ТЕМА 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ І ОСНОВНИХ ВИДІВ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.
2. Класифікація деградацій грунту.
Основні чинники, що викликають деградації ґрунтів, об’єднані у дві основні групи: природні і антропогенні. До природних чинників належать: площинна і лінійна ерозія, вітрова ерозія, зсуви, селеві потоки, осипи, суфозійні процеси, карст, землетруси, вулкани, засолення, заболочення, кислотність, перезволоження. Основними антропогенними чинниками є: отрутохімікати, пестициди, радіонукліди, стічні води, спрацьовані торфовища, засміченість, забур’яненість, дегуміфікація, агротехнічна ерозія, іригаційна ерозія та інші.
Таблиця 1 ‒ Діагностичні критерії деградації ґрунтів (для умов України, за В.В. Медведєвим та ін., 2008)
|
Показники |
Одиниці виміру |
Показники ґрунтових властивостей (з урахуванням зонального місцеположення) |
|
Еродованість (змитість та де- фльованість) |
Ступінь еродованості ґрунтів |
середньо- та сильнозмиті, дефльовані, розмиті лінійною ерозією |
|
Скелетність |
Вміст уламків гірських порід розміром понад 3 мм |
більше 20% від об’єму ґрунту (у 30-см шарі) |
|
Легкий грануло- метричний склад |
Вміст фізичної глини (часток, діаметром менше 0,01 мм), % |
а) у Поліссі – до 5; б) у Лісостепу – до 10; в) у степовій зоні і південних рай- онах Лісостепу (крім Західного) – до 20. |
|
Важкий грану- лометричний склад |
Вміст фізичної глини (часток, діаметром менше 0,01 мм), % |
у Прикарпатті − понад 50, у інших зонах, провінціях: а) на лесових породах – понад 75; б) на нелесових породах – понад 60 |
|
Гумусованість |
Вміст гумусу, % від ваги ґрунту |
а) на Поліссі – менше 0,6; б) у Лісостепу – менше 1,5; в) у Степу – менше 2,0 |
|
Реакція ґрунто- вого розчину |
Показник рН |
у всіх зонах: а) до 4,0; б) понад 8,0 |
|
Вміст рухомого алюмінію |
мг/екв. на 100 г ґрунту |
понад 3,0 |
|
Вміст увібра- ного натрію |
% від суми увібраних основ |
а) для автоморфних ґрунтів – по- над 5; б) для напівгідроморфних і гідро- морфних ґрунтів – понад 10 |
|
Засолення |
Вміст від маси ґрунту у перерахунку на токсичні солі, % |
понад 0,4 |
|
Карбонатність |
Вміст карбонатів, % від маси |
СаСО3 більше 30 |
|
Фізична дегра- дація |
Щільність складення, г/см3 |
а) понад 1,5 – для суглинкових і глинистих ґрунтів; б) понад 1,9 – для супіщаних і піщаних ґрунтів |
|
Хімічне забруд- нення |
Гранично допустима концентрація (ГДК) |
перевищення ГДК більш як у 4 рази |
|
Радіаційне за- бруднення |
Щільність забруднення, Кі/км2 |
Сs-137 більше 15 Sr-90 більше 3 |
Рисунок 2 ‒ Класифікація чинників деградації земель
За природними та антропогенними процесами виділені такі види деградації ґрунтів: хімічна, фізична, механічна, біологічна, гідромеліоративна, фізико-хімі- чна деградація.
Хімічна деградація проявляється у зміні характерного для певного типу ґру- нту якісного і кількісного складу хімічних речовин і зумовлена порушенням норм внесення мінеральних добрив, меліорантів, пестицидів, а також техноген- ними викидами. Хімічними забруднювачами є важкі метали, які надходять у ґрунт з мінеральними добривами, хімічними меліорантами та за рахунок повіт- ряного переносу, і пестициди та продукти їх метаболізму. До хімічної деградації можна віднести і дегуміфікацію, тобто зменшення вмісту гумусу у ґрунті через незбалансоване внесення органіки і винесення її з урожаєм.
Рисунок 3 ‒ Класифікація видів деградації ґрунтів
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання
Вирівнювання тексту
Ширина абзацу