Тема 7. Соціальний ризик

Аналіз впливу війни на соціально-економічну ситуацію:

-                  економічні наслідки: руйнування інфраструктури, зменшення обсягів виробництва, скорочення експорту/імпорту, інфляція;

-                  соціальні наслідки: міграція населення, безробіття, зростання бідності, психологічний стрес;

-                  фінансові наслідки для громадян: зниження доходів, втрата житла та активів, обмежений доступ до фінансових ресурсів.

Стратегічні пріоритети соціально-економічного розвитку під час війни

    Стабілізація макроекономічних показників: збереження платіжного балансу; контроль за інфляцією; забезпечення стійкості національної валюти.

    Підтримка населення: забезпечення соціальних виплат; підтримка внутрішньо переміщених осіб (ВПО); розвиток програм працевлаштування.

4. Фінансова безпека людини як основа економічної стабільності

    Підтримка доходів громадян:

        Збереження робочих місць.

        Підвищення мінімальної заробітної плати та соціальних стандартів.

    Доступ до фінансових ресурсів:

        Програми мікрокредитування для населення.

        Розширення доступу до банківських послуг.

    Захист фінансових активів:

        Гарантування безпеки депозитів.

        Регулювання ринку цінних паперів та страхових послуг.

5. Зміцнення економічної безпеки держави

    Диверсифікація економіки:

        Розвиток експортоорієнтованих галузей.

        Підтримка малого та середнього бізнесу.

    Антикризове управління:

        Формування резервів для надзвичайних ситуацій.

        Залучення міжнародної фінансової допомоги.

    Посилення контролю за стратегічними ресурсами:

        Захист енергетичної інфраструктури.

        Забезпечення продовольчої безпеки.

6. Роль міжнародного співробітництва

    Залучення грантової допомоги та кредитів від міжнародних організацій.

    Посилення санкційного тиску на агресора.

    Стимулювання іноземних інвестицій у відновлення країни.

7. Рекомендації щодо вдосконалення стратегії

    Розробка довгострокового плану відновлення післявоєнної економіки.

    Інтеграція фінансових технологій для підтримки населення.

    Розширення програм соціального захисту.

    Моніторинг ефективності заходів економічної безпеки.

Ці тези можуть слугувати основою для розробки комплексної стратегії, орієнтованої на стабілізацію соціально-економічної ситуації, підвищення фінансової безпеки громадян і зміцнення державної економіки під час військових викликів.

 Основними напрямками стратегії соціального розвитку є:

1. Реалізація політики доходів, де першорядного значення набуває державне стимулювання випереджального (порівняно з темпами ВВП) зростання заробітної плати.

2. Стимулювання людей до володіння приватною власністю та її ефективний захист – один з принципових пріоритетів політики доходів.

3. Інтенсивне формування середнього класу (питома вага якого в майбутньому має скласти не менше 45-50% від загальної кількості населення) як гаранта суспільної стабільності на ґрунті розширення адаптаційних можливостей населення. Становлення середнього класу передбачає перехід до нової моделі споживання, тобто до таких стандартів, які забезпечуватимуть гідний рівень життя і стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, трудової та підприємницької активності населення.

4. Всебічна підтримка сім’ї як вузлового соціального інституту.

Соціальна орієнтація економічної політики- це завдання довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку держави, розбудови в Україні ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки.

 Як зазначалося  раніше, одним із ключових напрямів соціальної безпеки є завдання подолання бідності.

Основні напрями політики подолання бідності:

 - створення економічно-правових умов для збільшення доходів і зростання економічної активності працездатних громадян та рівня зайнятості;

- запобігання успадкованої бідності, яка здебільшого притаманна сільському населенню, шляхом підтримки нових виробничих відносин, обумовлених зміною форм власності на землю, покращення соціальної інфраструктури села;

- підвищення ефективності соціальної підтримки уразливих груп населення шляхом реформування системи соціального захисту та удосконалення пенсійного забезпечення;

 - удосконалення статистики бідності;

 - поєднання політики подолання бідності з політикою становлення середнього класу як важливого чинника економічного та соціального прогресу.