Лекція 5. Хімічні показники якості ґрунту

https://www.youtube.com/watch?v=qb1lIoPLWzc

Поживний режим ґрунтів також у значній мірі залежить від системи ведення землеробства та антропогенного навантаження. У табл.68 подано середньозважені агрохімічні показники ґрунтів України за даними п'ятого туру обстежень. За вмістом рухомого фосфору ґрунти України завдяки систематичному застосуванню добрив протягом 60-80 років минулого століття зрівнялись і навіть у Поліссі його вміст перевищував вміст у ґрунтах Степу і Лісостепу (відповідно 11,8; 9,8; 10,6 мг/ 100 г ґрунту). Проте треба підкреслити, що означені величини характеризуються як середні і значно відстають від оптимальних (15-18 мг/ 100 г), а також тих, що досягнуті на окультурених ґрунтах (окремі господарства України і майже суцільно у ґрунтах Західної і Центральної Європи). Відносно рухомого калію диференціація його вмісту за ґрунтово-кліматичними зонами більш помітна. Найбільш забезпечені калієм важкі за гранулометричним складом ґрунти Степу, але його вміст не досягає оптимальних величин (20-25 мг/100 г ґрунту).

Ураховуючи, що в останні роки мінеральні добрива залишалися поза увагою господарників, значно посилився дефіцит балансу поживних речовин і наведені дані не зовсім об'єктивно відображають реальний вміст поживних елементів у ґрунтах. Те саме треба віднести й до кислотності ґрунтів, параметри якої імовірно погіршилися, особливо в Поліссі, що загалом потребує, як мінімум, відновлення досягнутих у 80-х роках рівнів застосування добрив і меліорантів.

Не зважаючи на те, що ґрунтовий покрив України представлений на 67,7 % чорноземами, які вважаються достатньо родючими, в дійсності вони не забезпечують високих і стійких урожаїв сільськогосподарських культур. Лімітуючим фактором залишається низька їх забезпеченість рухомими поживними речовинами. За даними суцільного агрохімічного обстеження земель сільськогосподарського призначення, ґрунти характеризуються середнім вмістом рухомих форм азоту. Для покращання азотного режиму ґрунтів потрібно щорічно вносити з добривами в середньому 70 кг азоту на 1 га орної землі, що забезпечить рівнозначний кругообіг азоту в агроценозі. Азотні добрива забезпечують найвищі прирости врожаїв усіх культур у різних ґрунтово-кліматичних зонах при умові достатнього зволоження ґрунту. Фактично під урожай 2001 р. було внесено з мінеральними добривами 15 кг/га азоту. Забезпеченість ґрунтів фосфором значно гірша, ніж азотом. За даними агрохімічної паспортизації полів, площі орних земель з низьким та середнім вмістом рухомого фосфору складають понад 50 %.

Дефіцит його у ґрунтах знижує продуктивність землеробства. Для покращання фосфатного режиму ґрунтів потрібно вносити, щорічно з добривами 30 кг Р₂О₅ на 1 га орної землі, що забезпечить рівнозначний баланс його в агроценозі та ведення стійкого і високопродуктивного землеробства. Фактично під урожай 2001 р. внесено 2,4 кг/га Р₂О₅. Забезпеченість ґрунтів калієм значно краща, ніж азотом і фосфором. Площі орних земель з низьким та середнім вмістом обмінного калію складають 31 %. Переважно ґрунти Полісся мають низьку забезпеченість калієм, особливо піщаного і супіщаного гранулометричного складу. Ґрунти Степу та південна частина Лісостепу характеризуються підвищеним та високим його вмістом. Для поліпшення калійного режиму опідзолених та дерново-підзолистих ґрунтів потрібно застосовувати калійні добрива в середньому у дозі 45 кг К₂О на 1 га орної землі.

Ураховуючи, що рівень застосування мінеральних добрив на сучасному етапі дуже низький, а врожай формується переважно за рахунок природної родючості ґрунтів, то відбуваються деградаційні процеси – збіднення їх на рухомі поживні речовини.

Таблиця 1. Середньозважені агрохімічні показники ґрунтів України за даними п’ятого туру обстеження

Діагностичні критерії ступеня агрохімічної деградації ґрунтів наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Діагностичні критерії ступеня агрохімічної деградації ґрунтів.

 Низький рівень застосування органічних і мінеральних добрив обумовлює від’ємний баланс поживних речовин у землеробстві. Якщо баланс поживних речовин за період 1986-1990 рр. був позитивний відносно фосфору (24,9 кг/га) і майже рівноважний щодо азоту і калію, то в 1996-2000 рр. уже від’ємний за усіма елементами живлення – 76,7 кг/га (табл. 3). При високій урожайності від’ємний баланс буде зростати. Так, у 2001 р. він склав - 114 кг/га NPK.

 Таблиця 3.  Баланс поживних речовин у землеробстві України

Для збереження родючості ґрунтів потрібно щорічно вносити з органічними та мінеральними добривами 4 млн. т поживних речовин.

Ґрунти України значно диференціюються за вмістом мікроелементів. Чорноземи недостатньо містять рухомого цинку (0,2 мг/кг ґрунту), що знижує врожайність і якість кукурудзи, цукрових та кормових буряків. Мало забезпечені міддю торфо-болотні, дерново-підзолисті та дерново-карбонатні ґрунти. Майже 8,2 млн га орних земель мають низький вміст рухомого кобальту. Насамперед це кислі ґрунти Полісся, опідзолені ґрунти Лісостепу, а також буроземно-підзолисті та гірсько-лучні ґрунти Карпат. Дефіцит молібдену спостерігається в чорноземах, дернових, дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах. У сумі вони складають майже 15 млн га. Слабо забезпечені рухомими формами бору дерново-підзолисті та ясно-сірі і сірі лісові ґрунти Полісся та Лісостепу. Для підвищення вмісту у ґрунтах мікроелементів потрібно налагодити виробництво мікродобрив та відновити виробництво складних добрив з домішками мікроелементів.

Одним з найважливіших напрямків поліпшення поживного режиму ґрунтів є широке застосування місцевих мінеральних добрив, особливо фосфоритів. На кислих ґрунтах фосфоритне борошно не поступається суперфосфату.