Тема 20. Кейнсіанська модель макроекономічної рівноваги (4 години)

Основи теорії макроекономічного регулювання, що враховує нові економічні
умови, були сформульовані Дж. М. Кейнсом у роботі "Загальна теорія
зайнятості, відсотка і грошей" (1936). У ній Кейнс, піддавши критиці
теорію економістів-класиків, стверджував, що для ринкової економіки характерна
нерівновагу; вона не гарантує повної зайнятості ресурсів і тому не володіє
механізмом автоматичного саморегулювання.

Критика Кейнсом класичної теорії рівноваги стосується двох основних моментів. Перший з них відноситься до взаємозв'язку інвестицій, заощаджень і процентної ставки. Так, між планами інвестицій і заощаджень існує невідповідність, оскільки вони здійснюються різними економічними агентами, за різними мотивами і визначаються різними факторами. Тому ставка відсотка не є єдиним мотивом, який враховується при плануванні інвестицій.

Згідно кейнсіанської моделі не ставка відсотка, а величина наявного доходу домашніх господарств служить основним чинником, що визначає динаміку споживання і заощаджень. Крім того, заощадження не є єдиним джерелом інвестицій. На грошовому ринку існує й інше джерело - кредитні установи, - який нс враховували класики.

Другий аспект критики економістів-класиків стосується рухливості і гнучкості цін в ринковій економіці. Виникнення на початку XX ст. монополістів-виробників і сильних профспілок, які мають вплив на ринкові процеси, привело до того, що ціни і заробітна плата перестали бути рухливими.

Таким чином, Кейнс вважав сукупний попит мінливим, ціни нееластичними; тому безробіття зберігається протягом тривалого періоду часу. З цього випливає необхідність макроекономічної політики державного регулювання сукупного попиту.

Кейнсіанська модель є найбільш поширеним напрямком сучасної макроекономіки. Вона на противагу класичній заперечує саморегулювання економіки на макрорівні, для неї характерним є погляд, що рівновага при повній зайнятості ресурсів є не закономірним а лише випадковим явищем. Навпаки, економіці, яка розвивається без втручання держави, характерні відхилення від рівноваги, безробіття та інфляція. Послаблення негативного впливу останніх здійснюється завдяки державі. Саме кейнсіанська модель лежить в основі теоретичного обґрунтування сучасної економічної політики держави.

Кейнсіанський погляд заперечує гнучкість заробітної плати і цін. Навпаки, приймається концепція їх незмінності, жорсткості в короткостроковому періоді. Окрім того, кейнсіанці вважають, що заощадження населення не завжди відповідають інвестиціям підприємців: інтереси суб’єктів заощаджень-домогосподарств і суб’єктів інвестицій - підприємців не співпадають. Рішення про заощадження мотивуються різними чинниками: купівля дорогих речей, оплата житла, забезпечення в старості, дати освіту дітям, на випадок хвороби тощо. Жоден з таких намірів не залежить від ставки процента і тому не зв’язаний безпосередньо з інвестиціями. Рішення про інвестиції також пов’язані не лише із ставкою процента, а залежать часто від норми прибутку та інших факторів. Отже, плани заощаджень і плани інвестицій не співпадають і тому можуть відбуватись коливання загального обсягу виробництва, доходу, зайнятості і рівня цін. Тому ринковий механізм сам без втручання держави не в змозі збалансувати економіку, одночасно забезпечуючи повну зайнятість і повне використання засобів виробництва.

Рівновага на ринку, тобто рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції може настати і при неповній зайнятості ресурсів, тобто коли обсяг виробництва буде значно нижчим за потенційний, а значна частина робочої сили вимушено незайнята. Економіка країни може мати низький обсяг національного виробництва протягом тривалого часу, бо відсутній внутрішній самокоригуючий механізм. Держава ж своєю фіскальною і монетарною політикою може стимулювати розвиток економіки, забезпечувати високі рівні національного виробництва і зайнятості.

Кейнсіанська модель відрізняється від класичної також тим, що:

а) якщо у класиків крива сукупної пропозиції є вертикальною, то у кейнсіанців - горизонтальною у короткостроковому періоді, тобто до виробництва при повній зайнятості;

б)якщо у класиків сукупний попит вважається стабільним і визначається грошовою масою та купівельною здатністю грошей, то у кейнсіанців сукупний попит вважається нестабільним хоча б завдяки коливанню інвестицій, в)якщо класична модель розглядає відповідність сукупного попиту та сукупної пропозиції, взаємозалежність реального обсягу виробництва і рівня цін, то в кейнсіанській моделі увага зосереджується на взаємозв’язок реального обсягу виробництва і доходу.