Тема 6. ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

ТУРИСТИЧНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ: ДОСВІД УКРАЇНИ

Пандемія COVID-19 спричинила вагомий вплив на існуючий стан та подальший розвиток багатьох сфер світового господарства. Не виключенням став і туристичний бізнес, який за оцінками експертів протягом 2020–2021 років втратив близько 5 трильйонів доларів у світовому ВВП.
Поряд з цим будь-яка криза – це не лише втрати, але й нові можливості, які формуються за рахунок антикризових, нестандартних рішень з боку як приватних підприємців, так і органів державного управління. Правильні дії та ефективні інструменти дозволя- ють виявити невикористаний потенціал окре- мого підприємства, регіону чи цілої країни й за умови продуманої політики призводять до економічного зростання, відкривають нові горизонти росту і розвитку.
Перш ніж перейти до розгляду базових аспектів туристичної політики в Україні та інструментів, які використовуються для акти- візації туристичного бізнесу, слід зрозуміти, які інституції реалізують цю політику. Власне, перш, ніж узагальнити «що робити?», слід зрозуміти «хто це має робити?».
Варто зазначити, що практикою світового співтовариства є формування окремих спеціалізованих державних управлінських структур, які реалізують політику в галузі туризму на регіональному та національному рівнях. Серед базових напрямків їх роботи слід виокремити заходи направлені на проєкти щодо підтримки іміджу країн, розвитку туристичної інфраструктури, підтримки окремих видів туризму тощо. Зазначимо, що усі вищевказані структури є сталими, самостійними і протягом тривалого періоду реалізують покладені на них функції, згідно страте- гічних документів у галузі туризму в межах одного відомства чи Міністерства. Такий під- хід до управління сектором туризму в Україні дещо порушений.
Якщо просліджувати історію трансформа- ції центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі туризму та курортів України, в структурі виконавчих органів влади, то спостерігаємо більше 10 змін інституції не лише з позиції назви та функції, але й підпорядкування окре- мому Міністерству (таблиця 1).
Такий підхід, на наш погляд, вносить дещо деструктивні корективи в роботу відомства й, відповідно, реалізацію туристичної політики нашої країни. Практики державного управ- ління в один голос говорять, що будь-яка зміна підпорядкування чи функціонального призначення органу управління потребує часу і ресурсів та організаційного супроводу, ротації кадрів, налагодження внутрішніх кому- нікацій. Відповідно, ресурси і можливості, які мали б бути направлені на розробку та реа- лізацію довгострокової стратегії та політик в сфері туризму в Україні, гальмуються через неузгодженість та зміну векторів розвитку керівного апарату країни.
На сьогодні центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі туризму та курортів України є Державне агентство розвитку туризму (ДАРТ). Ключо- вою місією якого є реалізація державної політики в сфері туризму і забезпечення сталого розвитку галузі, шляхом об’єднання досвіду, знань і ресурсів усіх учасників туристичного ринку України та міжнародних партнерів.

Етапи трансформації державних управлінських структур в туристичному секторі України

Ефективність реалізації туристичної полі- тики залежить не лише від діяльності найви- щих ланок управління, фінансових ресурсів, але й професіоналізму та конструктивності роботи осіб на місцях. Тим не менше, останні вибудовують систему управління сферою туризму, яка склалася в центральних органах влади. З цих позицій часто спостерігається ситуація за якої зміна профільних департа- ментів, в рамках яких діють структури щодо управління сферою туризму, приводить і до змін на регіональному рівні відповідно.
Так, до 01.01.2020 р., сфера туризму під- порядковувалась Міністерству економіки і торгівлі України і більшість структурних під- розділів ОДА з питань розвитку туризму були створені у відповідних департаментах еконо- мічного спрямування. Після створення Дер- жавного агентства розвитку туризму України (ДАРТ), майже всі підрозділи було перенесено до органів управління культурою [4]. 8 вересня 2021 року на засіданні Кабінету Міністрів України було ухвалено рішення, що подальша координація діяльності Державного агентства розвитку туризму України здійснюватиметься Міністром інфраструктури. З цих позицій слід очікувати відповідних трансформацій в управ- лінських структурах і на регіональному рівні.
Поряд з цим для реалізації туристичної політики на місцях найважливішим, на наш погляд є кадрова наповненість відповідних інституцій. Як показує існуючий стан справ у кількість працівників у відповідних структур- них підрозділах (сектор, відділ, управління, департамент) обласного та місцевого рівня 
коливається від 1 до 4 осіб. В окремих облас- тях від 8 до 15. Загальна чисельність дер- жавних службовців (відповідно до штатного розкладу), які здійснюють функції управління сферою туризму на рівні обласних державних адміністрацій представлена на рис. 1.
Якщо розглядати інституційну спромож- ність органів управління на місцях, зокрема обласні державні адміністрації (далі – ОДА), то можна виокремити наступні проблеми [4]:
–  обмежений штат працівників та бюджет;
–  функції ОДА, комунальних підприємств та комунальних закладів часто перетина- ються (далі – КП та КЗ);
–   відсутність комунікації та узгодженості дій між ланками;
–  з децентралізацією та переходом повноважень і ресурсів на місця зник «важіль» спілкування з територіальними громадами;
–  складний процес затвердження та використання бюджетних коштів;
–  невідповідність компетенцій співробітників та функцій, які потрібно виконувати, велика ступінь бюрократизації;
–  великий відсоток робочого часу займа- ють відповіді на запити та листи;
–  довгий час між прийняттям рішення та його реалізацією;
–  слабка спроможність швидко реагувати на зовнішні зміни; багато осіб що впливають на рішення (голова, радник голови, заступник голови);
– співробітники відділів туризму часто долучають до вирішення питань, не пов’язаних з туризмом (залежить від департаментів та відділів, в яких вони працюють);

Рис. 1. Загальна чисельність державних службовців, які здійснюють функції управління сферою туризму на рівні обласних державних адміністрацій

–  через статус державний, конкурси «Про- зорро» та вибір за ціною а) неможливо обрати за якість послуг (особливо при вико- нанні завдань, з творчою складовою, напри- клад, зйомка відео-ролику); б) подвоюється загальна вартість реалізації проєктів;
–  слабкі зв’язки зі стейкхолдерами. Важливим завдання формування турис-
тичної політики в умовах цифровізації сус- пільства є якісна інформаційна політика в туристичному секторі. Так за останні роки влучними, з точки зору розширення обізна- ності у світі про Україну, стали:
– створення цифрового англомовного порталу UKRAINE.UA, де представлено численні матері- али та публікації про історію, культуру, сучасність, можливості для бізнесу і туризму тощо;
–   запуск першого англомовного онлайн- курсу про Україну «Ukraine: History, Culture, and Identities»,
–  залучення до найбільшої у світі онлайн бази TransArtists 14 мистецьких резиденцій з України.
–  проект «Мандруй Україною», спрямова- ний на популяризацію внутрішнього туризму серед українців.
Впродовж пандемічного періоду року Верхо- вною Радою та Урядом неодноразово ухвалю- валися нормативно-правові акти, спрямовані на підтримку українських підприємців та підпри- ємств у цілому, в т.ч. шляхом надання пільг зі сплати податків, орендних та інших обов’язкових платежів, відтермінування строків погашення кредитів та інших зобов’язань. Також були вне- сені зміни до низки законодавчих актів щодо 
державної підтримки – сфери культури, туризму, креативних індустрій. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки сфери куль- тури, креативних індустрій, туризму, малого та середнього бізнесу у зв’язку з дією обмежуваль- них заходів, пов’язаних із поширенням корона вірусної хвороби COVID-19» (від 16 червня) були внесені зміни до деяких законодавчих актів щодо державної підтримки сфери культури, креативних індустрій, туризму, малого та серед- нього бізнесу, які передбачили, зокрема, запро- вадження пільг щодо плати за користування нерухомим майном, можливість надання грантів інституційної підтримки юридичним особам усіх форм власності для забезпечення конкуренто- спроможності та створення робочих місць з боку Українського культурного фонду, а також під- тримку проектів у сфері книговидавничої справи з боку Українського інституту книги.
За повідомленням Міністерства фінансів, із 66 млрд. грн. Фонду боротьби з COVID-19, станом на 30 грудня 2020 р., було витрачено 57 млрд. грн. (79% загальної суми). Так, сфера культури і туризму була профінансована на
6 млн. грн. (передбачено 1 млрд. грн.) [5]. Однак, слід зазначити, що масштаб таких пільг не стають у є порівняння з пільгами, які отри- мали підприємці в розвинутих країнах Європи та Америки. Такий підхід виглядає, скоріше, як символічний жест, ніж реальна допомога.
Що стосується правління сферою туризму на місцевому рівні в Україні, то тут ситуація дещо краща. З реалізацію процесів децентра- лізації в структурі управління територіальних
громадах почали з’являтися посади проектних менеджерів, спеціалістів з туризму тощо. Що стосується великих міст та обласних центрів, то поряд із діяльністю управлінь чи профільних департаментів з туризму часто створюються додаткові комунальні заклади, які підсилю- ють спроможність владних інституцій реалізо- вувати туристичну політику на місцях. Аналіз органів управління сферою туризму окремих міст України представлено в таблиці 2.
Недостатня кількість та якість кадрового потенціалу відділів туризму не дозволяє повноцінно займатись цими питаннями, адже ця робота потребує комунікації зі стейкхол- дерами, налагодження зв’язків, переходу до проєктного менеджменту тощо.
Останній пункт, в умовах сьогодення є над- важливим. Власне, підхід до управління турис- тичною сферою, який враховує роботу із різ- ними категоріями стейкхолдерів представлено в роботі [3]. Підходи до державного управління та власне формування туристичної політики дедалі частіше мають виходити за межі техніч- них складових врядування, й залучати недер- жавних партнерів для спільного вирішення про- блем та викликів, що постають у сфері туризму. З цих позицій доцільним, на наш погляд,
є          провести        огляд  існуючих        громадських
об’єднань, зокрема громадських організацій та громадських спілок туристичного спряму- вання, які здійснюють свою діяльність в Укра- їні та мають вагоме значення для формування туристичної політики (таблиця 3).
Варто зазначити, що саме по собі існу- вання державного та громадського сектору не забезпечує конструктивних комунікацій та співпраці між ключовими зацікавленими сто- ронами в туристичній сфері. Так, на сьогодні, численні, закулісні конфлікти між окремими органами влади та потужними громадськими спілками в секторі туризму не дозволяють цілям туристичної політики стати вище люд- ських амбіцій. Власне, про синергію, спільне бачення розвитку туристичного бізнесу, єдині підходи до туристичної політики з боку усіх зацікавлених сторін мова взагалі не ведеться. Висновки та перспективи подальших досліджень. Туристична політика є важли- вою складовою сталого економічного розви- тку нашої країни. Враховуючи постійні дина- мічні зміни, одним із завдань туристичної політика має бути гнучкість та можливість реагувати на виклики сьогодення, що забез- печується лише за умови комплексної співп- раці між усіма зацікавленими сторонами, на
усіх рівнях управління.
Таблиця 2
Аналіз органів управління сферою туризму окремих міст України

Територіальна громада	Повна назва органу управління туризмом	Вид структурного підрозділу	Інші дотичні органи та організації підпорядковані міській раді
Вінниця	Департамент маркетингу міста та туризму Вінницької міської ради	Департамент	КП «Подільський туристично- інформаційний центр» КП «Офіс туризму Вінниці»
Дніпро	Відділ туризму та ребрендингу	Відділ	КП «Агентство розвитку Дніпра» КП «Туристичний Інформаційний Центр»
Київ	Управління туризму та промоцій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)	Управління	КП «Київський міський туристично-інформаційний центр»
Львів	Управління туризму	Управління	Громадська рада, ЛКП «Центр розвитку туризму м. Львова», КП «Львів Конвеншн бюро
Одеса	Департамент культури та туризму,	Відділ	КП «Туристичний інформаційний центр
Луцьк	Управління туризму та промоції міста	Управління	КП «Центр туристичної інформації та послуг»
Чернігів	Управління культури та туризму, відділ туризму та промоції міста	Управління	Комунальна установа "Туристичний інформаційний центр" Чернігівської міської ради

Суб’єкти громадського сектору туристичної сфери в Україні

Назва	Місія	Логотип
ГС «Національ на Туристична Організація України»	Консолідація національної туристичної сфери, органів державної влади, місцевого самоврядування та академії, створення і розвиток мережі DMO з метою сталого розвитку туризму в Україні.
ГС «Асоціація Індустрії Гостинності України»	Розвиток внутрішнього та в’їзного туризму в Україні. Робимо індустрію гостинності України вигідним і престижним бізнесом
ГС «Візіт Юкрейн»	просування та популяризація українського туризму на внутрішньому та зовнішньому ринках шляхом використання сучасних та потужних інструментів інформаційної політики.
ГС «Всеукраїнська асоціація гідів»	об'єднання гідів на засадах створення сприятливих умов для розвитку національного туристичного ринку шляхом розробки та просування якісного екскурсійного продукту, підвищення рівня професійної майстерності гідів.
ГО «Гільдія професійних екскурсоводів та гідів-перекладачів»	об'єднання професійних екскурсоводів та гідів-перекладачів, сприяння професійній діяльності, захисту їх економічних, юридичних і професійних прав та інтересів
ГО «Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні»	об`єднати господарів садиб та туристів на найпотужніших комунікаційних та маркетингових платформах, створити туристам привабливу та якісну альтернативу при виборі відпочинку у вигляді сільського зеленого туризму і допомогти господарям садиб досягти сталого розвитку.
ГО «Асоціація в'їзних туроператорів України»	консолідація зусиль активних учасників сектору для ефективного промо України, як привабливого туристичного напрямку для всього світу.
ГО «Дорога вина та смаку Української Бессарабії»	забезпечення збереження історико- культурного, етнографічного та еногастрономічного середовища Української Бессарабії, їх популяризація, підтримка локальних виробників, запровадження європейських стандартів якості крафтової продукції, а також підвищення туристичної та інвестиційної привабливості регіону.