Лекція 3 Фосфатний режим ґрунту

Органофосфати в ґрунті представлені різними видами сполук. Це можуть бути неспецифічні органофосфати індивідуальної природи, а також специфічні сполуки, які з'явилися в процесі утворення гумусу. Неспецифічні органічні фосфати також поділяють на три класи: фосфоліпіди (< 1 % всього органічного фосфору ґрунту), нуклеїнові кислоти (до 10 %), інозитолфосфати (30–60 %). На їх розподіл значно впливає кислотність ґрунту. Так, кальцій і магнієві солі інозитолфосфорної кислоти переважають у нейтральних ґрунтах, а фітати заліза та алюмінію – у кислих. Слід зазначити, що природні фосфорорганічні сполуки перебувають у процесі постійних фізико-хімічних перетворень у результаті перебігу реакцій гідролізу, сорбції, хелатоутворення, інших окисно-відновних процесів і ферментативного впливу. Внаслідок цього значна частина органічних фосфатів мінералізується і переходить до запасів потенційно доступних для рослин мінеральних форм.

Мінеральні сполуки містяться в ґрунті у вигляді солей кальцію, заліза та алюмінію, тобто склад їх великою мірою визначається складом катіонів у ґрунтовому вбирному комплексі. Наприклад, фосфати кальцію переважають у нейтральних і лужних ґрунтах, а фосфати алюмінію і заліза – у кислих.

Таблиця 1. Вміст органічних і мінеральних фосфатів у різних ґрунтах

Після внесення фосфорних добрив фосфор, що входить до їх складу, внаслідок хімічних, фізико-хімічних та біологічних процесів, які відбуваються в ґрунті, зазвичай перетворюється на сполуки, характерні для певного типу ґрунту. За тривалого застосування добрив зі зміною агрохімічних властивостей ґрунту може дещо змінюватися і склад фосфорних сполук. При цьому вміст загального фосфору в ґрунті збільшується порівняно з іншими елементами живлення та підвищується вміст рухомих фосфатів.