Лекція 5. Хімічні показники якості ґрунту

https://www.youtube.com/watch?v=T9QdQgrBfuI

Фізичні властивості орних ґрунтів – це один з найважливіших факторів їх родючості. Контроль змін фізичних параметрів, які відображають зміни фізичних процесів ґрунту, є необхідним елементом моніторингу з метою оцінки стану земель і визначення найбільш ефективних прийомів їх збереження і підвищення родючості. Якщо агрохімічна характеристика ґрунтів є однією з найважливіших складових частин теоретичного обґрунтування ефективного застосування добрив та хімічних меліорантів, то агрофізична характеристика є такою ж важливою складовою частиною теоретичного обґрунтування всіх основних заходів землеробства (системи обробітку ґрунту, системи сівозмін і взагалі системи землеробства) і меліорації, основними завданнями яких є в першу чергу покращення ґрунтово-фізичних умов відповідно до вимог сільськогосподарських рослин. Значення фізичних властивостей ґрунту для його родючості особливо посилюється за умов інтенсивного використання сільськогосподарських земель. Застосування сільськогосподарської техніки підвищеної енергоємності і маси, поширення площі зрошення, застосування рідких органічних добрив – це ті фактори, які можуть призвести до погіршення фізичного стану орних земель, їх деградації.

До показників, що характеризують структурний стан ґрунту відносять такі: процентний вміст структурних фракцій різного розміру від 10 до 0,25 мм та процентний вміст водотривких агрегатів за розміром >1 мм і >0,25 мм (табл.1.. Серед перелічених показників найбільш стабільним вважається вміст водотривких агрегатів. Цей показник найменше схильний до динаміки як в межах одного сезону, так і по роках. Параметри водотривкості ґрунту слабо піддаються впливу агрофону чи таких  випадкових факторів, як несвоєчасно проведений обробіток ґрунту, ущільнення механізмами тощо. Зміна параметрів водотривкості відображає, як правило, зміни в процесі агрегатоутворення даного ґрунту, який пов'язаний з глибинними ґрунтовими процесами. При цьому найбільш чутливим є показник вмісту водотривких агрегатів >1 мм, за допомогою якого, наприклад, завжди вдається показати позитивну дію на ґрунт гною, багаторічних трав або інших засобів для покращання структури ґрунту, навіть у той час, коли показник вмісту водотривких агрегатів >0,25 мм ще „не працює”.

Серед показників, які визначають складення ґрунту, інтегральним є щільність або об'ємна маса, під якою розуміють масу абсолютно сухого ґрунту певного об'єму внепорушеному стані. Об'ємна маса залежить від гранулометричного складу, кількості органічних речовин і структурного стану ґрунту. Але в свою чергу об'ємна маса впливає майже на всі фізичні характеристики ґрунту – водопроникність, вологоємність, теплопровідність, повітряну забезпеченість тощо. Крім того, щільність ґрунту має тісний обернений зв'язок з урожайністю рослин, що найбільш помітно в посушливих умовах.

При оцінці рівноважної щільності складення (визначеної перед початком весняних польових робіт, або через один-два місяці після останнього обробітку) слід виходити з того, що для ґрунтів середнього та важкого гранулометричного складу оптимальні показники знаходяться в межах 1,1-1,3 г/см³. Для супіщаних і піщаних ґрунтів відповідні параметри становлять 1,3-1,5 г/см³. Якщо рівноважна щільність перевищує вказані параметри, то це свідчить, що ґрунт знаходиться в деградованому стані і потребує відповідного втручання (внесення підвищених норм гною, засто­сування полегшеної техніки чи глибокого обробітку).

Одним з найважливіших показників оцінки вологозабезпеченості рослин є здатність певного ґрунту пропускати воду – водопроникність (визначається за допомогою приладу ПВН). Цей процес складається з двох фаз – вбирання і фільтрації. Потрібно також систематично контролювати польову вологість ґрунту. Для одержання даної інформації бажано використовувати дистанційні методи, щоб оперативно приймати ті чи інші рішення.