Лекція №6-7 "Мережі"

Набір або стек протоколів TCP/IP визначає правила, якими комп'ютери повинні слідувати під час встановлення зв'язку між ними через Інтернет. TCP − це основний протокол Інтернету, що забезпечує надійну доставку даних. Протокол IP надає структуру адресації, що контролює доставку даних з вихідного комп'ютера на комп'ютер призначення.

IP-адреса − це число, яке використовується для ідентифікації пристрою в мережі. Щоб зв'язуватися з іншими пристроями, кожен пристрій в мережі повинен мати унікальну IP-адресу. Як було зазначено вище, вузол − це пристрій, що відправляє й отримує інформацію з мережі. Мережні пристрої переміщують дані по мережі.

IP-адреса схожа на поштову адресу людини. Вона називається логічною адресою, оскільки присвоюється логічно, залежно від місця розташування вузла. IP-адреса, або мережна адреса, заснована на характеристиках локальної мережі та присвоюється кожному вузлу мережним адміністратором. 

IPv4 і IPv6

Адреса IPv4 являє собою серію з 32 біт (одиниць і нулів). Людині важко прочитати двійкову адресу IPv4. Тому 32 біти групуються по чотири восьмибітних сегменти − в так звані октети. Навіть у такому форматі людині складно читати, записувати і запам'ятовувати адреси IPv4. Тому кожен октет поданий у вигляді десяткового значення, відокремленого крапкою. Цей формат називається точково-десятковою нотацією.

Логічна 32-бітна адреса IPv4 являє собою ієрархічну систему і складається з двох частин. Перша ідентифікує мережу, друга − вузол у цій мережі. Обидві частини є обов'язковими. 

Працювати зі 128-бітними числами важко, тому 128 бітів в адресах IPv6 подають у вигляді 32 шістнадцяткових чисел, які у свою чергу поділяються на вісім груп з чотирьох шістнадцяткових чисел. Як роздільник використовується двокрапка. Кожна група з чотирьох шістнадцяткових значень називається блоком.

Адреса IPv6 має ієрархічну структуру, що складається з трьох частин. Глобальний префікс, або префікс сайту, займає перші три блоки адреси і призначається організацією реєстратором доменних імен в Інтернеті. Ідентифікатор підмережі займає четвертий блок, а ідентифікатор інтерфейсу − останні чотири блоки адреси. Мережний адміністратор контролює як ідентифікатор підмережі, так і ідентифікатор інтерфейсу.

Статична адресація

У мережі з невеликою кількістю вузлів можна легко налаштувати відповідні IP-адреси для кожного пристрою вручну. Адреси повинен призначати мережний адміністратор, що розбирається в методах IP-адресації і вміє вибирати правильну адресу для кожного типу мережі. Призначувана IP-адреса має бути унікальна для кожного вузла в одній мережі або підмережі. Цей метод називається статичною адресацією IP.