Лекція 6. «Етапи практичного ескізного проектування ґрунтозахисно-меліоративної просторової структури аґроландшафту»

Проектування має грунтуватися на єдиних методологiчних принципах. Ця єднiсть обумовлена єдиними для будь-яких умов рисами i закономiрностями процесiв ерозiї i дефляцiї, великою роллю азональностi с.‑г. виробництва, єднiстю принципiв боротьби з ерозiєю i дефляцiєю, великою амплiтудою локального варiювання природних умов вiд  дiлянки до дiлянки залежно, наприклад, вiд схилової мiкрозональностi, геоморфологiчних характеристик, експозицiї схилу тощо. Це локальне варiювання здебiльшого перевищує районне і зональне. У конкретному проектуваннi у першу чергу необхідно враховувати  суто локальні умови об'єкта проектування.

Ескізні проекти можна розробити на значні площі в екстренному порядку. Створення  ескізних проектів не вимагає таких значних затрат часу та праці, як розробка проектiв внутрiгосподарського землевпорядкування. Разом з тим, вони дадуть змогу під час проектування будівельних робіт уникнути випадків, коли будiвельні майданчики i траси комунiкацiй розташовували на родючих, цінних для с.-г. діяльності землях або «по живому» рiзали, подрiбнювали земельнi масиви, утруднюючи агроландшафтну реорганiзацiю угiдь. Ескiзні проекти дозволять видiляти новi землекористування (у тому числi, і пiд iндивiдуальнi господарства) з повним урахуванням ГЗ вимог, виключаючи  майбутнi власнiсні ускладнення при агроландшафтній реорганiзацiї території.

Перший етап ескізного проектування передбачає пiдроздiлення територiї на земельнi масиви як об'єкти проектування

Земельний масив (ЗМ) слiд розглядати як базову одиницю агроландшафтної структури, середнього iєрархiчного рiвня, в межах якої видiляються пiдроздiли нижчих iєрархiчних рiвнiв (органiзацiйнi i ГЗ‑М мiкрозони i вздовжсхиловi сектори, РД). Агрегацiя ЗМ у агроландшафтнi пiдроздiли вищих iєрархiчних рiвнiв не є iстотною для конкретного проектування.

ЗМ видiляються, перш за все, на пiдставi головним чином геоморфологiчних характеристик мiсцевостi i вiдповiдних стоко-ерозiйних парадинамiчних зв'язкiв мiж мiкрозонами схилiв. Саме цi зв'язки слiд послабити i розiрвати агроландшафтною реорганiзацiєю. Важко уявити мiсцевiсть iз настiльки невираженим рельєфом, де ЗМ видiлялися б цiлковито на пiдставi вiдмiнностей у грунтовому покривi. Приклад такого ЗМ - масив легких за гранулометричним складом грунтiв у оточеннi важких грунтiв на рiвнiй мiсцевостi. Але послаблення i розрив вiтро-дефляцiйних парадинамiчних зв'язкiв за всiєї їхньої важливостi має здiйснюватися головним чином у межах ЗМ, видiлених без особливого урахування цих зв'язкiв, переважно на геоморфологiчних i стоко-ерозiйних пiдставах.

Зрозумiти поняття ЗМ найпростiше, змоделювавши його поняттєво на такому прикладi. Найпростiший ЗМ, що видiляється на зазначених безпосередньо вище пiдставах, це розташований окремо вiд інших додатнiх форм рельєфу горб. Горб є ареною проявлення стоко-ерозiйного парадинамiзму в його чистому виглядi. Парадинамiчнi зв'язки спрямованi вiд верхiвки горба до його пiдошви.

Отже, щоб пiдроздiлити на ЗМ витягнутий мiжрiчковий (мiждолинний) простiр або простiр мiж великими балками, треба спробувати розглянути його як серiю горбiв, що з'єднанi пiднiжжями, нижнiми i середнiми частинами своїх схилiв. Кожний ЗМ має свою «верхiвку», свiй привододiльний простiр, свої схиловi мiкрозони. Вiд сусiднiх по флангах ЗМ кожний масив вiддiляється звичайно вiд'ємними вздовжсхиловими формами рельєфу, якi з протилежних схилiв мiждолинного простору, як правило, попарно змикаються через сiдловину привододiльного простору. Для агроландшафтного подiлу земель взагалi характерне використання для розмежування пiдроздiлiв не вододiльних лiнiй, а тальвегових зон. Землi, що прилягають до вододiльних лiнiй, є не окраїнними у пiдроздiлах, а навпаки - структурними «центрами» пiдроздiлiв. Агроландшафтний подiл територiї, особливо на нижчих рiвнях типологiчної iєрархiї пiдроздiлiв (ЗМ, схиловi блоки контурно-смугових РД), зовсiм не збiгається зi звичним у охоронi природи гiдрологiчним подiлом на водозбори, можна сказати, «перпендикулярний» йому. Звичайно, на вищих рiвнях, субрегiональних i регiональних, планування захисту грунтiв i вод може вiдбуватися в межах водозборiв i басейнiв малих, середнiх i великих рiчок.

Природний, переважно геоморфологiчний розподiл земель на ЗМ звичайно ускладнюється цiнними (тими, що не пiдлягають лiквiдацiї) антропогенними рубежами. До них слiд вiднести шосейнi i залiзничнi шляхи,  лiнiї електропередач, iнших комунiкацiй, населенi пункти, лiсовi й парковi масиви. Наприклад, геоморфологiчно єдиний ЗМ з єдиним привододiльним простором часто ділиться  на двi частини шосейним шляхом (шосейнi шляхи зазвичай прокладають по вододiлах). Цi двi частини доводиться розглядати i проектувати як два окремих ЗМ. Звичайно ж, цiннi антропогеннi рубежi враховуються i в розподiлi земель на схиловi блоки контурно-смугових РД i при проектуваннi самих РД.