ВСТУПНА ЛЕКЦІЯ. Фінансова система та її елементи. Фінансовий ринок
Фінанси являють собою досить складне суспільне явище. Вони охоплюють широке коло обмінно-розподільних відносин, які відображаються в різноманітних грошових потоках. При єдиній сутності цих відносин у них виділяються окремі елементи, котрі мають свої характерні ознаки й особливості. Вивчення фінансів ґрунтується як на розумінні їх необхідності, сутності й ролі у суспільстві, так і на детальному засвоєнні конкретних форм фінансових відносин.
Форми фінансових відносин – це виділені за певною ознакою складові фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном "фінансова система". Як і будь-яка інша система, вона є не простим набором окремих елементів, а сукупністю взаємопов'язаних елементів, що мають однорідні ознаки.
Фінансова система розглядається з двох сторін: за внутрішньою (змістовною) структурою й організаційною будовою.
Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин, а ланка – їх відокремлену частину.
Сьогодні як у визначенні фінансів, так і у виокремленні їх складових, що становлять основу формування внутрішньої структури фінансової системи, немає єдиного підходу. Але це має цілком логічне пояснення. Фінанси являють собою досить різнобічне явище, що має різні ознаки. Тому, беручи за основу структуризації відмінні ознаки – суб'єкти фінансових відносин, фонди грошових коштів, рівень економічної системи, фінансові органи та інституції, вчені по-різному характеризують і склад фінансової системи.
Звісна річ, що за будь-якого підходу слід, по-перше, дотримуватись єдиної ознаки, а не кількох відразу. По-друге, слід ураховувати, що фінанси – це завжди певною мірою організовані відносини – у законодавчій, в інструктивній, у статутній, або ж у договірній формах. Відповідно виділення їх окремих складових може бути обґрунтоване тільки за наявності таких організаційних засад. Вибір ознаки структуризації фінансів має базуватися на повному відображенні всієї сукупності фінансових відносин.
У юридичній літературі існують різні погляди стосовно встановлення структурних елементів фінансової системи держави. Так, одні автори вважають, що до складу фінансової системи держави входять інститути державних фінансів, фінансів суб'єктів підприємництва, місцевих фінансів, страхування, кредиту; інші – структурні елементи фінансової системи держави виділяють бюджетиу систему, позабюджетні державні та муніципальні фонди, кредит, фінанси майнового й особистого страхування, фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ, галузей національного господарства.
Проте, перелічені вище ознаки не забезпечують такої структуризації, яка б відображала всю сукупність фінансових відносин.
Найбільш доцільно в основу структуризації фінансів покласти рівень економічної системи, виділивши відповідні сфери фінансів:
- на мікрорівні – фінанси суб'єктів господарювання (підприємств);
- на макрорівні – державні фінанси;
- на рівні світового господарства – міжнародні фінанси,
- і на загальному рівні забезпечення – фінансовий ринок.
Кожна із цих сфер має відповідне організаційне забезпечення, певний склад доходів та видатків (витрат) та свою специфічну схему організації фінансової діяльності, а фінансовий ринок – форми фінансових ресурсів та методи торгівлі ними.
Отже, фінансова система включає:
1) бюджетну систему України, яка складається з державного бюджету й місцевих бюджетів;.
2) фінанси спеціальних цільових фондів (Пенсійного фонду, фондів соціального страхування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб);
3) кредитну систему, яка включає як державний і муніципальний кредит, так і банківське кредитування;
4) обов'язкове державне страхування, що є формою формування, розподілу й використання цільових грошових фондів, призначених для соціальних, відновлювальних, попереджувальних та інших цілей;
5) фінанси суб'єктів підприємництва як відокремлені грошові фонди, що пов'язані з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів держави й місцевого самоврядування.
Указані сегменти фінансової системи функціонують як на державному, так і на місцевому рівнях. Крім того, фінансова система України включає також фінансовий ринок та міжнародні фінанси.
Термін "фінанси" походить від латинського "financia", що означає дохід, готівка. У широкому значенні фінанси – це грошові кошти, грошові обороти. Фінанси виникли в період становлення державності.
В умовах розвитку ринкової економіки термін "фінанси" став використовуватися в значенні "грошові доходи", "грошові платежі", "грошовий обіг". Поряд з державними фінансами розвиваються фінанси недержавних підприємств, банківських установ, формуються фінанси громадян.
Отже, фінанси – це діяльність суб'єктів, пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою розв'язання поставлених завдань. До суб'єктів фінансових відносин належать державні органи управління, підприємства й установи, громадяни, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації. Цілі, які ставлять перед собою ті чи інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та інших факторів.
Предметом фінансів є діяльність суб'єктів, що пов'язана з проведенням мобілізації, розподілом і використанням фінансових ресурсів задля реалізації певної мети. Кожен з цих параметрів передбачає проведення операцій та використання визначених важелів.
Фінанси відіграють важливу роль в економічному і соціальному розвитку: забезпечують залучення суб'єктами господарської діяльності економічних ресурсів, розподіл ВВП і НП, обіг економічних ресурсів, використання економічних важелів управління та контролю.
Фінансові ресурси як об'єкти фінансових відносин – це сукупність фондів, які беруть участь у забезпеченні діяльності суб'єктів господарювання і здійснюють обіг у грошовій формі. Фінансові ресурси завжди знаходяться у власності тих чи інших суб'єктів і використовуються для розв'язання поставлених завдань.
Обіг фінансових ресурсів відображається в змінах фінансових активів та зобов'язань. Фінансові активи – це активи, які використовуються суб'єктами господарювання в процесі проведення фінансових операцій. Згідно Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг" до фінансових активів належать кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу, які не відносяться до цінних паперів. Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують права власності чи відносин позики. До складу коштів входять грошові активи в національній та іноземній валютах, дебіторська заборгованість, фінансові вкладення та ін.
Фінансові відносини, їх поділ знаходить відображення у побудові фінансової системи Фінансова система – це сукупність окремих сфер фінансових відносин, які пов'язані між собою; їм притаманні централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів і є відповідний апарат управління та правове забезпечення.
Фінанси посідають важливе місце в структурі корпорацій і залучаються у процес господарювання через фінансовий ринок.
Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском й обігом фінансових активів. Суб'єктами цих відносин виступають держава, а також ті, хто бажає передати у користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку.
Осіб, які інвестують кошти в діяльність інших суб'єктів ринку, купують певні фінансові активи, називають інвесторами та власниками фінансових активів – акцій, облігацій, депозитів тощо. Тих, хто залучає вільні фінансові ресурси через випуск та продаж інвесторам активів, називають емітентами таких активів. Кожен фінансовий актив є активом інвестора – власника активу та зобов'язанням того, хто емітував цей актив.
Фінансовий ринок виконує низку важливих функцій, зокрема:
1. Фінансовий ринок забезпечує таку взаємодію покупців і продавців фінансових активів, у результаті якої встановлюються ціни на фінансові активи, що зрівноважують попит і пропозицію на них. Формування рівноважної ціни відбувається через прагнення емітентів забезпечити інвесторам необхідний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У результаті цього на розвиненому фінансовому ринку формується така ціна на фінансові активи, що задовольняє як інвесторів та емітентів, так і фінансових посередників.
2. На фінансовому ринку запроваджується механізм викупу фінансових активів, що підвищує ліквідність цих активів. Здійснюючи на постійній основі викуп і продаж фінансових активів, фінансові посередники тим самим забезпечують їх ліквідність, стабілізують ринок, протидіють значним коливанням цін, які не пов'язані зі змінами в реальній вартості фінансових активів та змінами в діяльності емітентів цих активів.
3. Фінансовий ринок сприяє активізації ділових стосунків між кредиторами (позичальниками) та їх контрагентами, сприяє суттєвому зменшенню витрат на проведення операцій та розміщення інформації. Як на ринку акцій та облігацій, так і на кредитному ринку посередники відіграють вирішальну роль у переміщенні капіталів. Особливо помітна ця роль при фінансуванні корпорацій, що мають не найвищий кредитний рейтинг. Фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабності операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів і позичальників на фінансовому ринку.
У країнах з розвиненою економікою функціонують високоефективні фінансові ринки, які забезпечують механізм перерозподілу фінансових ресурсів серед учасників ринку і сприяють ефективному розміщенню заощаджень серед галузей економіки. В Україні та інших країнах перехідних економік фінансові ринки порівняно молоді та досить вразливі до економічних коливань.
1. Місце корпорацій в сучасній економіці. Визначення терміну «корпорація». Види корпорацій
На сучасному етапі корпорації є провідними економічними суб’єктами національного й світового ринкового господарства. Виходячи з їх впливу на стан та перспективи економічного розвитку, починаючи з другої половини ХХ ст. дослідження фінансових відносин на рівні корпорації ( суб’єкта господарської діяльності, створеного у формі юридичної особи) виокремлюється в самостійну підгалузь фінансової науки - корпоративні фінанси (corporate finance), якій приділяється особлива увага усіма провідними західними науковими школами.
Перш, ніж почати вивчення курсу «Корпоративні фінанси» необхідно визначитися з поняттям «Корпорація».
В зарубіжній і вітчизняній науковій літературі немає єдності відносно поняття, ознак та організаційно-правових форм корпорацій. При цьому позиції науковців суттєво відрізняються Так одні автори вважають, що до корпорацій відносяться тільки акціонерні товариства (АТ), другі - господарські товариства (ТОВ, ТПВ, АТ), а треті - усі організаційно-правові форми створення юридичних осіб.
Проте законодавче визначення корпорації, як організаційно-правової форми бізнесу в Україні все ще відсутнє. Існує тільки визначення корпорації, як об’єднання суб’єктів господарювання – юридичних осіб. Так, у ст.. 120 Господарському кодексі України корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації .
Відносно сутнісних характеристик корпорації в науковій літературі також існують різні погляди. Можна виділити наступні основні ознаки, корпорації, як юридичної особи:
1) об’єднання майна засновників у разі створення юридичної особи;
2) наявність статутного (складеного) капіталу;
3) право власності юридичної особи на майно, передане засновниками як вклад до статутного (складеного) капіталу;
4) власність відокремлена від управління;
5) в статутному (складеному) капіталі (майні) визначена частки учасника, яка надає йому корпоративні права;
6) участь учасника такої організації в управлінні нею на основі корпоративних прав;
7) участь засновників (учасників) у розподілі доходів юридичної особи та ризиків у межах внеску, якщо більший розмір ризиків не встановлений законом чи установчими документами;
8) обмежена відповідальність;
9) управління здійснюють відповідні органи з чіткою структурою і повноваженнями;
10) соціальна відповідальність. (Васильчук І.П. с.210 -211)
Ми є прихильниками широкого підходу до визначення корпорацій. Корпорації можуть бути представлені як корпоративними підприємствами - юридичними особами усіх організаційно-правових форм, та і корпоративними об’єднаннями (холдингами та фінансово-промисловими групами ФПГ).
Під термінами «корпорація», який вживається здебільшого в англосаксонських країнах і Японії, та «компанія», що переважає в західноєвропейських країнах, в Україні, найчастіше, розуміється акціонерне товариство, причому, як в статусі корпоративного підприємства, так і холдингу та ФПГ. Такий підхід обумовлений тим, що акціонерна форма організації бізнесу є найбільш універсальною та придатною для розвитку великого бізнесу, а також тим, що - це найбільш законодавчо урегульована форма бізнесу в Україні. Тому в межах нашого курсу ми в якості об’єкта корпоративних фінансів будемо розглядати фінанси публічних акціонерних товариств, що функціонують сфері агробізнесу.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання