ЛЕКЦІЯ 5. ОЦІНКА ЯКОСТІ МАТЕРІАЛІВ АЕРОФОТОЗНІМАННЯ

Фотографічну якість аерофотосвітлин оцінюють наосновісенситометричних вимірювань, а у навчальних цілях – візуально. До фотографічної якості аерофотосвітлин ставляться наступні вимоги:

-  висока різкість зображення, особливо на краях аерознімків;

-  рівномірна оптична густина і достатня контрастність зображення (на аеросвітлинах не повинно бути абсолютно чорних і білих ділянок);

-  достатня проробка деталей на світлих і тіньових ділянках:

-  відсутність оптичних, хімічних і механічних пошкоджень зображення (засвітів, полос, подряпин, зображення хмар або тіней від них, жовтих плям, як результат неякісної фотохімічної обробки і т. п.)

Оцінку якості АФЗ виконують на накидному монтажі. Накидний монтаж (НМ) це тимчасове, приблизне з’єднання контактних аерофотознімків у загальну картину сфотографованої місцевості.

НМ виготовляють на дерев’яному щиті (креслярська дошка), аерофотосвітлини закріплюють на ньому кнопками. Спочатку аерофотознімки сортують по-маршрутно, а монтаж починають з верхнього правого аерофотознімка верхнього маршруту, з’єднуючи суміжні аерофотознімки за контурами в середній частині зони поздовжнього перекриття способом „мигання”. До першого маршруту монтують аерофотознімки другого маршруту, з’єднуючи їх за поперечним і поздовжнім перекриттями, розподіляючи порівну неспівпадання контурів, у загальну картину сфотографованої місцевості. Монтаж проводять так, щоб наступний аерофотознімок не закривав номера попереднього.

Для оцінки поздовжнього (Р_x) і поперечного (P_y) перекриття використовують фотограмметричну лінійку, довжина шкали якої рівна стороні аерофотознімка і поділена на 100 частин, тобто виражає відстані в процентах від сторони аерофотознімка.

При поздовжньому перекритті меншому 56% фотограмметричну обробку аерофотознімків виконати важко, а іноді неможливо. Аерофотознімки з поздовжнім перекриттям меншим 50% - бракують.

Поперечне перекриття визначають так

Рисунок 1. Визначення поперечного перекриття аерофотознімків

Мінімальне поперечне перекриття допускається до 20%, при менших поперечних перекриттях виникають фотограмметричні розриви і такі аерофотознімки бракують.

Прямолінійність маршруту (n,%) оцінюють за величиною l (%), найбільшого відхилення головної точки одного з аерофотознімків маршруту від прямої L, яка з’єднує на накидному монтажі головні точки крайніх аерофотознімків цього ж маршруту .

Оскільки, при P_x ñ 50% головні точки аерофотознімків на накидному монтажі закриті, відстань L і стрілку прогину l виміряють по верхньому або по нижньому краю маршруту так.

Величину непрямолінійності обчислюють за формулою:

 

 

де l – максимальне відхилення; L   – довжина замикаючої прямої.

При n більше 3% аерофотознімки бракують.

Правильність   орієнтування   аерофотоапарату    (АФА)      („ялинку”) перевіряють шляхом вимірювання на накидному монтажі кутів y між поздовжніми сторонами аерофотознімків і базисом фотографування - лініями, які з’єднують центри (головні точки) суміжних аерофотознімків. Вимірювання виконують з допомогою транспортира або кутової шкали на фотограмметричній лінійці.

Оцінку кутів нахилу аерофотознімків виконують за показами круглого рівня АФА. Ціна поділки круглого рівня 1^о. Визначення кута нахилу аерофотознімка показано на рис.

Рисунок 2. – Круглий рівень аерофотознімка (a = 3^о)

Максимальний    кут    нахилу       аерофотознімка   для    планового аерофотознімання допускається до 3 градусів. Відхилення   від заданого   масштабу   чи   від         заданої   висоти фотографування визначають за показами радіовисотоміра або за формулою:

де H₁ і H₂ – висота фотографування першого і другого аерофотознімків відповідно;

l₁ і l₂ – відстані між двома точками на першому і другому аерофотознімках відповідно.

Зміни висоти фотографування в межах одного маршруту не повинні перевищувати 50 м. Відхилення фактичної висоти фотографування від заданої допускається не більше 5%, а при висоті фотографування до 1000 м. – не більше 50 м.

Оцінку якості вирівнювання аероплівки виконують шляхом вимірювання відхилення зображень контрольних ниток від прямої лінії на краях аерознімка. Вказані відхилення не повинні перевищувати 0,1 мм при фокусних відстанях АФА 70 – 100 мм. Загальна оцінка виконується за трьохбальною системою.