ТЕМА 1. Військові дії як чинник ґрунтової деградації: класифікація пошкоджень.

Воєнні дії значно посилюють уже наявні процеси деградації. Ураження ґрунту може відбуватися внаслідок вибухів боєприпасів, переміщення та використання важкої військової техніки, пожеж, будівництва фортифікаційних споруд, мінування територій, руйнування промислових та інфраструктурних об'єктів.

Основними типами воєнного впливу на ґрунт є:

·                механічне руйнування та перемішування ґрунтових горизонтів;

·                ущільнення ґрунту важкою технікою;

·                утворення вирв і локальних порушень рельєфу;

·                знищення рослинного покриву;

·                вигоряння органічної речовини внаслідок пожеж;

·                забруднення нафтопродуктами;

·                надходження металів та інших хімічних речовин із боєприпасів;

·                утворення та накопичення металевих уламків;

·                посилення водної та вітрової ерозії;

·                порушення водного режиму території;

·                мінування та інше фізичне блокування використання земель.

Таким чином, воєнно-пошкоджений ґрунт не можна розглядати лише як ґрунт, забруднений певною хімічною речовиною. У більшості випадків формується комплексна деградація, за якої одночасно змінюються фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту.

Хімічне забруднення ґрунтів

Одним із найбільш небезпечних наслідків бойових дій є надходження до ґрунту потенційно токсичних речовин. Під час використання та руйнування боєприпасів утворюються продукти вибуху, а в ґрунт можуть потрапляти компоненти вибухових речовин, метали, сполуки сірки та азоту та інші речовини.

Особливу увагу привертає забруднення важкими металами. У зонах бойових дій у ґрунтах можуть підвищуватися концентрації свинцю, міді, цинку, кадмію, нікелю, барію та інших елементів. Їх фактичний вміст необхідно визначати лабораторно, оскільки ступінь забруднення істотно залежить від типу боєприпасів, інтенсивності обстрілів, властивостей ґрунту та інших локальних умов.

Небезпека металів визначається не лише їх загальним вмістом. Важливе значення має рухомість і біодоступність елементів, тобто здатність переходити у ґрунтовий розчин, поглинатися рослинами та мігрувати у профілі ґрунту.

Певні хімічні компоненти можуть змінювати реакцію ґрунтового середовища та впливати на ґрунтову біоту. У результаті порушуються процеси мінералізації та гуміфікації органічної речовини, кругообіг елементів живлення і функціонування ґрунтової екосистеми.

Фізична деградація ґрунтів

Не менш важливим наслідком воєнного впливу є фізичне порушення ґрунту. Проходження важкої техніки призводить до ущільнення, зменшення загальної пористості та погіршення водопроникності. Особливо небезпечним є ущільнення верхніх горизонтів, оскільки воно обмежує розвиток кореневої системи та газообмін.

Вибухи формують локальні порушення ґрунтового профілю. Ґрунтовий матеріал може викидатися з вирви, перемішуватися та перерозподілятися по прилеглій території. Унаслідок цього природна диференціація ґрунтових горизонтів порушується.

Пожежі, своєю чергою, можуть призводити до втрати рослинного покриву та часткового знищення органічної речовини. Після цього оголена поверхня стає більш уразливою до ерозії.

Отже, формується взаємопов'язаний ланцюг:

механічне порушення → ущільнення → зниження водопроникності → посилення поверхневого стоку → ерозія → подальша втрата родючого шару.

Інші чинники воєнного забруднення

Окрему проблему становлять нафтопродукти, які потрапляють у ґрунт унаслідок пошкодження військової та цивільної техніки, резервуарів, паливних систем та інфраструктурних об'єктів.

Нафтопродукти можуть змінювати водно-фізичні властивості ґрунту, пригнічувати ґрунтову мікробіоту та негативно впливати на проростання і розвиток рослин. Їх міграція залежить від властивостей забруднювача, гранулометричного складу ґрунту, його вологості, температури та гідрологічного режиму.

Ще одним чинником є руйнування шахтної та промислової інфраструктури. Затоплення шахт, зміна напрямів руху підземних вод і надходження забруднених вод можуть спричиняти вторинне забруднення ґрунтів та поверхневих і підземних вод.

Мінування сільськогосподарських земель створює окремий тип ризику. Навіть за відсутності значного хімічного забруднення такі землі не можуть безпечно використовуватися до завершення обстеження та розмінування.