Тема 3. Операційна система організації: структурно-процесна характеристика (лекція)

Операційні системи належать до категорії складних і мають такі характерні особливості:

1. Складаються з великої кількості підсистем і елементів Разом з тим кожна з них є єдиною системою, що складається з технічних засобів, програмно-обчислювального та інформаційного забезпечення, персоналу, який обслуговує систему під час її функціонування.

2. Операційні системи залежно від типу і структури побудови мають складну мережу передачі інформації (рис. 4): проста кільцева, радіально-кільцева, проста ґратчаста, складна ґратчаста, місткова, з перехресними зв’язками.

Рис. 4. Типові структури передачі інформації в операційних системах:

а – проста кільцева; б – радіально-кільцева; в – проста ґратчаста;

г – складна ґратчаста; д – місткова; е – з перехресними зв’язками

3. Операційні системи вирішують комплекс різноманітних функціональних завдань, зокрема:

— управління підготовкою виробництва;

— техніко-економічне забезпечення;

— оперативне управління виробництвом;

— управління кадрами;

— управління фінансами;

— управління інноваціями тощо.

4. Схема підпорядкованості ланок операційних систем, як правило, ієрархічна, тобто в системі існують верхні, нижні та середні ланки.

5. Операційні системи мають загальну мету: створення «продукції»

з одночасним представленням послуг на ринку споживачів.

6. Існування «зони обслуговування», чи сегмента ринку, для кожної операційної системи.

На рисунку 5 представлені типові структури управління.

Рис. 5. Типові структури ієрархічного управління в операційних системах:

а – симетрична; б – асиметрична; в – з обходом через ранг (рівень)

7. Залежність показників функціональної ефективності від структури операційної системи і технології її функціонування при одночасному глибокому взаємозв’язку всіх характеристик.

До властивостей операційних систем належать:

−     нестандартність окремих параметрів системи і стохастичність їх поведінки (тобто випадкову або ймовірну природу, що не дає змоги точно передбачити процеси і зміни);

−     унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах і водночас наявність у ній граничних можливостей, що визначаються ресурсами;

−     здатність змінювати свою структуру та формувати варіанти поведінки;

−     спроможність протистояти ентропійним (тим, що руйнують систему) тенденціям;

−     здатність адаптуватися до зміни умов зовнішнього середовища;

−     здатність і прагнення до цілеутворення, тобто спроможність до формування цілей всередині системи.

Розглянуті особливості операційних систем потребують особливого підходу у разі дослідження їхнього функціонування, проектування і модернізації. Від розуміння операційної системи цілком, як внутрішніх, так і зовнішніх її функцій, структури передавання інформації та управління системою залежить можливість операційного менеджера приймати «корисні» рішення, що підвищують життєздатність і продуктивність, ефективність і раціональність останньої.

Отже операційній системі притаманні названі загальні характеристики економічних систем. Крім них виробничі (операційні) системи мають ряд особливих характеристик, серед яких виділяють:

−     відкритість – наявність матеріального, енергетичного, інформаційного обміну із зовнішнім середовищем;

−     складність, яка обумовлена її основними елементами (працівники, засоби і предмети праці), цілеспрямованістю, поліструктурністю, відкритістю, альтернативністю зв’язків, великою кількістю здійснюваних у системі процесів;

−     гомеостатичність – спроможність підтримувати стан внутрішньої рівноваги при зміні параметрів зовнішнього середовища, тобто здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки, здатність протистояти ентропійним (таким, що руйнують систему) тенденціям, здатність адаптуватися до змінних умов;

−     поліструктурність – одночасне існування в них підсистем, кожен елемент яких одночасно входить у кілька підсистем і функціонує відповідно до їхніх вимог;

−     цілеспрямованість означає здатність виробляти необхідну продукцію та послуги;

−     нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність її поведінки;

−     паралельність виконання операцій технологічного процесу;

−     пропорційність окремих частин системи та підсистем;

−     безперервність виробничого процесу;

−     ритмічність, прямоточність виробничого процесу.

Ці особливості визначають конкретні форми організації виробництва, які відрізняються одна від одної переважно характером зв’язків між елементами системи.