Лекція № 3. Цінності та права природи

Екологічна етика – це вчення про моральні відносини людини з природою, де в ролі моральних агентів виступають люди, а природа (екосистеми, види, індивіди різних живих істот та ін.) – як моральні партнери (суб’єкти).

Під моральним агентом розуміється істота (у цьому випадку людина), що володіє правами і самоцінністю, здібностями до етичних роздумів, завдяки яким вона може поступати морально та аморально, мати обов’язки та відповідальність, звітувати за скоєне.

Під моральним суб’єктом (партнером) розуміється сутність, що володіє правами та самоцінністю (люди, нелюдські види, індивіди живих істот, екосистеми та ін.), до якої можна ставитися справедливо і несправедливо, та по відношенню до якої моральні агенти мають обов’язки і відповідальність. Самі моральні суб’єкти відповідальності не несуть.

Необхідно зазначити, що доросла здорова людина може одночасно бути моральним агентом і моральним суб’єктом. Наприклад, учитель, що веде урок, виступає моральним агентом по відношенню до учнів та одночасно – моральним суб’єктом, по відношенню до якого мають свої обов’язки учні.

Разом з тим не всі люди є моральними агентами. Так, новонароджені діти, психічно хворі люди не володіють здатністю до етичних роздумів та вчинків і тому є тільки моральними суб’єктами, по відношенню до яких ми можемо поступати морально та аморально. Окрім цього, моральними суб’єктами є й інші види та індивіди живих істот, екосистеми і навіть ділянки неживої природи, по відношенню до яких людина діє справедливо або несправедливо. Іншими словами, всі моральні агенти є моральними суб’єктами, але не всі моральні суб’єкти можуть бути моральними агентами.

Моральний суб’єкт вовк, задерши іншого морального суб’єкта – косулю, з позиції екологічної етики вчинив ні погано і ні добре, оскільки за своєю природою не здатний ні до етичних роздумів, ні до етичних вчинків. З іншого боку, мисливці-любителі як моральні агенти, що позбавили життя ради потіхи ту ж косулю (морального суб’єкта), вчинили аморально. Оскільки вони за своєю природою здатні до етичних роздумів і вчинків.

Сама природа морального суб’єкта така, що йому можна заподіювати шкоду або користь. Але, на відміну від косулі, вовка або екосистеми, окремі неживі предмети – камені, піщинки, калюжі води, вогонь – самі по собі не є моральними суб’єктами, тому що вони не мають ні власного блага, ні внутрішньої цінності, їм не можна заподіяти ні шкоди, ні користі.

Так само як ми повинні ставитися з повагою і не заподіювати шкоду людським моральним суб’єктам – новонародженим, психічно хворим людям, так само ми повинні ставитися із добром і до нелюдських моральних суб’єктів – видів та індивідів всіх живих істот, екосистем, великих об’єктів неживої природи, як таких, що мають свою внутрішню цінність, власне благо і моральні права.