renewable Energy Policies and Measures Database. URL: http://iea.org; Углубленный обзор политики и программ в области энергоэффективности. Швеция 2016. Секретариат Энергетической Хартии. URL: www.encharter.org
2. The Electricity Certificate system. Swedish Energy Agency, 2008. URL: http://www.swedishenergyagency.se
3. Енергетична стратегія України на період до 2030 року. Презентація енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Інформаційно-аналітичний бюлетень “Відомості Міністерства палива та енергетики України”, Спеціальний випуск, 2006, с.34.
Додаткова література
1. Cheng J. J., Timilsina G. R. Advanced biofuel technologies: status and barriers. Policy Research Working Paper. Washington: World Bank, 2010. URL: http://dx.doi.org/10.1596/1813- 9450-5411;
2. Ellabban O., Haitham Abu-Rub, Frede Blaabj. Renewable energy resources: Current status, future prospectsand their enabling. Renewable and Sustainable Energy Reviews. 2014. Vol. 39. P. 748–764.
3. Govoni C., Morosinotto T., Giuliano G., Bassi R. Exploiting photosynthesis for biofuel production. Biophotonics. Springer, 2018. P. 15-28;
4. International Energy Agency. URL: http://www.iea.org/topics/renewables/.] Australian Renewable Energy Agency. URL: http://arena.gov.au/about-renewable-energy/.
5. Renewables 2019. Global status report. Renewable Energy Policy Network for the 21st century. France. URL: http://www.ren21.net/wp-content/uploads/2018/06/17-8652_GSR2018_FullReport_web_final_.pdf.
6. ISO/IEC 13273-2:2015 Energy efficiency and renewable energy sources. Common international terminology. Part 2: Renewable energy sources. URL: https://www.iso.org/search.html?q=Common%20international%20terminology
7. Learning About Renewable Energy. NREL URL: https://www.nrel.gov/workingwithus/learning.html.
8. Ortiz R., Crouch J.H., et. Al. Bioenergy and agriculture: Promises and challenges. Bioenergy and Agricultural Reserch for Development. 2020 Vision for Food, Agriculture, and the Enviroment. Focus 14, Brief 3 of 12, December 2006. URL: http://www.ifpri.org/2020/focus/focus14/focus14_03.pdf.
9. Агапова О.М. Картографування для потреб альтернативної енергетики в Україні. дис. к-та географічних наук: 11.00.12. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2016. 230 с.
10. Білоцький С., Гриненко О. Енергетичне співтовариство, Третій енергетичний пакет ЄС і правове регулювання альтернативної енергетики. Український часопис міжнародного права. 2012. № 1. С. 69-76.
11. Блюм Я. Б., Григорюк І. П., Дмитрук К. В. Система використання біоресурсів у новітніх біотехнологіях отримання альтернативних палив. К.: Аграр Медіа Груп, 2014. 360 с.
12. Бондар В.С., Фурса А.В. Економічне обґрунтування технологій вирощування і переробки рослинної біосировини на тверді види палива. Економіка АПК. 2015. № 3. С. 22.
13. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. Москва: Айрис-пресс, 2004. 576 с.
14. Газуда М. В. Сутнісна характеристика відновлюваних природних ресурсів та особливості їх використання у сільському господарстві. Економічні науки. Серія «Економічна теорія та економічна історія». Зб. наук.пр. Луцький НТУ. Луцьк, 2014. Вип. 11 (44). С. 12-23
15. Гелетуха Г.Г., Желєзна Т.А. Біоенергетика в Україні: стан розвитку, бар’єри та шляхи їх подолання. Біоенергетика/Bioenergy. 2018. № 1 (3). С. 16-19.
16. Голуб Г.А., Лук’янець С.В. Інвестиційна привабливість виробництва і використання дизельного біопалива. Економіка АПК. 2013. № 2. С. 54-61.
17. Гументик М.Я. Ефективність виробництва біоетанолу на основі альтернативних, енергетичних культур. Теорія і практика ринків. Ринок біопалива. 2007. № 1. С. 101-102.
18. ДСТУ 2420-94. Енергоощадність. Терміни та визначення. URL: https://dnaop.com/html/40970/doc-%D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_2420-94
19. Дубровін В., Корчемний М., Масло І., Шептицький О. Біопалива (технології, машини і обладнання). Київ: ЦТІ «Енергетика і електрифікація», 2004.
20. Калетнік Г.М., Пришляк Н.В. Виробництво біоетанолу з цукрових буряків - один із головних чинників стабілізації галузі. Економіка АПК. 2013. № 3. С. 65-69.
21. Клопов І. О. Теоретичні аспекти класифікації енергетичних ресурсів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. №7. С.10-14.
22. Копецька Ю.О. Сутність, основні види та класифікація енергетичних ресурсів як складові виробничого потенціалу підприємства. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. Випуск 7, частина 2. 2016.С.21-26.
23. Кузьміна М. М. Розвиток біоенергетики в Україні та в світі. Юрист України. 2019. № 4. С. 79–84.
24. Лузан Ю. Я. Перспективи створення самозабезпечувальної енергетичної системи ведення сільськогосподарського виробництва. Економіка АПК. 2010. № 4. С. 40-48.
25. Месель-Веселяк В. Я. Виробництво альтернативних видів енергетичних ресурсів як фактор підвищення ефективності сільськогосподарських підприємств. Економіка АПК. 2015. № 2. С. 18-27.
26. Нараєвський С. В. Класифікація традиційних та альтернативних джерел і технологій отримання енергії. Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: Зб. наук. пр. Луцьк: Луцький національний технічний університет. 2012. Вип. 9 (34)., Ч. 1. С. 255-269.
27. Олійник Я.Б., Шищенко П.Г, Гавриленко О.П. Основи екології: підручник. К.: Знання, 2012. С. 201-206.
28. Пастух А. В. До питання про об’єкти правовідносин щодо вирощування та перероблення сільськогосподарської сировини для виробництва біопалива. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2015. Вип. 68. С. 346– 360.
29. Роїк М. В., Ягольник О. О. Біоенергетика як наука й галузь економіки: історія, концепція, періодизація (етапи) розвитку. Bioenergy. 2014. №1 (3). С. 7-11.
30. Сорочинський Б. В., Блюм Я. Б., Созінов О. О. Рідкі біопалива: сучасний стан та тенденції. К.: ДІА, 2010. 115 с.
31. Товстуха І. О. Cкладники еколого-економічної ефективності отримання біопалива з біомаси. Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. 2017. №.5. С.166-171.
32. Устав Международного агентства по возобновляемой энергии, подписанный 26 января 2009 г. в г. Бонне. URL: http://www.irena.org/documents/uploadDocuments/Statute/Statute_RU.pdf.
Нормативно-правове забезпечення
1. Про альтернативні види палива. Закон України від 21.05.2009 № 1391-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-14.
2. Про альтернативні джерела енергії. Закон України від 20.02.2003 № 555-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/555-15.
3. Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива. Закон України. 1391-VIРедакція від 28.06.2015 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-17#Text.
4. Про енергозбереження. Закон України від 01.07.1994 № N 75/94-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/74/94-%D0%B2%D1%80.
5. Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах в різних природно-сільськогосподарських регіонах. Постанова КМУ від 11 лютого 2010 р. № 164. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/164-2010-%D0%BF.
6. Пункт 3 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 33/148 «Конференція ООН по новим і відновлюваних джерел енергії», 20.12.1978 р. URL: https://undocs.org/ru/A/RES/33/148
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка