Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне. Кожна з форм безробіття має свої причини.

ФРИКЦІЙНЕ БЕЗРОБІТТЯ – тимчасове безробіття, пов’язане із добровільним чи вимушеним пошуком або очікуванням роботи внаслідок регіонального, професійного, вікового переміщення робочої сили (переїзд осіб на нове місце проживання, зміна роботи як результат підвищення кваліфікації, професійної майстерності, втрата сезонної роботи, пошук роботи через звільнення, зміна важливих етапів у житті людини). Фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

СТРУКТУРНЕ БЕЗРОБІТТЯ – тривале безробіття, пов’язане зі структурними зрушеннями в економіці ( відмирання або зменшення частки старих галузей та появою і швидким розвитком нових), науково-технічним прогресом, змінами в структурі споживчого попиту та ін. Як правило, масштабні перетворення в економіці під впливом 4 науково-технічного прогресу призводять до масових звільнень. Багатьом необхідна перекваліфікація. Певні професії «старіють» потреба в них зменшується чи зовсім зникає. Структурне безробіття є вимушеним і тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Ознаки природного безробіття: - спостерігається повна зайнятість (тобто така, за якої зберігається конкуренція на ринку праці); - досягається потенційний обсяг національного виробництва; - немає інфляції. Повна зайнятість – це зайнятість за природного рівня безробіття, величина якого становить 5-6%. Неповна зайнятість - пов’язана із кризовими явищами в економіці і виникає за умови перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем Віднесення фрикційного безробіття до природного не викликає сумніву. Але щодо структурного, то деякі вчені не визнають його природним. Якщо враховувати, що в основі зміни структури виробництва – зміна суспільних потреб, що відповідає природі людини, то воно теж природне.

ЦИКЛІЧНЕ БЕЗРОБІТТЯ – безробіття, яке виникає в період економічного спаду, падіння загальних обсягів виробництва, що проявляється у перевищенні пропозиції робочої сили над попитом на неї в усіх галузях і регіонах країни.

Циклічне безробіття – це відхилення фактичного безробіття від природного в той чи інший бік. Існують і інші форми безробіття, які не чинять визначального впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

 Сезонне безробіття – вимушена форма безробіття, зумовлена специфічними умовами виробництва в певних галузях. (сільське господарство, лісництво, риболовецькі галузі, туризм тощо). Часто в період міжсезоння люди вдаються до самозайнятості. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча і має свою специфіку.

Технологічне безробіття – вимушена форма безробіття, пов′язана з вивільненням працівників у зв′язку з запровадженням нової техніки і технологій. Ця форма безробіття тяжіє до структурного.

Молодіжне безробіття – стосується молоді, яка вперше виходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок виявляться байдужим до пропозиції праці молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, кваліфікації.

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття – така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реєструється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов′язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти. Отже, ми розглянули зміст, види, форми безробіття. Тепер розглянемо проблему кількісного вимірювання безробіття.

Безробіття характеризується двома основними показниками: тривалістю і рівнем.

 ТРИВАЛІСТЬ БЕЗРОБІТТЯ – це час, протягом якого середній незайнятий залишається без роботи.

РІВЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ – визначається як частка офіційно зареєстрованих безробітних від кількості працездатного населення.

Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою

Робоча сила = Зайняті + Безробітні

Для оцінки стану ринку праці користуються такими показниками: рівень безробіття, рівень зайнятості, коефіцієнт участі у робочій силі.

Рівень безробіття (за методологією МОП) – відношення (у відсотках) кількості безробітних віком 15–70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної групи.

Рівень зайнятості визначають як відношення (у відсотках) кількості зайнятого населення віком 15–70 років до всього населення зазначеного віку чи населення відповідної соціально-демографічної групи

 Наслідки впливу безробіття на економіку:

Деструктивні:

 - зменшується обсяг ВВП;

- зменшується рівень доходів та добробуту в суспільстві;

- посилення тиску на державний бюджет;

- посилення негативних психологічних тенденцій у суспільстві, існує зв′язок між психічними захворюваннями, розлученнями і самогубствами та безробіттям;

 - порушення суспільного спокою, соціального напруження. Конструктивні:

- стимулювання ефективної зайнятості та конкуренції на ринку праці;

 - пристосування найманих працівників до вимог ринку праці;

- резервування частини трудових ресурсів для використання в інших сегментах ринку праці (резервна армія праці, яку за необхідності можна залучити до виробництва).

МЕТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ - забезпечення ефективної зайнятості, підготовки, перепідготовки, перекваліфікації кадрів, що дало б можливість кожній людині знайти застосування своїх здібностей у відповідній сфері діяльності.

МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ:

- законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;

- створення нових робочих місць у державному секторі;

- стимулювання зростання рівня зайнятості на недержавних підприємствах;

 - заходи щодо підготовки і перепідготовки робочої сили;

- соціальне страхування і соціальний захист безробітних;

- працевлаштування незайнятого населення. Із сказаного вище можемо зробити висновок, що економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає переважно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що перевищує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.