Лекція 6. «Етапи практичного ескізного проектування ґрунтозахисно-меліоративної просторової структури аґроландшафту»

На четвертому етапі проектування здійснюють контурно-смугове структурування вздовжсхилових секторiв. Видiлення органiзацiйних i ГЗ‑М схилових мiкрозон у межах вздовжсхилових секторiв має допомiжний, «консультативний»   характер.   Замiсть    їхнiх     уявних   меж (iзогеоклiн) в натурi реалiзуються (закрiплюються за допомогою ЗПД) межi окремих контурно-смугових РД.

Орна модифiкацiя контурно-смугового структурування земель  виконується в межах вздовжсхилових секторiв схилових земель, у мiкрозонi Б (плакорний польовий i схиловий польовий пiдтипи мiсцевостi). Наявні системи ПЗС тут закрiплюють контурнi стоковiдвiднi довгi поперечносхиловi межi контурно-смугових РД. Тiльки завдяки ПЗС можливе збереження та ландшафтно стабiльне iснування цих меж i взагалi iснування контурно-смугової просторової структури схилових земель: без них неможливо гарантувати усунення рецидивiв обробiтку грунту та iнших агротехнiчних операцiй в довiльному напрямi, запобiгти руйнуванню поперечносхилових рубежiв с.‑г. технiкою. Вiдповiдно ширина (у вздовжсхиловому напрямi) контурно-смугових РД визначається вiдстанню мiж ПЗС у їхнiх дiйсних системах - 200 м на бiльшiй частинi України, крiм зони темнокаштанових i каштанових грунтiв, дiлянок з дефляцiйнонебезпечними легкими грунтами, де потрiбнi значно меншi вiдстанi. На дiлянках зi складним рельєфом ускладнюється i контурно-смугове структурування, тут часто буває бажано зменшити вдвічі ширину контурно-смугових РД (i вiдстань мiж ПЗС, що закрiплюють їхнi поперечносхиловi межi). Так вирiшується питання сумiщення надiйної полезахисної мелiорацiї схилових земель з їх контурно-смуговим структуруванням.

Функцiя часткового тимчасового затримання води, що утворюється на поверхнi грунту, з ерозiйно безпечним вiдведенням непоглинених грунтом надлишкiв покладається на стоковiдвiдний орний нанорельєф, паралельний контурним стоковiдвiдним межам РД. Нанорельєф поступово усталюється завдяки незмiнностi напряму обробiтку грунту, а частково переростає в стоковiдвiдний мiкрорельєф - контурнi стоковiдвiднi гребенi i улоговини на мiсцi бiльш-менш постiйних гребенiв i борозен при оранцi всклад або врозвал. Функцiя перехоплення вздовжсхилового стоку i його ерозiйно безпечного вiдведення у контурному напрямi покладається на дiючі системи лiнiйних стоковiдвiдних земляних  споруд.

Охарактеризована вище послiдовнiсть етапiв проектування (i реалiзацiї) ГЗ‑М просторової структури угiдь вiдкриває перспективи поступового виконання агроландшафтної реорганiзацiї земель у тiй же послiдовностi безпосередньо за ескiзним проектом.

Якщо неможливо забезпечити рiвноцiнну ерозiйну безпечнiсть i верхньої i нижньої меж, слiд вiддати перевагу пiдвищенiй ерозiйнiй безпечностi нижньої межi. Схема ж пошуку оптимального варiанта така: ерозiйно безпечне трасування верхньої межi - паралельне їй трасування нижньої границi - перевiрка ерозiйної безпечностi нижньої границi - виправлення її траси у випадку необхiдностi корекцiї з метою пiдвищення ерозiйної безпечностi - корекцiя верхньої межi, щоб вона стала паралельною вiдкоригованiй нижнiй, з утворенням при необхiдностi вздовж верхньої межi коректуючих клинiв.

         Зросла екологiчна свiдомiсть працівників сільського господарства дозволяє сподiватися, що не виникатиме бурхливий спротив i створенню вздовж поперексхилових меж не тiльки коректуючих клинiв мiнiмальної площi, але i вузьких коректуючих смуг змiнної ширини вздовж майже всiєї межi РД. Якраз це i полегшить комп'ютерне проектування. Слiд нагадати загальновiдоме про широкi можливостi використання коректуючих РД за умов зменшеної iнтенсивностi механiзованих операцiй, для яких коректуючi РД менш зручнi внаслiдок нерегулярної конфiгурацiї. Це i насiннєвi посiви багаторiчних трав, i плантацiї медоносних рослин, i просто вiдновлення природних (квазiприродних) бiоценозiв для одержання, серед iншого, незамiнного благотворного екологiчного впливу на сумiжнi орнi землi.

         Слiд наголосити на необхiдностi закрiплення за допомогою ПЗС i верхньої i нижньої межi коректуючої РД. За малої ширини РД одна з меж, бажано верхня, може бути закрiплена не ПЗС, а чагарниковою смугою. На кiнцях коректуючого клина верхня i нижня ПЗС мали б зiмкнутися. З метою забезпечення доступу до коректуючого клина  з боку i верхньої, i нижньої контурно-смугових РД, на одному з кiнцiв клина верхня ПЗС не доводиться до змикання з нижньою, на протилежному кiнцi - нижня не доводиться до змикання з верхньою. Це дозволить запобiгти пiдсиленню вiтру в мiсцях розривiв.

Як правило, горизонталi зближуються, а ухил поверхнi зростає на фланговiй периферiї майже кожного вздовжсхилового сектора. Тут важко сумiстити паралельнiсть поперексхилових меж з їхнiм ерозiйнонебезпечним ухилом. Тому на цiй фланговiй периферiї вздовж вздовжсхилових ланок стоковiдвiдної iнфраструктури слiд розширити iснуючу або створити вздовжсхилову смугу «природних» кормових угiдь. Смуга перетинається стоковiдвiдними спорудами, якi з додержанням ерозiйнонебезпечного ухилу, але вже без додержання паралельностi вiдводять стiк з контурно-смугових РД у гiдрографiчну сiтку.

Вздовжсхиловi сектори мають звичайно опуклий поперечний профiль. Стоковiдвiдний принцип трасування поперечносхилових меж РД зменшує кривизну горизонталей, i якщо їхня кривизна мала, межi РД можуть бути близькі до прямолiнiйних i навiть прямолiнiйними. Якщо ж кривизна горизонталей велика, часто виникає необхiднiсть регулярного введення коректуючих клинiв нижче майже кожної контурно-смугової РД вздовж вздовжсхилової осi сектора, де вiдстань мiж горизонталями найширша, або навiть РД немалої площi з непаралельними межами. Якщо у такому збiльшеному клинi i верхня i нижня межi мають ерозiйнобезпечний ухил (зрозумiло, верхня завжди має меншу кривизну, нiж нижня), можна за допомогою стоковiдвiдних споруд (особливо вузьких споруд iз залуженою поверхнею i гребеня, i каналу) структурувати такий збiльшений клин для зручнішого використання у складi сiвозмiни. Стоковiдвiднi споруди мають бути паралельними нижнiй межi клина i вiдводити стiк до верхньої його межi. Цю останню можна протиерозiйно пiдсилити, перетворивши у вздовжсхилову ланку (внутрiшньосекторну, а не мiжсекторну) стоковiдвiдної iнфраструктури АЛ.

Якщо у вздовжсхиловому секторi мiж двома чiтко вираженими рубежами поперечний профiль схилу увiгнутий (саме слабо увiгнутий), а сектор недостатньо широкий, щоб подiлити його на два сектори вздовж осi стококонцентруючої увiгнутостi горизонталей, стоковiдвiдне трасування поперечносхилових меж РД веде до того, що вони (за винятком флангових частин сектора) матимуть кривизну бiльшу, нiж горизонталi.