Тема 5. Методологічний інструментарій біоетики.
Особливості методології біоетики. Біоетичні методи, методики та прийоми дослідження. Розуміння біоетичних проблем на емпіричному та теоретичному рівнях наукового пізнання. Розуміння і пояснення проблем біоетики з точки зору методології наукового пізнання в природничих та соціогуманітарних науках. Рефлексія як головний метод розв’язання проблем біоетики.
1. Особливості методології біоетики.
Біоетика, що, за виразом академіка Ю.І. Кундієва, у сучасному суспільстві стала ознакою цивілізації, спочатку стосувалася невідкладних проблем повсякденної клінічної практики. Хоча клінічна етика залишається ядром біоетики, сфера біоетики розширилася до масштабів розділу прикладної нормативної етики, що розглядає припустимість або неприпустимість з моральної точки зору тих або інших дій щодо живого і навколишнього середовища.
Галузь біоетики охопила такі нові сфери, як концептуальний аналіз біоетичних принципів, емпіричне оцінювання дій медичних працівників, етична критика політики охорони здоров'я та міждисциплінарний аналіз з позицій антропології, літератури та історії. До того ж фахівці в галузі біоетики провели критичне оцінювання методів етичного аналізу, який вони власне і застосовували.
Жодна систематична етична теорія не стала чільною в біоетиці: різні філософи і теологи використовували концепції й аргументи з різних підходів до моральності. Такий стан не дивний, оскільки в прикладних галузях знань (а біоетика є прикладною наукою) методологічні дискусії зазвичай не посідають центрального місця. З іншого боку, великий вибір методологічної основи дозволяє приділити більше уваги сутності розглянутої проблеми.
Етична теорія пропонує конструкцію, яку можна використати для визначення того, що в діях людини морально прийнятне, а що неприйнятне, а також що з моральної точки зору є гарним у характері людини, а що поганим. Теорії правильної або неправильної дії привернули найбільшу увагу у XX сторіччі і їх часто використовують у біомедичній етиці. Етична теорія пропонує комплекс моральних стандартів (у деяких випадках — один обов'язковий моральний принцип), що дозволяє визначити правильність або неправильність морального вибору тієї або іншої дії людини. Стосовно кожної з безлічі етичних теорій виникає однотипне запитання: які критерії її прийнятності? Теорія повинна бути взаємозалежною, повною, зрозумілою і досить простою для використання з практичною метою. Відповідно до таких вимог можна сформулювати два найбільш важливих положення:
1. Положення етичної теорії повинні значною мірою відповідати нашому життєвому моральному досвіду.
2. Етична теорія повинна надавати ефективне керування в ситуаціях моральних дилем.
Безумовно, наведені критерії в оцінюванні адекватності етичних теорій не можна застосовувати механічно.
Численні етичні теорії використовують у медичній біоетиці у двох моделях етичного мислення:
1. Дедуктивний аналіз.
2. Індуктивний аналіз (у тому числі з використанням описових методів якісних і кількісних емпіричних досліджень біоетичних проблем).
Дедуктивний метод вирішення етичних проблем полягає в тому, що аналітичний процес поширюється від філософських теорій і принципів етики до конкретного випадку. Такий підхід є наукомістким у тому відношенні, що пропонується процедура формування етичного судження. Першим кроком застосування подібного методичного підходу є ідентифікація того, яка філософська етична теорія найкраща в даному випадку. Теорія, яку вибрали серед інших, повинна мати більшу кількість переваг і найменшу кількість недоліків. Етична теорія дає посилання на сукупність нормативних етичних принципів. Звичайно такі принципи носять скоріше загальний, ніж поодинокий характер.
Характерними рисами дедуктивного ходу думки є наочність і визначеність, коли передумова визначає висновок. Іншими словами, дедуктивна модель етичного аналізу є суворою процедурою ухвалення рішення: теорія логічно спричинює визначені принципи й правила, що у свою чергу логічно вимагають окремого етичного судження щодо конкретного випадку. Сумарно дедуктивний метод може бути представлений у вигляді такого алгоритму:
1. Визначення кращої філософської теорії етики.
2. Установлення доречного етичного принципу.
3. Установлення доречного етичного правила.
4. Застосування правила до конкретного випадку.
Індуктивний метод розв'язання етичних проблем принципово відрізняється від дедуктивного. Він пропонує почати етичний аналіз з фактичного вивчення деталей окремого випадку: людей, обставин і взаємин, залучених до конкретної дилеми Вважається що досвід і спостереження скоріше, ніж філософські принципи і теорії є передумовами етичних аргументів. Прихильники методу посилаються й на те, що якісні та кількісні методи емпіричного спостереження також прийнятні для ідентифікації й аналізу етичних питань в організації охорони здоров'я і клінічній медицині.
Відповідно до індуктивної концепції аналіз слід почати з етичної оцінки окремих особливостей випадку. Уміння реагувати на індивідуальні особливості дає можливість розібратися, які більш загальні принЧипи і зобов'язання можуть бути найдійові- шими в даній ситуації- Вибір етичних принципів і зобов'язань, що підходять до конкретної етичної проблеми, є найважливішим етапом індуктивної концепції. І, нарешті, без посилання на філософську теорію здійснюється спроба зіставлення загальних принципів і зобов'язань з конкретними фактами й інтуїтивними судженнями. Це може вимагати, наприклад, уявити себе самого в даній моральній ситуації, щоб зрозуміти межі загальних принципів і зобов'язань. Для особи, залученої до етичного аналізу, важливіше не залишатися безсторонньою, а спробувати уявити різні перспективи або визначити, що можна зробити в аналогічних ситуаціях.
На відміну від дедуктивного аналізу, індуктивний підхід неминуче зберігає в етичних судженнях невизначеність і залишкову напруженість. Рух від часткового до загального і назад до окремого не супроводжується логічним втручанням, а скоріше практичними думками.
Відповідно до індуктивної моделі серцевиною етичного мислення є не знання філософських теорій, а моральний досвід й оцінювання.
Алгоритм індуктивного методу етичного аналізу включає такі етапи:
1. Приділити увагу конкретним особливостям.
2. Знайти діючі етичні принципи і зобов'язання.
3. Збалансувати конкретні подробиці й загальні принципи.
У рідкісних випадках для виконання завдання збалансування окремого і загального потрібен додатковий четвертий етап. Він необхідний, якщо загальний принцип або зобов'язання, залучені до етичного аналізу, самі собою викликають сумнів. Така ситуація можлива, коли певне посилання, на якому ґрунтується принцип або зобов'язання, більше не вважається розумним і його цінність стала сумнівною. Тоді необхідно:
4. Відкинути або модифікувати загальний етичний принцип на основі ідентифікації того, яке нерозумне посилання знаходиться в його основі.
Індуктивна модель здатна погоджувати міждисциплінарні точки зору. Багатодисциплінарна індуктивна модель може поєднувати під загальними принципами не тільки положення, що випливають з філософських теорій, але також ті, котрі виходять з численних дисциплін і джерел. Останні можуть включати життєвий досвід, безпосереднє спостереження за тим, як етичні проблеми і їхні рішення впливають на відносини людей.
Сучасне суспільство виявляє зростаючу зацікавленість у методах етичного контролю роботи медиків і медико-біологічних дослідників. Етичний контроль здійснюється на основі нормативних документів, розроблених і прийнятих різними міжнародними організаціями. Найважливішим з них є прийнята Радою Європи Конвенція про захист прав і гідності людини у зв'язку з використанням досягнень біології і медицини: Конвенція про права людини і біомедицину.
Об'єктивною реальністю життя сучасного суспільства стає юридичне оформлення біоправа як механізму регламентації досліджень у сфері медицини, біології та екології. Перехід від етичних цінностей до юридичних норм пов'язаний з необхідністю методологічно правильного визначення характеру взаємин між біоетикою і правом (розділ сфер відповідальності, автономія, співіснування). Завдання полягає в тому, щоб на основі принципу соціальної-рправедливості створити ефективний механізм контролю і регуляції втручання науки в організм людини і середовище його проживання. Колись А. Пуанкаре (1910) вважав сміховинною саму ідею про те, щоб парламенти держав розглядали і приймали компетентні рішення з питань наукових досліджень. На його думку, "варто керуватися своєю совістю; будь-яке правове втручання буде недоречне і трохи безглузде". Усе змінилося: у сучасному суспільстві обговорюється створення наукового трибуналу для врегулювання спірних питань і підготовка законів, які регламентують проведення наукових досліджень. Наукові журнали мають право утриматися від публікацій результатів досліджень, що не пройшли етичну експертизу.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла