ЛЕКЦІЯ 3 "Землі водного фонду, їх використання та охорона"

Річкові водні ресурси поділяють на дві нерівноцінні, різні за поход­женням частини: підземну й поверхневу. Перша постійна, стабільна і тому, як правило, не вимагає регулювання. Разом з тим вона в цілому характеризує відновлювані запаси підземних вод зони активного водо­обміну. Підземні води, що містяться нижче рівня дренування річками, беруть незначну участь у сучасному кругообігу води, мають застійний характер і тому найчастіше мінералізовані, іноді сильно. Поверхнева частина річкового стоку дуже мінлива і для використання, як правило, потребує регулювання. Теоретично водні ресурси невичерпні, оскільки вони відновлюють в процесі кругообігу. Ще в недалекому минулому вважалося, що води на Землі так багато, що, за винятком окремих посушливих ра­йонів, людям не слід турбуватися про те, що її може не вистачити. Однак споживання води зростає такими темпами, що перед людством дедалі частіше виникає проблема чистої води.

Одним з основних видів антропогенного впливу на стан і режим водних ресурсів та водних ресурсів та водних об’єктів є характер землеробства на водозбірних площах, регулювання стоку, про­мислове, сільськогосподарське та комунальне водопостачання. Збільшуються об'єми стічних вод і маса забруднюючих речовину них.

Успіхи землеробства, застосування мінеральних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками сільськогосподарських культур та бу­р'янами, застосування потужних машин, велика частка просапних культур, іншими словами, привнесення енергії (все вищенаведене мож­на перерахувати в одиниці енергії) мало на меті збільшення врожаїв. Але це збільшення не пропорційне внесеній енергії, а після деякої межі зі збільшенням останньої відбувається різке падіння врожайності, по­гіршення родючості ґрунту, розпад екосистем не лише сільськогоспо­дарського поля, а й екосистем, взаємопов'язаних із територією водних об'єктів тощо. Великі масштаби забруднення ґрунтових і поверхневих вод нітратами, отрутохімікатами, важкими металами (як домішками мінеральних добрив) та тваринницькими стоками.

Надмірна зарегульованість водного режиму разом із згаданими факторами, урбанізацією, знелісненням тощо призводить до порушен­ня водного циклу. Поряд із руйнуванням режиму стоку через інтенсив­не використання підземних вод їх рівень в окремих місцях значно (до 100 м) знизився, тобто змінився і режим вод у підземній сфері.

Нарешті, зміна клімату внаслідок парникового ефекту може спри­чинити виникнення та розширення аридних зон у різних регіонах світу. Однак ані ймовірність, ані масштаб цих процесів сьогодні не можуть бути достовірно оцінені.

Кількісне виснаження водних ресурсів - це лише один бік проблеми. Другий бік - якісне їх «виснаження», тобто забруднення вод. У наш час забруднюється більше води, ніж використовується. Один кубометр забраної, а потім повернутої до джерела забрудненої води псує у п'ять-десять, а іноді й більше разів чистої води. Крім того, в забруднених водах дедалі більше виявляють речовин, яких немає у природі і які вона не може знешкодити. Ці забруднення, як наприклад ДДТ та її похідні, поширюються з місць своєї появи і завдають значної шкоди всьому живому, не виключено що й на генетичному рівні. Для самоочищення та самовідновлення природі необхідний час, а інтенсифікація людської діяльності не дає цього часу водним ресурсам.

Стан водних ресурсів, як і іншого природного ресурсу, характери­зується його кількісними та якісними показниками. Якість річкової води визначається багатьма факторами, часто настільки тісно взаємопов’язаними, що встановити вплив кожного з них «у чистому вигляді» дуже важко або й зовсім неможливо. У цілому ж дещо умовно можна виділити фактори формування якості річкових вод, що пов'язані з використанням земельних, лісових, мінеральних та інших природних ресурсів у басейні річки, зв'язані з промисловістю взагалі чи окремими її галузями та ін.

Мабуть, слід нагадати, що поняття «якість водних ресурсів», або «якість води», є неповним і непостійним. Мимоволі виникають запитання: якої води, для чого, з якою метою? Для пиття чи для зрошення, для рибного господарства чи для охолодження якихось (але певних) агрегатів. Іншими словами, зміст терміна змінюється залежно від мети використання води. У водогосподарській практиці переважає споживчий (господарський) підхід до оцінки якості води. При цьому водні об'єкти розглядаються і характеризуються не як елементи, блоки природного середовища, біосфери, а як джерела водних і біологічних ресурсів для господарського використання.

Доцільно було б розглядати стан водних ресурсів з позицій водної екології. Але це вимагає зміни ідеологічних уявлень і пов'язане зі зміною понять про місце людини та її діяльності в екосистемі планети. Разом з тим слід розуміти, що стан водних об'єктів і водних ресурсів тісно пов'язаний із станом водозборів, іншими словами із станом ґрунтів, лісів, атмосферного повітря, із станом навколишнього середовища. Тому оцінювати стан водних екосистем можна лише в сукупності з оцінкою стану всієї території водозбору, області, регіону, країни або і цілих континентів. Водні об'єкти України дуже забруднені. Ці забруднення впливають на гідрохімічний і гідрологічний режими водойм, а також на живі си­стеми - гідробіонти.

«Забруднення - це несприятлива зміна навколишнього середовища, «яка цілком або частково є результатом людської діяльності, прямо чи опосередковано змінює розподіл енергії, що надходить, рівні радіації, фізико-хімічні властивості навколишнього середовища і умови існуван­ня живих істот. Ці зміни можуть впливати на людину прямо або через сільськогосподарські ресурси, через воду чи інші біологічні продукти (речовини). Вони також можуть впливати на людину, погіршуючи фізичні властивості предметів, які перебувають у її власності, умови відпочинку на природі і спотворювати її саму». З даної цитати випливає, що забруднення річок - лише одна з множини, безлічі граней проблеми забруднення біосфери, яка є неминучим наслідком екстенсивного використання природних ресурсів. Забігаючи наперед, зазначимо, що поліпшити екологічну ситуацію у водних об’єктах  неможливо без оздоровлення екологічної ситуації на всій території країни

Якість води у природі формується в основному гідробіонтами відпо­відно до гідрологічного і гідрохімічного режимів водойми. Створюю­чи необхідні умови для нормального існування водних організмів, лю­дина практично завжди матиме воду оптимальної якості, що у свою чергу дасть змогу протягом необмеженого часу використовувати її безперервно у формі ресурсообороту. Створення таких умов неможливе без зміни ставлення до інших сторін діяльності людей на всій території водозбору. Адже, щоб створити сприятливі умови у воді річки для розвитку тих гідробіонтів, які самі не забруднюватимуть воду, необхідно вести сільське господарство таким чином, щоб у річки не потрапляли біогенні елементи, хімікати та органічні залишки функціонування тваринництва, щоб не скидались забруднені промисловістю і комунальним господарством стоки, щоб не викидались у повітря сотні тисяч тонн сполук сірки, азоту тощо, які потім падають на поверхню землі у вигляді різних кислот, солей та інших хімічних сполук і зреш­тою потрапляють у річку. Крім того, щоб створити необхідні умови для нормального розвитку бажаних гідробіонтів, треба створити певні гідробіологічні умови, зокрема не перетворювати річки з текучою водою у стоячі води.

Нині якість води оцінюють не за екологічними ознаками, а за на­явністю в ній мінеральних і органічних речовин. Забруднення водойм, у тому числі й усіх річок, поділяють на біологічне та антропогенне. Біологічне забруднення річок відбувається через природні процеси росту біомаси гідробіонтів, переважно гідрофітів, з подальшим їх від­миранням і розпадом, а також органічних речовин, що утворюються у лісах, на полях і луках. Тому розрізняють органічні речовини авто­хтонного (від грецького слова, яке означає - місцевий, корінний) похо­дження, що утворюються у самій водоймі, і алохтонного (також від грецького слова, що означає - не місцевий, не корінний), принесеного ззовні. Антропогенне забруднення водойм пов'язане з господарською діяльністю людей.

Основними забруднювачами є комунальне господарство та промисловість. При цьому саме комунальне господарство забруднює річкові води переважно хромом, цинком, міддю, жирами, СПАР» нітратами і азотом амонійним. Сам вміст цих інгредієнтів змінився мало, а зміни його у бік зменшення по­яснюються зниженням скиду промисловістю. Судячи за наведеними даними, частка сільського господарства та інших галузей економіки в скид забруднюючих речовин невелика і переважно не перевищує часток відсотка або кількох відсотків. Тут, звичайно, можна висловити сумнів щодо достовірності даних. Але для перших висновків про шляхи поліпшення якісного стану природних во­дойм їх цілком достатньо.

Аналіз статистичних матеріалів з економіки, за­бруднення води, повітря та ґрунтів, їх динаміки дозволяє зробити вис­новок, що причинами такої гострої екологічної ситуації в Україні є концентрація промисловості, особливо тих її галузей, які негативно впливають на навколишнє середовище, тотальна розораність території і малоефективне сільськогосподарське виробництво, а також відсут­ність надійних методів і способів очищення стічних вод комунального господарства.

Основу землекористування в Україні становлять землі сільськогосподарського призначення. Така надзвичайно висока навантаженість на природу (адже площі під ріллею зазнають докорінних змін у процесі ґрунтоутворення, а при внесенні отруто­хімікатів та мінеральних добрив, в ґрунт надходять солі важких ме­талів тощо) призводить до зміни екосистем ґрунту на більшій частині території країни, а через поверхневий стік - і переважної більшості водних об'єктів. Якщо порівняти відносну розораність та врожайність сільськогосподарських культур у розвинутих країнах світу і в Україні, то можна дійти висновку, що підвищення урожайності у 2-3 рази при відповідному зменшенні розораності землі дасть змогу краще обробити поля, менше затратити праці і коштів та значно поліпшити екологічну ситуацію. В останні роки площа ріллі у країні дещо зменшилася, але якогось підвищення врожайності не спостерігалося, оскільки таке зменшення зумовлене неспроможністю обробити всі землі.