Тема 3. «Основні принципи опрацювання концептуальних моделей грунтоохоронних агроландшафтів»

В ідеалі наукові терміни, поняття і дефініції повинні мати однозначне тлумачення, тобто вони повинні бути коректними в математичному виразі. Безперечно, по цьому показнику можна в певній мірі судити про зрілість наукової дисципліни. В такому контексті недостатньо опрацьовані поняття, які відносяться до ландшафтів і, відповідно, до агроландшафтів. Це об’єкт дослідження фізичної географії, і тому буде логічно, якщо для підтвердження наведемо деякі думки провідних фізико-географів щодо визначення ландшафту.

Німецький географ І.Є. Неєф (1974) вважає, що в географії занадто часто припускаються визначення (терміни), мала ступінь точності яких не дозволяє звіритися на їх прогностичну надійність. Термін ландшафт запозичений з німецької мови (Land - земля; scaht - суфікс, який означає взаємозв`язок). В науковій літературі він був запропонований у 1805 році німецьким географом А. Гоммейером. Тому Є. Неєф вважає, що слово ландшафт означає, перед усе, взаємозалежність явищ в географічному просторі, але воно не несе ніякої інформації про те, що саме взаємопов`язане, і, головне, яким чином здійснюється цей зв`язок. Цей недолік створює найбільші труднощі в питаннях дефініції. Неєф вважає, що поняття "ландшафт" не можна передати за допомогою такого чинника як межа ландшафту. Географічна реальність, географічний контініум цього не припускає. Ландшафту, як об`єкту, який відокремлений від довкілля, не існує. Тому безперспективні усі зусилля "безпомилково" провести межі ландшафту.

Ф.И. Мільков (1990) представив найбільш вичерпне зведення розбіжностей тлумачення географічного ландшафту:

1. Ландшафт - територіально відокремлена ділянка земної поверхні, яка характеризується єдністю і тісним взаємозв`язком складових його компонентів (А.А. Григор`єв, Н.О. Солнцев, С.В, Колеснік, О.Г. Усаченко та інші). В вузькому регіональному тлумаченні ландшафт наближається до того, що інші автори розуміють під конкретним фізико-географічним районом.

2. Ландшафт - узагальнене типологічне поняття фізико-географічних комплексів (Б.Б. Полипов, Н.О. Гвоздецький, Е.М. Мурзаєв, М.О. Кочай, О.Є. Федіна).

3. Ландшафт - загальне поняття, синонім регіональних і типологічних комплексів таксономічного рангу. Його можна порівнювати з такими поняттями як клімат, грунт, рельєф, при визначенні яких не маються на увазі конкретні території. З цих позицій ландшафт визначається як сукупність взаємообумовлених і взаємопов`язаних предметів і явищ природи, які стають перед нами в образі тих чи інших історично створених географічних комплексів, які безперервно розвиваються (Ф.М. Мільков, Д.Л. Арманд, Ю.К. Єфремов). В ДОСТі (ДОСТ 17.8.01. - 86 "Охорона природи. Ландшафти. Терміни і визначення") передбачено використання терміну "ландшафт" тільки як загального поняття: "Територіальна система, яка складається із взаємодіючих природних або природних і антропогенних компонентів і комплексів більш низького таксономічного рангу".

Дефініція антропогенного агроландшафту (як і його різновиду - агроландшафту) несе ще більш невизначений характер, що логічно, бо воно похідне від терміну "ландшафт". Відповідно вищезгаданого ДОСТу під терміном "Антропогенний ландшафт" мається ландшафт, який складений із взаємодіючих природних і антропогенних компонентів, які формуються під впливом діяльності людини і натурних процесів. Аналогічне визначення АЛ наводить Ф.М.Мільков (1990, с.198). Він визначає класи АЛ: промисловий, дорожній, сільськогосподарський, лісний, рекреаційний та інші.

Але, на жаль, в Україні практично не збереглися недоторкані природні ландшафти. Для підтвердження цієї думки можна навести цілу низку публікацій, наприклад, роботу Г.І. Швебса (1988), яка має узагальнюючий інтегральний характер. Виходить, що природний ландшафт після втручання людини автоматично переходить у ранг АЛ, з чим погодитися не можна. Якщо ми використовуємо слово "антропогенний", воно повинно бути еквівалентним розумності і раціональності через те, що з`являється це поняття після втручання Homo sapiens. Тому не можна будь-який сільськогосподарський ландшафт, який у більшості випадків у нашій країні створювався стихійно без достатнього наукового обгрунтування, переводити у ранг антропогенного. Не можна варварське відношення до природних ландшафтів, від яких залишилися лише руїни, назвати розумним. Не виправляє положення і добавка слова “культурний” АЛ, що рекомендують Г.П. Дубінський і В.І. Бураков (1985, с. 15), тому що це слово носить ще більш неоднозначний характер, ніж термін "ландшафт".

Таким чином, антропогенний - означає розумний, науково обгрунтований, екологічно безпечний. Дамо антропогенному сільськогосподарському ландшафту назву “агроландшафт” (термін вже устоявся, але теж використовується безсистемно) і залишимо абревіатуру агроландшафту, як і антропогенного агроландшафту - АЛ. Слід зазначити, що в цьому підручнику мова йде тільки про агроландшафт.

Пошуки визначення АЛ виявили, на наш погляд, найбільш придатне формулювання, яке запропонував В.І. Бураков (1988, с. 4): “АЛ - це інтегрована антропогенно-природна територіальна система, яка спеціально проектується і створюється для цілей екологічно раціонального і економічно ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, охорони і неухильної прогресуючої оптимізації його природних підвалин”. Фактично вперше ставиться питання не тільки про адаптацію сільськогосподарського виробництва до ландшафтних умов, а і про можливість істотного його покращення в умовах АЛ у порівнянні з природними. Це принциповий момент підіймає на більш високий щабель теорію формування грунтоохоронно- і меліоративно упорядкованих агроландшафтів у порівнянні зі стратегією адаптивного землеробства.

Слід погодитися з В.І. Бураковим (1988) в тому, що базовий етап створення АЛ - грунтоохоронно- і меліоративне упорядкування території. На цьому етапі формується ландшафтно стабільна грунтоохоронно-меліоративна (ГОМ) структура АЛ шляхом раціональної організації всієї території сільськогосподарських угідь і введення в ландшафт ГОМ заходів постійної дії (ЗПД). саме система ЗПД являється несучою ("нульовим" циклом) конструкцією АЛ.

Грунтоохоронний АЛ складається з двох основних блоків:

1. Система ЗПД, яка включає агролісомеліоративні насадження, гідротехнічні протиерозійні споруди, інфраструктуру для безпечного скиду поверхневого стоку в екстремальні моменти водовіддачі і систему транспортної інфраструктури;

2. Технологічний блок, який включає грунтоохоронні технології вирощування сільськогосподарських культур і високоефективного використання сінокосів і пасовищ; науково обгрунтовану структуру земельних угідь і посівних площ і інші складові технологічного процесу сільськогосподарського виробництва.

Другий блок не може гарантовано виконувати регулярно і постійно протиерозійні функції, тому основне грунтоохоронне навантаження лягає на систему ЗПД. Саме вона забезпечує “неухильно прогресуючу оптимізацію його природних підвалин”.

Таким чином, поняття АЛ вміщує в собі і перекриває поняття грунтоохоронної системи землеробства. АЛ, як антропогенно-природна система, повинен проектуватися, конструюватися і управлятися переважно інженерними методами на розрахунковій кількісній основі. Найважливішою функцією АЛ, крім різкого збільшення ефективності сільськогосподарського виробництва, є надійний захист грунтового покриву від деградації і, насамперед, від ерозійних процесів.