Лекція 4 Калійний режим ґрунту

Засвоюючи калій, рослини знижують його концентрацію в ґрунтовому розчині, яка відновлюється із ҐВК за рахунок обмінного й необмінного калію. Цей процес пришвидшує підсушування і зволоження ґрунту, тому вважають, що джерелом калію для живлення рослин є всі його форми, що містяться в ґрунті. Темпи поповнення запасів водорозчинного калію за рахунок інших форм калію ґрунту зазвичай відстають від темпів його засвоєння рослинами, що зумовлює потребу застосування калійних добрив.

Калійні добрива – ефективний засіб поліпшення живлення рослин калієм, але створити оптимальний вміст його рухомих сполук у ґрунті значно складніше, ніж наприклад фосфору. Внаслідок різного складу глинистих мінералів у разі внесення калійних добрив у дерново-підзолистих ґрунтах збільшується вміст обмінних форм калію, а в чорноземах – необмінних.

За рухливістю по профілю ґрунту калій займає проміжне положення між азотом і фосфором. Тому за спроби створити оптимальний калійний режим на глинистих, важких за гранулометричним складом ґрунтах значна частина калію переходить у недоступні форми внаслідок його фіксації мінералами. На легких за гранулометричним складом ґрунтах калій добрив вимивається з орного шару, а іноді навіть за межі шару ґрунту, де знаходяться корені, в підґрунтові води.

Як уже зазначалося, в агрохімії рівень забезпеченості рослин доступним калієм виражають вмістом його рухомих форм. Проте для повнішої характеристики калійного режиму ґрунту враховують ступінь його рухливості, тобто ступінь доступності для рослин. Така оцінка ґрунтується на фізико-хімічному взаємозв'язку іонів калію, кальцію і магнію в системі ґрунт–ґрунтовий розчин і виражається через термодинамічний потенціал калію, або так званий калійний потенціал, який розглядають як чинник інтенсивності ґрунтового калію.

Під калійним потенціалом розуміють зміни вільної енергії в реакціях обміну між катіонами калію, з одного боку, та катіонами кальцію і магнію – з іншого. В системі тверда фаза ґрунту–ґрунтовий розчин за сталих температури (25 °С) і тиску (101 кПа), калійний потенціал ΔΖ° знаходять за формулою

ΔΖ0 = рК – 0,5Са,

де р – від'ємний логарифм активності іонів К+ і суми іонів Са2+ та Mg2+.

Калійний потенціал ґрунту показує можливість переходу обмінно фіксованого калію в розчин з урахуванням концентрації супутніх йому двовалентних катіонів. Що більше числове значення цього показника, то нижча здатність іонів К⁺ до переходу в розчин, а відповідно, його доступність для рослин. Оскільки отримана величина – від'ємний логарифм, то калійний потенціал є універсальним і відносно сталим показником для кожного типу ґрунту. Згідно з існуючою градацією, калійний потенціал в інтервалі 2,5-2,9 вказує на нестачу калію в ґрунті за нормальних умов живлення рослин, 1,8-2,2 – відповідає оптимальним умовам, < 1,5 – вказує на відносний надлишок цього елемента. Калійний потенціал зазвичай застосовують для повнішої характеристики калійного режиму ґрунту.