ТЕМА 3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ І ОСНОВНИХ ВИДІВ ДЕГРАДАЦІЇ ГРУНТІВ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ.
3. Характеристика основних видів деградацій грунту.
Фізична деградація характеризується порушенням структури ґрунтів, переущільненням кореневмісного шару внаслідок недосконалого обробітку земель. Проявом цього виду деградації є кольматація, кіркоутворення, порушення структури. Результатом погіршення водно-фізичних властивостей ґрунтів є зниження фільтраційної здатності, шпаруватості та аерації, утворення “ущільненої підошви”.
Механічна деградація ґрунтів в основному діагностується за порушенням цілісності ґрунтового покриву. Вона спричиняється водно- та вітроерозійними процесами, під впливом яких зменшується потужність гумусового шару аж до повного руйнування ґрунту, ґрунтотвірних та підстилаючих порід (дефльовані, змиті та розмиті ґрунти, виходи порід). До цього виду деградації ґрунтів можна віднести і техногенні утворення: промислові відвали, рекультивовані землі, а також постійне винесення поживних елементів ґрунту з урожаєм сільськогосподарських культур.
Біологічна деградація діагностується за показниками фітосанітарного стану ґрунту: забруднення вірусами, патогенною мікрофлорою, гельмінтами. Внаслідок цих процесів, пов’язаних з біологічною деградацією, відбувається погіршення фітосанітарного стану ґрунту, зменшення його біологічної активності.
Можливе також накопичення токсичних для рослин і тварин речовин. Найчастіше причинами, які викликають біологічну деградацію, є недотримання чергування культур в сівозмінах, застосування у високих дозах хімічних засобів захисту рослин, порушення водного, теплового і повітряного режиму ґрунту внаслідок його неправильного обробітку. Ще одним негативним проявом цього виду деградації є уповільнення процесів гумусоутворення і прискорення мінералізації ґрунту, що значно зменшує його родючість.
Гідромеліоративна деградація земель меліоративного фонду (осушених і зрошуваних). Її діагностують за ознаками підтоплення, заболочення, підкислення, злитизації, засолення, осолонцювання, спрацювання торфового шару, озалізнення, гідрофобізації органогенних та переосушення легких мінеральних ґрунтів.
Фізико-хімічна деградація ґрунтів зумовлюється змінами в реакції ґрунтового середовища, ємності вбирання ґрунтом, кількісним та якісним складом увібраних основ.
Для визначення різних видів деградованих ґрунтів розроблені основні діагностичні критерії, що характеризують ступінь деградації ґрунтів. Принципом встановлення оцінних показників для деградованих ґрунтів є кількісне порівняння природно-господарської значущості деградованих ґрунтів і їх недеградованих аналогів.
Критерієм встановлення оціночних показників для деградованих ґрунтів є визначення і вираження в кількісних величинах значущості відхилень у властивостях деградованих ґрунтів, що визначають їх природно-господарську значущість, відхилень у властивостях відносно до аналогічних недеградованих ґрунтів (таблиця 8).
Оцінка природно-господарської значущості земель проводиться за рівнем участі ґрунтового покриву в забезпеченні існування і функціонування екосистем в даному ландшафті (екологічний критерій) і за можливістю ефективного використання земель в системі землекористування (господарський критерій)
Для оцінки міри деградації ґрунтів і земель пропонується використати градації показників стану ґрунтів, характерні для окремих типів деградації і уніфіковані за рівнями втрати природно-господарської значущості земель, наведе- ними в таблиці3.4. У випадку, якщо різні типи деградації мають аналогічні показники, визначення їх значень проводяться для діагностики кожного типу деградації з урахуванням специфіки конкретного процесу відповідно до переліку можливих типів деградації.
Деградація ґрунтів і земель за кожним показником характеризується п'ятьма ступенями:0 - недеградовані (непорушені); 1 - слабкодеградовані; 2 - середньодеградовані; 3 - сильнодеградовані, 4 - дуже сильнодеградовані (зруйновані).
Таблиця 1 ‒ Стан ґрунтового покриву і можливості господарського викори- стання земель відповідно до їх природно-господарської значущості

Визначення ступенів деградації здійснюється за показниками, наведеними у таблиці 2.
Таблиця 2 ‒ Оціночні показники для визначення ступеня деградації
ґрунтів і земель
|
Ступінь деградації |
|||||
|
Показник |
0 |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Основні показники |
|||||
|
Потужність абіотичного (неродючого) наносу, см |
<2 |
2-10 |
10-20 |
20-40 |
>40 |
|
Глибина провалів відносно поверхні (без розривів суцільності), см |
<20 |
20-40 |
40-100 |
100-200 |
>200 |
|
Зменшення вмісту фізичної глини, % від вихідного |
<5 |
5-15 |
15-25 |
25-32 |
>32 |
|
Збільшення рівноважної щільності бу- дови орного шару ґрунту, % від вихід- ного |
<10 |
10-20 |
20-30 |
30-40 |
>40 |
|
Стабільна структурна (міжаґреґатна, без урахування тріщин) пористість, см3/г |
>0,2 |
0,1-0,2 |
0,05- 0,1 |
0,02-0,05 |
<0,02 |
|
Текстурна пористість (внутрішньоа- ґреґатна), см3/г |
>0,3 |
0,25-0,3 |
0,2-0,25 |
0,17-0,19 |
<0,17 |
|
Коефіцієнт фільтрації, м/добу |
>1,0 |
0,3-1 |
0,1-0,3 |
0,01-0,1 |
<0,01 |
|
Кам’янистість, % покриття |
<5 |
6-15 |
16-35 |
36-70 |
>70 |
|
Зменшення потужності ґрунтового профілю (А + В), % від вихідного |
<3 |
3-25 |
25-50 |
50-75 |
>75 |
|
Зменшення запасів гумусу в профілі ґрунту (А+В), % від вихідного* |
<10 |
10-20 |
20-40 |
40-80 |
>80 |
|
Площа оголеної ґрунтотвірної або під- стилаючої (D) породи, % від загальної площі |
0-2 |
3-5 |
6-10 |
11-25 |
>25 |
|
Глибина розмивів відносно поверхні, см |
<20 |
20-40 |
40-100 |
100-200 |
>200 |
|
Розчленованість території ярами, км/км2 |
<0,1 |
0,1-0,3 |
0,3-0,7 |
0,7-2,5 |
>2,5 |
|
Дефляційний нанос неродючого шару, см |
<2 |
2-10 |
10-20 |
20-40 |
>40 |
|
Площа рухливих пісків, % від загальної площі |
0-2 |
2-5 |
5-10 |
10-25 |
>25 |
|
Загальний вміст токсичних солей у гумусовому орному шарі, % |
|
||||
|
за участю соди |
<0,1 |
0,1-0,2 |
0,2-0,3 |
0,3-0,5 |
>0,5 |
|
для інших типів засолення |
<0,1 |
0,1-0,25 |
0,25- 0,5 |
0,5-0,8 |
>0,8 |
|
Збільшення токсичної лужності при переході нейтрального типу засолення в лужний, мг-екв/100 г ґрунту |
<0,7 |
0,7-1 |
1-1,6 |
1,6-2 |
>2 |
|
Збільшення вмісту обмінного натрію, % від ємкості катіонного обміну: |
|
||||
|
Для ґрунтів, які містять <% натрію |
<1 |
1-3 |
3-7 |
7-10 |
>10 |
|
Для інших ґрунтів |
<5 |
5-10 |
10-15 |
15-20 |
>10 |
|
Збільшення вмісту обмінного магнію, % від ємкості катіонного обміну: |
<40 |
40-50 |
50-60 |
60-70 |
>70 |
|
Піднімання прісних ґрунтових вод до глибини, м: |
|
||||
|
у гумідній зоні (мінералізація <1 г/л) |
>1,0 |
0,8-0,6 |
0,6-0,8 |
0,3-0,6 |
<0,3 |
|
у степовій зоні (мінералізація <3 г/л) |
>4 |
3-4 |
2-3 |
1-2 |
<1 |
|
Піднімання рівня мінералізованих (>3 г/л) ґрунтових вод до глибини, м |
>7 |
5-7 |
3-5 |
2-3 |
<2 |
|
Тривалість затоплення (поверхневого перезволоження, місяців) |
<3 |
3-6 |
6-12 |
12-18 |
>18 |
|
Накопичення торфу, мм/рік |
<1 |
1-2,5 |
2,5-10 |
10-40 |
>40 |
|
Додаткові показники |
|||||
|
Втрати ґрунтової маси, т/га на рік |
<5 |
5-25 |
25-100 |
100-200 |
>200 |
|
Збільшення площі середньо- та сильноеродованих ґрунтів, % на рік |
<0,5 |
0,5-1 |
1-2 |
2-5 |
>5 |
|
Площа природних кормових угідь, виведених з землекористування (без рослинності, % від загальної площі) |
<10 |
10-30 |
30-50 |
50-70 |
>70 |
|
Проективне покриття пасовищної рослинності, % від зонального |
>90 |
71-90 |
51-70 |
10-50 |
<10 |
|
Швидкість росту площі деградованих пасовищ, % на рік |
<0,25 |
0,25-1 |
1-3 |
3-5 |
>5 |
|
Збільшення площі рухливих пісків, % на рік |
<0,25 |
0,25-1 |
1-2 |
2-4 |
>4 |
|
Збільшення площі засолених ґрунтів, % на рік |
0-0,5 |
0,5-1 |
1-2 |
2-5 |
>5 |
Встановлення ступеня деградації ґрунтів можливе за будь-яким із запропонованих показників. При наявності двох і більше істотних змін показників оцінка ступеня деградації ґрунтів і земель здійснюється за показником, що встановлює максимальний ступінь. При виділенні високого і катастрофічного рівнів втрати природно-господарської значущості земель додатково оцінюється весь комплекс умов природного середовища загалом.
Залежно від ступеня деградації ґрунтів і земель вводиться спеціальний ре- жим їх використання, проводиться зміна цільового призначення або їх консервація. Рекомендації по відновленню і використанню деградованих ґрунтів і земель (або їх консервації) повинні мати аргументоване обґрунтування. При цьому можуть розглядатися декілька альтернативних варіантів.
Консервації підлягають землі третього і четвертого ступеня деградації з сильноеродованими, сильнозасоленими, сильнозаболоченими (внаслідок підтоплення або порушення екологічних вимог) ґрунтами, схильними у великій мірі до спустелювання, землі, що мають просади поверхні внаслідок видобутку корисних копалин, пасовища з сильно порушеним ґрунтово-рослинним покривалом, коли використання за цільовим призначенням земель з вказаними ознаками де- градації приводить до подальшого розвитку негативних процесів, погіршення стану ґрунтів і екологічної обстановки. Таким чином, система оцінки ступеня деградації ґрунтів є основою раціонального і економічно безпечного використання земель в умовах антропогенного натиску.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання
Вирівнювання тексту
Ширина абзацу