Тема 4. Виробничий процес (лекція)

Виробничий цикл – це сумарна тривалість всіх витрат часу на роботу і перерви від початку виготовлення одного вибору (партії виробів) до закінчення, що повторюється у повному обсязі.

Виробничий цикл можна представити як суму двох складових: робочого періоду та часу перерв (рис. 3).

Рис. 3. Складові виробничого циклу

Робочий період можна представити як тривалість технологічних операцій, природних процесів, операцій з транспортування та здійснення контролю.

Перерви, які визначають виробничий цикл, можуть бути пов’язаними з режимом роботи підприємства (тривалість перерв між змінами, кількість неробочих днів на тиждень, та такими, що викликані недоліками в організації виробничих процесів, до яких належать: стан планування на виробництві, відповідність продуктивності окремих ділянок виробництва, неякісна організація робочих місць та їх обслуговування

Тривалість виробничого циклу виступає одним із важливих економічних показників, який впливає на обсяги виробництва продукції, продуктивність праці тощо.

Тривалість виробничого циклу (Тц) вимірюється в одиницях робочого часу (дні, години, хвилини) і визначається за формулою:

Т_ц = (Σt_т.о.+  Σt_к.о + Σt_о.о + Σt_п) – Σt_сум                                                 (1)

де: Т_ц – тривалість виробничого циклу;

Σ t_т.о. – тривалість всіх технологічних операцій в складі одного циклу;

Σ t_к.о – тривалість всіх контрольних операцій в складі одного циклу;

Σ t_о.о – тривалість всіх організаційно-технічних та обслуговуючих операцій в складі одного циклу;

Σ t_п – тривалість всіх регламентованих перерв у складі одного циклу;

Σ t_сум – тривалість всіх сумісних складових частин виробничого циклу.

На тривалість виробничого циклу здійснюють вплив: вид продукції, що виробляється, її трудомісткість, тип виробництва, технологія, рівень організації виробництва, вибір виду руху предметів праці тощо. Наприклад, тривалість вирощування овочів, плодово-ягідних та баштанних культур, дозрівання сирів, терміни термічного оброблення м’ясної продукції та ін. будуть різними.

Тривалість виробничого циклу можна зменшити шляхом впровадження прогресивних норм праці, використання ефективних методів організації виробництва, поєднання у часі виконання транспортних, контрольних та природних операцій, скорочення часу технологічних операцій, впровадження інноваційних технологій тощо. Наприклад, на підприємствах м’ясної та молочної промисловості зменшення тривалості виробничого циклу має велике значення, так як швидка переробка сировини сприяє зберіганню високої якості готових виробів.

На тривалість виробничого циклу впливає рух предметів праці у процесі виробництва. Раціональна організація виробничого процесу в часі передбачає безперервність руху предметів праці у процесі виготовлення продукції.

Види руху предметів праці в процесі оброблення характеризують спосіб передачі сировини, матеріалів та напівфабрикатів з однієї операції на іншу.

Розрізняють три види руху предметів праці: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Приклад. На рис. 4 подано результати визначення часу на оброблення партії із трьох голів великої рогатої худоби, при послідовному, паралельному та  паралельно-послідовному виді руху предметів праці, якщо вони проходять чотири операції тривалістю: t₁ = 8 хв., t₂ = 3 хв., t₃ = 5 хв., t₄ = 9 хв.

При послідовному русі тривалість циклу складає: Т_посл. = 3´ (8 + 3 + 5 + 9) = 3´ 25 = 75 хв.

При паралельному русі тривалість циклу складає: Т_{пар .}= (8 + 3 + 5 + 9) + 9´2 = 25+18 = 43 хв.

Час перерв, який повторюється з кожним виробом на першій операції дорівнює 1 хв. (9–8), на другій – 6 хв. (9–3), на третій – 4 хв. (9–5).

При паралельно-послідовному русі тривалість циклу складає: Т_{пар.посл.}= 3 ´ (8 + 3 + 5 + 9) – (3 – 1)(8 – 3) = 65 хв.

При передаванні предметів праці з першої операції (тривалість – 8 хв.) на другу (тривалість – 3 хв.) час накопичення заділу l₁ буде дорівнювати 10 хв. [(3 – 1)(8 – 3)]. Всі інші пари операцій, що порівнюються, будуть мати наступну операцію більшу, ніж попередню.

Рис. 4. Тривалість виробничого циклу при різних видах рухів предметів праці

Для забезпечення кращих результатів необхідно синхронізувати операції та скорочувати тривалість найдовшої операції шляхом інтенсифікації процесів. Синхронізація операцій передбачає забезпечення рівності або кратності операцій за часом.

Послідовний вид руху предметів праці використовується в малосерійному виробництві з достатньо широкою номенклатурою виробів, з різною технологією обробки, що визиває необхідність частого переналагоджування устаткування (переробка шкір ручним способом, сири, плавлені сири, згущене молоко).

Паралельний вид руху предметів праці застосовується найчастіше у масовому виробництві і на окремих дільницях серійного виробництва при виготовленні великої кількості однойменної продукції (виробництво м’ясних продуктів із застосуванням потокових конвеєрних ліній, переробка шкір із застосуванням шнекових барабанів, переробка сухого молока, масла).

Паралельно-послідовний вид руху предметів праці застосовується в великосерійному виробництві та на окремих дільницях масового виробництва, там де потрібне синхронне виконання операцій над всією партією виробів без перерв (наприклад, при великому асортименті м’ясних продуктів, виробництво продукції з незбираного молока).

Слід пам’ятати, що у тривалість виробничого циклу, крім технологічних операцій, включається тривалість контрольних, транспортних операцій, тривалість природних процесів, час підготовки до використання необхідних допоміжних складових.

Умови та площина застосування різних видів руху предметів праці залежать від:

– обсягу виробництва та темпу виробничого процесу, тобто від кількості необхідних до виробництва виробів в одиницю часу;

– постійності складу виробничого процесу;

– типу виробництва, ступеню безперервності технології, яка застосовується.

Розрахунок виробничого циклу дозволяє здійснювати ефективне оперативне управління виробничим процесом.